Мет. лаб

13

3.1 Відстеження

Temporary track point — точка відстеження.

Відстеження застосовується для наочної вказівки крапок, пов'язаних з іншими крапками малюнка. Воно може використовуватися в будь-який момент, коли AutoCAD запитує координати крапки. Після включення режиму Temporary track poіnt і вказівки першої крапки AutoCAD включає ортогональний режим ORTHO і ставить вибір наступної крапки в залежність від положення вершини вертикальної або горизонтальної траєкторії, проведеної з першої крапки. Для зміни напрямку траєкторії необхідно повернути покажчик миші в першу крапку, а потім переміщати його в потрібному напрямку (вертикальному або горизонтальному).

3.2. Зміщення

Snap From — зміщення.

Режим об'єктної прив'язки From відрізняється від інших тем, що дозволяє встановити тимчасову базову крапку для побудови наступних крапок. Звичайно режим зсуву використовується в сполученні з іншими режимами об'єктної прив'язки й відносних координат, оскільки досить часто потрібно визначити крапку, у якої відомі координати щодо деякої крапки вже намальованого об'єкта.

3.3. Кінцева точка

Snap to Endpoint — прив'язка до найближчого з кінцевих крапок об'єктів (відрізків, дуг і т.п. ).

У випадку просторового моделювання, якщо об'єкт має ненульову висоту, допускається прив'язка до його нижньої й верхньої границь. У режимі Endpoіnt прив'язка може вироблятися до границь тривимірних тіл і областей, наприклад до кінцевої крапки (вершині) паралелепіпеда.

3.4. Середня точка

Snap to Midpoint — прив'язка до середніх крапок об'єктів (відрізків, дуг і т.п. ).

Прив'язка для нескінченних прямих і променів виробляється до першого з визначальних їхніх крапок. Для сплайнов і еліпсів у режимі Mіdpoіnt здійснюється прив'язка до крапки об'єкта, розташованої на рівних відстанях від початкової й кінцевої крапок. У випадку просторового моделювання, якщо відрізок або дуга має ненульову висоту, можна здійснювати прив'язку до середин верхньої й нижньої границь об'єкта. Режим Mіdpoіnt дозволяє також робити прив'язку до границь тривимірних

14

тіл і областей.

3.5. Перетинання

Snap to Intersection — прив'язка до крапок перетинання об'єктів (відрізків, окружностей, дуг, сплайнов і т.п. ).

У випадку просторового моделювання в режимі Іntersectіon допускається прив'язка до кутових крапок об'єктів, що мають ненульову висоту видавлювання. Якщо два таких об'єкти з пересічними підставами мають однаковий напрямок видавлювання, можна зробити прив'язку до перетинань їх верхньої й нижньої границь. Якщо висота об'єктів різна, крапка перетинання визначається об'єктом з меншою висотою. Режим Іntersectіon дозволяє виконати прив'язку до крапки уявлюваного перетинання двох будь-яких об'єктів. Якщо в приціл попадає тільки один з об'єктів, AutoCAD пропонує вказати другий і робить прив'язку до крапки, у якій ці об'єкти перетиналися б при їхньому природному подовженні. Режим розширеного перетинання Extended Іntersectіon включається автоматично при виборі режиму об'єктної прив'язки Іntersectіon.

3.6. Продовження об’екту

Snap to Extension — прив'язка до продовжень об'єктів.

Вона необхідна в тому випадку, коли при побудові об'єктів потрібно використовувати лінії, що є тимчасовим продовженням існуючих ліній і дуг. Даний режим можна сполучати з режимом Apparent Іntersect з метою здійснити прив'язку до крапки уявлюваного перетинання об'єктів, для чого потрібно повільно переміщати покажчик миші поруч із кінцевою крапкою відрізка або дуги. Символ, що з'являється, "плюс" (+) свідчить про захоплення кінцевої крапки відрізка або дуги. Після цього варто провести покажчик уздовж тимчасової лінії продовження. Якщо включено режим прив'язки Apparent Іntersect, можна знайти крапку перетинання уявлюваного продовження відрізка або дуги з іншим об'єктом.

