Початкова природнича освітня галузь_Тезаурус-довідник

ЛИША́ЙНИК (укр. лишай [рослина] < прасл. lišajь лишай [рослина] < lišajь лишай [шкірна хвороба]). Нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі.

ЛÍГВО (укр. лежати < прасл. ležati лежати < праіє. legh- лягати, лежати). Заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина. Синоніми: кубло, барліг.

ЛІД (прасл. ledъ замерзла вода; град). Замерзла вода, що перейшла в твердий кристалічний стан.

ЛÍЙКА (укр. лити < прасл. liti лити < праіє. l˘ēi- лити, текти). 1. Посудина конічної форми з трубкою для переливання рідини в посуд з вузькою шийкою або для фільтрування. 2. Посудина із впаяною в неї трубкою для поливання рослин або для змазування деталей машин різними мастилами.

ЛÍКИ (укр. лік ліки < прасл. lěkъ ліки, лікування < lěčiti лікувати < гот. lēkinōn лікувати). Речовини, які використовуються для лікування.

ЛІКУВА́ТИ (прасл. lěčiti лікувати < гот. lēkinōn лікувати). Вживати заходи для припинення якого-небудь захворювання. Синоніми: вигоювати, цілити.

ЛÍМФА (лат. lympha волога, рідина < гр. nymphē у грецькій міфології ‒ богиня, яка уособлює явища і сили природи; наречена; молода жінка). Безбарвна рідина, що циркулює в лімфатичній системі людини та хребетних тварин і відіграє важливу роль у процесі обміну речовин, а також захищає від хвороботворних мікроорганізмів.

ЛІНÍЙНИЙ (укр. лінія < пол. linia лінія < лат. līnea лінія, межа; перв. льняна нитка < līnum льон < праіє. l˘īno- льон). 1. Прикметник до лінія 1. 2. Те саме, що видовжений. Синоніми: подовжений, довгуватий, витягнутий.

ЛÍНІЯ (пол. linia лінія < лат. līnea лінія, межа; перв. льняна нитка < līnum льон < праіє. l˘īno- льон). 1. Риска, вузька смужка на якій-небудь поверхні. 2. Облаштована рейками дорога для руху потягу трамваю, поїзду метро тощо. Синоніми: колія, полотно.

ЛІНІЯ ГОРИЗОНТУ. Те саме, що горизонт 1.

ЛІПИ́ТИ (прасл. lěpiti ліпити, клеїти < праіє. leip- змазувати жиром; клеїти). 1. Робити що-небудь із в'язкої, пластичної речовини. Синонім: виліплювати. 2. Те саме, що приклеювати. Синоніми: приклеювати, чіпляти.

ЛІ́ПЛЕННЯ (укр. ліпити < прасл. lěpiti ліпити, клеїти < праіє. leip- змазувати жиром; клеїти). 1. Дія за знач, ліпи́ти 1. 2. Те, що зроблене з пластичних матеріалів.

ЛІС (прасл. lěsъ простір порослий деревами, особливо листяними; дерева, особливо листяні; дерево як будівельний матеріал). Природна сукупність різних рослин на значній площі землі, серед яких домінують дерева, що ростуть близько одне до одного, утворюючи зімкнутий деревостан. Ліс має кілька ярусів: ґрунтовий, лишайниково-моховий, трав’янистий, кущовий та деревний.

ЛІС ЛИСТЯНИЙ. Ліс, що складається з листяних видів дерев і чагарників. Синонім: діброва, листопадний ліс.

ЛІС МІШАНИЙ. Ліс, що складається з листяних і хвойних видів дерев і чагарників.

71

ЛІС ХВОЙНИЙ. Ліс, що складається переважно з хвойних видів дерев і чагарників. Синонім: бір.

ЛІСОПА́РК (укр. ліс + парк < нім. Park парк < лат. parricus

обгороджене місце, парк < ібер. parra грати, решітка; підпірки). Приміський ліс, пристосований для прогулянок і відпочинку.

ЛІСОСТÉП (укр. ліс + степ [загальновизнана етимологія відсутня]). Природна зона помірного поясу з чергуванням лісових і степових ділянок.

ЛІТА́К (укр. летіти < прасл. letĕti летіти < праіє. leig- плигати, скакати). Важчий за повітря літальний апарат з двигуном і нерухомими крилами. Синонім: аероплан.

