- •1.Предмет і задачі епідеміології
- •4.Рушійні сили епідпроцесу
- •5. Резервуар збудників інфекцій
- •6.Джерело збудників інфекційних хвороб
- •7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу
- •8.Категорії носіїв збудників інф.Хвороб та оцінка їх епід.Небезпеки.
- •9.Тварини як джерело збудників інфекцій
- •10.Механізм передачі збудників інфекційних хвороб (визначення, види, фази механізму передачі)
- •11.Шляхи передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •12.Чинники передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •13.Живі переносники збудників інф. Хв.
- •14.Осередок інф хвороби, його межі, термін існування.
- •15.Типи осередків.
- •16.Напрямки епідобстеження осередку інф хв. Та заходи щодо його ліквідації.
- •17.Кількісні прояви епід процесу
- •18.Якісні прояви епід. Процесу
- •19.Багаторічна та річна динаміка захворюваності.
- •20.Прояви епід процесу в річній динаміці захворюваності та причини, що їх обумовлюють.
- •22.Принципи боротьби з інф.Хворобами
- •23.Профілактичні заходи щодо ліквідації інф. Хв.
- •25.Профілактичні заходи щодо джерел збудників інфекції (людей та тварин)
- •27.Протиепідемічні заходи боротьби з інф. Хв.
- •29.Протиепідемічні заходи щодо знезараження хворого та носія збудників інфекції
- •30.Антропонози, антропозоонози, зоонози, зооантропонози, сапронози (визначення, компоненти паразитарних систем при зазначених групах, приклади захворювань)
- •31Сучасна класифікація інф. Хв.
- •33.Описово-оціночний прийом епідеміологічного методу
- •34.Ретроспективний епідеміологічний аналіз (визначення, завдання, мета), його методика.
- •35.Територія ризику, час ризику, групи ризику, чинники ризику
- •37.Оперативний епідеміологічний аналіз (визначення, мета, завдання)
- •38.Методи стерилізації, організація її проведення
- •39.Методи контролю якості стерилізації
- •40.Визначення дезінфекції, її види та методи.
- •41. Дезінфекція, її значення в різних групах інфекційних хвороб
- •42. Контроль якості дезінфекції
- •43. Поняття про дератизацію, види, методи.
- •44.Методи та типи дезінсекції.
- •45.Активна імунізація,види вакцин,показання та протипоказання до активної імунізації.
- •48.Перелік медичних протипоказів до щеплень згідно нормативних документів
- •49.Поствакцинальні реакції (визначення, їх перелік, оцінка)
- •50.Поствакцинальні ускладнення (визначення, їх перелік, оцінка)
- •51.Імунопрофілактика туберкульозу
- •52. Імунопрофілактика коклюшу.
- •53. Імунопрофілактика поліомієліту:
- •54. Імунопрофілактика дифтерії
- •55. Імунопрофілактика гепатиту в.
- •56.Імунопрофілактика кору
- •57. Імунопрофілактика епідемічного паротиту.
- •58. Імунопрофілактика краснухи.
- •59.Пасивна імунізація, покази до проведення, препарати, особливості їх застосування
- •60. Термінова профілактика інф хвороб.
- •62.Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій
- •64.Епідеміологічні особливості гепатиту а, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •65. Епідеміологічні особливості черевного тифу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •66. Епідеміологічні особливості поліомієліту, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •67. Епідеміологічні особливості холери, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •68. Епідеміологічні особливості лептоспірозу, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •71. Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •72.Госпітальні інфекції (визначення, актуальність, класифікація та структура епід процесу)
- •73.Госпітальні інфекції (збудники, нозологічні форми, причини та умови виникнення і поширення)
- •74.Чинники, які визначають формування проявів епідемічного процесу при в/лікарняних інфекціях
- •75.Профілактичні заходи при в/лікарняних інфекціях
- •76.Епідеміологічний нагляд при госпітальних інфекціях.
- •77. Епідеміологічні особливості та профілактика госпітальних інфекцій у хірургічних та опікових стаціонарах
- •78. . Епідеміологічні особливості та профілактика госпітальних інфекцій у урологічних стаціонарах
- •79. Чинники ризику виникнення нозокоміальних пневмоній та заходи щодо їх профілактики
- •80. Епідеміологічна характеристика груп інфекцій дихальних шляхів
- •81. Епідеміологічні особливості дифтерії, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •82. Епідеміологічні особливості менінгококової інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •83. Епідеміологічні особливості кашлюку, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •84. Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •86. Епідеміологічні особливості грипу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •87. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Марбург, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •88. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Ебола, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •89. Епідеміологічні особливості групи інфекційних хвороб з трансмісивним механізмом передачі.
