3. Групи об’єднання глобальних проблем .
Глобальні проблеми мають яскраво виражений економічний аспект. Вони впливають на структуру відтворення, на динаміку економічних процесів, на пошуки ефективних форм і методів управління. Успішне вивчення глобальних проблем можливе лише в рамках аналізу всієї системи світового господарства. Незважаючи на всю різноманітність глобальних проблем, вони мають загальну специфіку, що виділяє їх на фоні інших проблем світової економіки. Специфіка глобальних проблем полягає в наявності ряду спільних рис:
1) кожна з проблем і всі разом принципово важливі для майбутнього людства. Затримка з їх вирішенням являє собою смертельну загрозу цивілізації або деградацію умов життя і виробничої діяльності на Землі;
2) у них проявляється поглиблення і ускладнення світогосподарських зв’язків та інтернаціоналізація інших суспільних процесів на Землі;
3) їх розв’язання можливе лише за умови об’єднання зусиль усіх держав і народів. Знайти рішення глобальних проблем — значить забезпечити умови виживання всіх народів і подальший розвиток цивілізації.
За походженням, характером і способам вирішення глобальні проблеми класифікуються на такі три групи.
До першої групи належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства (надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, збереження природного навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світового океану, оволодіння космічним простором).
Друга група — це проблеми соціально-економічних і воєнно-політичних відносин, а саме: відносини між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються; відносини між розвинутими країнами і постсоціалістичними країнами та державами різних соціально-економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн, проблеми роззброєння і збереження миру, локальні, регіональні та міжнародні кризи.
Третя група охоплює проблеми, пов’язані з розвитком людини, забезпеченням її майбутнього, зростанням народонаселення, боротьбою із зубожінням, голодом, хворобами, наркоманією тощо.
Глобальні проблеми відрізняються загальнопланетарним характером, пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн незалежно від їх соціального ладу, рівня економічної зрілості, географічного положення і можуть бути вирішені шляхом взаємодії всіх держав.
Їх невирішеність породжує загрозу для майбутнього всіх людей. Наприклад, науково-технічна революція призвела до небаченого розвитку засобів розрухи і військової справи.
Людина виявилась здатною знищити все живе на планеті. Накопичених арсеналів, як уважають учені, достатньо для того, щоб знищити 58 млрд осіб, або в 9,7 раза більше ніж живе людей на землі.
4.Найважливіші глобальні проблеми людства .
Глобальні проблеми сучасності — сукупність проблем, що постали перед людством у другій половині XX ст. і вимагають негайного вирішення. Частина з них пов'язана з взаємовідносинами всередині самого світового співтовариства (відвернення ядерного конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються, ліквідація небезпечних хвороб, боротьба проти наркоманії та наркобізнесу, проти злочинності й тероризму), частина є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством і природою (демографічна, продовольча, ресурсна, енергетична, екологічна). Вирішення глобальних проблем сучасності (приведення до безпечного рівня) вимагає, з одного боку, співробітництва всіх держав та їхніх урядів, а з іншого — особистої участі кожної окремої людини. Глобальні проблеми сучасності визнано світовим співтовариством (в офіційних документах ООН); для їх вирішення створено організаційні структури і наукові центри як національного, так і світового значення (в системі ООН, у формі міжурядових і неурядових утворень); деякі з глобальних проблем сучасності дали імпульс міжнародним громадським рухам (за мир, проти атомної загрози, на захист природи і т. ін.), стали платформою для політичних партій (наприклад, «зелених»).
За винятком глобальної проблеми відвернення ядерної війни, всі інші еволюціонують висхідною траєкторією, тобто загострюються. На думку провідних учених, необхідно домогтися переведення всіх або принаймні найнебезпечніших глобальних проблем сучасності на низхідну ділянку траєкторії (саме в останнє десятиріччя XX ст.). Основна трудність полягає в тому, що глобальні проблеми сучасності належать до класу емерджентних (від англ. emergence — виникнення, поява нового) проблем: на відміну від традиційних, для їх подолання немає вільних матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів. За оцінками, на подолання всіх глобальних проблем сучасності людство вже зараз мало б витрачати більш як 1 трлн доларів США щорічно, що втроє перевищує суму річного приросту ВНП всіх країн світу в цілому. Ця обставина породила тривожні, навіть песимістичні, прогнози. А втім, низка факторів дозволяє стверджувати, що людство здатне витримати екзамен на виживання: перші успіхи науки в розробленні принципово нових технологій; постадійне вирішення глобальних проблем сучасності; диференційоване визначення пріоритетів по країнах і регіонах світу; різке підвищення ефективності акцій міжнародних органів, суспільних рухів; тенденція до зниження військових витрат і вивільнення частини необхідних ресурсів та ін. Крім того, всі глобальні проблеми сучасності взаємопов'язані, і вирішення однієї з них послаблює напруженість в інших. Так, за розрахунками, одиниця засобів, ефективно вкладених у вирішення демографічної проблеми, заощаджує три одиниці в затратах на подолання екологічної кризи.