ЛІТЕРАТУ́РА (лат. litterātūra буквене письмо; наука про мову < littera буква). 1. Уся сукупність наукових, художніх і т. п. творів того чи іншого народу, періоду або всього людства. 2. Вид мистецтва, що зображує життя, створює художні образи за допомогою слова. Синоніми: письменство, словесність. 3. Сукупність друкованих творів певної галузі звань, з певного питання. Синонім: джерела.

ЛÍТО (прасл. lěto найтепліша пора року; рік < праіє. lēto- теплий сезон, літо; день). Найтепліша пора року між весною та осінню.

ЛІТО БАБИНЕ. Період теплої та сухої погоди восени, який спостерігається у багатьох країнах з помірним кліматом. В Україні бабине літо триває приблизно з 28 серпня до 20 листопада. Характерною ознакою бабиного літа є павутиння, що літає в повітрі. У Канаді та США це явище називають індіанським літом, бо воно характерне для територій, на яких мешкали індіанці

– корінне населення Північної Америки.

ЛІТР (фр. litre літр < litron давня міра зерна < лат. lītra міра рідини). У міжнародній метричній системі мір ‒ основна одиниця ємності рідких і сипких тіл, що дорівнює 1000 куб. см.

ЛІЧИ́ЛЬНИК (укр. лічити < лік лічба; результати підрахунків < пол. lik кількість). 1. Той, хто веде лік чому-небудь. Синоніми: контролер, реєстратор. 2. Прилад для підраховування чого-небудь.

ЛІЧИЛЬНИК ВИТРАТ. Лічильник, призначений для вимірювання кількості витраченої речовини (води, газу) чи енергії (електричної, теплової).

ЛОПА́ТКА (прасл. lopatъka анат. лопатка < lopata знаряддя для копання < lopъ широкий лист < праіє. l˘ōp- щось широке, плоске). 1. Зменшене до лопата. 2. Парна кістка трикутної форми в складі плечового пояса хребетних тварин і людини.

ЛÓПАТЬ (укр. лопата < прасл. lopata знаряддя для копання < lopъ широкий лист < праіє. l˘ōp- щось широке, плоске). 1. Широкий плаский кінець чого-небудь. 2. Робоча, плоскої форми частина гребних і повітряних гвинтів, а також коліс, весел і т. ін.

ЛУГ (прасл. lǫgъ кривизна, зниження поверхні землі; прибережні зарості; болото < праіє. leng- [син. lenk-] гнути, кривити). Поросла травою та кущами земля, що використовується як пасовисько та сіножать. Луги поширені в заплавах річок, на межиріччях і в горах, вище межі лісу.

72

ЛУ́КА (прасл. lǫka кривизна, зниження поверхні землі; лука, луг < праіє. lenk- [син. leng-] гнути, кривити). Рівна місцевість, вкрита трав’янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетаційного періоду. Синоніми: оболо́нь, заплава, пасовисько, сіножать, левада.

ЛУ́ПА (нім. Lupe лупа < фр. loupe збільшувальне скло; пухлина, наріст). Збільшувальне скло в оправі для розглядання дрібних деталей.

ЛУСКА́ (прасл. luska луска, оболонка < праіє. leuĝh- відокремлювати). 1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин (кісткових риб, ящірок), що виконують захисну функцію. 2. Складові частини рослинних бруньок, цибулин, шишок тощо.

ЛУ́СОЧКА (укр. луска < прасл. luska луска, оболонка < праіє. leuĝh- відокремлювати). Зменшувальне до луска.

ЛЬОДОХÍД (укр. лід + хід < ходити < прасл. hoditi ходити < праіє. sod- ходити [з наступним слов’янським переходом s у h]). Рух крижин і крижаних полів за течією річки під час її скресання. Синоніми: кригохід, скрес.

ЛЬНЯНИ́Й (укр. льон < прасл. lьnъ льон; льняне волокно < праіє. l˘īno- льон). Виготовлений із волокон або насіння льону.

ЛЬОН (прасл. lьnъ льон; льняне волокно < праіє. l˘īno- льон). 1. Однорічна трав'яниста рослина, зі стебел якої виготовляють волокно, а з насіння ‒ олію. 2. Волокно, виготовлене з цієї рослини.

