2. Аналіз ліквідності балансу
Основне завдання аналізу ліквідності балансу - перевірити здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, тим вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.
Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу зі статтями пасиву. У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені у міру скорочення термінів (посилення, підвищення строковості) їх погашення. Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне, і навпаки.
Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:
Найбільш ліквідні активи (А1) - це суми грошових коштів підприємства на поточному, валютному та інших рахунках, у касі, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.
Активи, що швидко реалізуються (А2) (активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час) — це дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу тощо.
3. Активи, що повільно реалізуються (А3) (найменш ліквідні оборотні активи) - це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості й попиту на продукцію,її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.
4. Активи, що важко реалізуються (А4), - це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу "Необоротні активи".
Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:
Найбільш строкові зобов'язання (П1) — це кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.
Короткострокові пасиви (П2) — це короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.
Довгострокові пасиви (П3) — це довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.
Постійні пасиви (П4) - це власний капітал підприємства — статті розділу І пасиву балансу.
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.
Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості.
Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.
Аналіз ліквідності балансу можна оформляти спеціальною таблицею
Проаналізуємо ліквідність балансу ВАТ "Галактон" за допомогою таблиці
Таблиця