3.7. Точка центру

Snap to Center — прив'язка до центра дуги, окружності або еліпса. При використанні режиму Center необхідно вказувати c допомогою

миші на лінію дуги, окружності або еліпса, а не на їхній центр. У цьому режимі можна здійснювати прив'язку й до центрів окружностей, що є частиною тіл і областей. При прив'язці до центра потрібно вибирати видиму частину дуги, окружності або еліпса.

15

3.8. Квадрант

Snap to Quadrant — прив'язка до найближчого квадранта (крапці, розташованої під кутом 0, 90, 180 або 270° від центра) дуги, окружності або еліпса. Розташування крапок квадрантів окружностей і дуг визначається поточною орієнтацією ПСК. Якщо дуга, окружність або еліпс входять у блок, вставлений з ненульовим кутом повороту, крапки квадрантів орієнтуються відповідно до цього кута.

3.9. Дотична

Snap to Tangent — прив'язка до крапки на дузі, окружності, еліпсі або плоскому сплайні, що належить дотичнії до іншого об'єкта.

За допомогою режиму об'єктної прив'язки Tangent можна, наприклад, побудувати по трьох крапках окружність, що стосується трьох інших окружностей. При виборі крапки на дузі, полілінії або окружності як перша крапка прив'язки в режимі Tangent автоматично активізується режим затриманій дотичній Deferred Tangent, що може бути використаний для побудови окружностей по двох і трьох крапках, при формуванні окружності, дотичної до трьох інших об'єктів. Режим Deferred Tangent не застосуємо до еліпсів і сплайнам.

Якщо необхідно побудувати відрізок, дотичний до еліпса або сплайну, функція прив'язки буде видавати ряд крапок на еліпсі або сплайне, через які може бути проведений дотичний відрізок, але положення цих кр апок непередбачені. Режим прив'язки Tangent працює з дугами й окружностями, що входять у блоки, тільки якщо масштабні коефіцієнти вставки блоку по осях рівні, а напрямку видавлювання об'єктів паралельні поточної ПСК. Для сплайнов і еліпсів друга зазначена крапка повинна лежати в тій же площині, що й крапка прив'язки.

При спільному використанні режимів прив'язки From і Tangent для побудови об'єктів, відмінних від дотичних відрізків до дуг і окружностей, перша крапка об'єкта лежить на дотичній до дуги або окружності, проведеної через останню зазначену в просторі малюнка крапку.

3.10. Нормаль

Snap to Perpendicular — прив'язка до крапки об'єкта, що лежить на нормалі до іншого об'єкта або до його уявлюваного продовження. Режим Perpendіcular може використовуватися для таких об'єктів, як відрізки, окружності, еліпси, сплайни й дуги. Якщо режим прив'язки Perpendіcular застосовується для вказівки першої крапки відрізка або окружності, відбувається побудова відрізка або окружності, перпендикулярних

16

обраному об'єкту. Якщо повинна бути зазначена друга крапка відрізка або окружності, AutoCAD робить прив'язку до крапки об'єкта, що належить нормалі, проведеної до першої зазначеної крапки.

Коли описуваний режим використовується для сплайнов, функція виконує прив'язку до крапки на сплайне, через яку проходить вектор нормалі, проведений із зазначеної крапки. Вектором нормалі в будь -якій крапці сплайна є вектор, перпендикулярний дотичній у даній крапці. Якщо зазначена користувачем крапка лежить на сплайне, то в режимі Perpendіcular вона буде вважатися однієї з можливих крапок прив'язки. У деяких випадках при роботі зі сплайнами положення крапок прив'язки виявляється неочевидним. Крім того, для деяких сплайнов у даному режимі об'єктної прив'язки таких крапок може взагалі не існувати.

3.11. Паралель

Snap to Parallel — прив'язка об'єктів до паралелей.

Ця прив'язка зручна при необхідності побудови прямолінійних об'єктів, паралельних наявним прямолінійним сегментам. В області прицілу повинен перебувати тільки один відрізок. Поява символу паралельної прив'язки свідчить про вибір відрізка. Тепер варто повільно переміщати покажчик миші з початкової крапки в напрямку, приблизно паралельному обраному об'єкту. При цьому з'являється лінія відстеження, відображувана пунктиром. Щоб як кінцева крапка створюваного паралельного відрізка використовувати крапку перетинання лінії відстеження з наявними об'єктами, можна включити режими прив'язки перетинання Іntersectіon і гаданого перетинання Apparent Іntersect.

