43

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М.І. ПИРОГОВА

КАФЕДРА НОРМАЛЬНОЇ АНАТОМІЇ

’’ЗАТВЕРДЖУЮ’’ Завідувач кафедри нормальної анатомії

д.мед.н., проф. Гумінський Ю.Й. «____» ________________2009 р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення практичного заняття зі студентами лікувального факультету з дисципліни «нормальна анатомія»

По темі: Дихальна система.

Виконавець: доц. Шевченко В.М. Обговорена на засіданні кафедри « » __________________2010 р.

Протокол № від «___» ________ 2010 р.

Вінниця 2010 р.

Мабуть одне із найдавніших спостережень, що стосуються людини, це те, що дихання – ознака життя. Якщо людина не дихає, значить вона мертва.

Органи дихання людини створені природою для вирішення багатьох задач, основною з яких є забезпечення організму киснем із атмосфери і видалення із організму вуглекислого газу – кінцевого продукту обміну речовин. Крім того, дихальна система приймає участь в таких важливих функціях, як терморегуляції, голосоутворенні, водно-сольовому та ліпідному обміні, синтезі гормонів. Дихальна система забезпечує механічний та імунний захист від факторів зовнішнього середовища. В добре розвиненій судинній системі легень відбувається депонування крові.

Розвиток дихальної системи.

Будова органів дихальної системи залежить від умов, у яких живе організм. Зокрема у риб органами дихання є зябра – вирости слизової оболонки глоткової кишки, що містять густу сітку кровоносних капілярів. Зябра розташовані на зябрових дугах, між якими є щілини, що сполучають порожнину кишки з водним середовищем. Вода прохолодить через ці щілини, а кисень, що у ній розчинений, за градієнтом парціального тиску дифундує в капіляри з одночасним виділенням вуглекислого газу. Дводишні риби, крім зябрів, мають додаткові органи дихання – повітряні мішки. У тварин, що живуть на суші, формуються повітроносні шляхи і легені. Легеневий тип дихання більш досконалий і ефективний, у порівнянні із зябровим. Вже у амфібій утворюється гортань з відповідними м’язами, трахея, бронхи і легені у вигляді видовжених гладеньких мішечків. У безхвостих амфібій стінки легеневих мішків губчасті зі складками та перетинками. У рептилій добре розвинена гортань, трахея і два бронхи, у стінках яких є хрящі. Дихальні шляхи птахів складаються з гортані, трахеї і бронхів. Губчасті легені складаються із часток, що мають трубчасту систему бронхів (у птахів є ще й додаткові повітряні мішки, що розміщені між м’язами, що приводять в рух крила). У вищих савців гортань вже є органом голосоутворенні, має високо диференційовані м’язи. Трахея і бронхи мають хрящовий скелет. Легені складаються із часток і вкриті з усіх боків плеврою. Внутрішньо легеневі бронхи багато разів галузяться