ЛЮДИ́НА (укр. люд < прасл. ljudъ люди, народ < праіє. leudh- народ; люди; населення). Суспільна істота, яка є найвищим ступенем розвитку живих організмів, має свідомість, володіє членороздільною мовою, виробляє та використовує знаряддя праці.

ЛЮ́ДСТВО (укр. люд < прасл. ljudъ люди, народ < праіє. leudh- народ; люди; населення). Всі люди землі, рід людський, людське суспільство. Синоніми: людність, рід людський.

ЛЮ́ТИЙ (прасл. ljutъjь суворий, холодний; злий, жорстокий < праіє. lūt- гнівний, сердитий, лютий). Другий місяць календарного року, який має 29 днів у високосні та 28 днів у звичайні роки. Назва місяця пов’язана з його лютим характером. Для цього періоду характерні пронизливі колючі морози, сніговії та вітри.

ЛЯ́ЛЕЧКА (укр. лялька іграшка < дит. ляля мала дитина; іграшка у формі людської фігурки < прасл. дит. ljalja дитина; іграшка у формі людської фігурки). Наступна після личинки нерухома стадія розвитку комахи без живлення.

73

відповідних ліній у натурі. Синонім: мірило. 2. Розміри, рóзмах чого-небудь. Синонім: значення.

МАТЕМÁТИКА (лат. mathēmatica математика < гр. mathēmatike

математичне мистецтво < mathēma знання, вчення; наука про величини). Наука про кількісні співвідношення та просторові форми дійсного світу.

МАТЕРИ́К (укр. матéрий значний; зрілий, міцний < прасл. materъ зрілий < mati мати [іменник] < праіє. māter- мати [іменник]). Велика частина суходолу, оточена з усіх або майже з усіх боків морями та океанами. Синонім: континент.

МАТЕРІÁЛ (пол. materiał матеріал < лат. māteriālis матеріальний < māteria матерія, речовина; будівельні матеріали; деревина < māter мати [іменник] < праіє. māter- мати [іменник]). 1. Те, з чого що-небудь виготовляють, виробляють, будують тощо. Синоніми: речовина, сировина. 2. Відомості, які є основою чогось (наприклад, навчання). 3. Ткацькі, трикотажні чи синтетичні вироби, призначені для шиття. Синоніми: тканина, мануфактура, матерія, текстиль.

МАТЕРІАЛИ ПРИРОДНІ. Матеріали рослинного, тваринного чи природного мінерального походження. Синонім: матеріали натуральні.

МАТЕРІАЛИ РУКОТВОРНІ. Матеріали, створені людиною. Синоніми: матеріали синтетичні, штучні

МАТЕРІÁЛЬНИЙ (укр. матерія < нім. Materie матерія < лат. māteria

матерія, речовина; будівельні матеріали; деревина < māter мати [іменник] < праіє. māter- мати [іменник]). Прикметник до матерія 1. Синоніми: реальний, речовинний, предметний, фізичний.

МАТÉРІЯ (нім. Materie < лат. māteria матерія, речовина; будівельні матеріали; деревина < māter мати [іменник] < праіє. māter- мати [іменник]). 1. Те, з чого складаються всі тіла в природі. Синоніми: речовина, субстанція, матеріял. 2. Виріб, виготовлений у процесі ткання на ткацькому верстаті. Синоніми: тканина, текстиль, мануфактура, матеріял, крам.

МÁТИ (дієслово; укр. діал. імати брати; ловити, хапати < прасл. imati брати < праіє. em- брати; розподіляти). 1. Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю. Синоніми: володіти чимось, отримувати, посідати щось. 2. Уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь або щось повинно відбутися, настати. Синоніми: мусити, збиратися, хотіти.

МА́ТО́ЧИНА (укр. діал. ма́тиця середня частина млинового колеса < прасл. matica осередок, основна частина < mati мати [іменник] < праіє. māter- мати [іменник]). Середня частина колеса з отвором для осі.

МÁТОЧКА (укр. мати [іменник] < прасл. mati мати [іменник] < праіє. māter- мати [іменник]). Центральна частина квітки рослини, що є жіночим органом розмноження.

МАШИ́НА (фр. machine < лат. māchina пристрій; засіб; машина < гр. mechane знаряддя, пристрій < праіє. magh- здатність; міць; сила). 1. Механічний пристрій, який здійснює корисну роботу з перетворення енергії,

75

речовин або інформації. Синонім: механізм. 2. Будь-який вид транспорту, який рухається самостійно.

