11.Розмови вихователя з дітьми, як метод розвитку діалогічного мовлення. Тематика, методика проведення.

Базовий компонент дошкільної освіти так визначає зміст діалогічної компетенції: «Дитина вільно, невимушене вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і незнайомими), підтримує запропонова¬ний діалог відповідно до теми, не втручається в розмову інших. Будує запропонований діалог відповідно до ситуації, відповідає на запитання, звернені до дитини, за змістом картини, художніх творів. Виконує сло¬весні доручення, звітує про їх виконання». Отже, завданнями розвитку діалогічного мовлення в програмі А.М.Богуш «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» передбачається; а) учити дітей відповідати на запитання та звертатися до інших із запитаннями;б) підтримувати розмову; продовжувати її відповідно до ситуаціїспілкування;в)виявляти ініціативу в розмові з дорослими та дітьми;г)будувати діалог на запропоновану тему.

Розвиток діалогічного мовлення в дошкільному віці відбувається за умов створення активного мовленнєвого середовища, у процесі взаємо¬дії з оточуючими, паралельно в кількох системах: «дитина—дитина», «дитина—дорослий», «дитина—однолітки». Дослідники відзначають, що зміст і форма діалогічного мовлення у спілкуванні дитини з ровес¬никами та дорослими істотно відрізняються (Л.М.Галігузова, Т.О.Піро-женко, Є.О.Смирнова, Т.М.Юртайкіна). Так, діалоги в системі «дити¬на—дитина» відрізняються більш повним та активним застосуванням різноманітних мовленнєвих засобів, характеризуються зрозумілістю, зв'язністю, правильністю порівняно до діалогів у системі «дитина—до¬рослий». У розмові з дорослим дитина не прагне бути зрозумілою — дорослий розуміє дитину в будь-якій ситуації. Одноліток—інша справа. Він не буде намагатися правильно зрозуміти незрозуміле, він вимагає, щоб усе було чітко, ясно висловлено. Потреба у спілкуванні з іншими дітьми спонукає малюка до мовленнєвої активності.

До основних форм діалогічного мовлення, яких навчають дошкіль¬ників, належать розмова, бесіда та полілог.Ключовим методом формування діалогічного мовлення в повсякденному спілкуванні й водночас універсальною формою мовленнєвого спілкування срозмова вшхмателя з дітьми (непідготовлений, імпровізований діалог). Розмова відрізняється від говоріння, промовляння певної інформації, адже передбачає активну участь дітей у ній на правах співрозмовників.

Вихователь упродовж дня постійно спілкується, організує розмову з дітьми з будь-якого приводу.У роботі з дошкільниками бесіда може використовуватися як спеці¬альний словесний метод навчання, який визначає зміст заняття з дітьми, специфічний вид заняття та як прийом, важлива частина будь-якого заняття, наприклад, вступна, пояснювальна, узагальнювальна бесіда, бесіда-супровід будь-якої діяльності тощо. Бесіда як метод навчання — складний вид заняття, адже вимагає зосередження на певній темі роз¬мови, передбачає достатній рівень знань про те, що обговорюватимуть. Отже, бесіда використовується в сукупності з іншими методами (розгляд картини, художнє читання, розповідь) І вимагає ретельної підготовки як від дітей, так і від вихователя.

На величезному значенні бесіди для інтелектуального, морального, духовного розвитку дітей наголошували корифеї вітчизняної педагогі ки К.Д.Ушинський, Є.І.Тихеєва, С.Ф.Русова. Методику проведення бесід із дітьми вдосконалювали пізніше О.І.Радіна, Є.О.Фльоріна, А.М.Богуш, Е.П.Короткова, звертаючи увагу на актуалізацію не лише мовленнєвого аспекту, а й на потребу створення особливої духовно-естетичної атмос¬фери, яка забезпечує виховний вплив бесіди. У процесі керівництва бесідою вихователю потрібно враховува¬ти індивідуальні особливості дітей, намагатися об'єднати бесідою всіх дітей, визначивши для кожного посильне завдання. Не можна насильно вимагати від дитини відповіді, краще дати їй можливість послухати інших, приєднатися до чиєїсь позиції, погодитися чи навпаки заперечити. Бездумне промовляння, яким дехто з вихова¬телів підміняє поняття «мовленнєва активність», краще замінити на уважне слухання. Його легко помітити по очах, зацікавленому погляду дитини.

Як стверджують науковці і переконує практичний досвід, розвиток діалогічного мовлення відбувається в процесі активної мовленнєвої практики.

Питання 60 .Методика використання різних видів театрів у дошкільному закладі

Види театралізованих ігор

1. Діти представляють виставу самі, як артисти; кожна дитина виконує свою роль (драматизація).

