- •1.Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет і завдання медичної мікробіології. Основні риси та тенденції розвитку сучасної мікробіології.
- •2.Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію.
- •4. Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів. Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.
- •5. Морфологія і будова бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань. Вегетативні форми та спори.
- •6. Морфологія рикетсій, хламідій, мікоплазм. Методи вивчення їх морфології
- •3 Стадії:
- •7. Спірохети (трепонеми, борелії, лептоспіри). Особливості морфології та будови, рухливість. Актиноміцети, особливості морфології
- •8. Морфологія та класифікація найпростіших
- •9. Класифікація і морфологія грибів
- •10. Методи мікроскопії. Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та фарбуючі розчини,прості та складні методи фарбування
- •11. Принципи організації, апаратура і режим роботи бактеріологічної, серологічної та вірусологічної лабораторій
- •12. Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи
- •13. Складні методи фарбування мікроорганізмів. Фарбування за Грамом, фактори, які впливають на фарбування бактерії за Грамом. Практичне значення фарбування за Грамом
- •15. Поживні середовища, вимоги до них. Класифікація поживних середовищ, які використовують у мікробіології
- •16. Дихання мікроорганізмів. Аеробний і анаеробний тип дихання. Ферменти і структури клітини ,що беруть участь у процесі дихання. Методи вирощування анаеробних бактерій
- •17. Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для диференціації бактерій. Ферменти патогенності
- •18. Ріст і способи розмноження бактерій. Механізми клітинного поділу, фази розмноження бактерій у стаціонарних умовах.
- •19. Бактеріологічний метод дослідження. Принципи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації
- •20. Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи, контроль за ефективністю стерилізації. Асептика. Антисептика
- •21. Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, їх основні генетичні функції
- •22. Хіміотерапія ті хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п. Ерліха та г. Домагка у розвитку хіміотерапії
- •29.Роль Флемінга, Чейна, Флорі, Ваксмана у створенні перших антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням та за механізмом дії на мо.
- •25. Ускладнення антибіотикотерапії. Дисбіоз. Антибіотикорезистентні, антибіотикозалежні та толерантні до антибіотиків штами бактерій
- •27. Токсини мікробів(екзо- і ендотоксини).Властивості та хімічний склад, одержання, вимірювання сили екзотоксинів. Роль в патогенезі та імуногенезі інфекційних захворювань
- •28. Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами. Бактеріємія, токсинемія, сепсис. Періоди інфекційної хвороби.
- •30. Вчення про імунітет. Види імунітету та його прояви
- •35. Реакції імунної відповіді, їх характеристика. Клітинна імунна відповідь
- •36. Закономірності імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічні реакції. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна пам'ять, її механізм.
- •37. Таке ж як і 51
- •38. Кооперація клітин при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи, їх взаємодія. Інтерлейкіни
- •39. Антигени, їх хімічна природа. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне використання антигенів мо. Антигени
- •1.Ендогенні:
- •2.Екзогенні:
- •40. Антитіла, їх природа, хімічна будова, місце синтезу, динаміка продукції
- •41. Плазмоцити, поняття клон плазматичних клітин. Аутоантитіла
- •42. Антитоксини,їх класифікації, механізм дії, принцип одержання ант сироваток. Одиниці виміру практичне використання
- •43. Серологічні реакції, їх характеристика: аглютинації
- •Перша фаза (специфічна) - специфічне поєднання активного центру антитіла з відповідними групами антигену або гаптену (видимих змін немає);
- •44. Серологічні реакції: преципітації
- •45. Серологічні реакції: лізису, рзк
- •46. Реакції з міченими антитілами або антигенами. Ріф, іфа, ріа
- •47. Генетичні методи дослідження (днк-зондів, плр, імуноблоттинг, молекулярної гібридизації)
- •Етапи плр
- •48. Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.
- •49. Первинна та вторинна імунна відповідь. Взаємоддія клітин імунної системи в процесі імунної відповіді.
- •50. Реакція імунної відповіді, їх х-ка. Клітини імунної системи, їх ф-ії
- •51. Гіперчутливість негайного та уповільненого типу, їх механізми, відмінності. Практичне значення.
