- •Особиста гігієна
- •9.1. Гігієна тіла та ротової порожнини
- •9.2. Гігієна фізичної культури і спорту та загартовування
- •Залежність ступеня функціональної підготовки від довжини пройденого шляху (за к.Кдвічі упером, 1986)
- •9.3. Профілактика шкідливих звичок
- •9.4. Дотримання режиму дня як важлива гігієнічна передумова здорового способу життя
- •9.5. Гігієна одягу та взуття
- •9.6. Психогігієна
- •9.7. Біоритмологічні основи особистої гігієни (хроногігієна)
_____________________РОЗДІЛ 9 __________________________________
Особиста гігієна
Якщо людина не слідкує за своїм здоров'ям, то важко знайти лікаря, який би вказав на кращий засіб проти хвороб, аніж вона сама
СОКРАТ
9.1. Гігієна тіла та ротової порожнини
Дотримання гігієнічних вимог у житті кожної людини завжди було дуже важливим чинником збереження здоров'я і підвищення працездатності. За даними ВООЗ, у загальній сукупності чинників, які зумовлюють стан здоров'я людини (генетичні фактори, рівень і доступність медичної допомоги, екологічний стан навколишнього середовища та спосіб життя), питома вага останнього становить понад 50 %. Особливого значення набуває здоровий спосіб життя в сучасних екологічних умовах, у ситуації, коли проведення первинної профілактики різноманітних захворювань, необхідність підвищення природного імунітету та опірності до впливу численних несприятливих чинників навколишнього середовища є провідним завданням всієї медичної науки.
Основою здорового способу життя, ефективної первинної і вторинної профілактики різних захворювань є особиста гігієна — комплекс заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному житті й діяльності людини.
У сферу особистої гігієни входять: гігієна тіла і ротової порожнини, гігієна фізичного виховання та загартовування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу та взуття, гігієна відпочинку і сну, гігієна індивідуального харчування, гігієна розумової праці, психогігієна тощо.
Гігієна тіла, забезпечення його чистоти, догляд за шкірою і волоссям є найдавнішими елементами особистої гігієни. Систематичне вмивання забезпечує чистоту і нормальне функціонування шкіри, що дуже важливо у зв'язку з її фізіологічною роллю.
Так, через шкіру за одну годину виділяється 10—20 мл поту. При виконанні важкої роботи і перегріванні ця кількість може збільшуватися до 300—500 мл і вище. Щодоби через шкіру дорослої людини виділяється до 15—40 г шкірного жиру, до складу якого входять різні жирові кислоти, білки та інші речовини, відбувається злущення до 15 г епідермісу, що ороговів.
Через шкіру виділяється значна кількість летких речовин, зокрема таких, як пропанол, оцтова кислота, ацетон, метанол, органічні та неорганічні солі, ферменти. Сукупність цих та інших речовин сприяє розмноженню на шкірі бактерій і грибів, особливо у ділянці промежини та відхідника.
Понад 90% від загальної кількості мікроорганізмів знаходяться на шкірі рук. На ній також скупчується велика кількість пилових і мікробних аерозолів, забруднення з предметів, одягу, і, як наслідок, шкіра швидко втрачає еластичність, стає джерелом неприємних запахів.
Проникнення в шкіру гноєтворних мікроорганізмів може спричинити локальні та генералізоваці запальні процеси в ній.
Водночас шкіра, особливо чиста, має бактерицидні властивості — кількість мікробних тіл у суспензії мікроорганізмів, нанесених на чисту шкіру протягом 2 год, знижується більше ніж на 90 %. Бактерицидність добре вимитої шкіри в 15— 20 разів вища, ніж брудної. Тому необхідно обмивати все тіло теплою водою (бажано під душем) не менше одного разу на тиждень. Крім обов'язкових умивань уранці і перед сном, щодня увечері слід мити ноги. Необхідно також, особливо жінкам, обмивати зовнішні статеві органи, що також є елементом щоденної особистої гігієни. Волосся рекомендується мити 1 раз на тиждень, якщо шкіра суха, і 1 раз на 3—4 дні, якщо шкіра жирна.
Якщо замість душу із санітарною метою використовують ванну, то після миття обов'язково слід ополіскувати тіло чистою водою. Необхідно обов'язково мити руки перед їдою.