2. Розігрують літературний твір, героїв якого зображують за допомогою іграшок, озвучуючи їх ролі: настільного театру

3. З об'ємними чи площинними фігурками або так звані стендові театралізовані ігри (на фланелеграфі, екрані за допомогою картинок (часто вирізаних по контуру) показують казку, розповідь та ін)

4. Тіньовий театр .

5. Театр бибабо або верхові (лялька, порожня всередині, одягається на руку (в головку ляльки дитина поміщає вказівний палець, в рукави костюма - великий і середній, інші пальці притискає до долоні).

6. Театр за принципом маріонетки (водять по майданчику, сцені, смикаючи зверху за нитки, мотузки, закріплені на планках). Педагог навчає дітей, якими способами показувати руху ляльок (нахил, поворот, помахи рук), стежить за тим, щоб рухи і мова персонажів збігалися.

7. Пальчиковий

Матеріали: Для майстрування іграшок: коробки з-під молочних продуктів, банки з-під газованої води, поліетиленові пляшки та ін Попередньо вимиті, висушені, ці пакувальні матеріали (банки, пляшки) обтягаються тканиною, обклеюються папером, доповнюються деталями з хутра, шкіри, ниток, гудзиків тощо, що надає їм певний образ (Дід, Баба Яга, Коза-Дереза). Для театру бибабо іграшки в'яжуть, шиють, клеять з паперу (у яких загубилася пара).

Методика - З раннього віку вчити дітей вслухатися в художнє слово, емоційно відгукуватися на нього. Частіше звертатись до потішок, жартів, віршів, в тому числі і таким, які спонукають дитину до діалогу («Був швець? - Був. - Шив чобітки? - Шив»);

- Виховувати у дітей інтерес - створювати спеціальні ситуації, в яких персонажі лялькового театру, образні іграшки вступають з дітьми діалог, розігрують сценки. Наприклад, зайчик (іграшка, надіта на руку вихователя) прийшов знайомитися з дітьми, читає їм вірші і т. д. На ігри молодших дітей стимулюючий вплив має показ інсценівок знайомих їм віршів («Машенька» А. Барто, «Про Маринку» М. Забіли та ін.) Вихователь втягує дітей третього і четвертого року життя в розігрування знайомих казок. На інтерес до театралізованим ігор у дітей середнього і старшого віку впливають зміст твору, включення їх в ситуацію театру, підготовки вистави, бажання показати виставу малюкам, батькам.

Педагогічне керівництво

В основу керівництва театром слід покласти роботу над текстом літературного твору. Р.І. Жуковська радила педагогу підносити дітям текст твору виразно, художньо, а при повторному читанні залучати їх до нескладний аналіз змісту, підводити до усвідомлення мотивів вчинків персонажів.

У старших групах перед театром проводиться бесіда за змістом. Педагог допомагає дітям розділити текст на смислові частини, в яких виявляються особливості поведінки персонажів. Наприклад, у казці «Теремок» кожна смислова частина пов'язана з появою нового персонажа. Кожен смисловий відрізок діти фіксують за допомогою фішки. Потім можна розділити смужку паперу на стільки частин, скільки відкладено фішок, і схематично зобразити зміст кожного відрізка: вийде піктограма. Перед театралізованої грою діти по піктограмі моделюють зміст кожного епізоду. Наприклад, епізод появи лисиці. Пропонується представити і розповісти, ніж у цей час були зайняті мишка, жаба, заєць, їжак, як підійшла лисиця до будинку і т. д. Питання педагога допомагають дітям зрозуміти зміни, що відбулися в поведінці і настрої мешканців теремка з появою лисиці. Увага дітей загострюється на тому, що робили персонажі, як робили, чому так робили.

Збагаченню дітей художніми засобами передачі образу сприяють етюди. Дітям пропонують зобразити окремі епізоди з прочитаного твору, наприклад, показати, як лисиця будувала крижану хатинку, а заєць - лубову. У казці про це йдеться всього в одному реченні, отже, діти самі повинні продумати поведінка персонажів, їх діалоги, репліки, а потім - програти. В іншому випадку потрібно вибрати будь-яку подію з казки і мовчки розігрувати його. Решта - глядачі-вгадують, який епізод представлений. Цікаві етюди, в яких діти виконують рухи під фрагменти музичних творів.

Помічаючи бідність виражальних засобів у когось з гравців, педагог нагадує про почуття, настрої героя в даній ситуації, вказує на допущені неточності («Лисиця, ти зраділа, коли тебе Журавель у гості запросив?»; «Наташа, згадай, як Жаба в теремку працювала не покладаючи лапок »). Питання, поради, нагадування привчають дитини стежити за своїм ігровим поведінкою, діяти узгоджено з партнерами, яскравіше зображати роль, використовуючи рухи рук, голови, тулуба, міміку, мовні виражальні засоби.

Організація театралізованої гри починається з відбору твори, в якому обов'язково беруть участь дошкільнята. Малюків вихователь захоплює емоційним розповіддю про те, як добре пограти в казку «Колобок». У старших групах зазвичай домовляються про двох-трьох складах «артистів», зайнятих у грі.

