- •1. Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул і їх змістові характеристики у працях с. Єфремова, м. Зерова, д. Чижевського.
- •2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень.
- •3. Думи та історичні пісні – жанри усної народної творчості. Відображення в них народного героїзму та патріотизму.
- •4. Література кр. Провідні стилі і жанри. Жанр літопису в давній українській літературі.
- •5. Історична основа, тема, ідея «Слова о полку Ігоревім». «Слово…» як літературна пам`ятка світового значення.
- •6. Полемічна література кінця 16-початку 17 ст. Провідні мотиви послань Івана Вишенського.
- •7. Творчість Григорія Сковороди. Збірка «Сад божественних песней». Історія «сродної праці» в байках.
- •8. Проблематика, жанр «Енеїди» Котляревського. «Енеїда» як перший твір літератури нового типу.
- •9. Поети-романтики 20-40-х років хіх століття.
- •10. Квітка-Основяненко як перший український повістяр-«побутописець»
- •11.Т.Шевченко-основоположник нової української літератури. Стан сучасного шевченкознавства.
- •12. Рання творчість Шевченка. Ідейно-художній аналіз поеми «Гайдамаки».
- •13. Лірика та сатира Шевченка 1843-47 років, її стильова своєрідність («Сон», «Кавказ», «і мертвим..»).
- •14. Життя і творчість Шевченка періоду заслання та останніх років життя.
- •15. Місце Марка Вовчка (Марія Олександрівна Вілінська 1833-1907) в українському літературному процесі.
- •16.Проблема інтелігенції в українській романистиці другої половини хіх-початку хх ст. («Хмари» 1874 р. Нечуя-Левицького, «Перехресні стежки» 1900р. Франка).
- •17. Творчість с. Руданського. Лірика. «Співомовки»
- •18. Історичний роман Куліша «Чорна рада». П. Куліш як літературний критик.
- •19. Літературно-критична й публіцистична діяльність Драгоманова (18 вересня 1841-20 червня 1895).
- •20. Історична тема в драматургії Старицького («Маруся Богуславка», «Оборона Буші»). Старицький – поет і перекладач.
- •22. Павло Грабовський. Провідні мотиви лірики.
- •23. Збірка Франка «з вершин і низин». Її ідейно-художнє новаторство.
- •24. Поезія Франка 90-х – 900-х років. Проблематика, жанрова своєрідність, багатство і розмаїття художньої палітри (збірки «Зівяле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Semper tiro»).
- •25. Філософські поеми Франка («Мойсей», «Смерть Каїна»,» Іван Вишенський»)
- •26. Франко як літературний критик і літературознавець.
- •27. Художня своєрідність малої прози Франка 90-х – 900-х років.
- •29. Лірика Лесі Українки. Основні мотиви. Ідейно-естетична своєрідність.
- •30. Проблематика і новаторство драматургії Лесі Українки.
- •31. На зламі століть: лірика кінця хіх-першої третини хх ст. (жанрова різноманітність, естетичне багатство, творча своєрідність поезії в. Самійленка, м. Вороного, о. Олеся)
- •33. М. Коцюбинський-новеліст. Проблематика, характери, особливості психологічного аналізу.
- •34. Проблематика, художня своєрідність повістей м. Коцюбинського «Fata morgana», «Тіні забутих предків».
- •35. Художня своєрідність та новаторство Винниченка як митця хх віку (проза і драматургія).
- •36. Ідейно-художній аналіз повісті Кобилянської «Земля».
- •37. Новаторство в. Стефаника-новеліста. Особливості психологічного аналізу в прозі письменника.
- •38. Особливості психологічного аналізу у творах Черемшини Марка.
- •39. Творчість Тесленка і Васильченка в контексті неореалізму поч. Хх ст.
- •40. Провідні риси неокласицизму і культорологічні образи в поезії неокласиків Рильського, Зерова, Драй-Хмари.
- •41. Поняття про модернізм. Особливості розвитку українського модернізму. Стильові течії українського модернізму.
- •42. Жанрове розмаїття творчої спадщини Хвильового.
- •43. Інтимна лірика і поема «Мазепа» Сосюри.
- •44. Літературна дискусія в Україні 1925-28 років і літературно-художні організації 1920-30-х років.
- •45. Крах романтиків і тріумфання прагматиків у романах і повістях Підмогильного. Художні досягнення митця.
- •46. Незвичайні характери і засоби їхньої романтизації у прозі Яновського, Довженка. Проблема землі і роду в їхній творчості.
- •47. Особливості поетики новел і романів Гончара. Діалог автора із самим собою, з часом, з культурною традицією.
- •48. Полемічна спрямованість історичних романів Загребельного і Іваничука.
- •49. Художня інтерпретація радянської дійсності у творчості письменників-емігрантів (Самчук, Барка, Осьмачка)
- •50. Людина і війна у творчості українських письменників (Довженко, Гончар, Багряний)
- •51. Діалог поетів з Україною (від «Мойсея» Франка до «Палімпсестів» Стуса)
- •52. Тема України й особливості її художнього трактування у творчості Маланюка
- •53. Проблематика і поетика романів Багряного (на вибір)
- •54. Художня своєрідність драматургії Миколи Куліша ( на вибір)
- •55. Традиції неокласиків і поетична культурологія Ліни Костенко
- •56. Українська поезія «шістдесятників» хх ст.. Провідні мотиви і жанри.
