Дискусія як один із видів суперечки

Дискусія – публічне (і часто конфліктне) обговорення якоїсь проблеми. Це обговорення суперечливого наукового, політичного, дипломатичного чи іншого питання на конференції, зборах, у пресі тощо з метою досягти спільного рішення, згоди. Дискутивні методи риторики популярні під час громадських заходів, конференцій, круглих столів. Дискусія особливо необхідна в науці, де вважається однією з форм обговорення, порівняння різних поглядів з метою наукового пошуку істини, набування нового знання. Виділяють такі основні завдання дискусії: поглиблювати знання слухачів з теми, яку розглядають учасники дискусії; виявляти заплутані питання; розвивати вміння учасників аргументовано обстоювати свою думку, уміння уважно та зважено вислуховувати думки опонентів; формувати і розвивати культуру обговорення суперечливих питань.

Організація дискусії передбачає три етапи: підготовчий, основний, завершальний.

На підготовчому етапі доцільно сформулювати тему дискусії й основні питання, які буде винесено на колективне обговорення, дібрати відповідну літературу для підготовки, визначити час і місце проведення дискусії. Учасників дискусії краще розмістити у приміщенні так, щоб усі присутні бачили один одного в обличчя і добре чули. На обговорення не варто виносити більше ніж п'ять питань. Якщо тема складна, то потрібно зробити невеликий вступ, щоб учасникам було легше визначитися щодо основних понять.

На основному етапі обговорюють ті питання, які передбачено в порядку денному. Процесом обговорення керує оратор; від виконання ним своєї ролі багато в чому залежить хід і результати дискусії. Заклики оратора пам'ятати про регламент на кшталт «Дотримуйтесь правил дискусії! Будьте цивілізовані!» не знімуть загострення пристрастей, а можуть лише образити когось із учасників. Проте до поведінки учасників дискусії також є певні застереження:

• по-перше, вони повинні підготуватися до обговорення запропонованої теми і бути готовими викласти свою позицію;

• по-друге, кожен повинен уважно слухати інших і чути, про що саме вони говорять;

• по-третє, всім бажано поводитись відповідно до загальноприйнятих норм поведінки, не варто перетворювати дискусію у суперечку.

Якщо внаслідок дискусії виникла пауза - роздуми учасників -переривати її не потрібно, бо, можливо, вона допоможе знайти цікавий поворот дискусії.

Третій етап – підбиття підсумків. Це звичайно робить сам оратор, але можна доручити це і досвідченій людині з кола учасників. Він оцінить повноту і глибину теми, новизну інформації, відзначить різні погляди, наголосить на значущих результатах обговорення. Добре, якщо до аналізу дискусії буде долучено й інших учасників.

Як свідчать спостереження, дискусія не повинна тривати понад 3 години, зловживання часом може викликати роздратування у присутніх. Оратор має відчути кульмінаційний момент, після якого зазвичай інтерес до обговорення зменшується, і підбити підсумки. Як правило, для повідомлення надають 15-20 хвилин, для виступу 3-5 хвилин. Якщо під впливом дискусії деякі учасники змінили свої погляди, то це означає, що подіяв «ефект переконання». Він виявляється навіть тоді, коли в деяких учасників зароджуються сумніви щодо правильності своїх поглядів. «Нульовий ефект» дискусії буває тоді, коли погляди, думки більшості людей не змінюються, це може бути наслідком пасивного ставлення до дискусії та браком підготовки до неї. Якщо в деяких учасників під час дискусії сформулюються погляди, протилежні тим, які хотілося сформулювати, то це -«ефект бумеранга», тобто негативний результат дискусії.

Під час обговорення нерідко народжується багато різних думок, іноді цілком полярних (від крайніх лівих до крайніх правих). І тоді учасники відповідно до своїх думок починають схилятися до людей, думки яких їм близькі. Серед учасників дискусії виникають певні групи, найчастіше так звана «меншість» і «більшість». Тривалий час вважали, що істина належить більшості, а меншість сприймали як дестабілізаційний фактор. Справді, більшість використовує психологічний тиск на інших. Проте авторитет її часом ґрунтується на чисельності, а не на слушності. Практика підтверджує (зокрема сесії Верховної Ради України), що саме меншість викликає творчу активність аудиторії, твердо й послідовно відстоюючи свої позиції.

Тим самим вона стимулює більшість подивитися на проблему під іншим кутом зору.

Сварка під час дискусії починається тоді, коли один із учасників не може вгамувати своїх негативних емоцій (злості, розпачу). Це явище не можна ігнорувати. Доцільніше розібратися в ньому та знайти шлях, який допоміг би подолати його. Злість може виникнути через страх або нездійснене сподівання. Людина в такому разі мучиться, стає жертвою своєї злості або, що буває частіше, виплес-кує її на інших. Вона легше впорається зі своєю злістю, якщо знайде інші варіанти вирішення проблеми. Першим кроком до подолання власних негативних емоцій стане вже те, що людина зрозуміє, що з нею відбувається. Можна зменшити це відчуття, з'ясувавши причини, що його викликали. Якщо зі злістю не покінчити одразу, вона, виникнувши під час дискусії, може призвести до того, що зіпсуються взаємини з іншими людьми.