З метою засвоєння послідовності подій, уточнення образів персонажів організовується різноманітна художньо-творча діяльність: малювання, аплікація, ліплення по темі твору. Важливо, щоб у цій роботі розкрилися можливості всіх дітей. Старші дошкільники можуть працювати підгрупами (не більше 6 осіб). Кожна підгрупа отримує завдання, наприклад, виліпити фігурки персонажів так, щоб можна було з їх допомогою розіграти казку. Таким чином відпадає необхідність у спеціальному запам'ятовуванні тексту.

Питання 61. Теоретичні основи методики навчання дітей грамоти.

На сучасному етапі в процесі навчання дошкільників найбільш поширеними є буквоскладальний метод, метод цілих слів і звуковий аналітико-синтетичний методи.

Буквоскладальний синтетичний метод переважно використовується під час навчання дітей грамоти в сім'ї. Його суть полягає в тому, що батьки знайомлять дітей з алфавітом і на основі складання окремих букв намагаються сформувати навичку читання (бе + а — ба). Як правило, використання цього методу не має пози¬тивних наслідків. Малюк може швидко запам'ятати назви окремих букв, однак не спроможний у такий спосіб усвідомити, як відбувається процес їх злиття у склад.

На сьогодні досить поширеними в навчанні грамоти дітей раннього віку є технології, побудовані на основі використання методу цілих слів (О. Декролі, Г. Доман, В. Дмитрієва, В. Ліщук). Вони орієнтують батьків на те, що процес навчання грамоти має здійснюватися паралельно з мовленнєвим розвитком дітей. Треба записувати назви різних предметів на окремих картках. Таким чином, дитина матиме можливість фіксувати свою увагу не лише на предметі, а ще й на слові, яке його позначає. Пам'ять дитини буде паралельно фіксувати образ і слово. Далі картки систематизуються за тематичними групами і показуються дитині кілька разів протягом дня. Після опрацювання карток переходять до читання словосполучень, речень, рукотворних книг.

Із 1989 року в дитячих садках України почали використовувати складову методику навчання грамоти, вдосконалену М. О. Зайцевим відповідно до сучасного стану розвитку науки. Навчання грамоти за цією методикою будується на основі використання складових таблиць і кубиків. Дітей не знайомлять окремо з буквами, запам'ятовування відбувається блоково на основі роботи зорового і слухового аналізаторів. Опанування навички читання здійснюється через письмо (діти «пишуть», показуючи слова на таблиці або складаючи їх із кубиків).

Найпоширенішим у навчанні дітей грамоти в сучасних дошкільних закладах є звуковий аналітико-синтетичний метод (К. Ушинський, Д. Ельконін, О. Бугрименко, Л. Журова, Г. Тумакова, Г. Цукерман та інші). Навчання за цим методом поділяється на три періоди: добукварний (підготовчий), букварний, післябукварний. У дошкільному закладі протягом двох років (середня, старша група) реалізуються завдання підготовчого періоду. Навчання в середній групі спрямоване на розвиток фоне¬матичного слуху і мовленнєвої уваги дітей, що готує їх до опанування звукового аналізу слів.

У старшій групі діти набувають уміння виділяти окремі речення і слова з мовного потоку, удосконалюють навички звукового аналізу слів, диференціації голосних, твердих і м'яких приголосних звуків. Вони отримують знання про складову будову слів, про словесний наголос. Навчання грамоти за звуковим аналітикосинтетичним методом будується на основі використання значної кількості доступних дошкільникам дидактичних ігор і сприяє розвитку активної розумової діяльності, працездатності, морально-вольових та естетичних якостей особистості дитини.

Питання 62. Історія методів навчання грамоти.

Класифікацію всіх існуючих методів здійснюють за двома критеріями: 1) яка мовна одиниця клалася в осно­ву навчання грамоти (буква, звук, склад,- слово буквоскладальний, звуковий, складовий і метод цілих слів); 2) який прийом роботи (аналіз чи синтез) був провідним у процесі оволодіння грамотою. Аналіз передбачав поділ мовної одиниці слова на склади, потім на звуки і букви, а синтез вимагав об'єднання звуків або букв у склади, складів — у слова. Нерідко в процесі навчання аналітичні і синте­тичні дії виконувались взаємозв'язано(діляться на аналітичні, синтетичні і аналітико-синтетичні).

Буквоскладальний синтетичний метод - полягав у механічному заучуванні назв окремих літер з наступним поєднанням (синтезом) їх у склади, а потім у слова. Алфавітні назви літер у ста­рослов'янській мові становили цілі слова; аз, буки, вєді, глаголь, добро, єсть, живєтє, зєло... люди, мислітє і т. д. Оволодіння грамотою за буквоскладальним методом являло собою механічне зазубрювання букв, складів і слів. Складність - матеріалом для читання служили тексти з церковнослов'янських кни­жок, зміст яких був переважно недоступний для молод­ших школярів. Перший буквар-1574 р. Іван Федоров.