ізакінчуються бронхіолами та альвеолярними мішечками. У людини розвиток дихальної системи починається на четвертому тижні ембріонального розвитку, коли з вентральної стінки передньої кишки формується випин, що має назву респіраторного дивертикула. Епітелій внутрішнього вистелення гортані, трахеї, бронхів та ацинусів має цілковито ентодермальне походження (усі інші сполучнотканинні, хрящові та м’язові компоненти розвиваються з мезенхіми мезодермального походження). Коли респіраторний дивертикул росте у каудальному напрямку, він відокремлюється від передньої кишки шляхом розвитку двох поздовжніх стравохідно-трахейних гребенів і роздвоюється на дві асиметричні легеневі бруньки – закладки майбутніх легень. Внаслідок зрощення стравохідно-трахейних гребенів і утворення стравохідної перегородки передня кишка розділяється на дорсальну та вентральну частину – респіраторний зачаток, який сполучається з глоткою через гортанний отвір. На 5-му тижні розвитку в нижній ділянці входу до гортані утворюється два випини – майбутні черпакуваті хрящі. Первина порожнина тіла (целом) розділяється на дві плевральні і одну осердну порожнини. З нутрощевого листка спланхотома формується легенева плевра, а з пристінкового листка – пристінкова плевра. Між обома листками утворюється плевральна порожнина. З мезенхіми, яка оточує зачатки легень, утворюється сполучна тканина, хрящі і судини. М’язи гортані формуються з загального м’яза стискача, що оточує глоткову кишку ззовні від хрящів. Закладка правої легені розгалужується на три вторинні бруньки, а лівої легені на дві, з яких формуються часткові бронхи. На 8-му тижні розвитку мезенхіма диференціюється на хрящі і м’язи, а на 9- му тижні вже можна побачити трахейні хрящі. Упродовж 3-4 місяців розвитку плода формується бронхове дерево. На 10-му тижні з’являється чіткий рельєф порожнини гортані, але зникає голосова щілина внаслідок посиленого розвитку епітелію. Повторно і остаточно голосова щілина виникає на 7-му місяці пренатального онтогенезу. На 6-му місяці розвитку формується альвеолярне дерево (ацинус) – альвеолярні бронхіоли, альвеолярні ходи і альвеолярні мішечки. Одночасно навколо альвеол формується капілярна сітка. В альвеолах циліндричний епітелій змінюється на одношаровий плоский. Дихальні рухи плода починаються до народження

іспричиняють аспірацію амніотичної рідини. Ці рухи важливі для стимулювання розвитку легень та дихальних м’язів. Після народження, з початком дихання, основна кількість альвеолярної рідини швидко всмоктується гемота лімфо капілярами. На момент народження існує лише одна шоста частина від кількості альвеол у легенях дорослої людини. Решта альвеол формується протягом постнатального життя шляхом постійного утворення нових альвеол.

Серед аномалій розвитку дихальної системи найчастіше, приблизно у 20% випадків, трапляються збільшення або зменшення кількості хрящів носа, у задній частині носової перегородки можуть бути додаткові і лівий лемешово-носові хрящі. Іноді в людини зберігається рудимент лемешово-носового органа – сліпий канадець, розташований в слизовій оболонці носа поблизу передньої носової ості. У більшості людей (70 – 75%) носова перегородка скривлена, частіше вправо. У гортані описано варіанти розвитку щитоподібного хряща – його видовження, відсутність верхніх чи нижніх рогів, в одній із пластинок можливий отвір. Іноді відсутні персне-щитоподібні суглоби. Іноді бувають додаткові пучки м’язів гортані. У 25% людей відсутній щито-черпакуватий м’яз. Часто збільшені шлуночки гортані. Можливе збільшення числа легеневих часток і поява до шести додаткових часток легені. Клінічно важливими є ектопічні легеневі частки, які починаються від трахеї або стравоходу. Сурфактант надзвичайно важливий для виживання недоношеного новонародженого. При недостатній його продукції зростає ризик злипання альвеол під час видиху. Наслідком цього є розвиток респіраторного дистрес-синдрому (інша назва – хвороба гіалінових мембран), який становить 20% в структурі неонатальної смертності.

Хвороби органів дихання найчастіша патологія у дітей. Кожні дві дитини, батьки, яких звертаються до педіатра, мають респіраторні захворювання. В структурі причин дитячої смертності хвороби органів дихання посідають третє місце, слідом за пренатальною патологією та вродженими вадами розвитку. За даними ВОЗ кожного року в світі помирає від ГРЗ біля 2,2 млн. людей, ¾ із них від пневмонії. Хвороби органів у дітей виникають частіше ніж у дорослих, побіг їх більш важчий, ніж у дорослих, зі швидким розвитком дихальної недостатності, що пов’язано з анатомо-фізіологічними особливостями дихальної системи у дітей, так і з особливостями реактивності дитячого організму (перш за все імунітету)

Внашій країні прийнята наступна класифікація неспецифічних захворювань органів дихання.