Для більш ефективного усунення забруднень із поверхні шкіри і волосся застосовують різні мила і синтетичні мийні засоби (СМЗ). Мила — це різновид водорозчинних солей вищих жирних кислот, що мають мийну здатність і до складу яких входять поверхнево-активні речовини (ПАР). їх отримують шляхом нейтралізації вищих жирних кислот або омилення нейтральних жирів їдкими лугами.
Завдяки високій поверхнево-адсорбційній активності мило сприяє емульгуванню та знищенню жирового змащування і відмиванню забруднень із поверхні шкіри. Контактуючи з епідермісом, луг, що входить до складу мила, перетворює його білкову частину на легкорозчинні лужні альбумінати, які зни щуються внаслідок змивання. Тому часте миття сухої шкіри з милом діє на неї несприятливо, збільшуючи сухість, спричиняючи свербіж і утворення лупи, а також випадання волосся. Кількість вільних лугів у милі регламентується, наприклад, в туалетних його сортах їх вміст не повинен перевищувати 0,05 %.
Додавання до мила ланоліну, що входить, зокрема, у рецептуру «Дитячого» мила, пом'якшує подразливу дію лугів. Відновленню кислої реакції шкіри, що визначає її бактерицидну дію, сприяє полоскання сумішшю, до складу якої входить оцтова кислота.
У процесі виробництва в туалетні мила, залежно від їх призначення і товарної групи, вводять різні барвники, лікувально-профілактичні та дезінфекційні засоби.
Гарячі (40—60 °С) мильні розчини знищують 80—90% мікрофлори з інфікованої поверхні. Для забезпечення високого дезінфекційного ефекту рекомендується після намилювання рук протягом 1,5—2 хв обробляти їх мильною піною, після чого змивати її теплою водою.
Останніми десятиліттями поряд із милами як мийні речовини широко використовуються СМЗ. Це комплексні хімічні сполуки, головними компонентами яких є ПАР, що їх отримують на основі синтетичних продуктів. Крім ПАР, до складу СМЗ (випускаються у вигляді порошків, паст, рідини) входять відбілювачі, кальцинована сода та інші хімічні речовини.
У побуті контакт із СМЗ можливий переважно під час прання білизни, прибирання приміщення. При цьому треба враховувати, що в концентраціях більших ніж 1 % СМЗ можуть чинити подразливий та алергічний вплив більшою мірою, ніж мило, тому їх не слід рекомендувати для миття тіла. СМЗ не слід також використовувати для пом'якшення води. Для цього можна перекип'ятити воду з милом і питною (харчовою) содою (1 чайна ложка на 1 л води).
Як засіб гігієнічного догляду за тілом у населення багатьох країн світу широкого поширення набуло купання в лазнях. Виходячи з історичних описів, найпростіші конструкції лазень люди використовували ще в глибоку давнину, на стадії первіснообщинного ладу. Лазні були відомі скіфам, у Стародавній Індії, Вавилоні, Єгипті, Персії та в інших країнах. Особливо відомими були лазні в Стародавньому Римі, де загальна їх кількість перевищувала 800. Багато великих римських лазень (терми Каракалли, Діоклетіана) увійшли в історію як зразки архітектури і будівельної техніки, включаючи до свого складу не тільки лазневі, але й гімнастичні та масажні приміщення, бібліотеки та місця відпочинку. Терми Каракалли, наприклад, мали площу 16 га і могли одночасно прийняти і розмістити близько
3000 осіб. Лазні були невід'ємним елементом побуту різних верств населення і Київської Русі.
Нині застосовуються переважно 2 типи лазень загального призначення — парові і сухожарові, або сауни. Основними приміщеннями лазні є душові та парильні. У парильнях лазень першого типу з грубками-кам'янками при навантаженому режимі температура повітря досягає 65—70 °С за відносної вологості його 75—80 %. Якщо пара подається з котельні, ці показники відповідно складають 42—45 °С і 100 %. Мікроклімат сухожарових лазень (саун) характеризується високою температурою (на верхніх полицях вона може досягти 100 °С) з низькою відносною вологістю (менш ніж 15—20 %).