Складовий синтетичний метод - метод виділився із буквоскладального. Він полягав утому, що одиницею читання виступав склад. Недолік цього методу полягав у тому, що зазубрювані штучні склади, віді­рвані від реальних слів, не аналізувалися за звуковою бу­довою. Механічне заучування їх у великій кількості (близь­ко 400) було дуже стомливим і нецікавим для дітей. Звуковий аналітичний метод (У 40-х роках XIX ст. в Росії і на Україні поширились звукові методи)полягав у тому, що учні спочатку сприймали зором ціле речення, яке ділили на ок­ремі слова. Запам'ятовувались вимова і графічне зобра­ження кожного слова, після чого слова ділилися на склади, вимову і написання яких діти також запам'ятовували. Тільки після цього із складів виділялися окремі букви (на письмі) і звуки (усно). В основі цього методу лежали зорові сприйняття.

Звуковий синтетичний метод (60-є рока XIX ст. педагог і методист М. О. Корф) В навчанні читання й письма пропонувалося йти від окремих звуків і букв. Після того як учні засвоювали певну кількість звуків, уміли позначати їх відповідними буквами, розпо­чиналися синтетичні вправи на злиття із звуків складів і на утворення складів із відомих букв.

Звуковий аналітико-синтетичний метод У вітчизняній школі методика навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом найповніше і найпослідовніше була розроблена К. Д. Ушинським. Він створив підручник «Родное слово», до складу якого входи­ла також «Азбука» — підручник з навчання грамоти. До «Родного слова» в 1964 р. було видано методичний посіб­ник «Практическое руководство к преподаванию по «Родному слову», який користувався у вчителів великою по­пулярністю і визнанням. Він полягає у використанні різноманітних при­йомів звукового аналізу і синтезу слів з метою підготов­ки учнів до самостійного читання складів і слів, а та­кож запису їх за допомогою друкованих чи рукописних літер.

Метод цілих слів виник у Франції, але поширення набув у школах Америки. Застосовувався він у навчанні англійської мови, у якій вимова і написання більшості слів не збігаються. полягав у тому, що учні, не знаючи букв, запам'ятовували шляхом зорового сприйняття форми знач­ної кількості односкладових слів без поділу їх на звуки і букви. Такий процес запам'ятовування тривав близько двох місяців. Після цього розпочинався звуковий аналіз слів. Найбільшого поширення в наших школах метод цілих слів набув у період застосування так званих комплексних програм. У 1934 р. у методиці навчання грамоти було здійс­нено поворот до звукового аналітико-синтетичного методу.

Питання 64. Завдання зміст методика навчання дітей звукового аналізу слів

1. Підготоча робота до оволодіння зв.ан.слів проводиться на 4-5 р.ж. На 4 р.ж. - навчання спрямоване на розвиток мовного слуху (вміння чути, визнавати, розрізняти, розуміти слова і речення).

2. Практичне ознайомлення з терміном “слово”, “звук”.

На початку року перевіряємо стан вимови на слух дітей (дид.гра, дид. Вправа “Хто покликав” і.т.д.).

3. І-П квартал — робота спрямована на загальний розвиток мовного слуху і слухової уваги (“Чарівна торчинка”, “Відшукай картинку”)

4. Промовляння слів з поступовим зниженням голосу (голосно-тихо)_ спочатку на основі зорового і слухового сприймання, а потім — тільки слухового.

5. Зі звуками мови знайомлять у Ш кварталі: - демонстрація ізольованих звуків на основі зв”язку з конкретним образом (наприклад а-а-а- пісенька Оленки);

- розрізнення ізольованих звуків (яку пісеньку співала Оленка);

- впізнавання знайомих звуків (голосних і приголосних) у слові.

Діти 5 р.ж.вчаться: - частковому звуковому аналізу;

- визначають 1-й звук у слові;

- розрізняти на слух тверді і м”які приголосні звуки.

Вся робота проводиться на заняттяї з виховання зв.к.мови. Вчити необхідно на основі легких і доступних дітям віршованих творів. (який звук найчастіше у цьому вірші?). Слід починати із найлегших- сонорних, свистячих, шиплячих.

Основним прийомом є імітаційне виділення звуків. Інтонування — спеціальни1 спосіб обстеження звукової будови слова.

Діти повинні чути звуки на початку, в середині і кінці слова, проте виділяють лише 1-й звук.

У середній групі діти також вчаться розрізняти твердий і м”який приголосні звуки. Термін твердий і м”який звук не вводиться.

У старшій групі діти вчаться встановлювати послідовність всіх звуків у словах, дати характеристику звуків (голосний, приголосний). Звуковий аналіз є своєрідною основою ознайомлення зі складом, реченням, наголосом.