- •52. Моноклональні антитіла, їх одержання та використання в медичній практиці
- •53. Імунодефіцитні стани, аутоімунні процеси. Комплексна оцінка імунного статусу організму
- •54. Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин, оцінка ефективності
- •57. Хімічні вакцини і анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо» вакцини
- •58. Анатоксини, їх одержання, очищення, одиниці виміру, використання, оцінка.
- •59. Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
29.Роль Флемінга, Чейна, Флорі, Ваксмана у створенні перших антибіотиків. Класифікація антибіотиків за походженням та за механізмом дії на мо.
Флемінг у 1929р. виявив антибіотики, але він не зміг виділити їх у чистому вигляді. У 1940 р. Флорі і Чейн виділили чисті антибіотики,які отримали назву “пеніцилін”-за назвою гриба-продуцента. Флемінг, Флорі і Чейн у 1945 році були удостоєні Нобелівської премії. Ваксман вів целеспрямований пошук продуцентів протимікробних речовин серед мо грунту. У 1942 р. він відкрив перший антибіотик аміноглікозидного ряду-стрептоміцин. Ним був запропонований термін “антибіотик” і одне з перших вдалих визначень антибіотиків(1953).”Антибіотики- хімічні речовини,що утворюються мікроорганізмами, які здатні у розчинах пригнічувати ріст або навіть руйнувати клітини бактерій та інших мо.”
За механізмом дії на мо антибіотики класифікують на:
1.Інгібітори синтезу клітинної стінки:
-пеніциліни
-цефалоспорини
-іншіβ- „|„p„{„„„p„}„~і „p„~„„„y„qі„€„„„y„{„y
-бацитрацини
-ванкоміцини
-циклосерини
2.Інгібітори синтезу білка:
-аміноглікозиди
-тетрацикліни
-левоміцетин
-макроліди
-азаліди
-лінкозаміди
3.Інгібітори транскрипції нуклеїнових кислот:
-рифаміцини
Класифікація антибіотиків за походженням:
1.Похідні бактерій-поліміксин,граміцидин.
2.Похідні грибів-пеніцилін,цефалоспорини.
3.Похідні актиноміцет-стрептоміцин,тетрациклін.
4.Похідні рослин-іманін, сальвін,хлорофіліпт
5.Похідні тварин-лізоцим,інтерфером
6.Похідні мохів та лишайників-уснінова кислота
23. Явище антагонізму мікробів. Роль вітчизняних мікробіологів у розвитку вчення про антагонізм мікробів. Антибіотики, характеристика, принципи одержання, одиниці виміру. Класифікація за механізмом дії на мікроорганізми
Антагонізм – форма взаємовідносин, коли один мікроорганізм пригнічує розвиток інших.
Механізми антагонізму:
конкуренція за поживний субстрат (різна швидкість росту)
виділення мікробами-антагоністами кислот, спиртів, лугів
виділення мікробами-антагоністами антибіотиків та бактеріоцинів
хижацтво
Мечников разом з Пастером заклали основи вчення про антагонізм бактерій, яке пізніше виросло у надзвичайно важливе для практичної медицини вчення про антибіотики. З усіх мікробів-антагоністів Мечников віддав перевагу молочнокислим бактеріям. На їх основі він запропонував три лікувальних препарати - простоквашу, йогурт і лактобацилін. Тепер такі бактерійні препарати називаються пробіотиками.
Антибіотики – хіміотерапевтичні препарати біологічного походження, які здатні в низьких концентраціях вибірково вбивати мікроби або клітини злоякісних клітин або затримувати ріст злоякісних утворень.
Процес отримання антибіотика включає в себе чотири основні стадії: отримання відповідного штаму - продуцента антибіотика, придатного для промислового виробництва; біосинтез антибіотика; виділення і очищення антибіотика; концентрування, стабілізація антибіотика та отримання готового продукту.
Вимоги до антибіотиків: висока активність проти мікробів, мінімальна токсичність, розчинність, хороший розподіл в організмі, легке виведення, відсутність алергенності, якомога повільніший розвиток лікарської стійкості у мікробів.
Одиниці виміру:
ОД – одиниця дії – мінімальна кількість антибіотику, здатна пригнічувати ріст мікроорганізму.