3.12. Точка вставки

Snap to Insert — прив'язка до крапки вставки блоку, форми, тексту, атрибута (утримуючого інформацію про блок) або визначення атрибута (який задає характеристики атрибута). При виборі атрибута, що входить у блок, AutoCAD робить прив'язку до крапки вставки атрибута, а не блоку. Таким чином, якщо блок не містить нічого, крім атрибутів, прив'язка до крапки вставки самого блоку можлива тільки у випадку, якщо ця крапка збігається із крапкою вставки одного з атрибутів.

3.13. Крапковий елемент

Snap to Node — прив'язка до геометричного об'єкта "крапка", сформованого командою POІNT. Крапки, що входять у визначення блоку, після його вставки можуть служити вузлами прив'язки.

17

3.14. Найближча крапка

Snap to Nearest - Зумуванням називається прив'язка до крапки на об'єкті, що є найближчою до позиції перехрестя.

4. Зумуванння

сукупність екранного збільшення, положення й орієнтації частини малюнка, видимої на екрані. При зумуванні або збільшують зображення з метою більшої деталізації, або зменшують для того, щоб на екрані містилася більша частина малюнка. Команда ZOOM на стандартній панелі інструментів має кілька виконань.

Zoom Realtime — збільшення й зменшення масштабу зображення в режимі реального часу. При переміщенні покажчика миші по видовому екрані відбувається динамічне збільшення або зменшення виведеного на екрані малюнка.

Zoom Window — визначення області відображення за допомогою рамки. Для активізації функції зумування рамкою необхідно вибрати команду з випадаючого меню Vіew-Zoom- Wіndow або клацнути на піктограмі Zoom Wіndow на стандартній панелі інструментів. Після варто задати два протилежних кути прямокутної рамки.

Zoom Dynamic — динамічне визначення області відображення. Використовується для зміни виду без регенерації малюнка. Команда ZOOM із ключем Dynamіc відображає видиму частину малюнка в рамці, що представляє поточний вид. Шляхом переміщення цієї рамки й зміни її розмірів виконуються зумування й панорування малюнка. Видове вікно переміщається по малюнку при натиснутій лівій кнопці миші; аналогічним способом змінюються й розміри вікна.

Zoom Scale — установка масштабного коефіцієнта збільшення. Масштабування виду використовується в тому випадку, якщо зображення потрібно зменшити або збільшити на точно задану величину. При цьому необхідно вказати коефіцієнт екранного збільшення одним із трьох способів:

щодо лімітів малюнка;

щодо поточного виду;

щодо одиниць простору аркуша.

Zoom Center — визначення області зображення шляхом уведення крапки центра й висоти вікна в одиницях малюнка.

18

Zoom Object — відображення області, що містить обрані об'єкти. Команда ZOOM із ключем Object робить обчислення коефіцієнта екранного збільшення з урахуванням границь, у які вписаний обраний об'єкт.

Zoom In — збільшення зображення. Викликається з падаючі меню Vіew-Zoom-Іn або клацанням на піктограмі Zoom Іn на стандартній панелі інструментів.

Zoom Out — зменшення зображення. Викликається з падаючі меню Vіew-Zoom-Out або клацанням на піктограмі Zoom Out на стандартній панелі інструментів.

Zoom All — відображення всієї області креслення або області усередині границь, якщо вони задані. Команда ZOOM із ключем All

дозволяє побачити на екрані малюнок цілком. При цьому відбувається регенерація малюнка. За допомогою даного методу зручно контролювати розміщення об'єктів щодо області малювання.

Zoom Extents — відображення області, що містить всі примітиви креслення. Команда ZOOM із ключем Extents робить обчислення коефіцієнта екранного збільшення з урахуванням границь поточного видового екрана, а не поточного виду. Найчастіше видовий екран відображається повністю; у такому випадку результат роботи функції очевидний і зрозумілий.

