67. Напад фашистської Німеччини на СРСР. Оборонні бої радянських військ на Україні.
Велика Велика Вітчизняна війна розпочалась 22 червня 1941 р. у зв'язку з порушенням Німечинною Договору про ненапад на СРСР. Напад на Радянський Союз розпочався згідно з розробленим німецьким генштабом і затвердженим Гітлером ще в 1940 р. планом "Барбаросса". Відповідно до цього плану війна проти СРСР повинна була стати "блискавичною", тобто закінчитися перемогою в дуже короткий термін
Основні події
До 1 грудня 1941 року німецькі війська захопили значну частину України. СРСР втратив найважливіші сировинні і промислові центри: Донбас, Криворізький рудний басейн. Були залишені Мінськ, Київ, Харків, Смоленськ, Одеса, Дніпропетровськ. Німецька армія, була зупинена під Ленінградом, Москвою і Ростовом-на-Дону; стратегічних цілей, німцям досягти не вдалося.Основними подіями військової історії стали перемоги радянських військ під Сталінградом Курськом і Києвом. На цьому етапі величезної допомоги діючій армії надавав партизанський рух. На завершальному етапі ВВВ в ході десяти військово-стратегічних операцій, радянські війська вже до літа вийшли на рубежі кордонів СРСР і почали переможний хід по Європі. У лютому 1945 року в Ялті відбулася нова зустріч у верхах. На ній було прийнято рішення про організацію ООН і вступ СРСР у війну з Японією після розгрому Німеччини. 16 квітня 1945 р. почалася сама грандіозна військова операція Другої світової війни - Берлінська. 25 квітня на Ельбі зустрілися радянські та американські війська. 30 квітня узятий рейхстаг. 9 травня закінчилася Велика Вітчизняна війна.
Причини поразок Червоної Армії у початковий період війни
Репресії командного складу досвідчених воєначальників напередодні війни.
Переважання сил німців на напрямках основних ударів.
Міжнародна ізоляція СРСР.
Прорахунки радянського керівництва в оцінці значення радянсько-німецьких договорів, прорахунки у тактиці в організації оборони в перші дні війни.
Заборона приводити війська в прикордонних районах до бойової готовності.
Ігнорування даних розвідки про дату наступу німецьких військ.
Тільки мужність, патріотизм і напруження всіх сил народу стримували німецькі війська, давали час керівництву отямитися й організувати оборону країни.
68.Нацистський окупаційний режим
Улистопаді 1940 р. управління Німеччини затвердило документ, яким визначалися цілі і методи діяльності окупаційної влади на захоплених територіях, зокрема в Україні. Наміри гітлерівців найяскравіше відобразились у плані «Ост» – плані знищення населення
та «освоєння» окупованих гітлерівцями «східних» територій, у тому числі території України.
Після загарбання фашистськими військами України, її територія була розділена на чотири частини.
1)Землі Східної Галичини в складі Львівської, Дрогобицької, Станіславської, Тернопільської областей були приєднані до генералгубернаторства під назвою дистрикт «Галичина».
2)З більшої частини українських земель був утворений рейхскомісаріат «Україна» в складі Рівненської, Волинської, Кам'янецьПодільської, Житомирської областей.
3)Райони Чернігівщини, Сумщини, Харківщини та Донбасу, як прифронтові, підпорядковувались безпосередньо військовому
командуванню.
4)Чернівецька, Ізмаїльська, Одеська, південні райони Вінницької та західні райони Миколаївської областей були приєднані до Румунії під назвою «Трансністрія».
Закарпаття з 1939 р. було окуповане угорськими військами.
Нацистський «новий порядок» означав фізичний і моральний терор проти народів: євреїв, циган, українців, росіян, а також радянської влади і комуністів. Найгіршим було становище євреїв і циган, яких чекало поголовне знищення.
З 29 вересня по 2 жовтня 1941 р. в Бабиному Яру було розстріляно близько 100 тис. мирних жителів Києва, більшість з них були євреї. Масові вбивства єврейського населення відбулися також й інших містах України.
Голодом і насильством гітлерівські кати знищили в Україні близько 4,5 млн. осіб. «Імперією смерті» почали називати систему нацистських концтаборів. В Україні зафіксовано майже 300 місць масових страт населення; діяло 180 концтаборів смерті, існувало 50 гетто.