Звуковий аналіз слів: 1. спочатку аналізуються слова: 2=х голосних — 3-х,4-х звуків (опора на наочність);

2.звуковий аналіз слів — картки-схеми, кількість звуків.

3. фішки (викладання слова на столі);

4. проведення звукового аналізу слів без опори на наочність.

Послідовність звукового аналізу слів:

1. розглядання картинки і називання її;

2. повільне промовляння слова-назви вихователем з інтонаційним виділенням кожного звука;

3. аналогічна вимова слова дітьми;

4. фіксація уваги на тому, що слово складається із звуків;

5. розглядання схеми звукового аналізу слова;

6. позначення звуків фішками (спочатку вихователь виконує на дошці, діти у себе на столах).

Після 3-го заняття пропонують дітям завдання на співставлення звукового складу проаналізованих слів (знаходження однакових і різних звуків), вимову звука відповідно з його порядковим номером у слові (“промов 3-й звук”), пригадування слів, що починаються з 2-го, чи з 3-го звука даного свлова).

Показати дітям, що всі звуки в словах промовляються і розташовані у певній послідовності, якщо змінити, то зміниться або зникає значення слова (рис-сир, син- сан). Діти 6 р.ж. Дають характеристику звукам (голосний — вільно роходить, зуби не заважають....) і т.д.

Робота на реченням. Наша мова складається із речень, речення із слів. Словом ми в реченні щось повідомляємо. Промовляємо послідовно одне за одним. Використовуємо приоми:

1. промовляння речення;

2. послідовне називання слів у реченні;

3. підрахунок кількості слів у реченні;

4. визначення місця кожного слова у реченні;

5. називання кожного слова окремо;

6. плескання у лодоні помірі промовляння слів;

7. удари м”ячем об підлогу;

8. “живі сценки” - одна дитина виконує дії, інша складає речення.;

9. самостійне складання речень з певною кількістю слів;

10. викладання речень із картинок-смужок;

11. графічне зображення структури речення на ошці, на аркуші паперу.

12. Дидактичні ігри (систему розробила Г.П. Белякова)

Ознайомлення із складом. Розрізняють закриті (закінчення приголосним звуком (амЮ тут), і відкриті (закінчуються голосними ма, ба, чу). У дітей вихователь має сформувати уявлення про складову структуру слова:

ñ слова поділяються на склади (частини);

ñ у слові може бути 1 чи декілька складів;

ñ якщо у слові 1.2. і більше складів вони слідують один за одним;

ñ у кожному складі є голосний звук;

ñ скільки голосних звуків у слові, стільки у ньому складів;

ñ одні склади промовляються протяжно, інші швидо, уривчасто;

ñ один склад промовляється голосніше, він наголошений.

Послідовність роботи: пропонуються , що складаються з 2-х, 3-х відкритих складів, потім з 1-го закритого, потім кількож різних складів (гу-си, ма-ши-на, сам, вік-но). Уся робота проводиться у тривалому навчанні.

Прийоми:ñ слухання як вихователь промовляє слово по складах, промовляння разом з вихователем по частинах (складах), за тим пілраховують кількість дотиків до підборіддя до руки, диригують, загинають пальці, ударяють м”ячем об підлогу;

ñ вводиться графічне зображення - - -

ñ до кінйя року діляться слова на склади і визначають за кількістю голосних звуків у слові;

ñ називають слова з 2-х, 3-х складів, змінити слово так, щоб в ньому стало 3, 2. склади, вибрати з речення слова, які складаються з двох (трьох, одного) складів.

Ознайомлення з наголосом. Дітям даються двоскладові слова з наголосом на 1-му складі, потім — на 2-му затим змішані випадки, трискладові слова.

Підготовка руки до письма. Виховательздійснює розвиток:

ñ п”ясті руки й дрібних м”язів пальців;

ñ координації рухів руки, пальців, очей, предпліччя;

ñ окоміру (визначення середини, центру);

ñ просторових уявлень;

ñ плавності, точності й ритму рухів;

ñ уміння проводити протягом 0,5 хв. Безвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті.

ñ Заняття з підготовки руки до письма потребують певних вимог.

Питання 65. Методика ознайомлення дітей з словом, реченням.Підготовка до навчання грамоти старших дошкільників

На першому етапі відбувається пізнання елементарного граматичного узагальнення “слово”. Його мета:

-Формувати уміння виділити з потоку мовної дійсності слова, що позначають предмети, об’єкти, явища (слова-назви), слова, що позначають характерні ознаки предметів (слова-ознаки) і слова, що позначають дії (слова-дії).

-Формувати уміння абстрагувати від конкретного предмета і слова, яким цей предмет позначається.

-Формувати уміння порівнювати слова між собою, класифікувати їх за характерними ознаками і на основі цього формувати у дітей елементарне граматичне узагальнення “слово”.

Для реалізації цих завдань варто використовувати прийоми:-називання різних слів на позначення назв, ознак, дій;-алгоритм опису предметів;-порівняння предметів;-порівняння слів;-класифікація предметів;-класифікація слів;-графічне зображення слів рискою.

На четвертому етапі відбувається пізнання елементарної граматичної одиниці “речення”.

Мета даного етапу:

Підвести дітей до розуміння, що речення – це вираження певної думки, воно складається зі слів. В реченні може бути різна кількість слів, воно має початок і кінець.

-Формувати уміння аналізувати речення, визначати кількість слів у реченні, їх порядкове місце, складати речення зі слів.

-Формувати уміння диференціювати та класифікувати слова і речення і на основі цього формувати елементарне граматичне узагальнення “речення”.

Прийоми навчання:-складання речень з даним словом;-складання речень зі змістом ілюстрацій, “живих” картинок тощо;-виділення речень з розповіді;-поділ речень на слова;-виділення в реченнях слів-назв, слів-ознак, слів-дій;-графічне зображення речення;-порівняння речень за кількістю слів;-розрізняння і класифікація слів і речень.

Отже, як бачимо на кожному новому етапі навчання кожне з мовних узагальнень набуває певних уточнень. Поступово у дітей формується ціла система асоціативних зв’язків (асоціацій) навколо кожного граматичного узагальнення, а разом з тим вміння їх диференціювати

Питання 66. Методика ознайомлення дітей з буквами, прийоми навчання читання.

Методика навчання читання дитини

В основі методики - складовою читання, запропоноване ще Львом Толстим. Головне нововведення - в конструкції кубиків (тому вони й названі динамічними). Замінюючи прямо на очах у дитини одну букву на іншу, ми можемо отримати не тільки новий склад, але й нове слово. Так, наприклад, зі слова МАМА виходить слово МАША, а далі - ПАША, Миша або КАША.

Все дуже просто - і сам принцип, і самі основи методики навчання читання дитини. На перший час доведеться відмовитися від заучування букв. Хоча більшість дітей з буквами якраз досить швидко справляються. Проблеми починаються пізніше, коли в малюка ніяк не виходить зв'язати літери в склади і слова. У методиці навчання читання дитини все починається не з букв, а зі складів і слів. Дитині не потрібно заучувати всі існуючі склади, щоб застосувати їх, скажімо, на наступному занятті або через місяць. На кожному занятті використовується тільки те, що стане в нагоді прямо зараз.

Літери на кубиках підібрані особливим чином. Хоча кубиків в комплекті всього тридцять (а це навіть менше, ніж букв в алфавіті!), вже з перших двох кубиків можна скласти близько двадцяти слів. Повторимо - це знайомі, які мають для дитини сенс слова.

З трьох подвійних кубиків вийде вже більше 500 слів, а з усього комплекту (10 одинарних і 10 подвійних) - просто неймовірне число слів і навіть пропозицій. Наприклад, можна скласти такі слова і пропозиції, як "автомобіль", "я люблю читати", "доброго ранку".

Це відмінний "конструктор" для експериментів і складання слів. Автори відмовилися від різних прийомів і методів заучування будь-яких теоретичних знань, наприклад, букв або складів. Тут немає ні пісеньок, ні картинок, ні ігор (якщо не вважати ігри зі словами) . У даній методиці взагалі немає нічого, що потрібно вивчити на завтра, післязавтра або на місяць вперед. Через просте до складного

Малюкові не просто (та й не завжди потрібно) розуміти, що таке фонема, склад або закритий склад. Адже в його повсякденному житті все це не відіграє ніякої ролі!

Гра зі словами

До цього заняття всі слова, з якими граємо, вже знайомі дитині. Значить, у вас є можливість повторити їх і заодно подивитися, як він їх запам'ятав. Починаємо зі слова МАМА і, обертаючи відповідний кубик, міняємо по одній букві.

МАМА – МАША, МАША – КАША, КАША – ПАША, ПАША - ПАПА

Помінявши букву, спочатку дайте можливість дитині згадати і прочитати вийшло слово самому, і тільки якщо він забув чи заплутався, допоможіть йому.

Відмінювання

Покажіть дитині слово МАМА. Звичайно ж, він його впізнав. Візьміть другий кубик: "Пам'ятаєш, як це читається?" Звичайно, пам'ятає. "Правильно. Це - МА ". Поміняйте А на У." А це - МУ. Прочитаєш всі разом? " Дитина читає: "МАМУ". "Любиш свою МАМУ?" Звичайно так! "Скажи про це МАМІ". На цих словах "перетворите" У в Е. Промовляючи слово МАМІ, зробіть на ньому акцент, щоб було зрозуміло, що це саме воно написано кубиками. Показуючи в кінці заняття схеми слів, можете повторити цей діалог, а можете придумати що-небудь ще.

КЛАСИЧНІ МЕТОДИКИ:

Заняття 2.Практичне ознайомлення з реченням. Складання речень за малюнком. Схематичне позначення речень. Слухання казки «Колобок». Інсценізація уривка казки (за власним вибором дітей)

Заняття 3.Побудова речень за схемами. Складання розповіді про свою сім’ю, про обов’язки кожного члена сім’ї. Добір синонімів. Слухання оповідання К. Ушинського «Моя мама найкраща». Вірш В. Гринька «Ще в колисці немовля».

Заняття 4.Бесіда за сюжетним малюнком «Літні розваги дітей». Побудова речень. Виділення речень із мовного потоку. Складання розповіді «Як я відпочивав улітку».

Заняття 5.Практичне ознайомлення зі словом. Слова – назви предметів. Вправи на розвиток вмінь відповідати на запитання хто це?, що це?. Розподіл предметів на групи. Казка «Рукавичка». Виділення дійових осіб. Відтворення змісту казки з використанням діалогічного мовлення.

Заняття 6.Практичне ознайомлення зі словами – назвами ознак предметів. Вправи на розвиток умінь відповідати на запитання який?, яка?, яке?, які?. Слухання казки «Лисичка і Журавель». Діалог «Запрошення в гості».

Заняття 7.Практичне ознайомлення зі словами – назвами дії предметів. Вправи на розвиток умінь відповідати на запитання що робити?. Українська народна казка «Колосок». Розповідь казки за ілюстраціями.

Заняття 8.Ознайомлення зі складовою будовою слова. Поділ слів на склади. Українська народна пісня «Ходить гарбуз по городу». Інсценізація пісні.

Заняття 9.Наголос у слові. Поділ слів на склади. Визначення наголошених складів. Словниково-логічні вправи. Заучування віршика за малюнками.

Діалог «Зустріч на вулиці»

Заняття 10.Немовні звуки та звуки мовлення. Усна народна творчість. Лічилки, загадки, скоромовки.

Заняття 11.Ознайомлення зі звуковою будовою слова. Голосні звуки. Слухання казки «У країні звуків-співаків». Виділення голосних звуків у слові. Позначення їх умовними знаками. Що ми знаємо про птахів. Пташині голоси. Вірші, загадки, прислів’я про тахів.

Заняття 12.Поняття про приголосні звуки. Слухання казки «У країні звуків-поетів». Виділення приголосних звуків у слові. Позначення їх умовними знаками. Прислів’я про чесність і правдивість.

Заняття 13 Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які. Позначення їх умовними знаками. Вивчення скоромовки. Діалог «У лікарні»

Заняття 14.Голосні і приголосні звуки. Склад. Наголос. Звуковий аналіз слів. Іграшки. Складання розповіді «Моя улюблена іграшка».

Заняття 15.Утворення складних слів типу листопад. Заучування скоромовки.Назви свійських тварин. Розповідь про тварин за сюжетними картинками.М. Коцюбинський «Про двох цапків». Інсценізація уривка казки.

Заняття 16.Вправляння у звуковому аналізі слів. Дні тижня. Пори року.Свята. Бесіда про найулюбленіші свята дітей.

Заняття 17.Артикуляція парних приголосних звуків [з] - [с], [ж] - [ш], [п] - [б] та ін. Транспорт. Діалог «У поїзді» або «В автобусі».

Заняття 18.Узгодження числівників з іменниками. Діалог «У магазині», «У лікарні», «У бібліотеці».

Заняття 19.Дидактична гра «Впіймай склад». Злиття звуків у склади. Прямі і непрямі склади. Вікторина «Впізнай казку». Складання казки на задану тему.

Заняття 20.Підсумкове заняття «Що ми знаємо, що уміємо.»

Питання 67. Завдання та методика роботи з підготовки руки дитини до письма; дотримання гігієнічних норм

Підготовка руки до письма передбачає розвиток:-п'ястки руки та дрібних м'язів пальців;-координація рухів руки, пальців, очей, передпліччя;-окоміру (вміння визначати центр, середину, підпорядковувати рухи руки, очей, контролю свідомості);-просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над і під лінією, між лі¬ніями);-плавності, точності й ритму рухів;-уміння проводити протягом 0,5 хв безвідривні лінії олівцем на па¬пері, в зошиті.

Гігієнічні вимоги –:

1) Стіл має бути двомісним; із стільцем відповідають зросту. ноги дитини мають стояти на підлозі під кутом 45°, рівно. Стежити, щоб діти не ставили ноги під стілець, не витягували їх уперед, не виставляли вбік.

2) Сидіти за столом потрібно рівно, не лягати і не обпиратися на спинку стільчика.

3) Відстань від грудей дитини до краю стола має дорівнювати 3-4 см.

