Bukhhalterskyi_oblik_u_biudzhetnykh_ustanovakh

Тема 1. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах

рати на утримання бюджетних установ і організацій; грошові кошти в

касі та на рахунках в банку та інші активи і зобов’язання.

Метою ведення бухгалтерського обліку бюджетних організацій є формування повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів установи.

Функції, що їх виконує облік в бюджетних установах: управлінська, контрольна та інформаційна.

Питання облікової політики, як сукупності визначених в межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються бюджетними установами для ведення обліку та складання фінансової звітності, визначені основним бухгалтерським законом, і в цілому вона спрямована на правильне і достовірне відображення в обліку доходів та видатків в процесі надання нематеріальних послуг у відповідності з затвердженими кошторисами, збереження та ефективне використання державного майна.

Облікова політика установи визначається за погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів або органом, до сфери управління якого належить установа.

3. Особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ

Бюджетні організації та установи створюються і функціонують для забезпечення конституційної будови держави (вищі органи державної влади), незалежного судочинства (суд, прокуратура), місцевого самоврядування (сільради, міськради) та інше, а також для задоволення соціально-економічних, освітніх, культурно-просвітницьких потреб населення.

Виходячи з цього, їх господарська діяльність направлена в першу чергу на виконання тих функцій, що визначені їх статутними документами та Конституцією України.

Для виконання цих функцій вони отримують кошти з державного чи місцевого бюджетів у відповідності з затвердженим в установленому порядку кошторису доходів та видатків: на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, господарські потреби, придбання

11

Бухгалтерський облік в бюджетних установах

обладнання, медикаментів, учбових посібників, продуктів харчуван-

ня, на ремонт і утримання приміщень, службового транспорту та інші. Специфіка діяльності бюджетних установ (медицина, культура, освіта) та потреба населення в необхідності збільшення кількості та якості їх послуг зумовили таку діяльність цих установ як надання платних послуг, ведення господарської діяльності в межах визначених законодавством. Так, вони можуть надавати різні платні послуги, виробляти продукцію чи інше, при цьому вони отримують доходи (крім бюджетного фінансування). Такі надходження називають власними надходженнями. До них відносять кошти одержані від надання платних послуг, реалізації продукції виготовленої в учбових майстернях, дослідних ділянках чи господарствах, надання в оренду приміщень та обладнання, виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами, а також кошти отримані як гуманітарна допомога, суми,

отримані від підприємств для виконання окремих доручень та інше. Таким чином, бюджетні установи отримують кошти з загально-

го фонду бюджету на виконання статутних завдань, а також можуть отримувати доходи від здійснення господарської діяльності: надання платних послуг які називають власними коштами або коштами спеціального фонду. Слід при цьому відмітити, що і кошти загального фонду і кошти спеціального фонду є бюджетними коштами, вони суворо плануються та витрачаються згідно із затвердженими кошторисами.

Специфіка діяльності та джерела отримання коштів зумовлює

особливості методики відображення об’єктів обліку на бухгалтерських рахунках та структуру звітності. Передбачається відокремлення в обліку та звітності доходів і витрат, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, запасів, необоротних активів, що отримані з різних джерел: загального та спеціального фонду.

4. План рахунків бухгалтерського обліку. Його характеристика

Ведення обліку бюджетних установ здійснюється на рахунках бухгалтерського обліку відповідно до Плану рахунків, що затверджений наказом Головного управління Державного казначейства № 114 від 10.12.99 року і діє з 1 січня 2000року. Він побудований на основі

12

Тема 1. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах

міжнародних стандартів, Плану рахунків для підприємств народного

господарства та з врахуванням специфіки бюджетних організацій.

В основу групування рахунків покладено їх класифікацію за економічним змістом та особливості господарських операцій бюджетних установ.

Структура Плану рахунків дає можливість отримувати вичерпну інформацію, необхідну для ведення обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторисів.

Всі рахунки умовно об’єднані в дві групи: балансові та позабалансові. В свою чергу вони об’єднані в класи.

