25. Біографія і творчість Овідія. «Метаморфози»

Згідно з автобіографічнимтвором«Скорботні елегії», Овідій народився в забезпеченій провінційній сім'ї вершницькогостану. Із братом Луцієм, який був на рік старший, спочатку навчався в граматичній школі вРимі, а потім отримав звичайну для того часуриторичнуосвіту. Виявивши непересічні здібності дориторики, займавсяполітикою: був одним з нижчих міських урядників уколегії тріумвірів. мав нагоду зустрітися зВергіліємна декламуванніГораціємйого віршів. У грудні 8 року н. е. імператорОктавіан Августнесподівано заслав поета у Томи —грецьку колоніюбіля гирлаДунаю(нині сучасне містоКонстанцана територіїРумунії).

Причинами для вигнаннябули «образа та помилка»: «образою» стала поема«Мистецтво кохання», яка з'явилась вісьмома роками раніше, що сам поет підкреслював неодноразово — вихід поеми випадково збігся зі скандалом, пов'язаним з подружньою невірністю дочки імператора Юлії. Проте натяк Овідія, в чому полягала «помилка», залишився нерозгаданим. Був якийсь безпосередній привід, щось «ненароком побачене», можливо, якийсь факт, що компрометував Августаабо його сім'ю. Дослідники вважають, що Овідій був довіреною особою в любовному зв'язку Юлії, інші — що він був утаємничений в династичні інтриги, з метою позбавитиТиберія, сина імператриці Лівії від попереднього шлюбу, прав спадкоємця.

Перед від'їздом вигнанець спалює «Метаморфози», хоча саме цей твір поет вважав запорукою свого безсмертя, своїм пам'ятником; на щастя, друзі зберегли копії твору. На засланні лише віра у відданість дружини та сподівання на милість імператора слугували Овідію єдиною втіхою. Після смерті Августа у 14 н. е., з'явилась надія на швидке звільнення, проте уТиберія, до якого поет звертався через його племінникаГерманіка, розуміння не знайшов через суперечку між Тиберієм та Германіком. Під кінець життя Овідій, вочевидь, змирився з долею.

Метаморфози

(«Перевтілення») — найбільша за обсягом поема у римській літературі (15 книг), найвизначніший твір Публія Овідія Назона (43 р. до н. е. — 18 р. н. е.). Описує створення та історію світу на основі грецької та римської міфологій. Один із найпопулярніших творів про міфологію, був добре відомим середньовічним авторам і мав значний на них вплив.

У Метаморфозах автор, широко використовуючи численні оповіді і легенди, намагався осмислити світ навколишній, заглянути у складний і суперечливий внутрішній світ людини. За допомогою різних образів Овідій прагнув підтвердити думку грецьких мислителів про те, що все на світі плинне, все міняється, ніщо не залишається незмінним і найпридатнішими для цього видавались йому саме перекази про перевтілення. «Метаморфози» — це, за задумом поета, цілісна епічна поема, що повинна розгорнути перед читачем поетичний образ еволюції світу від його початків аж до сучасної авторові доби.

26. Література середніх віків як відображення середньовічної картини світу. Загальна характеристика. Теоцентризм, універсалізм, традиційність мислення. Символічність художньої форми.

Середньовічна культура і література виникли на перетині трьох важливих факторів: християнства, античної культури та культури варварських народів.

Традиції народної культури принесли з собою варварські племена, що завоювали Західну Римську Імперію у V столітті. По-перше вони володіли розвиненою поезією: трудові, обрядові пісні, календарні колективні свята, що супроводжувалися хоровими піснями, містичні дійства. Досліджуючи такі фольклорні пісні, академік А.Н. Веселовський висунув теорію первісного (хорового) синкретизму, ця теорія являє собою думку про те, що у народній культурі елементи лірики, епосу та драми існують у суцільній, ще не розділеній єдності.

По-друге, на підставі міфологічних сюжетів і мотивів германо- скандинавських народів формується героїчний архаїчний епос Раннього Середньовіччя, який зберігся лише на територіях Північної Європи. Це англосаксонський, давньоскандинавский і кельтський епос

Середньовічна культура і література формується також під впливом античної культури. Найвпливовішим аспектом, звичайно, є латинська мова, яка довгі століття Середньовіччя залишалася мовою писемності. На базі латини у Зрілому Середньовіччі формуються національні мови Західної Європи.

Теоцентризм. Тео - Бог, спрямованість до бога. В основі всієї системи цінностей лежить релігійна ідея. Вся Епоха Середніх Віків була сформована християнством. Християнство виникає в 1 столітті й незабаром витісняє язичество, має тотальний вплив на все духовне життя людей. Християнство займає монопольне положення, вся ціннісна шкала людини визначається релігією - всі сторони життя. Християнство приносить нові уявлення про час - лінійний час, рух від створення світу до його загибелі, Страшного Суду. В античності було циклічне уявлення про час, світ уявлявся вічним. З'являються есхатологічні мотиви. Есхатологія – вчення про кінець світу.

Середньовіччя Католицька церква – могутня організація, яка розповсюджувала свою владу, охоплюючи все більші території, спираючись з ІХ століття на владу світську. Християнське віровчення, а разом із ним християнський міф, поступово витісняло поганські вірування, язичницькі міфології. Отже, картина світу середньовічної людини обумовлювалась християнською доктриною. Простір, згідно християнству, у вертикальній площині поділявся на світ горній – Рай, Землю та світ підземний – Ад (у ХІІ ст. у католицтві з’являється ще одна область – Чистилище)