- •6.Віруси грипу: антигенні властивості. Проблеми в одержанні вакцин.
- •4.І 7.Структура бактериальной клетки как прокариотического организма. Функции клеточных структур.
- •8.Антигени,їх характеристика. Антигенна будова бактеріальної клітини та її практичне значення. Аутоантигени.
- •9.Шигели дизентерії, властивості. Загальна характеристика захворювання, принципи діагностики. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •10.Методи культивування вірусів та їх оцінка.
- •11.Вплив фізичних,хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Механізм дії на мікробну клітину різних груп хімічних речовин. Поняття асептики, антисептики. Методи дезкнфекції, стерилізації.
- •12.Коринебактерії дифтерії:морфологія,культуральні властивості, токсшюутворення, їх значення для діагностики.
- •13.Вірус поліомієліту: біологічні властивості, захворювання, препарати для діагностики, лікування, профілактики.
- •14.Анаероби та методи їх культивування.
- •15.Ешерихії, їх основні властивості. Роль в мікробіоценозі кишковика.Патогенні кишкові палички і захворювання що вони викликають. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •16.Вірус сказу, біологічні властивості. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •17.Ферменти бактерій і роль для кдатіти,основні групи. Принципи біохімічної ідентифікації мікроорганізмів.
- •18.Гонококи, їх властивості. Загальна характеристика захворювання.Фармакологічні препарати для діагностиків, лікування та профілактики.
- •19.Вірус кору, таксономія. Загальна характеристика ахворювання. Фармакологічні препарати для діагностики та профілактики.
- •20.Мікобактерії туберкульозу. Загальна характеристика захворювання, діагностики.Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •21.Герпесвіруси, біологічні властивості, значення у патології людини.
- •22.Імунна система людини.Т-і в-лімфоцити їх взаємодія та роль в імунній відповіді.
- •23.Умовно-патогенні мікроорганізми, біологічні властивості,етіологічна роль у розвитку госпітальних інфекцій.
- •24.Пікорнавіруси, біологічні властивості,основні представники. Загальна характеристика захворювання.Фармакологічні препарати для діагностики,лікування та профілактики.
- •25.Чисті культури мікроорганізмів. Методи виділення чистих культур аеробних бактерій та принципи їх ідентифікації.
- •27.Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій: реакція віруснейтралізації, механізм.Принципи використання, діагностична цінність.
- •28.Реакції аглютинації,компоненти реакції.Значення для організму і діагностики.
- •29.Загальна порівняльна характеристика анаеробних бактерій, їх значення у патології людини.
- •30.Вірус епідемічного паротиту. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •31.Механізм імунної відповіді. Імунологічна пам'ять та ревакцинація.
- •32.Збудник сибірки, його характеристика. Загальна характеристика захворювання та його діагностика. Фармакологічні препарати для діагностики, лкування та профілактики.
- •33.Антигенна мінливість вірусу грипу, значення в одержанні вакцинних препаратів.
- •34.Вчення про інфекцію. Роль мікроорганiзмів в інфекційному процесі. Патогенність, вірулентність, одиниці вимірювання, способи визначення. Фактори патогенності бактерій.
- •35.Збудник чуми, його властивостi. Загальна характеристика захворювання. Фармакологiчнi препарати для дiагностики, лiкування та профiлактики.
- •Шляхи зараження
- •Лікування, спрямоване на різні етапи розвитку патологічного процесу
- •37.Хіміотерапевтичні препарати.Їсторія їх створення. Хіміотерапевтичний індекс. Меха нізм антибактеріальної дії сульфаніламідів.
- •38.Стрептококи - їх роль в етіології ревматизму. Препарат о-етрептолізин, його призначення.
- •39.Використання клітинних культур в вірусології та їх класифікація. Середовища для їх культивування.
- •40.Антитіла (імуноглобуліни), їх будова. Класи імуноглобулінів, їх функції.