Гострі бронхолегеневі хвороби: гострий бронхіт, гострий обструктивний бронхіт, бронхіолі, гострий облітеруючий бронхіолот, рецедивуючий бронхіт, обструктивний бронхіт, гостра пневмонія.

Хронічні бронхолегеневі хвороби: хронічний бронхіт, хронічний бронхіолі, хронічна пневмонія, вади розвитку трахеї, бронхів, легенів, легеневих судин, плеврити, бронхіальна астма.

Тема заняття: Анатомія носової порожнини. Приносові пазухи. Анатомія гортані.

За добу через порожнину носа проходить до 10 000 літрів повітря, де воно зігрівається, очищається та зволожується. Площа слизової оболонки носової порожнини у людини в середньому дорівнює 12 см3. Кожна половинка носа оточена з кожної сторони чотирма приносовими пазухами: клиноподібною, верхньощелепною, лобовою, а також решітчастим лабіринтом, які сполучаються на своїй стороні з порожниною носа, збільшуючи її об’єм та виконують функцію резонаторів голосу. При патологічних процесах в носовій порожнині: риніті, синуситах, гіпертрофії глоткового мигдалика та інш., відбувається порушення носового дихання. Дихання відбувається через рот. Вдих стає менш глибоким, в результаті – менше кисню поступає в організм. При цьому зменшується від’ємний тиск зі сторони грудної клітки, що призводить до погіршення відтоку венозної крові від голови. Компенсаторні механізми, особливо у дітей, часто недостатні, що зумовлює розвиток ряду патологічних процесів в нервовій психічній, судинній, кровотворній та інших системах. Зокрема при хронічному порушені носового дихання зменшується кількість гемоглобіну в крові,збільшується кількість білих кров’яних тілець, зменшується кількість еритроцитів, змінюються окислювальні процеси та інш.

Гортань розвивається на першому місяці ембріонального життя із головної кишки зародка. Необхідно пам’ятати, що крім ентодермального зачатка, деякі елементи гортані виникають із жаберних дуг. У дітей гортань лійкоподібної форми, доволі рухлива, її положення непостійне, з віком вона зміщується донизу, завдяки чому складаються сприятливі умови для формування голосу та мови.

Людська гортань - це дивовижний музичний інструмент, що представляє собою поєднання духового і струнного інструментів. Повітря, що видихається через гортань, викликає коливання голосових зв'язок, натягнутих, як струни, внаслідок чого виникає звук. На відміну від музичних інструментів в гортані м іняються ступінь натягнення струн, величина і форма порожнини, в якій циркулює повітря, що досягається скороченням м'язів ротової порожнини, язика, глотки і самої гортані, керованих нервовою системою. Цим людина відрізняється від антропоїдів, які абсолютно не здатні регулювати струмінь повітря, яке видихається, що необхідно для співу і мови. Тільки гібон певною мірою здатний видавати своїм голосом музичні звуки («гамма гібона»). Крім того, у мавп сильно виражені «голосові мішки», що продовжуються під шкіру і слугують резонаторами. У людини вони є рудиментарними утвореннями (горлові шлуночки). Знадобилися тисячоліття, щоб шляхом поступово підсинюваних модуляцій нерозвинена гортань мавпи перетворилася в гортань людини і «органи рота поступово навчилися вимовляти один членороздільний звук за іншим».

До органів дихальної системи (systema respiratorium) належать: ніс, носова частина глотки, ротова частина глотки, гортань, трахея, бронхи, легені).

У клінічній практиці серед органів дихальної системи виділяють верхні та нижні дихальні шляхи. До верхніх дихальних шляхів клініцисти відносять: носову порожнину, носову та ротову частини глотки, гортань, трахею, до нижніх — правий та лівий головні бронхи, їх розгалуження, бронхове та альвеолярне дерево.

Ніс (nasus; грецькою – rhinos) — поділяється на зовнішній ніс (nasus extemus) та носову порожнину

(cavitas nasi). Він має: корінь носа (radix nasi), спинку носа (dorsum nasi), кінчик носа (apex nasi) та крила носа

(alae nasi). Вони обмежовують з боків ніздрі (nares), які розділені між собою перетинчастою (рухомою)

частиною перегородки носа (pars membranacea septi nasi).

