-загальна профілактика – спрямована на удосконалення соціального життя, на усунення його негативних факторів, а також формування позитивно орієнтованої особистості;

-спеціальна профілактика – включає економічні, виховні, правові, організаційні та інші заходи, безпосередньо спрямовані на усунення, нейтралізацію та попередження причин конкретних форм девіацій.

УМОВИ УСПІШНОСТІ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ:

комплексність,послідовність,конкретна спрямованістьсвоєчасність.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВОЗ) виділяє рівні профілактичної роботи:

Первинна профілактика - усунення несприятливих факторів, що викликають певне явище, підвищення стійкості особистості до впливу цих факторів.

Вторинна профілактика - раннє виявлення і реабілітація нервово-психічних порушень і роботу з «групою ризику» (підлітки, які мають яскраво виражену схильність до формування девіантної поведінки без прояву такого в даний час).

Третинна профілактика - лікування нервово- психічних розладів, що супроводжуються порушеннями поведінки, а також попередження рецидивів у осіб з вже сформованою девіантною поведінкою.

ПІДХОДИ В ЗДІЙСНЕННІ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ:

Інформаційний підхід - відхилення в поведінці підлітків від соціальних норм відбуваються тому, що вони їх просто не знають.

Соціально-профілактичний підхід - виявлення, усунення та нейтралізацію причин і умов, які породжують різного роду негативні явища.

Медико-біологічний підхід - попередження можливих відхилень від соціальних норм за допомогою заходів лікувально-профілактичного характеру по відношенню до осіб, які страждають різними психічними аномаліями.

Соціально-педагогічний підхід - відновлення або корекція якостей особистості людини з девіантною поведінкою, особливо його моральних і вольових якостей.

Підхід, пов'язаний із застосуванням санкцій - покарання людини, яка вчинила правопорушення.

Профілактика відхильної поведінки може бути реалізована за таких умов:

-поєднання зусиль всіх фахівців і соціальних інститутів (психологів, соціальних педагогів, фахівців з соціальної роботи, юристів, вчителів, сім'ї, школи, суспільства, держави);

-серйозна увага (пріоритет) до проблеми первинної профілактики відхильної поведінки.

Висновки:

Профілактика девіантної поведінки - це сукупність державних, громадських, соціально- медичних та організаційно-виховних заходів, спрямованих на попередження, усунення, нейтралізацію та компенсацію основних причин і умов, що викликають різного роду соціальні відхилення в поведінці людини.

Основні психолого-педагогічні підходи до профілактики девіантної поведінки:

•інформаційний підхід;

•соціально-профілактичний підхід;

•медико-біологічний підхід;

•соціально-педагогічний підхід;

•підхід, пов'язаний із застосуванням санкцій.