- •Мовознавство як наука.
- •Місце мовознавства в системі наук.
- •Методи вивчення мов.
- •Мова і суспільство.
- •Функції мови.
- •Мова як історичне явище.
- •Специфіка мови як соціального явища.
- •Давні спроби пояснення походження мов і їхня наукова неспроможність.
- •Наукові дані про походження людини і мови.
- •Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мов.
- •Диференціація й інтеграція – основні процеси розвитку мов.
- •Інтеграція мов. Субстрат, суперстрат і адстрат.
- •Мови в епоху рабовласницького ладу і феодалізму.
- •Утворення національних мов і різні шляхи їх формування.
- •Національна мова – основа духовного життя народу.
- •Літературна мова і літературна норма.
- •Значення школи в утвердженні норми літературної мови.
- •Структурні рівні мови: фонетика, лексика і граматика.
- •Нерівномірність розвитку різних структурних елементів мови.
- •Творення звуків людської мови (мовний апарат і цнс)
- •Артикуляція звука і артикуляційна база.
- •Акустичні властивості звуків. Тембр.
- •Фонетичне членування мовленнєвого потоку (фраза, такт, склад, звук).
- •Склад, типи складів.
- •Наголос і його типи.
- •Принципи класифікації голосних звуків.
- •Принципи класифікації приголосних звуків.
- •Поняття про фонеми. Співвідношення між звуком і фонемою.
- •Диференційні й інтегральні ознаки фонем.
- •Алофони фонем.
- •Комбінаторні уподібнювальні зміни звуків.
- •Комбінаторні розподібнювальні зміни звуків
- •Позиційні й фонетично не зумовлені зміни звуків.
- •Асиміляція й дисиміляція звуків (регресивна і прогресивна, контактна і дискантна).
- •Поняття про фонетичні закони, їх особливості.
- •Порівняльна характеристика фонетичних систем рідної та виучуваної мов.
- •Звукова мова і письмо. Значення письма в розвитку суспільства.
- •Розділи лексикології: семасіологія, описова лексикологія, фразеологія, етимологія, ономастика і лексикографі.
- •Слово – основна значуща одиниця мови.
- •Лексичне значення слова.
- •Як предмети і явища навколишньої дійсності одержують свої назви?
- •Слова мотивовані і немотивовані.
- •Багатозначність слова. Пряме й переносне значення.
- •Розвиток значення слова.
- •Різні способи переносу назв: за подібністю, за функцією, за суміжністю.
- •Основні шляхи збагачення словникового складу мови. Табу й евфемізми.
- •Різні шляхи і способи лексичних запозичень.
- •Мовний пуризм, його позитивні і негативні сторони.
- •Історичні зміни словникового складу мови. Історизми й архаїзми.
- •Етимологія. Принципи і прийоми етимологічних досліджень.
- •Лексико-семантичні групи слів.
- •Терміни й загальновживані слова. Джерела термінології
- •Стилістичне розшарування словникового склад.
- •Принципи поділу слів за частинами мови.
- •Лексикографія. Основні типи лінгвістичних словників.
- •Будова словникових статей у словниках різного типу.
- •Граматика, її роль у мові.
- •Граматичні значення і граматичні категорії.
- •Лексичне і граматичне значення, їх відмінність.
- •Типи граматичних значень.
- •Синтетичні способи вираження граматичних значень.
- •Аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •Типи афіксації: аглютинація і фузія.
- •Види морфем.
-
Мовознавство як наука.
Мовознавство, або лінгвістика - наука про природну людську мову загалом і мови світу як її представників. Предметом курсу “Вступ до мовознавства” є вивчення основних відомостей про мову, лінгвістичних понять і термінів, без яких неможливо вивчати жодну лінгвістичну дисципліну. Завдання полягають у з’ясуванні питань про: А) природу і сутність мови; Б) структуру і систему мови; В) походження мови та закономірності розвитку мов; Г) виникнення і розвиток письма; Ґ) класифікацію мов світу за походженням і будовою; Д) шляхи й методи вивчення мовного матеріалу; Е) зв’язок мовознавства з іншими науками та ін. ІІ. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов. До них належать суть мови, її природа, походження, закони розвитку, зв’язок з мисленням, структура і закономірності функціонування всіх мов світу. Прикладне мовознавство вивчає застосування мовознавчої теорії на практиці мов, у практиці перекладу, навчання письма, читання, для уніфікування термінології тощо. Конкретне мовознавство вивчає окремі (конкретні) мови або групу споріднених мов.
-
Місце мовознавства в системі наук.
Мовознавство передусім пов’язане з такими суспільними науками як історія, археологія, етнографія, соціологія, психологія, літературознавство та ін. Із природничих наук мовознавство пов’язане з фізіологією людини, антропологією, медициною, фізикою, кібернетикою, математикою, семіотикою, філософією та ін. Оскільки мова є найважливішим засобом комунікації у суспільстві та тісно пов'язаний з мисленням і свідомістю, Мовознавство входить (в якості однієї з центральних наук) до кола гуманітарних (соціальних) наукових дисциплін, досліджують людини і людське суспільство. З цих наук з мовознавством найтісніше пов'язана етнографія і її різні області, які розробляють, в зокрема, загальні принципи функціонування мови в суспільствах різних типів, в архаїчних, або «первісних», колективах. Мовознавство як наука про мовне спілкуванні все ближче зв'язується з сучасною соціологією. Різні види комунікації в суспільстві досліджуються мовознавства, теорії комунікації, культурною антропологією (вивчає комунікацію за допомогою будь-яких повідомлень, не тільки і не стільки мовних і знакових) і семіотикою. Різноманіття функцій мови в суспільстві і тісний характер його зв'язку з мисленням і з психічною діяльністю людини робить дуже гнучкою взаємодію Мовознавства з відповідними соціальними та психологічними науками. Контакт Мовознавства з біологією здійснюється при дослідженні можливого спадкового характеру основи мовних здібностей людини і з розробкою ідеї моногенезу мови. Фонетика особливо тісно пов'язана з фізикою і фізіологією. Мовознавство виявилося тою гуманітарної наукою, яка, не пориваючи зв'язків з іншими науками про людину та її культурі, першою рішуче стала використовувати не тільки інструментальні методи спостереження (у фонетиці) та експериментальні прийоми (У психолінгвістиці), але і систематично застосовувати математичні способи (У тому числі і ЕОМ) для отримання і записи своїх висновків.