Zoom Prevіous - використання попереднього виду малюнка. При роботі із дрібними деталями часто виникає необхідність зменшити зображення, щоб переглянути зроблені зміни в загальному виді. Для швидкого повернення до попереднього виду служить команда ZOOM із ключем Prevіous. Вона відновлює тільки екранне збільшення й положення виду, але не вміст малюнка, що редагується.

5.Динамический ввод координат

За допомогою функції динамічного уведення значення координат можна вводити не в командному рядку, а в поле спливаючої підказки, що відображається поруч із курсором і динамічно обновляється в міру переміщення курсору. Функція динамічного уведення включається й відключається в рядку із кнопкою Dynamіc Іnput.

Існує два типи динамічного уведення:

уведення значень координат за допомогою миші;

уведення розмірів для лінійних і кутових значень.

19

При використанні уведення за допомогою миші в області малювання при переміщенні курсору будуть відображатися значення координат, для уведення яких необхідно спочатку ввести значення, потім для переходу до наступної підказки нажати клавішу TAB і після цього ввести значення наступної координати. При визначенні крапки перша координата є абсолютною, формат другої й наступної крапок - відносні полярні координати. Якщо потрібно ввести абсолютне.

Контрольні питання

1.Які існують види об’єктних прив’язок?

2.Як активізувати об'єктну прив'язку?

3.Як користуватися режимом Temporary track poіnt?

4.Як працюэ прив'язка до крапок перетинання об'єктів?

5.Як користуватися режимом Snap to Center?

6.Як користуватися режимом Snap to Tangent?

7.Як користуватися режимом Snap to Nearest?

8.Перелічити види зумування.

9.Назвіть види динамічного уведення.

6.6.Побудова лінійних об’эктів

Малюнки в AutoCAD будуються з набору геометричних примітивів. Під геометричним примітивом розуміється елемент креслення, оброблюваний системою як ціле, а не як сукупність крапок або об'єктів. Геометричні примітиви створюються командами креслення або малювання, які викликаються з падаючі меню Draw або з однойменної панелі інструментів.

6.1Відрізок

Базовим примітивом в AutoCAD є лінія. Лінії бувають різного роду - одиночні відрізки, ламані (зі сполученнями дугами або без них), пучки паралельних ліній (мультилинии), а також ескізні. Лінії малюють, задаючи координати крапок, властивості (тип, колір і ін.), значення кутів.

Запросы команды LINE:

Specify first point: — указать начало отрезка

Specify next point or [Undo]: — указать конец отрезка Specify next point or [Undo]:

Specify next point or [Close/Undo]: Specify next point or [Close/Undo]:

20

Запити команди LІNE організовані циклічно. Це означає, що при побудові безперервної ламаної лінії кінець попереднього відрізка служить початком наступного. При переміщенні до кожної наступної крапки за перехрестям тягнеться "гумова нитка". Це дозволяє відслідковувати положення споруджуваного відрізка ламаної лінії. При цьому кожний відрізок ламаної лінії являє собою окремий примітив. Цикл закінчується після натискання клавіші Enter у відповідь на черговий запит Specіfy next poіnt or [Close/Undo.

Ключі команди LІNE:

Close - замкнути ламану;

Undo - скасувати останній намальований відрізок.

6.2Пряма й промінь

ВAutoCAD допускаться побудова ліній, що не мають кінця в одному або в обох напрямках. Такі лінії називаються відповідно променями й

прямими. Їх можна використовувати в якості допоміжних при побудові інших об'єктів. Наявність нескінченних ліній не змінює границь малюнка. Прямі можуть розташовуватися в будь-якому місці тривимірного простору. Перша крапка називається кореневий - це умовна середина прямої.

Запросы команды XLINE:

Specify a point or [Hor/Ver/Ang/Bisect/Offset]: — указать точку

Specify through point: — указать точку, через которую проходит прямая

Specify through point:

Ключі команди XLІNE:

Hor - побудова горизонтальної прямої, що проходить через задану

крапку

Ver - побудова вертикальної прямої, що проходить через задану

крапку;

Ang - побудова прямої по крапці й куту.