Балансові рахунки об’єднані у 8 класів:

Клас 1. Необоротні активи

Рахунки цього класу призначені для обліку матеріальних і нематеріальних активів, які призначені для довгострокового використання і не призначені для реалізації чи витрачання на протязі 1 року.

Клас 2. Запаси

На цих рахунках обліковують оборотні матеріальні активи, що належать установі, реалізацію і витрачання яких планують здійснити на протязі року.

Клас 3. Кошти, розрахунки і інші активи

Обліковуються кошти, які використовуються для відображення поточних фінансових активів: кошти в касі, на рахунках в установах банків чи в органах Державного казначейства України, в розрахунках

з дебіторами.

Клас 4. Власний капітал

Рахунки цього класу призначені для обліку фондів і визначення результатів виконання кошторисів установи.

Клас 5. Довгострокові зобов’язання

Призначений для обліку зобов’язань установи, які не виникають в процесі звичайної діяльності, не являються характерними для установи і погашення яких відбудеться після завершення поточного бюджетного року.

Клас 6. Поточні зобов’язання

Обліковуються зобов’язання установи, що виникають в процесі її звичайної діяльності, тобто при виконанні кошторису доходів і видатків, і погашення яких очікується на протязі поточного бюджетного року.

13

Бухгалтерський облік в бюджетних установах

Клас 7. Доходи

Обліковуються доходи установи, що отримуються із загального фонду (бюджетні кошти) та спеціального фонду (власні кошти).

Клас 8. Витрати

Використовується для обліку фактичних видатків і витрат бюджетних установ і касових витрат сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) бюджетів.

Клас 0. Позабалансові рахунки

На за балансових рахунках обліковуються матеріальні цінності, інші активи і зобов’язання, які не належать установі або знаходяться в тимчасовому користуванні.

Кожний клас представлений синтетичними рахунками (рахунки 1 порядку), що мають двозначний код, побудований порядковим способом, при цьому деякі коди не використані і є резервними.

Для відображення господарських операцій бюджетні установи використовують субрахунки, виходячи із загальнодержавних і галузевих потреб управління, контролю, аналізу і звітності. При необхідності можуть використовуватися додаткові субрахунки (3 та 4 порядку) із збереженням номерів Плану рахунків.

Більшість рахунків, що приведені в Плані рахунків бюджетних установ — уніфіковані, тобто характерні і для госпрозрахункових підприємств інших галузей. В той же час є рахунки, що є специфічними і використовуються тільки в бюджетних установах, наприклад, рахунки: 111 «Бібліотечні фонди».

203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт по господарських договорах», 231 «Матеріали для учбових, наукових та інших цілей».

40 «Фонд у необоротних активах», 41 «Фонд у малоцінних та швидкозношуваних активах» та інші.

5. Форми бухгалтерського обліку. Побудова регістрів синтетичного і аналітичного обліку

Основна форма ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах є меморіально-ордерна форма обліку. При цьому використовують регістри синтетичного обліку — меморіальні ордери,

14

Тема 1. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах

аналітичного — книги і картки. Узагальнюючим регістром є Журнал-

головна книга.

Часто використовується елементи автоматизації обліку або повністю автоматизований бухгалтерський облік, при цьому використовуються різноманітне програмне забезпечення.

З метою забезпечення єдності бухгалтерського обліку наказом Держказначейства України від 27.07.2000 року № 68 затверджена Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх застосування.

При меморіально-ордерній формі перевірені та прийняті до обліку документи систематизуються за датами здійснення операцій і оформляються меморіальними ордерами — накопичувальними відомостями, яким присвоюються постійні номери. Відповідно до Інструкції № 68 це такі:

Меморіальний ордер № 1 — накопичувальна відомість по касових операціях (ф. № 380).

Меморіальний ордер № 2 — накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду в органах Держказначейства (установах банків) ф. № 381.

Меморіальний ордер №3 — накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду в органах Держказначейства (установах банків) ф. № 382.

Меморіальний ордер №4 — накопичувальна відомість по розра-

хунках з іншими дебіторами ф. № 408.