- •91. Епідеміологічні особливості кліщового енцефаліту , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •92. Епідеміологічні особливості малярії , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •93. Епідеміологічні особливості Лайм- бореліозу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •94. Епідеміологічні особливості висипного тифу та хвороби Бриля, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •95. Епідеміологічні особливості туляремії , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •96. Епідеміологічні особливості чуми, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •97. Епідеміологічні особливості групи інфекцій з контактним механізмом передачі.
- •98. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •99. Епідеміологічні особливості сибірки , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •100. Епідеміологічні особливості віл-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •101.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн
- •102. Карантинні заходи щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб.
83. Епідеміологічні особливості кашлюку, профілактичні та протиепідемічні заходи.
Кашлюк-це захворювання, яке викликається бактеріями кашлюка Bordetella pertussis. Інкубаційний період 7-10 днів. Хворий заразний з перших до 25-30 дня хвороби. Механізм передачі повітряно – крапельний. Сприйнятливість висока від народження, немає пасивного імунітету від матері. Захворюваність висока. Сезонність осінньо – зимова. Найбільше хворіють діти до року, серед дорослих виникає дуже рідко. Профілактика забезпечується активною імунізацією за допомогою асоційованого препарата – адсорбованої кашлюко – дифтерійно - правцевої вакцини, яка містить інактивовану вбиту вакцину проти кашлюка і анатоксини дифтерії і правця. Проводиться з 3-ох місячного віку, 3 кратно 0,5 мл. Підшкірно в ділянці лопатки з інтервалом 30 діб, через 1,5 року однократна ревакцинація. Про кожний ипадок захворювання надсилають термінове повідомлення до СЕС. Хворі діти підлягають ізоляції вдома, а за наявності клінічних та епідемічних показань у стаціонарі. до 25 дня від початку захворювання. Бактеріоносії допускаються в колектив після 2 кратного від’ємного посіву не раніше ніж через 14 днів. Для контактних дітей до 7 років карантин 14 днів в домашніх умовах , спостереження 14 днів.
84. Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.
Кір - гостре антропонозне інфекційне захворювання з краплинним механізмом передачі, яке проявляється різким підвищенням температури тіла, катаральними явищами, висипкою на шкірі, слизових оболонках щік у вигляді плям Філатова - Копліка. Збудник - вірус родини Paramyxoviridae роду Morbillivirus. Імунологічні та антигенні властивості усіх штамів ідентичні - незалежно від того, у яких регіонах та колективах вони були виділені. Вірус термолабільний, повна інактивації за температури 560С - протягом кілька хвилин. Вірус краще виживає у живильних середовищах, до яких додано протеїн. За температури 4…60С він зберігається протягом 4-5 тижні. Без протеїну вірус виживає за цієї температури до 2 тижнів у ліофілізованому стані. Стійкий за температури -200С і особливо -700С зберігає свої біологічні властивості протягом року і довше. У разі додавання до культуральної рідини 0,25% розчину желатину або 5% сироватки крові телят терморезистентність вірусу значно підвищується. Вірус швидко знешкоджується спиртом, ефіром та іншими дезинфекційними розчинами. Сприйнятливість до кору тих, хто не перехворів і не щеплений, майже тотальна. Свідченням можуть бути сполохи на острівних територіях, на які корову інфекцію не завозили десятиліттями. У разі завезення джерела збудника не імунізоване населення хворіло у 99,9% випадків.Імунітет після перенесеної інфекції напружений в осіб, які перехворіли на кір, потім знижується протягом 5-7 років. Занесення збудника у населені пункти до початку масових щеплень відбувалося кожних 3-5 років.Імунітет стійкий .Джерело хвора людина. Епідемічний процес підтримується лише в людському суспільстві. Заражена людина починає виділяти вірус в останню добу інкубаційного періоду. Найбільше виділяється збудник у продромальний період, його кількість різко зменшується під час висипаннь . Інкубаційний період триває 6-18 діб, у середньому 10 діб. У разі введення гамаглобуліну, період інкубації може тривати до 21 діб.