1.3. Патогенез та клінічні ознаки

Патогенний вплив на організм тварин виявляється в основному механічною дією статевозрілих паразитів. Вони спричинюють значні зміни в серці, кровоносних судинах і є причиною виникнення запальних процесів, зокрема хронічного ендокардиту. У разі високої інтенсивності ураження D.immitis у хворих тварин спостерігають пригнічення, розлад серцевої діяльності, схуднення, прискорення дихання, набряки кінцівок. Можуть виникати гемоглобінурія та жовтяничність слизових оболонок. Нерідко розвивається асфіксія і тварина гине [10].

1.4. Діагностика

Зажиттєвий діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних даних та клінічних ознак хвороби. Вирішальним у встановленні діагнозу є виявлення мікрофілярій у крові тварин. З цією метою ввечері або вранці беруть периферичну кров, розбавляють її фізіологічним розчином (1:2) і досліджують товсті нативні мазки крові, або мазки, що забарвлені за методом Романовського-Гімзе. У нативних мазках ще живі мікрофілярії активно руаються, розсуваючи при цьому сусідні еритроцити, що добре помітно під мікроскопом [2, 11].

Застосовують також імунодіагностичні тести (Elisa), які дають змогу виявити хворобу в тому разі, коли в крові знайти личинок неможливо. Під час рентгенографії грудної клітки у собак, уражених D.immits, спостерігають збільшення правого шлуночка серця й діаметра артерій правої краніальної частини легенів [3, 4].

Посмертно діагноз встановлюють на основі гельмінтологічного розтину органів і тканин, виявлення паразитичних червів у місцях їх локалізації і характерних патологоанатомічних змін. При розтині трупа звертають увагу на збільшення печінки та селезінки. Відмічають ендокардит, асцит. Слизові оболонки жовтяничні [12].

1.5. Лікування

На мікродирофілярій згубно діє дитразин йоду у дозі 4,4 мг/кг або препарати левамізолу в досі 10-15 мг/кг. Антигельмінтики задають перорально упродовж 10-14 діб. При застосувані цих препаратів є ризик виникнення побічних реакцій організму собаки на загиблі личинки. Заслуговує на увагу препарат «Брованол-Плюс», до складу якого входять івомек і празиквантел [9, 13].

Поряд з уведенням специфічних антигельмінтиків потрібно також проводити й симптоматичне лікування хворих тварин, зокрема використовувати серцеві засоби [2].

У важких випадках може знадобитися переливання донорської крові[8].

1.6. Профілактика

Вакцинації проти дирофіляріозу не існує, тому профілактика передбачає комплексний підхід:

• перш за все - це ретельне обстеження тварин на наявність паразитів і в разі виявлення, ізоляція і лікування тварини;

• регулярна дегельминтизация тварин;

• запобігання контакту комах з тваринами, використання захисних нашийників або препаратів - репелентів, які здатні захистити тварину не тільки від кліщів і бліх, а й від комариних укусів;

• зменшення кількості бродячих тварин.

Дегельмінтизацію тварин рекомендується проводити в весняно-літній період. Для власників собак найбільш зручні препарати, які застосовуються періодично (раз в 4-8 тижнів) протягом весняно-літнього сезону [2, 8].

Застосування діетилкарбамазину цуценятам 2-3-місячного віку щодня перорально в дозі 5,5 мг/кг розпочинають за один місяць до початку льоту комарів і припиняють через 2 міс після його закінчення (також можна використовувати препарати з групи авермектинів) [2, 9].

Необхібно також використовувати інсектициди для захисту тварин від нападу кровосисних комах під час прогулянок і при подвірному утриманні.

В якості профілактики дирофіляріозу у котів і собак використовують препарати, що містять івермектин, празиквантел, Моксідектин, а так само мільбеміцін. До таких препаратів належать: Мілпразон (Milprazon), краплі на холку НексгарД Спектра (NexGard Spectra), краплі на холку Advocate, Стронгхолд (Stronghold), краплі Merial BROADLINE і інші. Ці препарати випускаються у формі таблеток, пасти або крапель на холку [14].