1.2 Жанрові особливості фентезі

Семантика текстів в жанрі "фентезі" характеризується тим, що головну деталь в них відіграє не певна подія чи якась конкретна ситуація з подальшим розвитком та загостренням. Провідним є художній образ, який має особливості, що представляють собою часопростір подій. [8,172]

Оповідна структура художнього тексту фентезі із зображенням персонажа і хронотопом змінюються і доповнюють один одного. Хронотоп є центром основних сюжетних подій, важливою рисою якого окреслити створене автором значення[3,398], а провідну роль у хронотопі відіграє простір.

Проблема вивчення семантики текстової інформації, складності зображень, а також проблема глибини відображень та їх змісту покликані привернути увагу у зв'язку з широким використанням лінгвокогнітивного аналізу у філологічних дослідженнях. Ми вважаємо, що це когнітивна модель, яка може бути використана для вивчення системи художніх текстів різних типів, включаючи художні твори жанру фентезі.

Відповідно до різних підходів для класифікування художнього твору жанру фентезі актуального літературознавчого суспільства стануть наступні: жанрово-стилістичний, проблемно-тематичний, хронологій та нові піджанри.

Згідно О.Ковтун, яка детальніше дослідила проблемно-тематичний принцип, фентезі може поділятися на:

• Містико-філософське. Істина постає тут як складне і багатовимірне поняття буття, яке включає в себе додаток до звичайної, добре прихованої "віри", доступний тільки для обраних.

• Метафоричне. Являє собою авторську мрію про ідеал, що відображає сприйняття “оригінального”, тобто істинного людського, духовного і духовного життя. Часто герой - це людина, якій сниться небезпечний сон, іноді божевільний, і його родичам і друзям це передається.

• Жахливе фентезі. Для героїв навколишній світ до недавнього часу здавався міцним і простим, а потім виявився всього лише тонкою оболонкою, що приховує велику глибину змісту.

• Героїчне фентезі. Це найпопулярніший і різноманітний вид фентезі, який часто вважається незначним та фантастичним. Для нього ідеологія не має значення. Йому достатньо того, що світ, в якому живе герой, відрізняється від звичайного. Для створення такого світу автори-фантасти використовують різні сюжетні прийоми: бої на мечах, ідеї наукового прогресу, трансформація героя до світу майбутнього.

Відходячи від витоків світу, варто розглянути напрями, які й розвивалися з моменту народження. Вони розглядалися рядом наукових досліджень: І.Лебедєвим, С.Гоголевої, Т.Лазарєвої та зарубіжними, зокрема, Д.Датасса та Д.Клутье. С.Гоголева й С.Лазарєва приділяли найбільшу увагу опису характерних особливостей, властивих визначним типам місцевостей. У даній роботі представлені результати ранжирувані на основі їхніх наукових досліджень:

1. "Високе" фентезі, автор якого створює свій власний світ, практикується в ньому з картою, родоводами та історією,а також звертає увагу на психологію своїх персонажів і вчинків [Гоголева, 2006]

Сюжет художнього жанру фентезі включає в себе велику кількість персонажів, і події, що впливають на долю багатьох з них. Епічне фентезі може налічувати в собі кількох персонажів, кожен з яких дорівнює за значимістю,а їхні сюжетні лінії можуть бути просторово відокремлені один від одного[Лазарєва, 2002]

2. Героїчне фентезі де присутнє важливе завдання для головного героя, непереможного воїна. Основна увага приділяється подіям, які відбуваються навколо головного героя. Як правило, вони не відрізняються по характеру відрізняються за психологічними характеристиками[Лазарєва,2002]

3. Рожеве фентезі, автори у переважній більшості жінки. Жіночі персонажі борються із чоловічими персонажами за досягнення мети, будучи при цьому більш досвідченими, сильними і розумними. [Лазарєва, 2002]

4. Дитяче фентезі, яке визначається особливими казково-романтичними відтінками [Гоголева, 2006]

5. Філософське фентезі. Його ще називають притчею або казкою із повчальним змістом. [Гоголева, 2006]

6. Історичне фентезі, засноване на реальних історичних подіях, супроводжуване магічними атрибутами та магією.. У деяких випадках дія відбувається в альтернативному всесвіті, де розвиток цивілізації йде в інший, паралельний від сучасного, бік. Автор також може створити деталізовано продуману псевдоісторію [Гоголєва,2006]

7. Комедійне фентезі, де гумор переважає змістове навантаження.[Лазарєва,2002]

8. Наукове фентезі. Автори вводять в оповідання різноманітні магічні елементи та пояснюють причини їх походження з точки зору лженауки [Гоголева,2006]

9. Темне фентезі. В ньому дуже багато кривавих сцен. У багатьох випадках зло робиться на благо того всесвіту [Лазарєва,2002]

Задля створення таких світів, авторам-фантастам потрібні певні елементи, які можуть ширше розкрити зміст та форму, концепції світобачення. Для цього науковці виділяють певні літературні прийоми.

