- •Міністерство охорони здоровя України
- •Методичні рекомендації
- •1. Історія зародження та визначення доказової медицини
- •2. Клінічна епідеміологія як наука та ідеологія доказової медицини
- •3. Принципи проведення контрольованих клінічних випробувань (ккв)
- •4. Систематичний огляд та мета-аналіз
- •5. Бази даних систематизованих оглядів
- •6. Стратегії пошуку доказових даних.
- •1) Визначення ключових слів за допомогою методу pico.
- •Практична робота
- •Питання для самостійної роботи
- •1. Користуйтеся наочними рубриками MeSh (MeSh Database)
- •2. Вводьте обмеження по типу документа (Publication Type)
- •3. Використовуйте фільтри Clinical Queries (клінічні запити) (рис. 6) і Systematic Reviews (систематичні огляди)
Міністерство охорони здоровя України
львівський Національний медичний університет
Імені данила галицького
« Затверджено »
на методичній нараді
кафедри медичної інформатики .
Завідувач кафедри
________________________
«___»_____________ 2011 р.
Методичні рекомендації
для самостійної роботи студентів
при підготовці до практичного заняття
Навчальна дисципліна |
Медична інформатика |
Модуль №2 |
Медичні знання та прийняття рішень в медицині |
Змістовий модуль №3 |
Медичні знання та прийняття рішень |
Тема заняття 12: |
Доказова медицина |
Курс: |
ІІ |
Факультет: |
Медичний, стоматологічний |
Львів - 2011
Актуальність теми
Доказова медицина – це нова ідеологія охорони здоров’я, новий стиль діяльності. Науковці і досвідчені медики світу визнають доказову медицину за основу подальшого пошуку нових та удосконалення відомих форм медичного забезпечення населення з одночасною перебудовою медичної галузі.
Будь-який новий напрямок у медичній науці та практиці має ґрунтуватися на відповідних положеннях, об’єктивність яких не повинна викликати жодних сумнівів. Потребу в доказовій медицині досвідчені медики світу відчували давно, особливо у випадках, коли доводилось видавати гарантійні правила застосування нових лікарських засобів чи то природного ґенезу, чи синтезованих, тобто власне хімічної природи. Іншими словами, принципи або вимоги доказової медицини зароджувались та формувались у нетрях фармакологічної сфери.
Становлення доказової медицини на сучасному етапі розвитку суспільства пов’язано з розвитком системи охорони здоров’я внаслідок стрімкого науково-технічного прогресу, підвищенням витрат на охорону здоров’я через подорожчання лікарських препаратів, високу вартість нових медичних технологій діагностики й лікування різних захворювань, розширення спектра медичних послуг та з іншими причинами. Фінансові ресурси, які виділяє суспільство на охорону здоров’я, обмежені навіть у найбільш високорозвинених країнах, а потреба в державних витратах на медичну допомогу постійно зростає. Тому проблема вибору медичної технології з доведеною ефективністю з великої кількості альтернативних варіантів у наш час набуває особливої актуальності, бо підвищує ефективність лікування.
Головний принцип доказової медицини — кожне клінічне рішення повинно ґрунтуватися на наукових фактах, що доведені статистично на великій репрезентативній групі пацієнтів; жодна нова медична технологія (новий метод лікування, діагностики, профілактики) не може бути визнана без обов’язкової перевірки в умовах проведення рандомізованих контрольованих досліджень. Механізмом упровадження принципів доказової медицини в широку клінічну практику є проведення стандартизації медичної допомоги та впровадження формулярної системи.
Основним методом доказової медицини (золотим стандартом) є рандомізовані контрольовані дослідження, коли пацієнти розподіляються на групи випадковим шляхом з використанням засобів рандомізації. У практичному плані доказова медицина ставить перед собою такі завдання: 1) підвищити якість надання медичної допомоги з огляду на ефективність, безпечність та вартість; 2) оптимізувати діяльність національної системи охорони здоров’я.