4) Відстань від очей до зошита -ЗО см. Джерело світла має бути зліва.

5) Олівець тримати, як ручку в школі вільно (не затискаючи між пальцями) - трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Великий і середній тримають олівець, а вказівний притримує його зверху (вказівний палець не слід згинати). Кінець олівця має бути спрямований у праве плече. Тримати його потрібно на відстані 2,5-3 см від загостреного кінця.

У дошкільному закладі діти пишуть кольоровими олівцями, простим м'яким олівцем з коротким вістрям чи кульковою ручкою. У школі від дітей вимагають правильного положення зошита - з нахилом під кутом 65°. Такий нахил зошита дає руці можливість легко й плавно рухатися по зошиту, виробляє навичку швидкого письма. Дитині пояснюють, що зошит потрібно класти так, щоб початок рядка, на якому вона писатиме, був на рівні середини грудей. Поступово зошит лівою рукою пересувають вліво вгору. У дошкільному закладі кожна дитина повинна мати свій постійний зошит. Заняття з підготовки руки дитини до письма проводять індивідуально з кожною дитиною один раз на тиждень у зручний для неї час.

Завдання: навчити орієнтуватися в зошиті - писати букви, не виходячи за межі рядка, доводити букви точно до лінії, розуміти такі поняття, як «на лінії», «під лінією», «між лініями», «між першою і третьою лінійками», «лівий верхній кут», «правий верхній кут», «посередині» та ін. Для цього дітей ознайомлюють із зошитом в одну (широку) лінійку, в якому вони виконуватимуть вправи з прямих, хвилястих, дугоподібних та овальних ліній. Використання саме такого зошита пояснюється тим, що всі лінійки у ньому розміщені на однаковій відстані, і це дає дитині можливість легко орієнтуватись у ньому, малювати за вказаним розміром (відповідно до кількості лінійок) різні предмети й орнаменти.

Методика1.Проведення похилих ліній між двома лінійками. (сполучати дві крапки, проводити похилу лінію).2. Проведення прямих ліній з крапками. ( з нахилом вправо різної довжини, лічити лінійки).3. Малювання ялинок, трикутників, квадратів, прямокутників. (проводити вертикальні й похилі лінії, сполучаючи дві крапки, рівномірно розміщувати їх на лінійках).4. Штрихування геометричних фігур. ( в межах контуру (квадрат, трикутник, коло), не відриваючи руки; орієнтуватись у напрямках (згори вниз, похило) та заповнювати простір (коло, трикутник, квадрат) короткими переривчастими лініями (виконують кольоровими олівцями)).5. Малювання візерунків з дугоподібних, ламаних та хвилястих ліній (між двома лінійками, не торкаючись їх і не відриваючи руки (виконують ручкою)).6. Штрихування кошика (будиночка, барабана, чашки) (штрихування в обмеженому просторі, чергувати вертикальні, горизонтальні й похилі штрихові (прямі й похилі) лінії).7.Малювання овальних предметів (слив, жолудів, жуків, ялинкових гірлянд) (одним рухом руки різні за розміром овальні предмети, ставити крапки).8. Суцільна дугоподібна лінія з петлями (проводити суцільну дугоподібну із заокругленням лінію із заокругленням унизу і вгорі (з вузькими дугами) в обмеженому просторі (між двома лінійками) одним рухом руки).9. Візерунок з похилих та прямих ліній з петлями внизу і вгорі (проводити лінії з петлями внизу й вгорі між першою та третьою лінійками (ручкою)).10. Штрихування контурів соснової шишки (кукурудзи) (напівовальні лінії зліва направо, орієнтуючись у просторі).11. Ознайомлення із зошитом у дві вузькі рядкові лінійки з рідко розміщеною похилою та допоміжною лініями (ознайомити дітей із зошитом, навчити орієнтуватися на його сторінці, ставити крапки, писати палички, гачки).

У молодшій групі використовують дидактичні ігри, спрямовані на розвиток дрібних м'язів пальців руки та формування вміння діяти за вказівкою дорослих: «Кожну намистину - на свою нитку», «Прокоти кульку», «Склади башту», «Побудуємо будинок». У середній групі широко використовують ігри з мозаїкою, розбірними дидактичними іграшками, декоративне малювання. У старшій групі проводять ігри на розвиток окоміру і дрібних м'язів руки: «Знайди такий самий малюнок», «Відгадай на дотик», «Виклади фігуру», «Підбери палички» та ін.

Корисними вправами для підготовки руки дитини до письма є декоративне малювання фарбами та олівцями, зорові й слухові диктанти, які проводять в усіх вікових групах. Розвивають дрібні м'язи руки й дидактичні ігри з дрібним дидактичним матеріалом: паличками, соломинками, кульками тощо. Для старших дітей вводяться спеціальні вправи, спрямовані на підготовку руки до письма: навчання безвідривних рухів, орієнтування в зошиті тощо.