- •1.Бюджетна система України.
- •2.Поняття бюджетних доходів та їх значення для функціонування держави
- •3.Принципи формування дохідної частини державного та місцевих бюджетів.
- •4.Сучасні проблеми та перспективи реформування бюджетних доходів в Україні.
- •5.Система бюджетних доходів в Україні та її правове значення.
- •6.Структура доходів Державного Бюджету України
- •7.Правові основи формування дохідної частини місцевих бюджетів.
- •8.Поняття бюджетної системи та принципи її побудови.
- •10.Співвідношення понять “бюджетні доходи” та “доходи держави”.
- •1. Податкові надходження
- •2. Неподаткові надходження
- •3. Бюджетний дефіцит
- •12.Порівняльна характеристика доходів Державних бюджетів поточного та попереднього років.
- •13.Проблеми та перспективи реформування структури доходів державного та місцевих бюджетів в Україні на сучасному етапі.
- •14.Правосуб’єктність органів в сфері забезпечення процесу формування дохідної частини бюджетів.
- •15.Система органів, що здійснюють загальне управління та контроль за формуванням доходів держави
- •16.Завдання та функції органів спеціальної компетенції у сфері формування доходної частини бюджетів
- •17.Державна казначейська служба Україна як орган державного фінансового контролю
- •18.Повноваження Верховної Ради України у сфері формування Державного бюджету
- •19.Контроль Рахункової палати за використанням бюджетних коштів
- •20.Повноваження Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, що стосуються контролю за формуванням дохідної частини бюджетів
- •21.Державна фінансова інспекція України, Національний банк України як органи контролю у сфері формування дохідної частини бюджетів.
- •22.Структура та завдання органів Державної фіскальна служби України.
- •23.Функції органів Державної фіскальна служби України.
- •24.Податковий контроль: поняття, види, методи.
- •25.Правове регулювання порядку здійснення податкових перевірок органами дфс України.
- •26.Характеристика документів, що складаються за результатами перевірок, особливості їх оформлення.
- •27.Види штрафних санкцій за порушення законодавства в сфері формування доходної частини бюджетів.
- •29.Класифікація органів, які забезпечують процес формування дохідної частини бюджетів та правове регулювання їх діяльності.
- •30.Місце органів дфс України у сфері формування доходів державного та місцевих бюджетів.
- •31.Порядок здійснення органами дфс України перевірок платників податків, на предмет дотримання норм податкового законодавства.
- •32.Проблемні аспекти та перспективи подальшого реформування системи органів, що беруть участь у формуванні дохідної частини державного та місцевих бюджетів
- •33.Перспективи реформування Державної фіскальної служби України, як специфічного органу державного фінансового контролю.
- •34.Поняття, види та значення податкових надходжень у формуванні дохідної частини бюджету.
- •35.Загальнодержавні податки і збори як джерело наповнення державного бюджету.
- •36.Місцеві податки і збори та їх місце у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів.
- •37.Податок на доходи фізичних осіб, як джерело наповнення державного та місцевих бюджетів.
- •Розділ V. Податок на додану вартість
- •39.Податок на майно, особливості та значення у наповнення бюджету.
- •40.Єдиний податок як джерело наповнення місцевого бюджету.
- •41.Значення та характеристика місцевих зборів у наповнення місцевого бюджету
- •42.Сучасні проблеми та перспективи реформування податкових надходжень до бюджетів України.
- •43.Податок на додану вартість як джерело наповнення Державного бюджету України.
- •44.Акцизний податок, характеристика та розподіл між Державним та місцевим бюджетами.
- •46.Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства.
- •47.Місце і роль неподаткових надходжень в системі доходів бюджетів в умовах ринкової трансформації.
- •48.Склад і структура неподаткових доходів бюджетів.
- •49.Доходи від власності та підприємницької діяльності.
- •50.Надходження від штрафів та фінансових санкцій.
- •51.Інші неподаткові надходження.
- •52.Поняття та загальна характеристика доходів від операцій з капіталом.
- •53.Місце і роль доходів від операцій з капіталом в системі доходів бюджетівна сучасному етапі.
- •54.Склад і структура доходів від операцій з капіталом.
- •55.Характеристика надходження від продажу основного капіталу.
- •56.Особливості надходження від реалізації державних запасів товарів.
- •57.Особливості надходження від реалізації державних запасів товарів.
- •58.Перспективи розвитку системи доходів від операцій з капіталом у формуванні дохідної частини бюджету.
- •59.Поняття трансфертів та їх місце в системі державних доходів.
- •60.Міжбюджетні трансферти та їх класифікація.