- •57. Усмішки Остапа Вишні – проблематика і поетика комічного.
- •58. Особливості трактування проблеми гуманізму в ул хх ст.. (викриття сталінщини, казарменого соціалізму).
- •59. Тема моральних пошуків у прозі хх ст.. (твори Загребельного, Стельмаха, Руденка).
- •60.Лессінг, Франко про специфіку української літератури.
- •61. Наукове поняття і художній образ, спільне та відмінне між ними.
- •62. Художнє узагальнення в літературі. Форми і види узагальнення.
- •63. Потебнянська теорія художнього образу.
- •64. Лессінг, Франко про специфіку української літератури.
- •79. Силабо-тонічна система віршування.
- •66. Художня література я мистецтво слова.
- •67. Проблема зображення і вираження в художній літературі.
- •74. Класицизм. Трактат н. Буало «Мистецтво поетичне»
- •77. Теорія і практика соцреалізму (на матеріалі дискусій)
- •80. Автор як літературознавча категорія.
- •82. Проблема інтерпретації художнього тексту.
- •83. Поняття текст, дискурс, інтертекст в сучасному літературознавстві.
- •84. Асоціативність як ознака художнього мислення.
- •87. Жанрові особливості роману.
1. Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул і їх змістові характеристики у працях с. Єфремова, м. Зерова, д. Чижевського.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. починає складатися ІУЛ. Важливу роль в цьому процесі відіграли роботи Івана Франка. Але якщо у Франка є окремі статті, роботи про письменників в той чи інший період, то на початку ХХ ст. виникли авторські підручники з ІУЛ («ІУ Письменства» Єфремова; у 20-ті роки Зеров читав курс лекцій в Київському університеті і написав книгу «Від Куліша до Винниченка»; Дмитро Чижевський створив в середині ХХ с. свою «ІУЛ»). УЛ поділяється на давню і нову літературу. Періодизація Грушевського («ІУЛ» 1914), в основу поклав історичний та жанровий критерій:
1 – книжна словесність київської доби: оригінальне письменство (11-12 ст. створено місцевими авторами), творчість 12-13 ст. («Слово..»), релігійна література (12-13 ст.);
2 – Галицько-Волинська доба;
3 – Відгомони дружинного епосу;
4 – Епос і легенда. Твори мішаного типу.
Періодизація Єфремова була представлена в «ІУП» на соціологічному критерії:
1 – доба національної державної самостійності до з`єднання з Литвою і Польщею (до 14 ст.);
2 – доба національної залежності ( до кінця 18 ст.);
3 – доба національного відродження (від Котляревського до наших днів).
Періодизація Зерова «Нове українське письменство», в основі естетико-стильовий підхід:
1 – період класичних пережитків та сементалізму;
2 – панування романтичних поглядів;
3 – панування наївного реалізму;
4 – період неоромантизму і неореалізму.
Періодизація Чижевського «ІУЛ від початків до доби реалізму», в основі естетико-стильовий підхід:
1 – література монументального стилю;
2 – орнаментального стилю;
3 – переходова доба;
4 – література Ренесансу та Реформації;
5 – Бароко;
6 – Класицизм;
7 – Романтизм;
8 – Реалізм;
9 – Символізм.
Періодизація Валерія Шевчука:
1 – стара література (9-18 ст.);
2 – нова література (1798 – 1991);
3 – новітня
Періодизація Богдана Лепкого, праця «Начерк ІУЛ», в основі історико-соціологічний та естетичний підхід:
1 – фольклор;
2 – література первісного періоду (до нападу татар);
3 – література литовсько-польської доби;
4 – література Козаччини. Сковорода;
5 – література Відродження (від Котляревського);
6 – література доби Шевченка;
7 – Шевченко;
8 – література після Шевченка;
9 – на переломі.
2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень.
Фольклор (усна народна творчість) — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку. Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем. Найвиразніше виділяються в українському фольклорі календарні пісні зимово-новорічного циклу — колядки і щедрівки, весняного — веснянки, гаївки перехідної пори між весною і літом — русальні, літні — купальські, петрівочні, жниварські. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Пізніше календарно-обрядові пісні поступово втрачали зв'язок з давніми обрядами, почали підпорядковуватись християнським святам. Веснянки — назва старовинних слов'янських обрядових пісень, пов'язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт. Купальські пісні — обрядові пісні, які співали в час літнього сонцестояння, на Івана Купала, біля ритуального вогнища. Жниварські пісні — музично-поетичні твори, що оспівують початок, хід та завершення жнив. Колядки — величальні обрядові пісні зимового циклу. Щедрівки — величальні українські народні обрядові пісні, що виконуються під Новий рік. Русальні пісні — окремий рід української народно обрядової пісенності з частими згадками про русалок, зустрічі з ними і їх «проводи», подекуди з мотивами веснянок: про ворожіння з голосу зозулі, звивання вінків, про милих і нелюбів тощо, виконуються під час Зелених свят на початку або в середині травня.