Інколи письменники прибігають до використання евфемізмів, тобто досить грубих слів, які з певних причин не можна використовувати у тому моменті. Це стає актуальним, коли мова йде про релігію або офіційні документи. Евфемізми найчастіше використовуються персонажами, які мають досить поважний ранг або титул чи належать до привілейованих прошарків суспільства.

Письменники вкладають в уста своїх героїв семантичні повтори слів із певними семами,наприклад “another world”. Вони роблять за для того, щоб досягти мети у демонстрації важкості сприйняття тотошнього світу та розриву часу, до якого звик персонаж. Минулий та майбутній час герої фентезі відчувають досить по-різному. Тому, такий лексичний повтор досить актуально і якісно використовується у жанрі.

Словами це вдавалося зробити багатьом творцям. Актуалізація думок, які у торішніх термінах реального світу здавались чимось типовим, робить автора унікальним серед інших йому подібних. Архаїзмами вони інколи замінюють значення одних слів іншими. Це виражається як семантична інновація.

Для цього він може скористатися будь-якими методами, які вже відомі літературознавчому світу, так і зайти з іншого боку і вигадати щось своє. Розглядаючи цей факт з іншого боку, можемо припустити, що суб’єктивному читачу буде зрозумілим зміст у будь-якому випадку, якщо була застосована форма подачі та концепція відома цьому ж читачеві. Тобто, якщо читач наткнувся на вираження інформації таким чином, то усі подальші змістові обороти стануть достатньо зрозумілими, а ідеї, які описував автор, можуть сприйматися належним чином.

Доцільним буде зазначити, що даною проблемою вже займалися ряд вчених, зокрема І.Близнюк, Є.Бондіна, Н.Дроздова, О.Кулакова. Проаналізував певні роботи щодо творів жанрів фентезі, І.Близнюк відокремив головні аспекти організації творів жанру фентезі.

1. Світ, який вигадав автор і почав його розвивати лежить в основі будь-якого літературного твору цього жанру.

2. Герої відчувають дійсність як певну духовну структуровану систему.

3. Всі природні або магічні предмети дуже схожі за формою або у виражаються у вигляді тварини, що дозволяє персонажам спілкуватися з ними в рамках розробленого автором [Близнюк,2011].

І.Близнюк також порівнює метод створення жанру фентезі з підходом міфотворчості, де віра і фантазія дуже близькі. Цей зв'язок підтверджується багатьма вченими, одним з яких є А. Кулакова. Вона називає віру "типоутворюючим компонентом" [Кулакова,2010,с. 190], і її точку зору можна підтвердити висловлюванням О.Яковенка, про те, що гноми, дракони, ельфи та інші міфологічні істоти дуже широко розвинені та розповсюджуються із феноменальною швидкістю. [Яковенко, 2008]

Поза тими фактами, що виділялись раніше, О.Кулакова виділяє й інші види: так звані “міфоподібні” тварини і модель тварини були створені за аналогією з вже наявними індивідуальними рисами колективних інновацій [Кулакова, 2010]. Аналіз робіт, виконуваних Д.Батуріним, показує певні особливості:

1. Багатозначність творів, оскільки вони є елементами готичного роману, лицарського роману, героїчного епосу та багатьох інших типів схожих за жанрами.

2. Міфологізм, при чому автор не тільки утворив авторські "міфоподібних" тварин, а й спирається на вже існуючу міфологію, переосмислюючи її для використання у своїй творчості та актуальній для певного світу.

3. Віртуальність, тобто образ, описаний автором в його творі, може бути не існуючий в нашій реальності, але дуже зручний для пізнання на рівні людського розуму того всесвіту.

Д. Батурин детально зупинився на цьому аспекті, виділивши особливості типу, який дозволяє створювати віртуальну реальність: а)час у художньому творі фентезі може поділятися на певні частини: міфологичне й емпіричне.

Перша - стародавні часи, предки та їх прабатьки. Друга частица коли головні герої виходять на перший план.