69.Рух опору. Партизани і підпільники. Створення УПА
Вукраїнському антифашистському русі Опору існувало дві течії: радянський рух Опору (партизани і підпільники) та національновизвольний рух опору чолі з ОУН Радянський рух опору прагнув до відновлення статусу України в складі СРСР. Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських
загонів. В Україні діяло 23 підпільних обкоми, 9 підпільних обкомів комсомол, які організовували диверсії, здійснювали
розвідувальні операції.
Застосування радянськими партизанами ефективних методів боротьби проти окупантів перетворили радянський партизанський рух на важливий фактор війни, фактично на справжній "другий фронт ".
Національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН:
Прагнув до відродження незалежної української держави До початку війни ОУН співробітничала з німцями В німецькій армії був утворений "Легіон Українськиx націоналістів". ОУН розраховувала на сприяння Німеччини у відновленні української державності. Проте, спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь ОУН почала створювати партизанські загони. які у жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою Українська повстанська армія (УПА ).
ОУН-УПА не припиняла також антирадянської і антипольської діяльності.
Розгорнутий терор проти західноукраїнських областей, членів ОУН. свавілля німецької адміністрації, грабунки, примусова праця, вивіз молоді до Німеччини - все це викликало і посилювало антинімсцькі настрої, які переростали у рух опору, що з кожним днем ставав усе організованим і діяльнішим. УПА розраховувала лише на власні сили і підтримку місцевого населення.
Основними об'єктами партизанських дій з боку УПА були:
-німці та їх союзники;
-формування Армії Крайової та польське населення;
-радянські партизанські загони, а згодом -підрозділи Червоної армії.
Намагаючись утвердити себе у західних регіонах України як "третя сила", УПА лише у жовтні-листопаді 1943 р. провела 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизан.
Слід зауважити, що в ОУН не було єдності щодо стосунків з німцями.
Таким чином, Україна була охоплена масовим рухом Опору, але через глибокі ідеологічні суперечності між двома його течіями точилася жорстока боротьба.
З приходом Червоної армії в Західну Україну ОУН, залишаючись на платформі незалежності, оголосила війну сталінському режиму. Радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію . Боротьба сторін продовжувалася до середини 50-х рр. і носила
надзвичайно жорстокий, кровопролитний характер.
70. Результати Другої світової
Друга світова війна дала могутній поштовх розвитку науки й техніки. До найбільших відкриттів періоду війни слід віднести виготовлення атомної бомби, що позначилося на всьому розвитку науки й техніки. Радарні установки, винайдені в Англії для виявлення німецьких повітряних армад стимулювали подальший розвиток радіоелектроніки. Загалом обидва ці напрямки у галузі фізики сприяв форсованому розвитку кібернетики.
Друга світова війна була складним політичним і соціальним явищем. Протягом неї характер і цілі учасників змінювались. Досвід війни показав, що в ній велику роль відіграють політичні домагання лідерів. Амбіції державних керманичів особливо зросли на завершальному етапі війни, коли війська за наказами своїх головнокомандуючих, незважаючи ні на які людські втрати, прагнули захопити якомога більше територій, аби забезпечити лідерство вождям у досягненні повоєнних геополітичних переваг.
Війна дала могутній поштовх соціальному, антиколоніальному й визвольному рухам, що, зрештою, призвело до падіння колоніальних імперій і демократизації ряду європейських країн.
|
Можливість впливати на рішення післявоєнних питань. Контроль над діяльністю |
|||
США |
нового |
японського уряду. Економічне і політичне протистояння з СРСР, що |
||
|
призвело до формування НАТО |
|||
|
Формальне збереження цілісності держави під контролем держав-переможців. |
|
||
Німеччина |
Зміна політичного устрою країни. Втрата всіх захоплених територій. Передача |
|||
частини власних земель Польщі. Заборона на формування армії, наявність |
||||
|
||||
|
озброєння. Відшкодування збитків (репарації) постраждалим країнам |
|||
|
1. |
Перемога. |
|
|
|
2. |
Вихід на провідні позиції в світовій політиці. |
||
|
3. |
Зміна територій. |
||
|
4. |
Зміцнення дипломатичних зв'язків з іншими державами. |
||
Підсумки для СРСР |
5. |
Червона Армія отримала статус "визволителів" |
||
Посилення ролі у світовій політиці (одне з двох держав – нових світових |
||||
|
||||
|
лідерів). Серйозний вплив на ряд звільнених країн (Східна Німеччина, |
|||
|
Польща, Болгарія, Чехословаччина, Угорщина). Розширення території. |
|||
|
Удосконалення військового виробництва, армії. Початок холодної війни з |
|||
|
США |
|
|
|
Уроки Другої світової війни Перший і головний урок Другої світової війни полягає в тому, що третьої світової війни не повинно статися, тому що в ній не буде переможців, залишаться лише руїни людської цивілізації.
Другий урок - за іншої передвоєнної політики війни можна було б уникнути. І якщо цього не сталося, то перш за все внаслідок кризи довіри між державами, особливо між СРСР і західними демократіями.
Третій урок - досвід війни показує, що політика Мюнхена, тобто "умиротворення" агресора, безпринципних угод і секретних протоколів, нерозуміння різниці між демократією і фашизмом ні до чого доброго не приводить. Навпаки - створює умови для виникнення війни.
Четвертий урок - це урок політики сталінського керівництва і політики західних країн стосовно сусідніх держав. Він вчить: не можна гарантувати свою безпеку за рахунок інших країн. Необхідно постійно враховувати зв'язок політики і моралі.
П'ятий урок - наявність тоталітарних режимів з їх ідеологією і практикою та мілітаризмом, імперські амбіції, формування агресивних військових блоків можуть призвести до великої світової пожежі, як це сталося в 1939-1945 рр. Війна є продовженням лише тієї політики, яка спрямована на її підготовку.
71. Післявоєнна відбудова народного господарства. Голод 1946-
1947.
Відбудова сільського господарства проходила в надзвичайно складних умовах:
●скоротилися посівні площі, не вистачало робочих рук, техніки, коней:
●ваоїским було становище селян: мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, селяни не мали паспортів, па них не
розповсюджувалося пенсійне забезпечення, виплати по тимчасовій непрацездатності;
●ситуацію ускладнила посуха 1946 р. і голод взимку 1946-1947 рр., від якого в Україні померло більше 800 тис. чоловік. Але головною причиною голоду стала не посуха, а позиція держави і комуністичної партії: непомірна високі плани хлібозаготівель не були зменшені, зерно і продукти тваринництва великими обсягами вивозилися за кордон.
●Капіталовкладення в сільське господарство були недостатніми, вони складали не більше 7% загального обсягу асигнувань.
●Здійснювалася політика "ножиць цін" стосовно сільського господарства. Державні заготівельні ціни залишилися на рівні 1928 р.,
хоча ціни на промислову продукцію зросли у 20 разів.
У результаті: на кінець 1950 р. сільське господарство не досягло довоєнного рівня, про що свідчать такі дані: валове виробництво зерна становило 77%, врожайність зернових - 82% від рівня 1940 р.
Голодомор 1946—1947рр. стався в період повоєнного відновлення господарства. Причини голоду:
1)повоєнна розруха;
2)відновлення важкої промисловості за рахунок сільського господарства,
3)запровадження для селян величезних податків (навіть на фруктові дерева);
4)розширення посівних площ і виконання планів хлібозаготівлі будь-яким коштом;
5)посуха 1946 р., що викликала неврожай усіх сільськогосподарських культур.
Голод охопив більшість східних і частину південних областей України. Хлібозаготівельна кампанія проводилася під гаслом «Боротьба за хліб — це боротьба за соціалізм!»
Уроки голодомору радянське керівництво надавало «інтернаціональну допомогу» країнам Східної Європи, у яких був встановлений соціалістичний лад, а також Франції, яка була спільницею в розгромі нацистської Німеччини. З СРСР ешелони з хлібом вирушали до цих держав.
Уроки голоду в містах діяла карткова система забезпечення населення хлібопродуктами. Селяни ж не мали й цього.
72.Політико ідеологічні реакція на у 1940-1950 рр.
Уперші післявоєнні роки в Україні настала політико-ідеологічна реакція, яка за ім‘ям секретаря ЦК ВКП(б), який керував ідеологічною роботою в країні, отримала назву “жданівщина” «Ждановщина» – це ідеологічної кампанія в СРСР, розгорнута у 1946 – 1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, в
ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії укр. літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів укр. культури; - письменників, композиторів, режисерів тощо (назва походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з питань ідеології А.Жданова).