Скелет зовнішнього носа має кісткову і хрящову частини. Кістковий скелет утворюють носові кістки та лобові відростки верхніх щелеп.

Хрящову частину утворюють хрящі носа: великий криловий хрящ (cartilago alaris major), малі крилові хрящі (cartіlagines alares minores), додаткові носові хрящі (cartilagines nasales accessoriae).

Носова порожнина (cavitas nasi) починається двома отворами — ніздрями (nares), а закінчується двома хоанами, що відкриваються в носову частину глотки. Носова порожнина поділяється на дві частини носовою перегородкою. Носова перегородка (septum nasi) має перетинчасту частину (pars membranacea,) кісткову частину (pars ossea) та хрящову частину (cartilago septi nasi). Перетинчаста та хрящова частини

носової перегородки разом становлять її рухому частину. Хрящова частина носової перегородки з'єднується з кістковою частиною за допомогою перпендикулярної пластинки решітчастої кістки, лемеша, передньої носової ості. Між нижнім краєм хрящової частини носової перегородки і переднім краєм лемеша розміщується справа та зліва лемешево-носовий хрящ (cartilago vomeronasalis), в якому є хід — так званий лемешево-носовий орган (organum vomeronasale).

Рис. Дихальний апарат - apparatus respiratorius, загальний вигляд.

У носовій порожнині в ділянці крил носа є поріг носа (limen nasi). Ділянка між ніздрями та між порогом носа покрита шкірою, має сальні та потові залози. Позаду від порога носа на стінці носової порожнини розміщені верхня, середня та нижня носові раковини (concha nasi superior, concha nasi media et concha nasi inferior). Під кожною з цих раковин

розташовані верхній, середній та нижній носові ходи (meatus nasi superior, meatus nasi medius et meatus nasi inferior).

Верхній носовий хід обмежований верхньою та середньою носовими раковинами, в нього відкриваються: отвір клиноподібної пазухи, задні та середні решітчасті комірки. Середній носовий хід обмежований середньою та нижньою носовими раковинами, в нього відкриваються: верхньощелепна пазуха, лобова пазуха та передні решітчасті комірки. Нижній носовий хід обмежований нижньою носовою раковиною та верхньою поверхнею твердого піднебіння, в нього відкри вається носо-сльозова протока.

Справа та зліва від носової перегородки розташовується правий та лівий спільні носові ходи (meatus nasi communis). Вони обмежовані: присередньо-носовою перегородкою, збоку — присередніми поверхнями усіх трьох носових раковин. У спільні носові ходи відкриваються дірчасті отвори дірчастої пластинки решітчастої кістки.

Простір, що розміщений позаду від усіх трьох носових раковин і закінчується хоанами називається носо-глотковий хід (meatus nasopharyn-geus).

Позаду і зверху від верхньої носової раковини знаходиться клино-решітчастий закуток (recessus sphenoethmoidalis).

Слизова оболонка, що покриває стінки носової порожнини у межах дихальної частини (pars respiratoria), покрита війчастим епітелієм. До складу дихальної частини носової порожнини відносять нижній носовий хід, середній носовий хід та нижню носову раковину. Слизова оболонка має тут слизові залози. У слизовій оболонці та в підслизовому прошарку вздовж країв середньої та нижньої носових раковин розташоване печеристе сплетення раковин (plexus venosum concharum).

Інша ділянка слизової оболонки стінок носової порожнини має назву нюхової частини (pars olfactoria): це верхня частина перегородки носа, верхня носова раковина, слизова оболонка ділянки верхнього носового ходу, частково середня носова раковина. Тут у слизовій оболонці розвинені нюхові нейросекреторні клітинирецептори нюхового аналізатора.