б)простір чітко визначено, а деталі про об'єкти в світі, утворюють карту міста та представляються обширним планом в) персонаж локалізується наступним чином: темні істоти розташовані в темряві або на півночі або сході, світло розташоване на південній стороні. Людина або будь-який інший важливий персонаж, згідно сюжету твору, знаходиться в центрі цього розмежування. [Батурин, 2010]

Отже, можемо зробити висновок, що згідно досліджень Батурина, ознаки для створення фантастичної реальності наступні: певне розмежування сил та персонажів, де важливі істоти знаходяться у центрі; визначені чіткі межі простору; час як фізична властивість поділяється на емпіричну частину та міфологічну.

Наступна класифікація особливостей художнього світу фентезі була розроблена С.Гоголевою. Згідно з цим, основними характеристиками категорії є такі особливості:

1. Дії відбуваються в світі, який не має помилкових властивостей.

2. Обов'язкова наявність магії і цілеспрямованого сюжету.

3. Пригодницька історія, яка заснована на шляху героя або пошуку певних артефактів чи предметів.

4. Середньовічний антураж.

5. На перший план виходять дії і переживання персонажів.

6. Розчарування в хорошому і поганому, у той час як обидві сили сторін рівні за могутністю.

7. Присутність іншого світу, потойбічного чи ірреального нашій реальності.

8.Непередбачуваність сюжету, оскільки автор обмежений тільки своєю уявою[Гоголева,2007]

Трансформація лексичних елементів мають важливу роль у створенні фантастичної реальності художнього жанру фентезі. Реконструкція значення слова відбувається, найчастіше, на основі або метонімічного та метафоричного переосмислення. За основу метафоричного перенесення науковцями может бути визначена подібність в кольорі, розмірі,формі та функціях. Тим не менш, процес метафоризації - це деяке базове розуміння. Оцінка екстралінгвістичної реальності об'єкта завжди пов'язана як з раціональними, так і з емоційно-оціночними асоціаціями, які формують певне уявлення про цей предмет у конкретній мовній групі. Емоційно-оціночні та обґрунтовані асоціації пов'язані на семантичному рівні з денотативним і конотативним значенням мовної одиниці. Саме ці значення формують основу для передачі ключового смислу.

Ілюстративне перенесення є найбільш поширеним механізмом семантичної деривації неологізму серед знахідок у жанрі фентезі. Створення неологізмів відбувається за допомогою наступних типів, які дуже часто використовуються письменниками: сакральність неживих предметів якостями і властивостями людей або інших тварин. Тобто, мається на увазі, перенесення найменування від живого об'єкта до неживого. Також, широко використовуються наділення неживих предметів властивостями й атрибутами інших неживих предметів, а саме використання перенесення з неживого предмета до іншого неживого.

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що утворення фантастичної реальності - це певна жанрова особливість фентезі. Ця особливість розкривається за допомогою деривації неологізмів. Лексичні елементи також мають властивості трансформації, зокрема, процесс метафоризації.

Ще одну з найбільш деталізованих класифікацій художнього жанру фентезі була зроблена А.Афанасьєвою. Авторка проаналізувала кілька існуючих спільнот особливостей, обєднала їх у єдине ціле, виділив наступні головні принципи.

1. Сюжетно-тематичний принцип. У цьому принципі виділяються: епічне, чорне, міфологічне та романтичне фентезі.

2. Національно-специфічний принцип. Конкретні принципи, згідно з якими фантастичний світ, будується автором на основі традицій певної культури.

3. Час дії. Сьогодення, минуле та майбутнє.

4. Аксіологічний принцип. Завдяки цьому принципу, сюжет художнього жанру фентезі може бути героїчним та гумористичним.

5. Світовий принцип. За цим принципом, сюжет художнього жанру фентезі може бути як християнським, налічувати в собі технологічну магію або ж бути філософським із бойовими сценами.

6. Принцип адресата. За цим принципом, сюжет, а загалом і весь твір, був задуманий для певної вікової групи: дорослої або дитячої.[1]

Важливу роль грає час як фізична властивість. Проблема вивчення часу і простору в художньому тексті фентезі розглядається дослідницьких роботах таких авторів: А.Папиної, З.Тураєвої, І.Чернухіної. [10,11.12]

Висвітленню особливостей хронотопу світу фентезы присвячені дослідження наступних науковців: В.Жаданової, А.Леоненко, М.Назаренка[4;8;9], та зарубіжних дослідників, зокрема, А. Ковтун, Ф.Мендельсона, В.Шамякіна[5;20; 21; 15]. До того ж, проблема корректного перекладу часопростіру набуває ще більшої актуальності. Вона вивчалася та детально аналізувалась в роботах перекладачів та науковців, як то М.Бережної, В.Глінки, А.Потапової, А.Ребрія. [2;3; 11; 12].