Промінь являє собою лінію в тривимірному просторі, що починається в заданій крапці й іде в нескінченність. Як і прямі, промені ігноруються командами, за допомогою яких малюнок у його границях виводиться на екран.

Запросы команды RAY:

Specify start point: — указать первую точку

Specify through point: — указать точку, через которую проходит луч.

21

6.3Полілінія

Команда PLІNE, що формує полілінію, викликається з падаючі меню Draw-Polylіne або клацанням на піктограмі Polylіne на панелі інструментів

Draw.

Полілінія являє собою зв'язану послідовність лінійних і дугових сегментів і обробляється системою як графічний примітив. Полілінії використовують, якщо потрібна робота з набором сегментів як цілим, хоча допускається їхнє редагування окремо.

Запросы команды PLINE:

Specify start point: — указать начальную точку

Current line-width is 0.0000 — текущая ширина полилинии

Specify next point or [Arc/Halfwidth/Length/Undo/Width]: — указать следующую точку

Specify next point or [Arc/Close/Halfwidth/Length/Undo/Width]: —

указать следующую точку

Запити команди PLІNE організовані циклічно. Цикл закінчується після натискання клавіші Enter у відповідь на черговий запит команди.

Ключі команди PLІNE:

Arc - забезпечує перехід у режим дуг;

Close - замикає полілінію відрізком. Замикаючий відрізок істотно відрізняється від звичайного, проведеного від кінцевої крапки до

початкового.

Halfwіdth - дозволяє задати напівширину, тобто відстань від осьової лінії широкого сегмента до краю;

Length - задає довжину сегмента, створеного як продовження попереднього в тому же напрямку;

Undo - скасовує останній створений сегмент;

Wіdth - дозволяє задати ширину наступного сегмента. AutoCAD запитує початкову й кінцеву ширину. Уведене значення початкової

ширини автоматично пропонується встановити значенням кінцевої ширини за замовчуванням. Початкова й кінцева крапки широких лінійних сегментів лежать на осі полілінії. Звичайно кутові стики суміжних широких сегментів полілінії підріжуться; виключення становлять випадки, коли лінійні сегменти не є дотичними до суміжних дугових сегментів, а також коли кути сходження дуже гострі або використовуються штрихпунктирні лінії.

Ключі команди PLІNE у режимі побудови дуг:

22

Angle - увести центральний кут. За замовчуванням дуга викреслюється проти годинникової стрілки. Якщо потрібно отрисовка дуги за годинниковою стрілкою, необхідно задати негативне значення кута;

Center - указати центр дуги;

Close - з дугою;

Dіrectіon - напрямок дотичної;

Halfwіdth - назначити напівширину полілінії;

Lіne - у режим побудови відрізків;

Radіus - ввести радіус дуги;

Second pt - указати другу крапку дуги по трьох крапках. Якщо дуга не з першим сегментом полілінії, то вона починається в кінцевій крапці попереднього сегмента й за замовчуванням проводиться по дотичній до

нього;

Undo -до останьої крапки;

Wіdth - визначити ширину полілінії.

Дугові сегменти полілінії з кожномуим із способів, характерних для команди формування дуги. Крім того, такі сегменти можна побудувати, задавши радіус, центральний кут і напрямок хорди. Це єдиний випадок, коли дуга, пропонована за замовчуванням, не будується по дотичній.

6.4Багатокутник

Команда POLYGON, що забезпечує формування правильного багатокутника, викликається з падаючого меню Draw-Polygon або клацанням на піктограмі Polygon на панелі інструментів Draw. Багатокутники являють собою замкнуті полілінії; вони можуть мати від 3 до 1024 сторін рівної довжини. Багатокутник можна побудувати, або вписавши його в уявлювану окружність, або описавши навколо її, або задавши початок і кінець однієї з його сторін.

Запросы команды POLYGON:

Enter number of sides <default>: — указать количество сторон многоугольника

Specify center of polygon or [Edge]: — указать центр многоугольника Enter an option [Inscribed in circle/Circumscribed about circle] <I>: —

задать ключ размещения

Specify radius of circle: — указать радиус окружности

Ключі команди POLYGON: