Біологія_Навчальний експрес-довідник
.pdf
5.10. Сенсорні системи
Спеціалізовані утворення, що забезпечують людину інформацією, яка дає їй змогу орієнтуватися в постійно мінливих умовах оточуючого середо вища, називаються с е н с о р н и м и с и с т е м а м и , або а н а л і з а т о р а м и . У аналізаторі розрізняють периферичну (приймаючий подразнення рецептор), провідникову (чутливі нерви, які передають збудження від рецептора до центральної нервової сис теми) та центральну (певна зона кори великих півкуль, де відбуваєть ся аналіз збудження) частини. До сенсорних систем відносять аналі затори зору, слуху, рівноваги, дотику, смаку та нюху.
Зорова сенсорна система
|
Придатки та |
|
Будова |
Функції |
Табл.111 |
|
частини ока |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Д о п о м і ж н і п і д с и с т е м и
Брови |
Волосся, що росте від внутрішнього до |
Відводять піт з лоба. |
||
|
|
зовнішнього кута ока. |
|
|
|
|
|
|
|
Повіки |
Шкірна складка з віями. |
Захищають око від світлових променів та |
||
|
|
|
пилу. |
|
|
|
|
|
|
Слізний |
Слізна залоза та сльозовивідні шляхи. |
Сльози зволожують, очищують, дезінфіку |
||
апарат |
|
ють око. |
||
О б о л о н к и
Білкова |
|
Зовнішня щільна оболонка, утворена спо |
Захист ока від механічної та хімічної дії; |
||||
|
|
|
|
лучною тканиною. |
вмістище всіх частин очного яблука. |
||
|
|
|
|
|
|
||
Судинна |
|
Проміжна оболонка, пронизана кровоно |
Живлення ока. |
||||
|
|
|
|
сними судинами. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сітківка |
Внутрішня оболонка ока, утворена фото |
Сприймання світла. |
|||||
|
|
|
|
рецепторами – паличками та колбочками. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О п т и ч н а п і д с и с т е м а
|
Рогівка |
|
Прозора передня частина білкової оболонки. |
Пропускає промені світла. |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Водяниста |
|
Прозора рідина за рогівкою. |
Пропускає промені світла. |
||||
|
волога |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Райдужка |
|
Передня частина судинної оболонки. |
Містить пігмент, який дає колір оку. |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Зіниця |
|
Отвір у райдужці, оточений м’язами. |
Регулює кількість світла, розширюючись |
||||
|
|
|
|
|
та звужуючись. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кришталик |
|
Двовипукла еластична прозора лінза, ото |
Заломлює та фокусує промені світла, за |
||||
|
|
|
|
чена війковим м’язом. |
безпечує акомодацію. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Склисте |
|
Прозоре колоїдне тіло. |
Заповнює очне яблуко; пропускає промені |
||||
|
тіло |
|
|
світла. |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
С в і т л о с п р и й м а ю ч а п і д с и с т е м а
Фото+ |
|
У сітківці у вигляді паличок та колбочок. |
Палички – рецептори безкольорового зо |
||
рецептори |
|
|
ру, здатні збуджуватись навіть при малому, |
||
(нейрони) |
|
|
сутінковому освітлення; колбочки – ре |
||
|
|
|
|
цептори кольорового зору за умов яскра |
|
|
|
|
|
вого освітлення. |
|
|
|
|
|
|
|
Зоровий нерв Нервові клітини кори головного мозку через волокна зорового нерва з’єднані з відростка ми фоторецепторних нейронів.
Сприймає збудження та передає до зорової зо ни кори головного мозку, де відбувається ана ліз збудження та формування зорових образів.