- •41.Сальмонели – збудники харчових токсикоінфекцій. Їх види, властивості, принципи діагностики. Препарати для діагностики.
- •42.Віруси – збудники гострих респіраторних інфекцій. Принципи їх діагностики. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики. Інтерферони та їх індуктори.
- •43.Вимоги щодо мiкробiологiчної чистоти лiкiв. Мікробна контамінація різних лікарських форм та її наслідки, попередження.
- •45.Реакція звязування комплементу, її практичне використання. Комплемент, його властивості.
- •46.Антибіотики, історія відкриття,класифікація, одиниці вимірювання, механізм дії, принципи застосування.
- •47.Коринебактерії дифтерії:їх класифікація.Дифтерійний токсин, анатоксин, сироватка, принципи одержання, призначення.
- •48.Реакція вірусної гемагглютинації та гемадсорбції.Механізм, практичне значення, застосування, діагностична цінність.
- •49.Генетика мікроорганізмів. Організація генетичного матеріалу у бактерій. Генотип і фенотип. Види мінливості. Дисоціація у бактерій, значення у фармацевтичній справі.
- •50.Клостридії правця: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •51.Вірусні вакцини, класифікація, принципи одержання вимоги до них.
- •52.Аутоантитіла, їх роль у виникненні аутоімунних процесів Аутоімунні захворювання, принципи їх лікування.
- •53.Стафілококи: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення, класифішція. Проблема антистафілококової боротьби в лікарняних та фармацевтичних закладах.
- •54.Вірус гепатиту: біологічні властивості. Механізм зараження. Загальна характеристика захворювання. Препарати для діагностики,лікування та профілактики.
- •55.Iмунні сироватки. Класифікація. Принципи одержання, контроль, практичне використання.
- •56.Збудник лептострозу: морфологія, методи діагностики. Єпідеміологія та клінічні прояви захворювання.Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •57.Морфологія і структура бактеріофагу. Препарати бактеріофагів для діагностики, лікування, профілактики інфекцій.
- •Практичне застосування бактеріофагів
- •Лікування бактеріофагами
- •58.Алергія, механізми, типи. Розпізнавання та фармацевтична профілактика.
- •59.Сальмонели черевного тифу, властивості, антигенна структура. Загальна характеристика захворювання. Препарати ранньої та пізньої діагностики.
- •60.Види взаємодії вірусів та клітин. Принципи дії противірусних препаратів.
- •61.Хімічний склад бактеріальної клітини. Роль речовин, що входять до складу клітин. Живлення мікроорганізмів in vivo та IV vitro.
- •62.Мікоплазми, їх основні властивості. Патологія мікоплазмової природи. Препарати для діагностики.
- •63.Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій: реакція гальмування гемаглютинації, її механізм, умови постановки, принципи застосування, діагностична цінність.
- •64.Механізм дії лікарської стійкості мікроорганізмів. Методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків. Побічна дія антибіотиків на макроорганізм.
- •65.Збудник туляремії, його характеристика. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагноетики;лікування та профілактики.
- •66.Основні властивості вірусів людини та їх використання для діагностики,лікування, профілактики вірусних інфекцій.
- •67.Принципи систематики і класифікації мікроорганізмів. Вид у бактерій як номенклатурна одиниця. Поняття «штам», «серовар».
- •68.Менінгококи: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •69.Принципи класифікації вірусів. Місце вірусів у системі живого.
- •70.Визначення поняття «імунітет». Види протиіифекційиого імунітету. Препарати для його формування.
- •71.Збудник сифілісу: морфологія, культуральні властивості. Загальна характеристика захворювання. Препарати для діагностики, постановки рск.
- •Діагностика
- •72.Вірус краснухи; його морфологія та резистентність. Патогенез, клініка, лабораторна діагностика краснухи, препарати для профілактики.
- •73.Неспецифічні фактории природної резистенції макроорганізму, шляхи їх стимуляції.