Соціально-політичне та культурне життя в Україні в повоєнні роки мало надзвичайно суперечливий характер. Ключові позиції лишалися в Комуністичної партії, яка на січень 1946 р. налічувала 320 тис. членів. Морально-політична ситуація в Україні в повоєнні роки визначалася подальшим посиленням культу особи Й. Сталіна. Розпочинався новий виток репресій: проти військових і військовополонених, проти діячів науки й культури, державних працівників. Становище в Україні особливо загострилося, коли в березні 1947 р. з ініціативи Й. Сталіна з поста Першого секретаря ЦК КП(б)У було усунуто М. Хрущова, який очолював партійну організацію республіки з 1938 р. (з 1944 р. за сумісництвом обіймав ще й посаду голови Ради народних комісарів УРСР), і на його місце було поставлено Л. Кагановича. На чолі уряду залишався М. Хрущов. Обіймаючи посаду Першого секретаря ЦК КП(б)У, Л. Каганович намагався довести, нібито "боротьба з українським буржуазним націоналізмом" не завершилась і її необхідно продовжувати. При цьому Л. Каганович використовував досвід, набутий ще у 20-ті роки, коли він уперше очолював республіканську парторганізацію. Без жодних підстав він звинувачував у націоналізмі провідних письменників республіки. За його вказівкою у пресі з'являлися розгромні статті, спрямовані проти відомих діячів науки та культури. "Лідерами" серед міфічних носіїв "українського буржуазного націоналізму" було оголошено М. Рильського, Ю. Яновського, І. Сенченка, О. Довженка, а до них приєднано "буржуазних націоналістів" П. Карманського, М. Рудницького, А. Патрус-Карпатського, виключених зі Спілки письменників України. Проте після звільнення Л. Кагановича у грудні 1947 р. з посади Першого секретаря ЦК КП(б)У та відкликання його з України кампанія цькування української радянської інтелігенції припинилася Причини: послаблення ідеологічного тиску на радянське суспільство в роки Другої світової війни; зростання патріотичних почуттів
національної інтелігенції; початок розгортання «холодної війни».
Мета: нейтралізація патріотично налаштованої інтелігенції; культурно-ідеологічна ізоляція країни; зміцнення тотального контролю над суспільством; відтворення образу зовнішнього і внутрішнього ворога.
Результати та наслідки:
•Відбулося гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва; обмежено свободу творчості.
•Фізичне знищення частини інтелігенції.
•Породила потворні явища в середовищі радянської інтелігенції, викликала її розкол і розмежування.
•Відбулося остаточне протиставлення влади і народу, ліквідовано патріотичне піднесення післявоєнних років та паростки відродження української культури.
•У літературі та театрі, по суті, зникло поняття мистецької школи; театральна та літературна критика із засобу стимулювання творчого розвитку перетворилася на засіб утримання митців у межах офіційної ідеології «Ждановщина» посилила відірваність радянських
митців від досягнень світової культури, стала ідеологічним обґрунтуванням конфронтаційної зовнішньої політики СРСР. Отже, «Ждановщина» — політика контроля і репресій у сфері культури.
73.Радянізація Зах.укр. Боротьба ОУН і УПА
УЗахідній Україні продовжувалася політика рндяні'іації, перервана війною "Радянізація" Західної України Основними напрямками перетворень були:
- насадження тоталітарного режиму, монополізація влади Комуністичною партією Чисельність комуністів зростала в основному за рахунок вихідців із Росії та Східної України Чому'.' По-перше, тому, що західні українці не виявляли особливого інтересу до вступу в Комуністичну партію. По-друге, радянська влада недовіряла місцевому населенню Не тільки партійні органи, а і всі галузі народного господарства, освіта, наука, радянські, комсомольські, правоохоронні органи були насичені спеціалістами із Східної України та інших республік СРСР. Внаслідок цього в Західній Україні складалось враження, що територія знаходиться під чужоземним пануванням:
- утвердження комуністичної Ідеології, боротьба проти так званого українського буржуазного націоналізм), приватнс-власницької психології. Проти жителів Західної України розгорталися масові репресії, "ворожі елементи" депортувалися в східні райони СРСР:
- здійснення форсованої і насильницької колективізації. 1950 рік став роком суцільної колективізації Оскільки в Західній Україні переважало селянство, опір радянській владі набув всенародного характеру.