БІОЛОГІЯ |
131 |
|
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
Сенсорні системи слуху та рівноваги
Табл.112 Будова Функції
|
|
|
З о в н і ш н є в у х о |
|
|
|
|
|
|
Вушна раковина, зов+ |
Захищає вухо, уловлює та проводить звуки. |
|||
нішній слуховий |
про+ |
|
Коливання звукових хвиль спричиняє вібрацію барабанної перетинки, яка пе |
|
хід, барабанна |
пере+ |
|
редається до середнього вуха. |
|
тинка (тугонапнута су |
|
|
|
|
хожильна переділка) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
С е р е д н є в у х о |
|
|
|
|
|
|
Порожнина, |
заповнена |
Проводить звукові коливання. Слухові кісточки (маса 0,05 г) послідовно та |
||
повітрям. |
|
|
рухомо з’єднані. Молоточок прилягає до барабанної перетинки та сприймає її |
|
Слухові кісточки: моло |
|
коливання, а потім передає їх ковадлу та стремену, які з’єднані з внутрішнім |
|
|
точок, ковадло та стремено. |
|
вухом через овальне вікно, запнуте еластичною плівкою (сполучна тканина). |
|
|
Слухова |
(євстахієва) |
|
Слухова труба з’єднує середнє вухо з носоглоткою, чим забезпечує вирівню |
|
труба. |
|
|
вання тиску.ї |
|
|
|
|
|
|
|
В н у т р і ш н є в у х о |
|
Орган слуху: овальне |
Овальне вікно завдяки еластичній мембрані сприймає коливання, що |
|
вікно; завитка, кортіїв ор |
йдуть від стремена, та передає їх через рідину порожнини внутрішньо |
|
ган, які заповнені рідиною. |
го вуха волоконцям завитки. Завитка має канал, закручений у 2,75 |
|
|
оберту. Посередині каналу завитки є перетинчаста переділка – основ |
|
|
на мембрана, яка складається із волоконець різної довжини, що на |
|
|
пнуті, мов струни. Над ними нависають циліндричні клітини |
з воло |
|
синками, які утворюють кортіїв орган – слуховий рецептор. Він сприй |
|
|
має коливання волокон і передає збудження до слухової зони кори ве |
|
|
ликих півкуль, де формується відчуття звукових сигналів (слова, музика |
|
|
тощо). |
|
Орган рівноваги: три півколові канали, круглий та овальний мішечки, які заповнені рідиною з крис таликами кальциту (ото літами).
Сприймає положення тіла у просторі. Передає збудження (від рецепторів – волоскових клітин, які подразнюються рухом отолітів та рідини) до довгасто го мозку, в результаті чого виникають рефлекторні скорочення м’язів, що ко ригують положення тіла і очних яблук.
Сенсорні системи смаку та нюху
Табл.113 |
Місцезнаходження |
Будова |
Функції |
|
|
Н ю х о в а с е н с о р н а с и с т е м а |
|
Рецептори нюху розташо |
Нюхова рецепторна зона |
вані у верхній частині но |
вкрита слизовим епітелі |
сової порожнини. |
єм, у якому розміщені ню |
|
хові рецепторні клітини. |
У результаті подразнення пахучими речови нами нюхові рецептори генерують нервові імпульси, які по нюховому нервові надхо дять до відповідної зони кори великого моз ку, де формується специфічне відчуття за паху.
С м а к о в а с е н с о р н а с и с т е м а
Рецептори смаку розта шовані в ротовій порож нині – на язиці, в сли зовій оболонці внутріш ньої поверхні щік та піднебіння.
Рецептор смаку – смако ва брунька – складається з декількох чутливих клі тин, оточених опорними клітинами.
Рецептори смаку спеціалізовані до сприйняття різних смакових подразнень (солодкого, кисло го, солоного та гіркого). Механізм сприйняття смаку подібний до механізму сприйняття подраз нень нюховими рецепторами.
132 |
БІОЛОГІЯ |
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
|
5.11. Шкіра
Будова та функції шкіри
Шари шкіри та їх будова |
Функції |
Табл.114 |
|
|
|
З о в н і ш н і й ш а р – н а д ш к і р ’ я ( е п і д е р м і с )
Утворений клітинами багатошарового епітелію. Поверхневий шар мертвий, зроговілий, з якого також утворюються волосся та нігті. Глибинний шар склада ється з живих клітин, здатних до міто тичного поділу; містить пігмент меланін.