Слизова оболонка носової порожнини має важливе функціональне значення: виділяє секрет слизових залоз, війки її епітеліальних клітин сприяють видаленню пилу, сторонніх часток; зволожує повітря, що його вдихає людина. Добре розвинені венозні сплетення сприяють зігріванню повітря. Під час вдиху повітря через ніздрі спрямовується вгору, в нюхову частину, а звідти — в носову частину глотки. Під час видиху повітря проходить по нижньому носовому ході.

Гортань. (larynx), розташована в передній ділянці шиї на рівні IV — VI шийних хребців. Cпереду від гортані розташовуються _підпід’язиковї м'язи (груднинно-під'язиковий, груднинно-щитоподібний, щито-

під'язиковий), ззаду від гортані — гортанна частина глотки, з боків — судинно-нервовий пучок щиї, (загальна сонна артерія, внутрішня яремна вена, блукаючий нерв) та частки щитоподібної залози, вгорі гортань підвішена до під'язикової кістки, внизу вона продовжується в трахею.

Скелет гортані утворюють хрящі. Вони поділяються на парні та непарні. Непарними хрящами гортані є: щитоподібний хрящ, надгортанник, персне-подібний хрящ. До парних хрящів гортані належать: черпакуватий хрящ, ріжкуватий хрящ, клиноподібний хрящ.

Щитоподібний хрящ (cartilago thyroidea) складається з двох (правої та лівої) пластинок (lamina dextra et lamina sinistra). Вони з'єднуються між собою у чоловіків під кутом 90°, у жінок— 120°. Уздовж: верхнього та нижнього країв хряща посередині є дві вирізки: верхня щитопрдібла_вирізка (incisura thyroidea superior) та нижня щитоподібна вирізка (incisura thyroidea inferior). Уздовж заднього краю_хряща знаходиться спрямований вгору, верхній ріг (cornu supenus,) та спрямований вниз, нижній ріг (cornu inferius). Останній має суглобову поверхню для з'єднання з перснеподібним хрящем. На зовнішній поверхні пластинки хряща проходить коса лінія (linea obliqua), що є місцем прикріплення груднинно-щитоподібного м'яза та початку щито-під'язикового м'яза і нижнього м'яза — звужувача глотки.

Перснеподібний хрящ (cartilagо cricoidea) має дугу (агcus cartilaginis cricoideae) і розміщену позаду від неї пластинку перснеподібного хряща (lamina cartilaginis chcoideae). На верхньому краї пластинки є дві черпакуваті суглобові поверхні (facies articularis arytenoidea). Внизу є ще дві суглобові поверхні, це парна щитоподібна суглобова поверхня (facies articularis thyroidea).

Надгортанник (epiglottis) має в нижній частині надгортанне стебло (petiolus epiglottidis). Передня, язикова, поверхня випукла; задня, гортанна, — увігнута. Надгортанник закриває та відкриває вхід до гортані.

Черпакуватий хрящ (cartilago arytenoidea) Він за формою схожий на тригранну піраміду, має основу

(basis сагtilaginis arytenoideae), спрямовану вниз_i_ верхівку (apex cartilaginis arytenoideae). Черпакуватий хрящ має три поверхні: передньобічну поверхню (faсіes anterolatealis), присередню поверхню (faсіes medialis), задню поверхню (faсіes posterior). На передньобічній поверхні виражений дугоподібний гребінь (crista arcuata), що розмежовує довгасту ямку (fovea oblonga) внизу та трикутну ямку '(fovea triangularis) вгорі. Від основи хряща відходять два відростки: передній — голосовий відросток (processus vocalis) та спрямований назад і вбік м'язовий відросток (processus muscularis).

Ріжкуватий хрящ (cartilage corniculata), розміщений на верхівкою черпакуватого хряща, а спереду від.нього,.в.товщі черпакувато-надгортанної складки розташований клиноподібний хрящ (cartilago cuneiformis).

Надгортанник, ріжкуваті, клиноподібні хрящі та голосовий відросток черпакуватого хряща — це хрящі еластичні, а решта хрящів — гіалінові.

З'єднання хрящів гортані.

Перснеподібний хрящ з'єднується з черпакуватими хрящами та щитоподібним хрящем, утворюючи два парних суглоби.