Отже, до глобальних проблем логічно віднести природні, природно-антропогенні, антропогенні проблеми сучасності, які або створюють реальну загрозу існуванню цивілізації, або перешкоджають її нинішньому економічному, соціальному та духовному розвиткові. Глобальні проблеми є наслідком об'єктивного розвитку суспільства і вимагають для свого вирішення консолідації зусиль світового співтовариства.
Висновок
У межах міжнародної економіки країни поділяють на великі групи: промислово розвинуті (індустріальні) країни з ринковою економікою; країни з перехідною економікою; країни, що розвиваються.
Всеохоплюючою тенденцією розвитку сучасного світового господарства є інтернаціоналізація виробництва. Вона виявляється, перш за все,у встановленні тісних економічних зв’язків між державами в різних формах
Інтеграція і інтернаціоналізація світового господарства є основою економічної глобалізації світу
Для розуміння сутності і способів розв’язання глобальних проблем сучасності необхідно з’ясувати їхнє походження, природу і причини загострення. Існують три світоглядно-методологічні підходи до їх розв’язання. Перший передбачає перебудову Світу в системі (Людина — Світ), другий — удосконалення і самовдосконалення Людини, а третій — системні, взаємопов’язані зміни в обох системоутворюючих елементах — в Людині і Світі.
Прикладом першого типу світоглядно-методологічного підходу є марксизм («Філософи лише по-різному пояснювали світ, але річ у тому, щоб змінити його»).
Ілюстрацією другого типу світоглядно-методологічного підходу є буддійський і християнський еволюціонізм («Усе зло в людині, і боротися треба не із забрудненням навколишнього середовища, а із забрудненням душ людей»).
Приклад третього типу світоглядно-методологічного підходу — учення про ноосферу, коеволюцію, глобальну динамічну врівноважену самоорганізовану екосистему «Людина — Світ» («Або зруйнувати природу і знищити себе, або зберегти і поліпшити світ і самого себе»).
Людство повинно акумулювати елементи «нової моралі», що виникли в різних культурах і системах філософського знання:
етику ненасильства (Л.М.Толстой, Махатма Ганді, М.Л.Кінг);
етику любові до ближнього (християнство);
етику шанобливості до життя (А. Швейцер);
етику сорому (Р. Бенедикт);
етику відповідальності (Г. Йонас);
етику співчуття (С. В. Мейєн);
етику екорозуму ( Г. Бейтсон);
принцип «нерівна всім рівність» (Г. Сковорода);
етику «гостювання» на планеті Земля (буддизм);
категоричний імператив (І. Кант);
принцип «кожен є предметом споживання для когось» (Е. Фромм);
екологічний імператив (М. М. Мойсеєв);
принцип мирного співіснування («панча шила» в індуїзмі);
принцип консенсусу (сучасна конфліктологія) тощо.
Саме на цих засадах формується «нова інвайронментальна парадигма», головними орієнтирами якої є такі:
людина зі всіма своїми якостями — лише один з репрезентантів живого і як вид Homo sapiens включена в єдину глобальну екологічну систему;
вона живе не лише в соціальному, а й у природному контексті;
людина не володар природи, а один із членів природного товариства; людина не має ніяких привілеїв, навпаки, її сапієнтність покладає на неї відповідальність за стан природного довкілля;
вона має культивувати в собі відчуття емпатії — готовності і здатності відчувати те, що відчувають інші, зглядатися на становище інших, дивитися на світ очима інших.
Використана література
Політична економія: Навч. посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. — к.: кнеу, 2001. — 508 с
Логвина В.Л. Л 69 Політологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 304 с.
Арутюнов В. Х., Свінціцький В. М. Філософія глобальних проблем сучасності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2003. - 90 с.
Філософія. Навчальний посібник. С. П. Щерба, В. К. Щедрін, О. А. Заглада. За заг. ред. С. П. Щерби. Київ, 2004