Захисна: не пропускає бактерії, шкідливі речовини, рідини, тверді часточки, гази. Живі клітини епітелію утворюють клітини зроговілого шару. Меланін дає шкірі забарвлення та поглинає ультрафіолетові промені, захищаючи від них організм. Глибший шар виробляє вітамін Д.
В н у т р і ш н і й ш а р – в л а с н е ш к і р а ( д е р м а )
Складається зі сполучної тканини, пружних волокон та непосмугованих м’язових клітин. Тут розгалужені крово носні капіляри, потові та сальні залози, корінці волосся, рецептори, що сприй мають тепло, холод, дотик та тиск.
Терморегулювання: за умови розширення капілярів виділя ється тепло, за умови звуження – зберігається.
Виділення вологи з солями та сечовиною у вигляді поту. Шкірне дихання. Орган дотику; шкірне чуття (особливо на кінчиках пальців).
Виділення сальних залоз змащує шкіру та волосся, захищаючи їх від різних факторів середовища. Волосся на шкірі людини – ру дименти, але вони зберегли здатність підніматися.
П і д ш к і р н а ж и р о в а к л і т к о в и н а
|
Пучки сполучнотканинних волокон і |
|
Збереження тепла, пом’якшення механічних впливів і |
|
|
жирові клітини. Пронизана кровоно |
|
захист внутрішніх органів, накопичення жиру, зв’язок шкіри з |
|
|
сними судинами та нервами. |
|
внутрішніми тканинами тіла. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5.12. Розмноження та розвиток людини
Статева система людини
Органи та їх будова |
Функції |
Табл.115 |
Ч о л о в і ч а с т а т е в а с и с т е м а
Сім’яники (яєчка). Дві залози овальної форми, розташовані поза межами черевної порожнини в шкірно м’язовому мішечку – мошонці. Складають ся зі звивистих канальців, вистелених зсередини сперматогенним епітелієм.
Постійно продукує чоловічі статеві клітини (гамети)
– сперматозоїди та статеві гормони (тестостерон, андрогени тощо), що стимулюють розвиток статевих органів та інших статевих ознак.
|
Придатки яєчок. Кожен сім’яник має маленьку |
Виділення сім’яної рідини, що є середовищем жив |
|
||
|
придаткову залозу. |
лення та переміщення сперматозоїдів. |
|
||
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Сім’яні міхурці та передміхурова залоза. Біля |
Виділяють секрети, що змішуються з сім’яною ріди |
||||
|
сечового міхура розташовані два сім’яні міхурці та |
ною і стимулюють рухливість сперматозоїдів, чим |
|
||
|
передміхурова залоза. |
завершується формування сперми. |
|
||
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Сім’япроводи та сім’явиносна протока. Два |
Виведення сперми назовні під час статевого акту. |
||||
|
сім’япроводи виходять із сім’яників у черевну по |
|
|
|
|
|
рожнину, з’єднуються з сім’яними міхурцями, злива |
|
|
|
|
|
ються в одну сім’явиносну протоку, яка в тілі пе |
|
|
G |
|
|
редміхурової залози впадає у сечівник. |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
БІОЛОГІЯ |
133 |
|
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
G
Органи та їх будова |
Функції |
|
|
Ж і н о ч а с т а т е в а с и с т е м а
|
Яєчники. Дві залози, утворені спеціальним залози |
Утворення жіночих статевих клітин (гамет) – яйце |
|||
|
стим епітелієм та сполучною тканиною, що прониза |
клітин. Одна яйцеклітина утворюється приблизно |
|||
|
на кровоносними судинами та нервами. |
кожні 28 днів. Синтез та виділення статевих гормо |
|||
|
|
|
нів – прогестерона, естрогенів тощо. |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Маткові труби. Кожний яєчник занурений у ба |
Проведення яйцеклітини у матку. Місце для |
|||
|
хромчастий вхід до маткової труби (яйцепроводу), |
запліднення. |
|
||
|
яка відкривається у матку. Внутрішня поверхня яй |
|
|
|
|
|
цепроводів вистелена мерехтливим епітелієм, війки |
|
|
|
|
|
якого сприяють пересуванню яйцеклітини до матки. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Матка. Порожнистий м’язовий орган грушоподібної |
Через матку рухаються сперматозоїди у напрямку |
|||
|
форми, вистелений усередині слизовим епітелієм, |
маткових труб. Розвиток, ріст і живлення зародка |
|
||
|
пронизаним численними кровоносними судинами. |
(плода) протягом 280 днів (9 місяців), що має назву |
|
||
|
|
|
вагітності. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Піхва. Суцільна м’язова трубка, вистелена всереди |
З’єднує зовнішні статеві органи з внутрішніми, |
|||
|
ні слизовим епітелієм. |
приймає сперму під час статевого акту та пропускає |
|
||
|
|
|
плід під час пологів. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розвиток людського організму
Табл.116 Періоди розвитку та особливості будови Фізіологічні особливості
З а р о д к о в и й
Зигота. Запліднена яйцеклітина. Має дип |
|
Утворилася в яйцепроводі. |
|
||
лоїдний набір хромосом: один набір – від |
|
|
|
|
|
яйцеклітини, другий – від сперматозоїда. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Бластула. Перша стадія розвитку зародка. |
Утворюється в яйцепроводі в результаті дроблення зиготи |
||||
Одношаровий багатоклітинний пухирець. |
|
(мітоз без наступного росту клітин). |
|
||
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Гаструла. Друга стадія розвитку зародка, |
Бластула переміщається в матку та заглиблюється в її стінку, |
||||
що має два зародкових листка (шари): екто |
|
після чого з неї утворюється гаструла. У зоні контакту гаст |
|
||
дерму та ентодерму. Пізніше з’являється |
|
рули зі стінкою матки формуються зародкові оболонки (пла |
|
||
мезодерма. Із цих трьох листків формують |
|
цента, міхур). Зародок розвивається всередині міхура. |
|
||
ся всі системи органів тіла. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Плід. Проходить усі стадії зародкового роз |
Розвивається у водному середовищі, де вільно рухається і за |
||||
витку, що типові для хребетних. Міхур за |
|
хищений від механічних ушкоджень. Проходить стадію зяб |
|
||
повнюється водянистою рідиною. Плацента |
|
рових щілин і хвоста. Через плаценту по кровоносних суди |
|
||
зростається зі стінкою матки. Плід з’єдна |
|
нах отримує кисень і поживні речовини та позбавляється |
|
||
ний з плацентою пупковим канатиком і має |
|
продуктів дисиміляції. На 9 й місяць набуває усіх ознак |
|
||
одне коло кровообігу. |
|
людського організму. |
|
||
|
|
|
|
|
|
П і с л я п о л о г о в и й
Новонароджений. Непропорційна будова |
|
Незрощені кістки заходять одна за другу, що зменшує об’єм |
|
|
||
тіла – надто велика голова та короткі ноги і |
|
голови та тіла і допомагає пологам. Перший рефлекторний |
|
|
||
руки. Кістки черепа і таза ще не зрослися. |
|
рух – крик і вдих (після перев’язування пупкового канати |
|
|
||
Хребет без вигинів. |
|
ка). Наступний природжений рефлекс – смоктальний. |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
Немовля (до 12 міс.). Дитина оволодіває |
У дитини формуються м’язи, міцніє кістяк, рухи стають |
|
||||
рухами: піднімає голову, перевертається на |
різноманітними, з’являється потреба ходити. Дитина спо |
|
||||
живіт, здіймається, що сприяє формуванню |
чатку живиться лише грудним молоком, яке містить усі не |
|
||||
вигинів хребта. З’являються молочні зуби. |
обхідні поживні речовини, а пізніше підгодовується іншою |
|
||||
|
|
|
їжею, яка має бути багата на вітаміни. Розвивається вища |
G |
||
|
|
|
нервова діяльність – вимовляються перші слова. |
|
||
134 |
БІОЛОГІЯ |
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
|
G |
Періоди розвитку та особливості будови |
Фізіологічні особливості |
|
|
|
Я с е л ь н и й ( 1 < 3 р о к и )
Змінюються пропорції тіла дитини: голова стає відносно меншою, а кінцівки подовжу ються. Розвивається головний мозок – його борозни та звивини.
Самостійний організм, що став харчуватися звичайною їжею. Зростаються черепні кістки. Починають проявлятися емоції, з’являється членороздільна мова. Потребує посиле ного догляду.
Д о ш к і л ь н и й ( 3 < 7 р о к і в )
Молочні зуби замінюються постійними. |
Узгоджені рухи. Свідома мова. Формуються умовнорефлек |
В основному завершується розвиток кори |
торні центри мови та письма. |
головного мозку. |
|
|
|
Ш к і л ь н и й ( 7 < 1 7 р о к і в )
Інтенсивний розвиток кістково м’язової си |
У віці 13 15 років починається |
перебудова організму в |
стеми та ріст організму, що завершується |
зв’язку зі статевим дозріванням, |
змінюються будова і ді |
близько 20 25 річного віку. Після 10 років |
яльність кори головного мозку, функції ендокринних залоз. |
|
зростаються тазові кістки. Розрізняють ди Збудження переважає над гальмуванням. У дівчаток почи тячий, підлітковий та юнацький періоди роз нають діяти менструальні цикли. Відбуваються значні фізич
витку. |
ні зміни в організмі: з’являються вторинні статеві ознаки, |
|
змінюється форма тіла, тембр голосу, міцніють м’язи. Повне |
|
формування організму закінчується у 20 25 річному віці. |
|
|
|
|
БІОЛОГІЯ |
135 |
|
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
5.13. Походження людини
Рушійні сили антропогенезу — б і о л о г і ч н і : спадкова мінливість, боротьба за існування, природний добір;
с о ц і а л ь н і : трудова діяльність, суспільний спосіб життя.
Сх.19 Родовід Людини розумної, підроду Нові люди, роду Люди, родини Гомініди, ряду Примати, класу Ссавці (гіпотеза)
136 |
БІОЛОГІЯ |
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
|
Одна із гіпотез походження людських рас
Сх.20
(за Дж. Уейнскотом та А. Хіллом)
БІОЛОГІЯ |
137 |
|
БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ |
|
|
Мал. Ю.Новікова.
6. ДОДАТКИ
6.1.Словник біологічних термінів (140).
6.2.Найголовніші біологічні гіпотези, теорії, закони та закономірності (162).
Гіпотези (162). Біогенна гіпотеза виникнення життя на Землі (162). Біохімічна гіпотеза виникнення життя на Землі (162). Еволюційна гіпотеза Ламарка (162). Дарвінізм (162). Біогенетична гіпотеза (162). Гіпотеза філембріогенезу (162). Гіпотеза номогенезу (162). Синтетична гіпотеза еволюції (163). Теорії (163). Клітинна теорія (163). Мутаційна теорія (163). Хромосомна теорія спадко вості (163). Теорія біологічного поля (163). Теорія самоорганізації (164). Закони (164). Закон зародкової подібності (164). Закон мінімуму (164). Закон збереження енергії (164). Закон необоротності еволюції (164). Закони успадку вання (164). Закон генетичної рівноваги в популяціях (165). Закон гомологічних рядів спадкової мінливості (165). Закон біогенної міграції атомів (165). Правило екологічної піраміди (165). Закон Ліндемана (165). Закономірності (165).
6.3.Деякі визначні дати в історії біології (166).
6.4.Коротка інформація про визначних учених<біологів (168).
БІОЛОГІЯ |
139 |
|
ДОДАТКИ |
|
|
6.1. Словник біологічних термінів
А
Авітамінози – хвороби (цинга, рахіт, куряча сліпота тощо), спричинені тривалою нестачею в їжі життєво необхідних речовин (вітамінів).
Австралопітеки – група викопних вищих при матів, близьких до предкової форми людини. Автоматія серця – властивість серцевого м’яза ритмічно скорочуватися та розслаблюватися неза лежно від свідомості. Робота серця здійснюється під контролем серцево судинного центру, що міститься у довгастому мозку. Від цього центру збу дження передається через вегетативну нервову си стему до спеціальних клітин серцевого м’яза, які розташовані у правому передсерді, а потім спеціальною провідною системою серця імпульс розповсюджується по всіх відділах серцевого м’яза.