- •61.Дотації вирівнювання.
- •62.Субвенції, як один із видів міжбюджетних трансфертів
- •63.Проблеми та перспективи розвитку міжбюджетних трансфертів в дохідній частині бюджету на сучасному етапі.
59.Поняття трансфертів та їх місце в системі державних доходів.
Обмін засобами між бюджетами у виді міжбюджетних трансфертів обумовлений нерівновагою в розподілі податків і відповідальності відносно їх використання між органами влади різних рівнів. Результати виконаного дослідження показали, що розміри трансфертів у багатьох випадках визначаються без урахування реальних можливостей і потреб регіонів.
Проблема фінансового забезпечення розвитку територій стоїть фактично перед усіма країнами. Суть її в тому, що територіально-адміністративні утворення мають неоднаковий природний і фінансовий потенціали (зокрема податкову базу). Фінансові проблеми регіонів розв’язуються шляхом реформування усієї системи місцевих бюджетів і міжбюджетних стосунків. Метою такого реформування є створення надійної, раціональної системи фінансових стосунків між різними рівнями держави.
Ефективне функціонування органів місцевого самоврядування передбачає їх широку автономію (децентралізацію) в межах своєї компетенції, порядку її здійснення і необхідних для цього засобів.
Як відзначається в Європейській хартії місцевого самоврядування, яку ратифікувала і Україна, «органи місцевого самоврядування мають право у рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень.
Об’єм фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування повинен відповідати функціям, передбаченим конституцією або законом».
Протягом останніх двох десятиріч як розвинуті країни, так і країни, що розвиваються, виявляють глибоке зацікавлення впровадженням децентралізації управління. У західних країнах децентралізація є ефективним інструментом, що застосовується для реорганізації уряду в напрямі надання державних послуг найбільш ефективним способом. Країни, що розвиваються, переходять до децентралізації управління з метою позбутися неефективності та неекономічності надання державних послуг, макроекономічної нестабільності, а також щоб прискорити процес економічного зростання.
Розрізняють дві основні моделі міжбюджетних відносин: централізовану та децентралізовану. Централізована модель, що характерна для соціалістичних країн, веде до зосередження управління в одних руках, тим самим спричинює нехтування інтересами окремих громадян і соціальних груп. Але така модель містить і позитивні риси: єдність організації управління, підвищення організувальної здатності командної економіки, спрямування фінансових ресурсів на прискорення досягнення встановлених цілей [1, с. 21].
Децентралізована модель міжбюджетних від носин є ознакою економічного розвитку держави на демократичних засадах, сприяє розвитку і стійкості інститутів ринкової економіки, має певні принципи: невтручання держави в бюджетний процес муніципалітетів і регіонів; чітке розмежування видаткових повноважень між різними рівнями управління; цілеспрямований розвиток фінансової автономії місцевого самоврядування; незалежність від форми державного устрою. Така модель характерна для більшості розвинутих країн світу, але вона також має низку недоліків, одним із яких є ускладнення координації дій уряду для досягнення макроекономічних цілей і забезпечення балансу фінансових можливостей у державі [2].
Узагальнюючи систему формування місцевих фінансів, можна виокремити низку проблем, вирішення яких стримує загальний процес реформування системи міжбюджетних відносин, а саме:
— формування місцевих бюджетів відбувається на недосконалій податковій базі;
— трансферти та передані доходи залишаються вагомим джерелом формування доходів місцевих бюджетів;
— місцеві податки і збори є занадто малими, щоб відігравати певну роль у доходах, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.
Успіх реформування в напрямі фіскальної децентралізації тісно пов’язаний з розподілом відповідальності в державному секторі за територіальними органами влади. Скрізь у світі відомі загальні засади побудови децентралізованої системи міжбюджет-
них відносин, а саме: розподіл повноважень для здійснення урядових функцій та надання бюджетних послуг, а також повноважень з отримання доходів, побудова системи міжбюджетних трансфертів та здатність місцевих урядів брати позики.
Проблема реформування системи міжбюджетних відносин є предметом постійних наукових досліджень теоретиків та розробок практиків. Серед усього загалу наукових праць, присвячених питанням трансфертних платежів саме у бюджетній системі, варто виокремити роботи В. В. Зайчикової, І. О. Луніної, О. А. Музики-Стефанчук, С. В. Слухая, О. О. Сунцової. Предметом досліджень авторів є система міжбюджетних відносин, надання міжбюджетних трансфертів і бюджетне вирівнювання, аналіз зарубіжного досвіду функціонування системи місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин з метою вивчення можливостей його імплементації в реалії України.