- •Тема 2. Інноваційна діяльність як об'єкт управління
- •2. Специфіка інноваційних процесів як об'єктів управління припускає
- •3. Кінцева мета інноваційного менеджменту складається в забезпеченні
- •4. По ознаці цільової орієнтації можна виділити дві категорій стилів
- •5. Технологія і методи інноваційного менеджменту складають зміст
- •Контрольні питання:
3. Кінцева мета інноваційного менеджменту складається в забезпеченні
довгострокового функціонування інноваційного підприємства на основі ефективної організації інноваційних процесів і високої конкурентноздатності інноваційної продукції. Менеджмент покликаний забезпечить ефективне і погоджене функціонування всіх зовнішніх і внутрішніх елементів інноваційних підприємств.
Такий стан інноваційної системи називається гармонією. Гармонізація в розвитку інноваційних підприємств складає основну цільову задачу інноваційного менеджменту . Задача гармонізації має ендогенний і екзогенний аспекти.
Ендогенна гармонізація означає узгодження усіх внутрішніх структурних
елементів інноваційного підприємства, його субсистем. Для забезпечення якої, вирішуються наступні задачі:
- вироблення стратегічної інноваційної концепції;
- визначення тематичних напрямків діяльності і формування інноваційних
проектів і програм;
- побудова організаційної структури і структури керування інноваціями;
- планування виробничих процесів і реалізації інноваційної продукції;
- підбор і розміщення кадрів;
- календарний розподіл робіт і контроль за їхнім виконанням;
- створення творчої атмосфери і високої мотивації інтелектуальної праці
Екзогенна гармонізація (Эг) припускає створення інноваційним
підприємством із суперсистемами зовнішнього середовища. Эг (екзогенний)передбачає рішення наступних задач:
- формування довго- і короткострокових цілей інноваційної діяльності;
- організація і проведення маркетингових досліджень;
- облік екологічної ситуації і планування природоохоронних заходів;
- оцінка і використання прогресивного досвіду і передових досягнень
конкурентів;
- організація кооперації в інноваційних програмах;
- облік споживчого попиту й об'єктивних тенденцій НТП.
Систематизації функцій інноваційного менеджменту. Виділимо дві групи
функцій інноваційного менеджменту:
- основні (предметні) – є найбільш загальними для усіх видів і будь-яких умов здійснення інновацій: формування цілей, планування, організація і контроль.
- що забезпечують – включають управлінські процеси й інструменти, що
сприяють ефективному здійсненню предметних функцій управління: соціально-психологічні і технологічні, чи процесуальні функції менеджменту.
Соціально-психологічні функції зв'язані в основному з характером виробничих відносин у колективі. Вони містять два різновиди: делегування (комплекс управлінських рішень, спрямованих на раціональний розподіл робіт з керування інноваційними процесами і відповідальності за їхнє здійснення); мотивація передбачає створення системи моральних і матеріальних стимулів.
Соціально-психологічний клімат на інноваційному підприємстві залежить від
стилю керівництва. Під стилем керівництва прийнято розуміти види і способи виконання менеджером управлінських функцій, що знаходять вираження у відносинах з підлеглими.
З процесуальних функцій виділяється два види діяльності: рішення і комунікації.
4. По ознаці цільової орієнтації можна виділити дві категорій стилів
керівництва: керівництво, орієнтована на задачі, і керівництво, орієнтоване на співробітників. Перша категорія набудована на забезпечення досягнення
встановлених цілей ІД шляхом строгого дотримання процедур планування,
організації і контролю на інноваційному підприємстві. Керівництво орієнтоване на співробітників, припускає створення найбільш сприятливих умов для творчої праці і використовує переважно методи делегування, мотивації і комунікацій для регулювання людських відносин у колективі.
Предметні функції М визначають зміст процесу керування і включають:
- формування цілей;
- планування – полягає в обґрунтованому формуванні основних напрямків і
пропорцій інноваційної діяльності відповідно до установлених цілями розвитку,
можливостями ресурсного забезпечення і наявним попитом на ринку (деталізація цілей і доведення їх до окремих структурних ланок і виконавців; розподіл завдань по учасникам інноваційних проектів; визначення складу необхідних ресурсів;
узгодження черговості і термінів окремих робіт);
- організацію робіт і контроль за здійсненням інновацій (забезпечується
виконання планових завдань шляхом створення оргструктур – спочатку науково-виробнича, потім як похідна від неї – управління інноваціями).
Форми організації інноваційних процесів можуть носить формальний чи
неформальний характер. Формальна організація базується наформалізованих,
методично обґрунтованих розрахунках і закріплюється в нормативних актах, угодах.
Одна з істотних особливостей інноваційного менеджменту - у ньому важливе місце займає неформальна організація. До неформальної організації відносяться спонтанно виникаючі внаслідок невизначеного характеру інновацій відносини між людьми і структурами в процесі виконання інноваційних проектів. Нові можливості неформальної організації інновацій пов'язані з розвитком сучасних інформаційних технологій і глобальних міжнародних інформаційних систем.
- контроль – завершує управлінський цикл (збір і систематизація інформації
про стан інноваційної діяльності і її результатах; оцінка стану й отриманих
результатів; аналіз причин відхилень і факторів; підготовка і реалізація рішень).