Оскільки в живому тексті побудований вторинний світ, вдається можливим тільки при наявності в ньому міфології, історії, географії,культури,а також міфологічних персонажів, відповідно до лексичних одиниць в тексті, зробити комплексний та досить правильний переклад тексту. Такі складники визначаються як елементи ідентифікатора типу, які сприяють відображенню глубинного фентезійного світу.

Крім того, у роботах науковців, згаданих вище, існує певна класифікація фентезі на два типи: високе і низьке фентезі. "Високе фентезі, у якому демонструються абсолютно нереальні, відповідно до нашої реальності світи. У творах низького фентезі надприродні елементи трансформується відповідно до нашої реальності і повністю переносяться до неї. "[1,136]. Ще одним принципом розподілу фентезі може стати хронологічний підхід. Згідно з ним, фентезі може бути класичним, епічним та високим. Яскравим прикладом класичного фентезі стане "The Lord of the Rings" Дж.Толкіна. У цьому творі дія відбувається в далекому часі або в минулому або та паралельному світі. Історичні події фентезі відбуваються на подіях, які дійсно існували в нашій реальності. Саме до цього піджанру, існує так зване слов'янське фентезі у якому події відбуваються в Київській Русі або за часів козаків.

Також деякою відмінністю є наукова фантастика як піджанр, де елементи поєднуються з казками і традиціями. На наш погляд, цьому піджанру слід приділити особливу увагу, оскільки через розуміння елементів наукової фантастики вдається більш ширше події фентезі, із багатьма міфологічними атрибутами та сенс їх використання.

В сферах семантики мови та функціонування особливу роль відіграє положення онімної лексики. Вона протиставляє апелятивну лексику у цих сферах. Сучасні дослідження з конкретних питань значення онима зводяться до чотирьох основних точок зору: 1)концепція асемблерних онимов ,роботи: Н.Арутюнової,Е.Галкіна-Федорук,О.Гардінер,Д.Метода, К.Левківської,А.Реформатського; 2)більш значна структура онима ніж звичайної власної назви, роботи: О.Есперсена, Д.Куриловича, 3)згідно концепції, що вони мають значення в мові, роботи: У. Болотова, Є.Левіна, А.Суперанської 4)відповідно до концепції,де оними мають особливе значення як в багатьох мовах,так і якісь окремій мові, роботи: І.Воробйової,Л.Щерби,Л.Щетиніна.

Тож, підбиваючи підсумок даного підрозділу, можемо сказати, що особливістю фентезі як художнього жанру є певний художній образ із власними особливостями.

Центром основних сюжетних подій є хронотоп, а провідну роль у ньому відіграє простір. Фентезі як художній жанр за проблемно-тематичним принципом може поділяється на: містико-філософське, метафоричне, жахливе, героїчне. Дослідженням займалась О.Ковтун. До того ж, особливу увагу вивченню та класифікації жанру фентезі зробили такі науковці: І.Лебедєв, С.Гоголева, Т.Лазарєва, Д.Даттас, Д.Клутьє.

Згідно досліджень С.Гоголєвої та Т.Лазарєвої, існування інших піджанрів може бути цілком зумовлено характерними особливостями: високе фентезі, героїчне, рожеве, філософське, дитяче, комедійне, історичне, темне та наукове фентезі. Відповідно до праць І.Близнюка, головними аспектами організазії творів художнього жанру фентезі є: духовна структурована система світу, яку відчувають герої, схожість всіх надприродних елементів та наявність світу, який бере свій початок із власних думок автора. Певні особливості виділяє і Д.Батурін: віртуальність, міфологізм та багатозначність творів.

С.Гоголєва виділяє додаткові особливості: відсутність помилкових особливостей у світі героїв; цілеспрямованість сюжету і налічування магії у ньому; історія, яка збуджує героя до пошуку певних предметів; середньовічний антураж; актуалізація переживань головних героїв та винесення їх на перший план; рівність обох сил поганого і доброго та розчарування головного героя у них; наявність іншого світу; непередбачуванність сюжету.

Лексичні елементи трансформуються у більш значні мовні одиниці. Неологізми, наприклад, створюються за допомогою наділення сакральності неживих предметів. Ілюстративне перенесення є найбільш поширеним механізмом семантичної деривації нових слів, неологізмів.