- •74.Хламідії: біологічні властивості, спричинювана ними патологія. Фармакологічні засоби для лікування.
- •75.Спадкова мінливість. Мутації у мікроорганізмів, їх значення в медикаментозній терапії захворювань.
- •76.Мікрофлора готових ліків і лікарської рослинної сировини. Джерела мікробного забруднення ліків.Мікробіологічшїй контроль готових ліків.
- •77.Бруцели, їх властивості. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •79.Методи мікроскопії для вивчення мікрорганізмів. Фарби, що застосовуються для виготовлення мікробіологічних препаратів.
- •Основні види барвників, що застосовуються в мікробіологічній практиці:
- •Особливості різних видів мікроскопії
- •80.Реакція з міченими антитілами та антигенами у вірусологи. Реакція імунофлюоресценції (ріф), реактиви.
- •81.Нормальна мікрофлора організму людини, її роль у фізіологічних процесах. Поняття про дисбактеріоз та засоби для його корекції.
- •Лікування
- •Дисбактеріоз: лікування
- •Культуральні властивості
- •Антигенна будова
- •Токсиноутворення
- •83.Вірус імунодифіциту людини (віл). Властивості. Симптоматика сніДу та принципи лікування.
- •Лікування
- •84.Серопрофілактика і серотерапія інфекційних захворювань. Антитоксичні сироватки: отримання, очищення, титрування, застосування.
- •85.Клостридії газової гангрени, правця, ботулізму - основні властивості. Загальна характеристика захворювання. Моно - і полівалентні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •86.Вірус імунодефіциту людини (віл). Методи лабораторної діагностики,Перспективи отримання препаратів для специфічної профілактики і терапії.
- •Лікування
- •87.Тінкторіальні властивості мікробів; Методи фарбування бактерій та їх окремих структур. Особливості структури клітинної стінки грампозитивних і грамнегативних бактерій.
- •88.Стрептококи, біологічні властивості, роль стрептококів у патології людини. Лабораторна діагностика, фармакологічні препарати для лікування і профілактики. Стрептококи
- •89.Віруси грипу: структура, методи культивування. Реакція вірусній гемаглютинації.
- •Фарбування за Грамом
- •Особливості різних бактерій при фарбуванні
- •Стафілококи
- •Стрептококи
- •Ентеробактерії
- •Ешерихії
- •Ешеріхія колі
- •Структурні особливості бактерій
- •Будова бактерільної клітини
- •Фарбування стрептококів
- •Фарбування стафілококів
- •Фарбування пневмококів
- •Гранулоцити
- •Стрептококи
- •Практичні навички
37.Хіміотерапевтичні препарати.Їсторія їх створення. Хіміотерапевтичний індекс. Меха нізм антибактеріальної дії сульфаніламідів.
Хіміотерапія –специфічне протимікробне, проти паразитарне лікування за допомогою хімічних речовин. Ці речовини (хіміотерапевтичні препарати) мають важливу властивість- вибіркова дія проти хворобливих мікроорганізмів в умовах макроорганізму.
Хіміотерапевтичні препарати: галогенові (хлорамін, хлорцин, пантоцид), (йодоформ, йодикол, розчин Люголя); окисники(перекис водню, перстерил, дезоксон-1); солі важких металів(ртуті, срібла, міді, цинку, свинцю, вісмуту); нітрофурани(фурацилін, фурадонін, фуразолідон, фурапласт);барвники(похідні хіноліну, хіноксаліну); альдегіди (формальдегід, лізоформ, цитраль); кислоти (бензойна, саліцилова, борна, бікармінт, цигерол);поверхнево-активні речовини; сульфаніламідні препарати(сульфадимезин, фталазол, сульгін, сульфадиметоксин, бісептол).
Хіміотерапевтичний індекс –відношення максимальної дози препарату, що переноситься хворим (Dosis tolerantia), до мінімальної лікувальної(Dosis curativa).Цей показник не повинен бути меншим 3.
Основні групи хіміотерапевтичних речовин:- колоїдний розчин срібла (коларгол, протаргол) як антимікробний препарат місцевої дії; -препарати сурми (стібозан), вісмуту, миш'яку для лікування протозойних та спірохетозних інфекцій; -сульфаніламіди: похідні параамінобензойної кислоти. Основні препарати: парааміносаліцилова кислота (ПАСК), похідні гідразинів ізонікотинової кислоти (ГІНК) — ізоніазид, тубазид, флуринізид, метазид, фтивазид; резервні препарати — етамбутол, етіонамід, протіонамід. -протигрибкові засоби: азоли-імідазоли і триазоли: кетокеназол (нізорал), міконазол, флуконазол, еконазол; 5-фторцитозин, тербінафін, мікосептин, батрафен, декамін, ундицелинова к-та, калію йодид; -протималярійні засоби — Хлорохіни (амінохіноліни): хлорохін (хінгамін, делагіл), гідроксихлорохін (плаквініл); вони діють не еритроцитарні форми плазмодіїв. Фансидар (сульфадоксин-піретамін) діє на резистентні до хлорохіну форми плазмодіїв. Примахін діє на позаеритроцитарні стадії розвитку плазмодіїв. Прогуаніл застосовується для хіміопрофілактики малярії. Артемізин (хінгхаосу), препарат одержаний з полину, відомі численні похідні; - противірусні засоби — пригнічують репродукцію вірусів: похідні адамантану — ремантадин, аналоги нуклеотидів — йоддезоксиуридин, ацикловір, азидтимідин, інгібітори вірусних ферментів — інвіразе, кріксіван.
Сульфаніламіди. Похідні параамінбензойної кислоти, діють як антиметаболіти цієї необхідної для бактерій сполуки. Мають широкий спектр дії. Відносяться до найпоширеніших антимікробних засобів. Застосовують препарати:
З коротким періодом напіввиведення з організму – сульфазин, сульфадимезин
Препарати з середньою тривалістю дії – сульфадиметоксин, мадрібон
Препарати тривалої дії – сульфален.
38.Стрептококи - їх роль в етіології ревматизму. Препарат о-етрептолізин, його призначення.
Стрептококи(лат. Streptococcus) - рід кулястих або овоідную аспорогенних грампозитивних хемоорганотрофних факультативно-анаеробних бактерій із сімейства Streptococcaceae. Паразити тварин і людини. Живуть в дихальних і травних шляхах, особливо в порожнині рота, носа, в товстому кишечнику.
Ліофільно висушений фільтрат культури стрептококка- активного продецента О-стрептолізин. Застосовується для постановки серологічної реакції-визначення анти-о-стрептолізин в сироватці хворих.
Актиномікоз, полівалентний актінолізат, кандидоз, кандидозний алерген.
Стрептолізин-О СУХИЙ (РАФТОЦІТ®)
Препарат являє собою ліофілізований фермент гемолитического стрептокока.
Він призначений для визначення антистрептолизина-О в крові хворих, що є одним з лабораторних методів діагностики стрептококової інфекції.
Таксономія. Стрептококи відносяться до відділу Firmicutes, роду Streptococcus. Рід складається з більш ніж 20 видів, серед яких є представники нормальної мікрофлори людського тіла і збудники важких інфекційних епідемічних хвороб людини.
Морфологічні та культуральні властивості. Стрептококи - це дрібні кулясті клітини, розташовані ланцюжками, грампозитивні, спор не утворюють, нерухомі. Більшість штамів утворює капсулу, що складається з гіалуронової кислоти. Клітинна стінка містить білки (М-, Т- і R-антигени), вуглеводи (групоспецифічні) і пептидоглікани. Легко переходять в L-форми. Збудники ростуть на середовищах, збагачених вуглеводами, кров'ю, сироваткою, асцитической рідиною. На щільних середовищах зазвичай утворюють дрібні сірі колонії. Капсульні штами стрептококів групи А утворюють слизисті колонії. На рідких середовищах стрептококи зазвичай дають придонний зростання. Стрептококи - факультативні анаероби. За характером росту на кров'яному агарі вони діляться на культуральні варіанти: а-гемолітичні (зеленящий), в-гемолітичні (повний гемоліз) і негемолітичні.