Меморіальний ордер № 5 — зведення розрахункових відомостей по заробітній платі ф. № 405.

Меморіальний ордер № 6 — накопичувальна відомість по розрахунках з іншими кредиторами ф. № 409.

Меморіальний ордер № 7 — накопичувальна відомість по розрахунках в порядку планових платежів ф. № 410.

Меморіальний ордер № 8 — накопичувальна відомість по розрахунках з підзвітними особами ф. № 386.

Меморіальний ордер № 9 — накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів ф. № 438.

Меморіальний ордер № 10 — накопичувальна відомість про вибуття та переміщення малоцінних та швидкозношуваних предметів ф. № 439.

15

Бухгалтерський облік в бюджетних установах

Меморіальний ордер № 11 — зведення накопичувальних відомос-

тей про надходження продуктів харчування ф. № 398. Меморіальний ордер № 12 — зведення накопичувальних відомос-

тей про витрачання продуктів харчування ф. № 411.

Меморіальний ордер № 13 — накопичувальна відомість витрачання матеріалів ф. № 396.

Меморіальний ордер № 14 — накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ ф. № 409.

Меморіальний ордер № 15 — зведення відомостей по розрахунках з батьками за утримання дітей, ф. № 406.

Меморіальні ордери підписуються виконавцем, особою що перевірила записи і головним бухгалтером.

Всі меморіальні ордери реєструються в книзі Журнал-Головна ф. № 308.

Меморіальні ордери побудовані за шаховим принципом і часто поєднують обороти по дебету та кредиту рахунку. Записи до них здійснюють на підставі первинних документів, накопичувальних документів, інших журналів-ордерів, бухгалтерських довідок.

Журнал-Головна відкривається на рік, записами початкових залишків із балансу та залишків на рахунках на кінець минулого року.

Аналітичний облік ведеться в картках, книгах, накопичувальних відомостях. Форми карток аналітичного обліку та порядок їх заповнення встановлені Порядком № 100.

Для контролю за правильністю записів по рахунках синтетичного та аналітичного обліку складаються оборотні відомості ф. 44, 285, 326 по кожній групі аналітичних рахунків.

Підставою для записів в облікових регістрах є належним чином оформлені первинні документи, які повинні представлятись в бухгалтерію в терміни встановлені графіком документообігу.

Меморіальні ордери підписуються виконавцем, бухгалтером, що перевірив та головним бухгалтером.

6. Інвентаризація в бюджетних установах

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх співставлення з фактичною наявністю майна.

16

Тема 1. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах

Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне і своєчасне її проведення несе керівник установи.

Основними завданнями інвентаризації є:

–виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворого обліку, грошових коштів в касах, на реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках,

валютних та поточних рахунках;

–виявлення не використовуваних матеріальних цінностей;

–дотримання умов та правил зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації основних засобів;

–перевірка реальної вартості обліковуваних на балансі матері-

альних цінностей, сум дебіторської та кредиторської заборгованості, в тому числі такої, строк позовної давності яких минув, та перевірка інших статей балансу.

Головний бухгалтер разом з керівниками підрозділів зобов’язаний

контролювати дотримання встановлених правил проведення інвен-

таризації.

Для її проведення наказом керівника установи створюється комісія з числа працівників установи при обов’язковій участі головного бухгалтера. Комісію очолює керівник або його замісник.

Наказом встановлюються терміни початку та завершення робіт з

інвентаризації та відображення її результатів в обліку.

В установах, в яких через великий обсяг роботи одна комісія не в

змозі провести інвентаризацію, створюються місцеві комісії, які очолюються керівниками цих підрозділів і до складу яких включається

працівник бухгалтерії.

Інвентаризація (крім продуктів харчування та грошових коштів) повинна проводитись, як правило, на перше число.

За результатами інвентаризації складаються Інвентаризаційні описи за встановленими Інструкцією № 90 формами, які підписують-

ся матеріально-відповідальною особою та членами комісії.