МÉБЛІ (нім. Möbel меблі < фр. meuble меблі, рухоме майно < лат. mōbile рухоме [майно] < праіє. mew- рухати; пересувати; штовхати). Один із основних видів обладнання приміщень, а також садів, парків та вулиць. Синоніми: обстановка, ґарнітур

МЕДИ́ЧНИЙ (укр. медицина < пол. medycyna медицина < лат. medicīna ліки, медицина < medicāre лікувати < праіє. med- лікувати, давати поради; вимірювати). Стосовний до медицини.

МЕДИЦИ́НА (пол. medycyna медицина < лат. medicīna ліки, медицина < medicāre лікувати < праіє. med- лікувати, давати поради; вимірювати). Галузь науки та практичної діяльності, спрямована на збереження та зміцнення здоров’я людей, попередження та лікування хвороб.

МЕЖÁ (прасл. medjā середина; межа < праіє. medhi- середній). 1. Лінія поділу якої-небудь території. Синоніми: рубіж, кордон, границя. 2. перен. Допустима норма чого-небудь дозволеного. Синоніми: рамки, ліміт, поріг, грань. 3. перен. Найвищий вияв, крайній ступінь чого-небудь. Синоніми: максимум, вершина, край.

МЕРÉЖИВО (укр. мерéжа рибальська сіть; сукупність шляхів, ліній зв’язку, установ < прасл. merža [плетена] сітка < праіє. mer- плести; в’язати). 1. Сітчаста тканина з узорами, якою оздоблюють одяг, білизну та інші предмети хатнього вжитку. Синоніми: мережка. 2. перен. Те, що нагадує таку тканину. Синоніми: плетиво, павутиння.

МЕРИДІÁН (нім. Meridian меридіан < лат. merīdiānus полуденний, південний < merīdiēs полудень; південь; середина < medius середній + diēs день). Уявна лінія на поверхні земної кулі, що утворюється за перетину її площиною, яка проходить крізь вісь обертання Землі.

МЕТÁ (лат. mēta знак, відмітка [початковий і кінцевий стовпи на іподромі]; ціль, кінцевий пункт < праіє. mēt- стовп). Те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти. Синоніми: ціль, задум, намір.

МЕТÁЛ (нім. Metall метал < лат. metallum метал; мінерал; рудник < гр. metallon рудник < metalleuō видобуваю із землі, викопую). Речовина зі специфічним (металевим) блиском, значною електро- i теплопровідністю та ковкістю.

МЕТÉЛИКИ (укр. метелик < прасл. metylь метелик < metati sę

метатися [за характером літання]). Ряд комах, що мають по дві пари крил, вкритих дрібними лусочками, які зумовлюють яскраве й різноманітне їх забарвлення. Синонім: метíль.

МЕТÉЛИЦЯ (укр. мести < прасл. mesti мести < metti мести, метати, кидати < праіє. met- кидати). Сильний вітер зі снігом. Синоніми: заметіль, сніговиця, хуртовина, завірюха, віхола.

МЕТЕОМАЙДÁНЧИК (укр.. метеорологічний майданчик < майдан

площа < крим.-тат. mäidan рівне, вільне місце < перс. mejdan площа, арена). Майданчик, обладнаний різними приладами для ведення метеорологічних спостережень.

76

МЕТЕОРИ́Т (фр. météore метеор < лат. meteora метеор < гр. meteōros

який ширяє в небі). Тіло космічного походження, що досягло поверхні Землі, не встигнувши повністю випаруватися або розпилитися в атмосфері.

МЕТЕОРОЛОГÍЧНИЙ (укр. метеорологія < нім. Meteorologie

метеорологія < гр. meteōrologia наука про небесні явища < meteōra небесні тіла; атмосферні явища + logos слово, пояснення, вчення). Прикметник до

метеорологія.

МЕТЕОРОЛÓГІЯ (нім. Meteorologie метеорологія < гр. meteōrología

наука про небесні явища < meteōra небесні тіла; атмосферні явища + logos слово, пояснення, вчення). Наука, що вивчає атмосферу, її будову, властивості та процеси, які в ній відбуваються, а також розробляє методи передбачення атмосферних явищ i впливу на них.

МЕТЕОСТА́НЦІЯ (укр. метеорологічна станція < іт. stanza станція

< лат. statiō стояння, стоянка, зупинка < stāre стояти < праіє. sthā- стати, стояти; букв. бути міцним). Установа, де проводять регулярні метеорологічні спостереження, потрібні для передбачення погоди та вивчення клімату.

