21. Основні системи віршування і засоби створення ритму в них.

Силабічна система – первісна ритмічна одиниця – склад; вона будується на сумірності кількості складів у вірші з чітко вираженою константою. Константа – незмінний наголос на кінці віршового рядка, точка, до якої рахуються склади (силабічна поезія) або стопи (силабо-тонічна поезія). Квантитативна (метрична): закономірне чергування довгих і коротких складів; Тонічна система: за ритмічну одиницю служить наголос; будується на повторі слів і словосполучень зі своїм наголосом. Силабо-тонічна система (за Середньовіччя – ритмічна) містить у своїй основі повторюваність сполучень складів (чергування сильних – наголошених і слабких – ненаголошених). Для силабічної системи розмір визначається кількістю складів до останнього наголосу включно, кількістю цезур та їх розташуванням, а також кількістю складів до останнього наголосу в кожному піввірші; для тонічної системи – кількістю наголосів та розташуванням цезури; для силабо-тонічної системи – кількістю стоп певного метра, місцем цезури та її характером. Силабо-тонічна система під час свого історичного розвитку перебрала від метричної назви метрів (розмірів), але самі терміни набули іншого значення: комбінація довгих і коротких складів (метрична система) трансформувалася у наголошені і ненаголошені склади (силабо-тонічна система).

Ритм може грунтуватися:

1. На чергуванні довгих і коротких складів у вірші (метрична)

2. На кількісних вимірів складів у віршах (силабічна)

3. На чергування наголошених і ненаголошених (силабо-тонічне)

4. На кількості ударних складів (тонічна)

22. Основні елементи силабо-тонічного віршування.

Метр – ритмічна впорядкованість , міра ритміки, утворена поднанням наголошених і ненаголошених складів.

Стопа – мінімальна ритмічна одиниця, сполученням двох і більше складів розташованих у визначеному порядку.

Види стоп за кількістю складів і місцем розташування складів:

• Двоскладові (ямб, хорей, пірихій, спондей)

• Трискладові (дактиль, амфібрахій, анапест, тримакр, трибрахій,амфімакр)

• Чотирискладові ( пеон 1,2,3,4)

• П’ятискладові (пентон 1,2,3,5)

Анакруза – ритмічний початок вірша.

Клаузула – ритмічне закінчення. ( а 1 з кінця – чол, Б 2 з кінця – жін, А’ 3 – дактил.)

Вільний вірш – вірш зі значними і неврегульованими перепадами стопності ( верси, що римуються, мають різний розмір)

П’ятискладовик – розмір, що передбачає одну стопу з одним постійним акцентом на 3 складі та варіативними акцентами на 1 чи 5 (рідше 2 ) складах. Класичний п’ятискладовик неримований.

Логаед – метрична форма , в якій метрична схема 1-го вірша з точністю повторюється в усіх наступних.

Гекзаметр - вірш шестистопного дактиля (— ∪ ∪ ), де в кожній стопі, окрім п'ятої, два коротких склади зможуть замінюватись одним довгим, витворюючи спондей. Остання стопа завжди двоскладова — хорей. (16 складів).

1,3,5,7,9 – хорей

2,4,6,8,10 – ямб

1,4,7,10 – дактиль

2,5,8,11 – амфібрахій

3,6,9,12 – анапест

23. Зміна силабо-тонічного віршування тонічним: тактовик, дольник, акцентний вірш.

Дольник (павзник) - тримірник, у якому на місці повної стопи бракує одного складу (лейма)

Лейма – особлива пауза у віршовому ряду, що зумовлена пропуском ненаолошених складів (одного чи двох) Позначається V . Найбільше поширена в дольниках.

Ікт – сильна опорна доля у стопі, незалежно від того, чи займає цю долю наголошений або ненаголошений склад.

Тактовик - віршовий розмір, у якому інтервал між наголошеними складами у вірші коливається в межах 1-3х складів. У тактовику можливе не лише стягнення, а й нарощення складів.

Тонічне віршування побудоване на однаковій кількості наголосів у версах. Чинниками ритму в тонічному вірші є наголоси та паузи. Поділ віршів на стопи відсутній.

Акцентний вірш (тонічний) – ритміка якого грунтується на відносному врівноваженні кількості наголосів, тобто на однаковій кількості акцентів (1-4) за різної кількості ненаголошених складів у межах віршових рядків.

0..2 – дольник

0..3 – тактовик

0..4 – акцентний вірш