Зараз використовують мікрограми. (1мкг = 1 ОД)
За механізмом дії на мо антибіотики класифікують на:
1.Інгібітори синтезу клітинної стінки:
-пеніциліни
-цефалоспорини
-бацитрацини
-ванкоміцини
-циклосерини
2.Інгібітори синтезу білка:
-аміноглікозиди
-тетрацикліни
-левоміцетин
-макроліди
-азаліди
-лінкозаміди
3.Інгібітори транскрипції нуклеїнових кислот:
-рифаміцини
4.Інгібітори функцій клітинної мембрани
5.Інгібітори дихання (актиноміцети
Класифікація антибіотиків за походженням:
1.Похідні бактерій-поліміксин,граміцидин.
2.Похідні грибів-пеніцилін,цефалоспорини.
3.Похідні актиноміцет-стрептоміцин,тетрациклін.
4.Похідні рослин-іманін, сальвін,хлорофіліпт
5.Похідні тварин-лізоцим,інтерфером
6.Похідні мохів та лишайників-уснінова кислота
Класифікація за механізмами дії на мікроорганізми:
інгібітори синтезу клітинної стінки
інгібітори синтезу білка
інгібітори синтезу нуклеїнових кислот
)
24. Лікарська стійкість мікробів,механізм утворення стійких форм. Методи визначення чутливості мікробів до антибіотиків. Мінімільна пригнічувальна та мінімальна бактерицидна концентрації. Практичне значення.Принципи бортьби з лікарською стійкістю мікроорганізмів
Під стійкістю розуміють здатність мікроорганізмів переносити більші концентрації препарату порівняно з іншими мо даного виду,або ж розвиватися при таких концентраціях,які перевищують терапевтичну дозу.
Механізм утворення стійких форм.
-перетворення активної форми антибіотика в неактивну шляхом ферментативної інактивації та модифікації.
-втрата проникності клітинної стінки для певного хіміотерапевтичного засобу
-порушенням в системі специфічного транспорту певного препарата в бактеріальну клітину
-кодування резистентності у хромосомному апараті або у плазмідах
Методи визначення чутливості мікробів:
1.Дифузійні методи:
-метод лунок – у чашки Петрі газоном засівають мікробну культуру .В агарі пробивають лунки і вносять 0,1 мл досліджуваного препарату і інкубують 18 год. при 37С.Проводять вимірювання діаметру зони пригнічення росту для кожного препарату.
-метод дисків – сіять досліджувану культуру, на агар наносять диски, просочені антимікробними препаратами, інкубують при 37С. Проводять визначення діаметру зон затримки росту та порівнюють іх з зазначеними в інструкціях.
2.Методи серійних розведень:
рідке середовище – у пробірках готують серію подвійних розведень препарату на рідкому поживному середовищі.У кожну пробірку вносять по 0,05 мл фіз. розчину, що містить 106 /мл мікробних клітин.Інкубують 18-20 год при 37С.Результати враховують за помутнінням середовища,порівнюючи з контролем.
щільне середовище – готують подвійні серійні розведення препарату, потім вносять по 1 мл кожного розведення у пробірки, що містять по 4 мл розплавленого і охолодженого (45С)агару. Агар засівають тест-культурою бактерій. Суміш вносять до чашок Петрі, пробірки скошують та інкубують. Досліджують МПК.
За результатами визначають:
Мінімільна пригнічувальна концентрація – відповідає найбільшому розведенню препарату ,що гальмує ріст тест-культури.
Мінімальна бактерицидна концентрація – визначається внесенням у контрольні пробірки з рідким поживним середовищем по 0,01 мл середовища з кожної пробірки ряду розведень.Після інкубації(18-20 год)виявляють найменшу дозу препарату,щ надає бактерицидний ефект.
Боротьба з лікарсько-стійкими бактеріями проводиться різними шляхами. До них відносяться систематичне отримання нових хіміотерапевтичних препаратів, які відрізняються від існуючих механізмом антибактеріальної дії. Перспективним напрямком є хімічна модифікація відомих антибіотиків із захищеними активними групами, стійкими до бактеріальних ферментів. Крім того, проводяться дослідження з вишукування інгібіторів, що пригнічують активність бактеріальних ферментів, а також препаратів, що перешкоджають адгезії бактерій на клітинах макроорганізму.