МÉТОД (нім. Methode метод < фр. méthode метод < лат. methodus

прийом, спосіб, метод < гр. methodos спосіб дослідження, метод < meta по- + odos шлях; спосіб). Спосіб досягнення мети, вирішення певного завдання в науці, виробництві тощо. Синоніми: спосіб, засіб, прийом, процедура, техніка.

МЕТР (фр. mètre метр < гр. metron міра < праіє. mē- міряти). 1. Одиниця довжини 1 м за Міжнародною метричною системою мір. 2. Лінійка або стрічка такої довжини з сантиметровими поділками, що використовується для вимірювання чого-небудь.

МЕТРИ́ЧНИЙ (укр. метр < фр. mètre метр < гр. metron міра < праіє. mē- міряти). Прикметник до метр.

МЕХАНÍЗМ (укр. механіка < нім. Mechanik механіка < лат. mēchanica

механіка < гр. mēchanikē мистецтво побудови машин). Пристрій, що передає чи перетворює рух. Синоніми: апарат, прилад, машина.

МЕХА́НІКА (нім. Mechanik механіка < лат. mēchanica механіка < гр. mēchanikē мистецтво побудови машин). Наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між ними.

МÉШКАНЕЦЬ (укр. мешкати < пол. mieszkać перебувати, жити; заст. гаятися). Той, хто мешкає. Синоніми: жилець, квартирант; житель,

МÉШКАТИ (пол. mieszkać перебувати, жити; заст. гаятися). Жити в певному приміщенні або в певній місцевості. Синоніми: проживати, домувати.

МИНА́ТИ (укр. минути < прасл. minǫti минути < праіє. mei- іти, проходити, змінюватися). 1. Пересуваючись вперед, залишати кого-, що-небудь позаду, осторонь. Синоніми: поминати, проминати. 2. Завершуватися (про час, життя, його періоди, якісь події тощо). Синоніми: проходити, збігати, спливати, сповнятися, виповнюватися, кінчатися.

МИНУ́ЛИЙ (укр. минути < прасл. minǫti минути < праіє. mei- іти, проходити, змінюватися). Який минув, пройшов.

МИ́СЛЕННЯ (укр. мисль думка < прасл. myslь думка). Дія за значенням мислити. Синонім: міркування.

77

МИСЛЕННЯ КРИТИЧНЕ. Система логічних суджень, яка використовується для аналізу предметів, явищ і подій з наступним формулюванням обґрунтованих висновків.

МИСЛЕННЯ НАУКОВЕ. Мислення, основними умовами якого є науковий експеримент і неупереджений аналіз його результатів.

МИСЛИ́ВЕЦЬ (пол. mysliwiec мисливець < myśl думка < прасл. myslь думка). Той, хто займається, захоплюється мисливством. Синоніми: ловець, звіролов, звіробій, полювач.

МИСЛИ́ВСТВО (укр. мисливець < пол. mysliwiec мисливець < myśl

думка < прасл. myslь думка). Добування диких звірів і птахів з метою використання їх м’яса, хутра тощо. Синонім: полювання.

МИ́СЛИТИ (укр. мисль думка < прасл. myslь думка). Аналізувати явища об’єктивної дійсності та взаємозв’язки між ними і робити висновки. Синоніми: міркувати, думати, уявляти.

МИСТÉЦТВО (укр. діал. мисте́ць митець; художник; майстер < пол. majster майстер < нім. Meister майстер, спеціаліст, знавець). 1. Творче

МИЧКУВА́ТИЙ (укр. мичка пасма льону < микати чесати [льон] < прасл. mykati тягти, рвати, рухати < праіє. m˘ūk- тягти, рухати). Стосовно кореня рослин, який має вигляд пучка ниткоподібних розгалужень.

МІДЬ (прасл. mědь мідь). Проста речовина хімічного елемента міді. МІКРÓБ (фр. microbe мікроб < гр. mikros малий + гр. bios життя). Те

саме, що й мікроорганізм.

МІКРООРГАНÍЗМ (фр. micro-organisme мікроорганізм < гр. mikros

малий + лат. organismus організм). Найдрібніший, переважно одноклітинний організм, який можна побачити лише за допомогою мікроскопа. Синонім: мікроб.

