- •Тема 1 значення і теоретичні основи фінансового аналізу
- •Метод і методичні прийоми фінансового аналізу
- •1. Метод фа і його особливості.
- •2. Статистичні методи у фа.
- •2.1. Порівняння.
- •2.2. Відносні і середні величини.
- •2.3. Групування
- •2.4. Табличний метод
- •2.5. Графічний метод
- •2.6. Балансовий метод.
- •3. Основні типи моделей, що використовуються у фінансовому аналізі
Тема 1 значення і теоретичні основи фінансового аналізу
Лекція 1.2
Метод і методичні прийоми фінансового аналізу
Питання:
1. Метод ФА і його особливості.
2. Статистичні методи у ФА.
3. Основні типи моделей, що використовуються у фінансовому аналізі.
1. Метод фа і його особливості.
Під методом науки в широкому сенсі розуміють спосіб дослідження свого предмету.
Характерні особливості методу ФА:
використання системи показників, які всебічно характеризують ФД підприємства;
вивчення причин зміни цих показників;
виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними в цілях підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства.
Відповідно до цих особливостей можна визначити метод ФА:
Метод ФА - системне, комплексне вивчення, вимірювання і узагальнення впливу чинників на результати фінансової діяльності підприємства.
В процесі проведення ФА застосовується ряд методик.
Методика ФА – це сукупність аналітичних способів і правил дослідження зв'язків між явищами і процесами у фінансовій діяльності підприємства.
Як найважливіший елемент методики ФА виступають технічні прийоми і способи аналізу.
Прийом аналізу – спосіб вивчення зміни економічного показника і причин цієї зміни.
2. Статистичні методи у фа.
2.1. Порівняння.
Порівняння – зіставлення явища, що вивчається, або процесу з вже відомим.
Ситуації порівняння:
Фактичне значення з плановим;
Фактичне значення з нормативним;
Значення поточного року з передуванням;
Значення даного підприємства з іншим;
Значення даного підприємства з середнім;
Паралельні і динамічні ряди;
Варіанти управлінських рішень;
Значення до і після впливу якого-небудь чинника.
Види порівняльного аналізу:
горизонтальний – порівняння фактичного рівня показника з базовим;
вертикальний – вивчення структури показників;
трендовий – побудова рядів динаміки;
одновимірний – порівняння за однією ознакою;
багатовимірний – порівняння декількох об'єктів по декількох ознаках.
2.2. Відносні і середні величини.
Відносні показники відображають співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною якого-небудь іншого явища або цього ж, але узятого за інший період або по іншому об'єкту.
У ФА використовується великий арсенал відносних величин:
планове завдання – відношення планового рівня показника поточного періоду до його рівня в минулому періоді або середньому за 3-5 років;
виконання плану – відношення між фактичним і плановим рівнем показника;
динаміка – відношення величини показника в поточному періоді до його рівня в попередньому періоді (ланцюгові і базисні);
структура – питома вага частини в цілому, виражена у відсотках;
координація – співвідношення частин цілого між собою;
інтенсивність – характеризує ступінь поширеності, розвитку якого-небудь явища (відсоток робочих вищої кваліфікації);
ефективність – співвідношення ефекту з ресурсами або витратами.
Середні величини, вживані у ФА:
середньоарифметична;
проста: m=(a1+a2+.+an) /n;
зважена: m=(a1*f1+a2*f2+.+an*fn) /_f;
среднегеометрическая: g=nva1*a2*.*an;
среднехронологическая: k=(a1/2+a2+.+an-1+an/2)/(n-1);
среднеквадратическая: d=v[(a12+a22+.+an2)/n];
среднегармоническая: h=n/(1/a1+1/a2+.+1/an).
Середні величини дають узагальнену характеристику явища, засновану на масових даних, проте за середніми величинами можуть ховатися показники з великим ступенем розкиду.