Резистентність. Чутливі до фізичних і хімічних факторів навколишнього середовища, можуть тривалий час зберігати життєздатність при низьких температурах. Стійкість до антибіотиків купується повільно.
Патогенність. На основі полисахаридного антигену діляться на серогрупи (А, В, С ... О). Стрептококи групи А виробляють більше 20 речовин, що володіють антигенностью і агресивністю. На поверхні клітини є білковий антиген М, який тісно пов'язаний з вірулентністю (перешкоджає фагоцитозу). Цей білок визначає типову приналежність стрептококів. Кофакторів патогенності відносять стрептокиназу (фібринолізин), ДНКаза, гіалуронідазу, ерітрогенін. Найбільш патогенні для людини гемолитические стрептококи групи А, звані S. pyogenes. Цей вид викликає у людини багато хвороб: скарлатину, пику, ангіну, гострий ендокардит, післяпологовий сепсис, хронічний тонзиліт, ревматизм.
Імунітет: постінфекційний нестійкий, ненаголошений.
Лабораторна діагностика. Матеріал для дослідження - гній, сеча, кров, харкотиння.
Бактеріоскопічний метод: забарвлення за Грамом мазків з патологічного матеріалу. При позитивному результаті виявляють ланцюжки грам «+» коків.
Бактеріологічний метод: Досліджуваний матеріал засівають на кров'яний агар в чашку Петрі. Після інкубації при 37 ° С протягом 24 год відзначають характер колоній і наявність навколо них зон гемолізу. З частини матеріалу, взятого з колоній, готують мазок, фарбують за Грамом і проводять мікроскопію. Для отримання чистої культури 1-3 підозрілі колонії пересівають в пробірки зі скошеним кров'яним агаром і цукровим бульйоном. На кров'яному агарі Streptococcus pyogenes утворює дрібні мутнуваті круглі колонії. У бульйоні стрептокок дає придонно-пристінковий ріст у вигляді пластівців, залишаючи середу прозорою. За характером гемолізу на кров'яному агарі стрептококи діляться на три групи: 1) негемолітичні; 2) а-гемолітичні 3) β-гемолітичні, утворюють навколо колонії повністю прозору зону гемолізу. Заключним етапом бактеріологічного дослідження є ідентифікація виділеної культури за антигенними властивостями. За цією ознакою всі стрептококи поділяють на серологічні групи (А, В, С, D і т. Д.). Серогрупу визначають в реакції преципітації з полісахаридних преціпітіногеном С. сероварів визначають в реакції аглютинації. Виявлену культуру стрептокока перевіряють на чутливість до антибіотиків методом дисків.
Серодиагностика: встановлюють наявність специфічних антигенів в крові хворого за допомогою РСК або реакції преципітації. Антитіла до О-стрептолізин визначають для підтвердження діагнозу ревматизму.
Лікування: Антибіотики широкого спектра дії (пеніциліни, стійкі до загально-лактамазе) .При виділення стрептокока А - пеніцилін. Хіміотерапія антибіотиками, до яких виявлена чутливість мікроба - левоміцетин, рифампіцин.
Профілактика: специфічної - немає. Неспецифічна - виявлення, лікування хворих; проведення планового обстеження медперсоналу, вакцинація стрептококовий бактеріофаг (рідкий) - фільтрат фаголізатов стрептокока. Застосуються зовнішньо, під шкіру, в / м., О-стрептолизин сухий (лиофильно висушений фільтрат бульонной культури стрептокока - активного продуцента О-стрептолізин. Застосовується для постановки серологічних реакцій - визначення анти-О-стрептолізин в сироватці крові хворих).