МІКРОСКÓП (фр. microscope мікроскоп < гр. mikros малий + гр. skopeō спостерігаю, дивлюся). Оптичний прилад для збільшення зображень надзвичайно малих предметів.

МІНЕРА́Л (фр. minéral мінерал < лат. minerālis викопаний). Гірська порода небіологічного походження, що входить до складу земної кори.

МІНЕРА́ЛЬНИЙ (укр. мінерал < фр. minéral мінерал < лат. minerālis

викопаний). Який має небіологічне природне походження.

МІНЛИ́ВІСТЬ (укр. мінливий < міняти < прасл. měnjati міняти

< праіє. mei- міняти). Здатність швидко змінюватися.

МІНЛИВІСТЬ ЖИВИХ ОРГАНІЗМІВ. Здатність набувати нових ознак, відмінних від предків, а також різноманітність ознак серед представників даного виду.

МÍРА (укр. міряти < прасл. měriti міряти < праіє. mē- міряти). 1. Одиниця виміру чого-небудь. 2. Те, чим міряють, вимірюють що-небудь. Синоніми: мірка, мірило. 3. Величина, розмір, ступінь чого-небудь. Синоніми: рівень, масштаб.

78

МІСТ (прасл. mostъ міст; шматки дерева, дрібні гілки, накидані на болото чи грузьку землю для зручності переходу < mesti мести, кидати, метати < праіє. met- кидати, метати). Споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, автомагістраль, яр тощо.

МІСТÉЧКО (укр. місто < прасл. město місце; перв. накидане на землю покриття для розташування < mesti мести, кидати, метати < праіє. met- кидати, метати). Невелике селище міського типу.

МÍСТО (прасл. mĕsto місце; перв. накидане на землю покриття для розташування < mesti мести, кидати, метати < праіє. met- кидати, метати). Великий населений пункт.

МÍСЦЕ (прасл. městьce невелике місце < město місце; перв. накидане на землю покриття для розташування < mesti мести, кидати, метати < праіє. met- кидати, метати). Простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь.

МІСЦÉВИЙ (укр. місце < прасл. městьce невелике місце < město місце; перв. накидане на землю покриття для розташування < mesti мести, кидати, метати < праіє. met- кидати, метати). Стосовно до певної місцевості, краю. Синоніми: тутешній, тамтешній.

МІСЦÉВІСТЬ (укр. місце < прасл. městьce невелике місце < město місце; перв. накидане на землю покриття для розташування < mesti мести, кидати, метати < праіє. met- кидати, метати). Яке-небудь місце, простір земної поверхні. Синоніми: терен, край.

МÍСЯЦЬ (прасл. mĕsęcь місяць < праіє. mēs- місяць < mē- міряти). 1. Найближче до Землі небесне тіло, супутник Землі, що світить відбитим сонячним світлом. 2. Проміжок часу (від 28 до 31 доби), на які поділяють рік у сучасному календарі, не узгоджений з фазами цього небесного тіла.

МІЦНИ́Й (укр. міць сила, могутність < пол. moc сила, міць < móc могти < праіє. magh- могти; сила, міць). 1. Який важко піддається руйнуванню, псуванню. Синоніми: стійкий, тривкий. 2. Фізично витривалий. Синоніми: сильний, дужий. Антоніми: тендітний, слабкий, кволий, ніжний. 3. Який діє з великою силою (про вітер, мороз тощо). Синоніми: дошкульний, клятий, лютий, пекучий, шпаркий, цупкий. Антоніми: слабкий, легкий, м’який. 4. Який містить велику кількість розчиненої речовини або сильний запах. Синоніми: насичений, концентрований, крутий, різкий, терпкий. Антонім: слабкий, рідкий.

МÍЦНІСТЬ (укр. міць сила, могутність < пол. moc сила, міць < móc могти < праіє. magh- могти; сила, міць). Властивість за значенням міцний.

МЛИН (прасл. mъlinъ млин < melti молоти, подрібнювати < праіє. mel- молоти, розтирати). Споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та іншої енергії.

МÓВА (прасл. mъl̥va гомін, мова < mъl̥viti гомоніти, говорити < праіє. mleum- говорити, повідомляти). Здатність людини говорити, висловлюючи свої думки. Синоніми: мовлення, говоріння, розмова, бесіда, балачка, промова, виступ.

79