- •1 Джерела вивчення народної латини. Надписи
- •2. Шляхи заміни найменувань.
- •3. Джерела вивчення нл. Художня література
- •5. Етапи розвитку латинської мови.
- •6.Запозичення як джерело змін фонетичної системи мови.
- •9. Латинська мова – основа романських мов. Етапи історії латинської мови. Латинська мова в епоху середньовіччя та новий час.
- •11. Письмова фіксація романських мов. Фактори диференціаціації народної латині і утв. Романських мов. Теорія стратів.
- •10. Роль соціальних факторів в поширенні фонетичних змін
- •17.Романські мови. Загальна характеристика.
- •18.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Германський суперстрат.
- •19.Латинська мова – основа романських мов. Етапи розвитку латинської мови. Архаїчний період.
- •20. Системність фонетичних змін. Фонетичні заміни.
- •21. Особливості народної латини.
- •22. Народно – латинський лексичний спадок.
- •23. Джерела вивчення народної латини. Література релігійного змісту.
- •25. Граматика періоду пізньої Імперії та раннього середньовіччя.
- •26. Зміни у граматичному оформленні іменника.
- •27. Писемна фіксація ром. Мов. Фактори диференціації народної латини та утв. Ром. Мов. Етнічні фактори: субстрат, суперстрат, адстрат.
- •28.Граматичні категорії імені: рід і число.
- •29. Джерела вивчення народної латини. Юридичні документи.
- •30. Граматичні романізми та їх походження.
- •31. Джерела вивчення народної латини. Історичні твори раннього середньовіччя.
- •32. Порівняльно-історичне вивчення мов.
- •33. Нл. Проблема хронології нл.
- •34. Етимологічні словники.
- •35. Нл. Проблема єдності нл.
- •36. Латинські і романські звуки. Їх графічна передача.
- •37. Народна латина. Поняття народної латини.
- •38. Просодична структура слова. Наголос. Його характер в лат. І ром. Мовах.
- •39. Витоки ром.Мов. Загальна характеристика.
- •40. Зміни в грам.Оформленні прикметника.
- •45.Формування держав на романізованих територіях.Франція і Бельгія.
- •47. Формування держав на романізованих територіях.Португалія
- •48.Взаємовплив романських мов.
- •50.Писемна фіксація романських мов. Фактори диференціації народної латини та утворення романських мов. Субстрат Іберійського періоду.
- •53. Джерела вивчення народної латини. Глоси, схолії.
- •54. Поява означеного артикля.
- •55. Причини лексичних змін.
- •56. Характерні особливості числівників.
54. Поява означеного артикля.
Особовий займенник 3-ї о соби та означений артикль в усіх романских мовах мають спільний етимон – ille (*illi, *illus). Така спільність пояснюється ідентичністю сфери розповсюдження – анафори (повторна номінація). Спочатку за анафорою в ЛМ був закріплений нейтральний займенник is (ea, id), який чергувався з вказівним займенником ie (haec, hoc). В пізній латині всі ці форми поступаються місцем вказівним займенникам ille та ipse. В усіх романських мовах, окрім балкано-романських, артикль був закріплений за іменними частинами мови, а також не має відмінкових форм.
55. Причини лексичних змін.
Збереження чи зміни відношень між значенням та позначенням слова, а також поява нових лексичних понять, що позначають нові явища чи предмети, зумовлені як соціолінгвістичними, так і внутрішньомовними факторами. До соціолінгвістичних факторів належать: 1) контакти з іноземними народами; 2) політичні, соціально-економічні та культурні зміни в епоху пізньої Римської імперії та раннього Середньовіччя, а саме: а) переоцінка культурних цінностей, що була зумовлена поширенням впливу християнства. Заборона вивчення латинських текстів зумовлює повне зникнення слів «високого стилю»,які не використовувалися у повсякденному житті. б) розмовна мова звичайних робочих людей сприймалася за зразок, а отже зумовлювала поширення відповідної лексики.
Спеціальні терміни потрапляючи в народну мову отримували вже зовсім інше «своє» значення і витісняли класичне латинське слово. в) феодалізація господарського та політичного життя, розруха та погіршення економічного становища змінювали значення термінів, наприклад «убога хатинка» —лат. Сasa приймає значення будинку взагалі. Таким чином, значення і етимологія слова відображає матеріальні та культурні умови життя народу в час творення мови. До внутрішніх факторів відносять: 1) фонетична короткість слова та виникнення «незручних» омонімів в результаті фонетичних змін. 2) системний характер зв’язку між лексичними одиницями в лексико-семантичних групах, де заміна значення чи позначення викликає зміну в інших лексичних одиниць. 3) прагнення пояснювати слова за допомогою вже існуючих слів, чи створення аналогів, подібних за звучанням , замість використання вже існуючого слова. 4) прагнення розмовної мови до короткості та зручності вимови, наприклад, plicare tentoria ‘складывать палатки’ >рум. apleca ‘уезжать’, plicare vela ‘складывать паруса’ > исп. llegar ‘приезжать’.. 5)емоційність та експресивність розмовної мови, що пов’язана скоріше з цікавим звучанням назв екзотичних предметів; 6) стійкість відношень між поняттям та його назвою скоріше пов’язана зі сталість того чи іншого роду поняття. Наприклад найбільш стабільною виявилася лексика з таких сфер, як «фізичний стан», «тварини», «люди», «частини тіла». Найбільш змінними виявились назви всього,що пов’язано з діяльністю людини, її творчістю та думками.
56. Характерні особливості числівників.
Числівникик наближен у вживанні до іменників і займен (здатність до самостійності) ш прикметника (препозитивне положення відносно іменника). кількісні unos duo tres mille і форми множини від centrum відм. в клас латині. в НЛ перші три зберегли відм форми: категорія роду лише зберіг unos за аналогією прикметника bonus. в НЛ вживалися у формі множини в зачені неоднозначного займенника. відповідні зміни мали duo, due; в НЛ утвор форми dui, dua. лише в рум та порт duo зберігло родові форми. деякі РМ мають складні числівники: лат. ambo > ambi +duo. суч ови зберігли ці все числівники пристос до свохї фонет законів. в НЛ форми від 16 до 19 змінили порядок утвор, для їх визнач стали вжив перефрази. морфол структура залишилася незмінною у зах ром мовах і східно ром мовах утвор за допом spre. числівники від 20 до 90 в НЛ зазнали стягнення. РМ в основному успадк числ НЛ від 20 до 90. поряд числ збергли в НЛ форми класичної латини: primus secundus як bonus. пізніше еволюція пор числ в РМ призвела до їх диференціації. Числ-прислівники є ром новоутвор що виникло як лексикалізація конс: ім. + кільк числ. Неознач числ РМ походят від лат займен прикметників, що місять елементи не означ числ.