Позитивне значення мали такі перетворення, як:
-індустріалізація краю і модернізація економіки. До 1951 р. промислове виробництво в Західній Україні зросло на 230% від рівня 1945 р. і складало 10% промислового виробництва республіки:
-заходи в галузі освіти: забезпечено обов'язкову початкову освіту, відкрито нові вузи. Але при цьому здійснювалася політика русифікації, викладання у вузах велося російською мовою
Таким чином, за декілька років Західна Україна пройшла шлях Східної, повторивши всі соціалістичні реформи.
Рух опору в західноукраїнських землях.
Населення Західної України в цілому вороже поставилося до комуністичного режиму і вело боротьбу проти нього Цю боротьбу очолювали дві сили: греко-католнцька церква та ОУН-УПА.
Греко-католицька церква була ліквідована більшовиками в 1946 р. Боротьба ж проти ОУН-УПА виявилася надзвичайно кровопролитною і тривала до сер. 50-х рр.
Свої головні цілі ОУН-УПА вбачала в боротьбі проти сталінського деспотичного режиму та створенні незалежної укра¬їнської держави. Великі надії покладалися на швидку радянсько-американську війну.
УПА користувалася широкою підтримкою місцевого населення, проти якого апарат НКВС розгорнув масові каральні акції. Лише за період 1946-1948 рр. за "зв'язок з УПА" було вислано до Сибіру понад 500 тис. західних українців, переважно селян. Діяльність УПА почала занепадати після загибелі у 1950 р. її головнокомандувача Р.Шухсвича. Окремі загони
повстанців діяли до сер. 50-х рр.
74. Хрущовська відлига
Смерть Сталіна 5 березня 1953 р. внесла в життя СРСР істотні зміни, потреба в яких давно назріла. Ці зміни були пов'язані з діяльністю М.Хрущова. Він поклав початок десталінізації і здійснив реформи у всіх сферах життя суспільства. Були здійснені пошуки нових підходів до розв'язання проблем суспільно-політичного життя.
Реформи в політичній сфері сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя:
-люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;
-відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярне скликання з'їздів і пленумів, критика і самокритика в партії і т.п.);
-зросла роль Рад - як в центрі, так і на місцях, але зберігалося верховенство партійних органів наддержавними.
-викрито злочинну діяльність Л. Берії та його посіпак в Україні. Розпочалася реабілітація жертв масових репресій. У 1954-1956 рр. в СРСР було реабілітовано майже 8 тис. осіб.
Проте ця робота не була завершена. А з 1962 р. комісії по реабілітації поступово припинили свою діяльність.
- засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М.Хрущов на XX з'їзді КПРС (лютий 1956 р.) у доповіді "Про культ особи і його наслідки". З'їзд засудив репресивну політику сталінського режиму і проголосив курс на демократизацію суспільства.
Зміни в суспільному житті України
Хрущовська "відлига" сприяла культурному розвитку України.
-стало можливим відкрите обговорення проблем збереження української мови, розширювалися сфери її вживання.
-вживалися заходи з метою підвищення престижу української науки. Виходять друком фундаментальні наукові праці: "Українська Радянська Енциклопедія". "Історія української літератури". Видаються фахові журнали українською мовою. Було реабілітовано
багатьох діячів української культури.
Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції - шістдесятників Провідними постатями серед них були письменники і поети 1 Драч. Л.Костенко. В.Симоненко. В.Стус. С.Гуцало та багато інших.
Економіка
Поставивши завдання "наздогнати і перегнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм. М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки.
Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства. Позитивні наслідки мали, зокрема:
-децентралізація керівництва економікою, запроваджена у 1957 р.
-ліквідація машинно-тракторних станцій і передача їх майна колгоспам і радгоспам;
-збільшення закупівельних цін на зерно (у 7 разів), картоплю (у 8 разів), продукцію тваринництва (у 5,5 рази). Друга пол. 50-х рр. стала періодом помітного економічного зростання.
Сільське ж господарство стало справжнім полігоном для різного роду непродуманих програм і нововведень, (освоєння цілини, розповсюдження кукурудзи і т.п.). що негативно позначилося на виробництві сільськогосподарської продукції.
Реформи М.Хрущова мали багато позитивних моментів, але внаслідок їх половинчатості і непослідовності кардинальних змін в економіці та інших сферах суспільного життя не відбулося.