Гідротермічні процедури в лазні позитивно впливають на різні функції організму. У лазні з парильнею температура тіла може підвищуватися до 37—38 °С, в прямій кишці — до 39 °С. Розширюються кровоносні судини і пори шкіри, збільшується потовиділення, з організму видаляються різні шлаки (азотовмісні та фармацевтичні речовини, молочна кислота), різко знижується рівень бактеріального обсіменіння шкіри. Поліпшується емоційно-психічний тонус, відбувається своєрідне тренування («гімнастика») судин і терморецепторів, покращується пристосованість організму до різкої зміни погодних умов. Лазня нормалізує всі види обміну речовин, сприяє зниженню вмісту ліпідів, холестерину та молочної кислоти в крові. При цьому стимулюються функції надниркових залоз, поліпшується функціональний стан ЦНС тощо.
У приміщенні лазень мають бути добра вентиляція, суворий санітарно-протиепідемічний режим, не менше 1 разу на місяць повинна проводитися волога хімічна дезінфекція. Для вимірювання температури повітря не слід користуватися ртутними термометрами, не можна вносити в приміщення мийні та інші засоби в скляній тарі.
Під час прийняття процедур забороняється палити, гучно розмовляти. Перед парильнею слід прийняти теплий душ, у сауні необхідно запобігати перегріванню голови.
Основний спосіб гігієнічного догляду за ротовою порожниною — двічі на день (вранці і перед сном) чистити зуби. Чищення зубів необхідне для знищення зубного нальоту, сповільнення процесів утворення зубного каменю, який є одним із головних чинників розвитку карієсу і пародонтозу, знищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості мікроорганізмів у ротовій порожнині, в тому числі і умовно-патогенних, для розвитку яких у ній є необхідні поживні речовини та сприятливі щодо температури і вологості умови. Для механічного чищення зубів використовують спеціальні зубні порошки та пасти. Головними компонентами зубного порошку є очищена крейда та різні додатки. Властивості зубного порошку очищати зуби і масажувати ясна достатньо високі, однак його головним недоліком порівняно з пастами є абразивний вплив на емаль зубів. Перевагою паст, до складу яких входить значно менше крейди, ніж до складу зубних порошків, є і можливість створення різноманітних композицій щодо складу, зручність та гігієнічність користування. Асортимент зубних паст включає гігієнічні та лікувально-профілактичні пасти. У рецептуру лікувально-профілактичних паст, на відміну від гігієнічних, з метою створення протизапального, фторзамісного позитивного впливу на зуби і ясна вводяться різні біологічно активні речовини: вітаміни, рослинні екстракти, мінеральні солі, мікроелементи тощо.
Чистять зуби спеціальними зубними щіточками, що відрізняються одна від одної розмірами робочої поверхні, матеріалом (із свинячої щетини або синтетичних волокон) та формою. Зручніше застосовувати щітки з увігнутою робочою поверхнею до 3—3,6 см для дорослих і до 2,5—3 см для дітей. Досить ефективним способом утримування зубних щіток у чистоті і запобігання сильному їх бактеріальному обсіменінню є добре промивання проточною водою після використання і покриття робочої поверхні мильною піною, яка легко змивається перед наступним використанням.
Процес чищення зубів має тривати не менше ніж 2—3 хв і включати 300—500 парних рухів уздовж і впоперек зубів таким чином, щоб добре почистити проміжки між зубами та промаса-жувати ясна. Після кожного приймання їжі слід прополіскувати рот водою кімнатної температури. Для гігієнічних полоскань можна використовувати і спеціальні зубні еліксири.
Для оцінки чистоти зубів та інтенсивності зубного нальоту рекомендується використовувати так званий гігієнічний індекс зубів (ПЗ). Він визначається в такий спосіб. За допомогою розчину калію йодиду (Ю — 2 г, йод кристалічний — 1 г, Н20 — 4 мл), який наносять на поверхню шести нижніх фронтальних зубів, дають оцінку інтенсивності їх забарвлення в балах. Якщо забарвлення відсутнє — 1 бал, сильне коричневе — 5 балів.
Індекс обчислюють за формулою:
,
де — сума балів,n — кількість зубів. Якщо ГІЗ становить до 1,5 бала — оцінка добра, від 2,6 до 3,4 — негативна, більше ніж 3,5 бала — різко негативна.