На цінності, що не належать установі, але знаходяться в її розпорядженні, складаються окремі описи: по орендованих, по прийнятих на зберігання та інше.

По закінченні інвентаризації оформлені описи здаються в бухгалтерію для перевірки, проставляння в них даних обліку та виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації.

17

Бухгалтерський облік в бюджетних установах

Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність визначення бухгалтерією результатів інвентаризації і свої заключення та пропозиції

заносить в Протокол інвентаризаційної комісії (форма затверджена Інструкцією № 90), який заповнюється по закінченні інвентаризації.

В протоколі вказуються дані про причини та особи, що винні в нестачах, надлишках і вказуються які прийняті міри відносно винних осіб.

Протоколи затверджуються керівником установи не пізніше ніж

через 10 днів по закінченні інвентаризації.

Матеріали інвентаризації і рішення щодо врегулювання розходжень затверджуються керівником установи з включенням результатів у звіті за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також і в

річний звіт.

При встановленні нестач та винних в них осіб, відшкодування завданих збитків розраховуються з використанням Постанови № 116 від 22.01.96 року «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей» та За-

кону України «Про визначення розміру збитків нанесених підпри-

ємству, установі, організації розкраданням, знищенням, псуванням, недостачею чи втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, чи валютних цінностей».

При встановленні нестач і втрат, що виникли в результаті зло-

вживань, відповідні матеріали на протязі 5 днів після встановлення

нестач і втрат повинні бути передані в слідчі органи, а на суму нестач і втрат подається позов в суд.

Інструкція № 90 також встановлює випадки обов’язкового проведення інвентаризації активів та пасивів:

–перед складання річного звіту;

–при зміні матеріально-відповідальних осіб;

–при встановленні фактів крадіжок чи зловживань;

–після пожежі чи стихійного лиха;

–при ліквідації установи;

–відповідно до розпоряджень судових і слідчих органів;

–при передачі майна установи в оренду;

–при передачі підприємства, установи, організації чи їх струк-

турних підрозділів від одного підпорядкування в інше.

Інвентаризація може не проводитись у випадку передачі установи чи структурних підрозділів, а також будівель і споруд всередині одного міністерства.

18

ТЕМА 2.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

ВУМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ

1.Розпорядники коштів.

2.Бюджетна класифікація доходів і видатків бюджетних установ.

3.Кошторис доходів і видатків та методика його складання.

4.Порядок складання проектів кошторисів, розгляду та затвердження кошторисів бюджетних установ.

5.Програмно-цільове фінансування.

Використані джерела

1.Бюджетний кодекс від 8 липня 2010 р. № 2456-VI.

2.Порядок складання, розгляду, затвердження і основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ. Постанова КМУ від 28.02.2002 р. 228.

3.Порядок обслуговування державного бюджету за видатками. Наказ ДКУ № 89 від 25.05.2004 р.

4.Про затвердження Порядку відкриття рахунків у національній валюті

ворганах Державного казначейства. Наказ ДКУ № 221 від 02.12.2002 р.

5.Порядок обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах державного казначейства України. Затверджений наказом ДКУ від 09.08.2004 р. № 136.

1. Розпорядники коштів

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядниками бюджетних коштів являються бюджетні установи в особі їх керівників, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету.

19

Бухгалтерський облік в бюджетних установах

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поді-

ляються на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня.

Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Бюджетні призначення — це повноваження надане головному розпоряднику бюджетних коштів, що має кількісне та часове обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Розпорядник коштів нижчого рівня — це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований головному розпоряднику, або розпоряднику вищого рівня, або діяльність якого координується через останнього.

Розпорядники коштів нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів 2 і 3 рівня. Це керівники підвідомчих установ і організацій і які отримують кошти з бюджету через вищого розпорядника на утримання своєї установи.

Одержувачі бюджетних коштів — це суб’єкти господарювання, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, та уповноважені розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти бюджету.

Головні розпорядники можуть бути по державному та місцевому

бюджету.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються статтею 22 Бюджетного кодексу та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, — установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогіч-

20