Автотрофи (автотрофні організми) – ор ганізми, які створюють необхідні для свого життя органічні речовини з неорганічних у процесі фото синтезу або хемосинтезу.
Агент – у природничих науках – діюча причина, що викликає те або інше явище.
Агроценоз – штучно створений людиною біоце ноз, який нездатен довго існувати без втручання людини, бо позбавлений саморегуляції. Характери зується високою продуктивністю (врожайністю) тварин і рослин.
Адаптація – сукупність морфо фізіологічних, по ведінкових та інших особливостей виду, які забез печують можливість специфічного способу життя особин у певних умовах зовнішнього середовища.
Адреналін – гормон мозкової речовини наднирко вих залоз, який стимулює роботу серця, мускулату ри бронхів, травної системи, підвищує кров’яний тиск.
Аеробні організми – організми, здатні жити ли ше за наявності в середовищі вільного кисню. Азотфіксація – утворення азотистих сполук шля хом фіксації атмосферного азоту вільноіснуючими ґрунтовими бактеріями (азотобактер) або бак теріями, які живуть у симбіозі з коренями бобових рослин (бульбочкові бактерії ризобіум). Акваторія – певна ділянка водного простору. Акліматизація – пристосування рослин і тварин до нових умов існування. Дивіться також Адап< тація.
Акомодація ока – здатність ока бачити предмети, розміщені на різній відстані, внаслідок роботи м’язів, які з’єднані з кришталиком. Ці м’язи рефлек торно змінюють товщину та форму кришталика.
Акселерація – 1) більш раннє або швидке фор мування якогось органу в період ембріонального розвитку порівняно з іншими організмами або за
родком взагалі; 2) прискорений фізичний розвиток дітей та молоді.
Аксон (нейрит, неврит) – довгий відросток нер вової клітини, по якому проходять нервові імпульси від клітини.
Алантоїс – одна із зародкових оболонок плазунів, птахів і ссавців; орган дихання та місце для про дуктів виділення зародків. У ссавців і людини бере участь в утворенні плаценти.
Алелі – різні форми одного і того ж гена, що роз ташовані в однакових місцях гомологічних хромо сом і визначають варіанти розвитку однієї й тієї оз наки. Нормальна диплоїдна клітина одночасно мо же мати не більше двох алелей того чи іншого гена. Алель летальна – алельний ген, який у гомози готному стані проявляється у фенотипі загибеллю особини до завершення її ембріонального розвит ку. Вона може бути домінантною (платинове за барвлення хутра лисиць) або рецесивною (водянка телят ейрширської породи).
Алерген – речовина, яка спричиняє підвищену чутливість організму (алергію). Розрізняють екзоа лергени, що потрапляють в організм із зовнішньо го середовища, та автоалергени, що за певних умов утворюються у самому організмі.
Алергія – захворювання, спричинене дією на ор ганізм іншого організму або продуктів його життєдіяльності (кропив’янка, бронхіальна астма, лікарська алергія тощо).
Алкоголізм – захворювання, що розвивається внаслідок зловживання спиртними напоями. При зводить до фізичних та психічних розладів, які мо жуть спричинити смерть. Особливо небезпечний у дитячому та юнацькому віці.
Альбінізм – природжена відсутність пігментації покривів або райдужної оболонки очей у тварин і людини та зеленого забарвлення усієї рослини або її окремих частин.
Альвеола – 1) кінцевий відділ залози; 2) кінцева частина респіраторного апарата в легенях ссавців; 3) ямка, в якій міститься корінь зуба.
Альтернативні ознаки – взаємозаперечувальні, контрастні ознаки (наприклад, жовте та зелене за барвлення насінин гороху).
Амілаза – фермент підшлункової залози людини та хребетних тварин, який розщеплює крохмаль і глікоген з утворенням глюкози та інших моносаха ридів.
Амінокислоти – органічні кислоти, що містять одну або кілька аміногруп (NH2). Входять до скла ду всіх білкових речовин, багатьох ферментів, гор монів, вітамінів.
140 |
БІОЛОГІЯ |
ДОДАТКИ |
|
|
|