Механізм передачі збудника краплинний.Особливості епідемічного процесу. Якщо врахувати той факт, що діти після народження швидко втрачають материнський імунітет, а також у довакцинальний період збудник широко циркулював, висока ураженість дітей кором у перші роки життя стає зрозумілою. Щеплення живою коровою вакциною захистили дітей від захворювання і ураженість дітей дошкільного віку різко зменшилася. Однак післявакцинальний імунітет з роками знижується, тому захворюваність школярів і підлітків зростає. Через осіб, які захворіли протягом останнього десятиліття, щеплені діти становлять70-80%.Коли хворий є небезпечним джерелом збудника, діагностика утруднена, а коли можна поставити діагноз, хворий перестає виділяти збудника і вже немає потреби ізолювати його. Лабораторна діагностика. Важливою є диференційна діагностика кору і краснухи. Розроблено серологічну діагностику кору РГГА,РНГА,ІФА. Оскільки вірус термолабільний і протягом кількох годин руйнується при кімнатній температурі то дезинфекції не потрібно. Передача через сльози, сечу не відбувається.Специфічна профілактика - щеплення живою коровою вакциною проводять у 11-15 місяців, ревакцинація в 6 років, 11 років (при відсутності в 6 років) разом з краснухою, та епідпаротитом. Дітям, що були в контакті можна дати в інкубаційному та на початку про дромального періоду -? -глобулін для полегшення перебігу кору та запобігання ускладнень.Протиепідемічні заходи: госпіталізації підлягають хворі з важким перебігом, особливо з ускладненнями. Хворий заразний до 4 дня від початку висипань при наявності пневмонії - до 10 дня. У дитячих колективах, щеплених ЖКВ термін карантину становить 17 днів, а в колективах, у яких хоча б частина дітей отримала імуноглобулін, карантин продовжується до 21 дня. У колективі де виявлено хворого, забезпечують медичне спостереження за дітьми, які спілкувалися з хворим. В осередках інфекції дітей не щеплених ЖКВ, якщо не має протипоказань - терміново вакцинують, за наявності протипоказання уведіть ? -глобулін. Посилюють термінове повідомлення про всі випадки кору.
85 . Епідеміологічні особливості епідемічного паротиту, профілактичні та протиепідемічні заходи. Кір –вірус, родини Paramyxoviridae роду Morbillivirus. Вірус швидко знешкоджується спиртом, ефіром та іншими дезинфекційними розчинами. Імунітет після перенесеної інфекції напружений в осіб, які перехворіли на кір, потім знижується протягом 5-7 років. Занесення збудника у населені пункти до початку масових щеплень відбувалося кожних 3-5 років. Джерелом збудника є хвора людина. Епідемічний процес підтримується лише в людському суспільстві. Заражена людина починає виділяти вірус в останню добу інкубаційного періоду. Найбільше виділяється збудник у продромальний період, його кількість різко зменшується під час висипаннь. Період інкубації триває 6-18 діб, у середньому 10 діб. Механізм передачі краплинний. Специфічна профілактика – щеплення живою коровою вакциною Смородинцева Захисний титр щеплень значно знижується протягом 5-7 років, тому одноразового щеплення недостатньо, згідно нового календаря щеплення проти кору проводять у 11-15 місяців, ревакцинація в 6 років, 11 років (при відсутності в 6 років) разом з краснухою, та епідпаротитом. Дітям, що були в контакті можна дати в інкубаційному та на початку продромального періоду –γ –глобулін для полегшення перебігу кору та запобігання ускладнень.Протиепідемічні заходи: госпіталізації підлягають хворі з важким перебігом, особливо з ускладненнями. Хворий заразний до 4 дня від початку висипань при наявності пневмонії – до 10 дня. У дитячих колективах, щеплених ЖКВ термін карантину становить 17 днів, а в колективах, у яких хоча б частина дітей отримала імуноглобулін, карантин продовжується до 21 дня. У колективі де виявлено хворого, забезпечують медичне спостереження за дітьми, які спілкувалися з хворим.
В осередках інфекції дітей не щеплених ЖКВ, якщо не має протипоказань – терміново вакцинують, за наявності протипоказання уведіть γ –глобулін. Посилюють термінове повідомлення про всі випадки кору.