Перснечерпакуватий суглоб (articulatio cricoarytenoidea) утворений суглобовою поверхнею на основі черпакуватого хряща та черпакуватою суглобовою поверхнею на пластинці перснеподібного хряща. Це одноосьовий обертовий суглоб. У ньому відбувається обертання черпакуватого хряща навколо його поздовжньої (вертикальної) осі. Унаслідок обертання назовні голосові відростки черпакуватих хрящів розходяться в боки. Унаслідок обертання до середини голосові відростки черпакуватих хрящів сходяться, наближаються один до одного.

Персне-щитоподібний суглоб (articulatio cricothyroidea) утворений щитоподібною суглобовою поверхнею перснеподібного хряща та суглобовою поверхнею нижнього рога щитоподібного хряща.

Правий та лівий суглоби разом утворюють комбінований суглоб. В обох суглобах одночасно відбувається нахил щитоподібного хряща вперед навколо горизонтальної осі, що проходить через правий та лівий суглоби. У разі нахиляння щитоподібного хряща вперед відстань між; голосовим відростком черпакуватого хряща та кутом щитоподібного хряща збільшується.

Зв'язки гортані. Верхній край щитоподібного — хряща з'єднується з під’язиковою кісткою за допомогою щито-під'язикової перетинки (membrana thyrohyoidea). У середній її частині виділяють серединну щито-під'язикову зв'язку (lig. thyrohyoideum medianum). Уздовж бічних країв цієї перетинки виділяють праву та ліву бічні щито-шд'язикові зв'язки (ligg. thyrohyoidea lateralia).

Між: дугою перснеподібного хряща і нижнім краєм щитоподібного хряща добре розвинена персне-

щитоподібна зв'язка (lig . cricothyroideum).

Між нижнім краєм перснеподібного хряща і першим кільцем трахеї виражена персне-трахеальна зв'язка (lig cricotracheale).

Надгортанник з'єднується зв'язками: з язиком — середньою та двома бічними язиково-надгортанними (ligg. glossoepiglottica media et lateralia); з під'язиковою кісткою — під'язиково-надгортанною зв'язкою (lig. hyoepiglotticum); з кутом щитоподібного хряща — щито-надгортанною зв'язкою (lig. thyroepiglotticum).

Присінкова зв'язка (lig vestibulare) розміщена вище, ніж голосова. Вона парна, права та ліва. Присінкова зв'язка натягнена між верхньою частиною кута щитоподібного хряща та черпакуватим хрящем над його голосовим відростком. Між правою та лівою присінковими зв'язками є присінкова щілина (rima vestibuli).

Голосова зв'язка (lig. vocale) натягнута між нижньою частиною кута щитоподібного хряща і голосовим відростком черпакуватого хряща.

Між покритими слизовою оболонкою правою та лівою голосовими зв'язками утворюється голосова щілина (rіта glottidis).

М 'язи гортані. Вони поділяються на зовнішні та внутрішні, а також на м'язи, що розширюють голосову щілину, та ті, що її звужують.

До зовнішніх м'язів належить парний персне-щитоподібний м'яз (т. сrісо-thyroideus). Він починається від дуги перснеподібного хряща і прикріплюється до нижнього краю щитоподібного хряща та до капсули персне-щито-подібного суглоба. Функція: нахиляє щитоподібний хрящ вниз та вперед, при цьому збільшується відстань між черпакуватим та щитоподібним хрящами, через що голосові зв'язки натягуються, а голосова щілина звужується.

Внутрішні м'язи гортані поділяють на м'язи, що розширюють голосову щілину, та м'язи, що її звужують.

М’з, що розширює голосову щілину. Це парний задній персне-черпакуватий м'яз (т. сrіcoarytenoideus posterior). Він починається від пластинки перснеподібного хряща і прикріплюється до м'язового відростка черпакуватого хряща. Функція: тягне м'язовий відросток назад і присередньо, при цьому голосові відростки рухаються назовні, разом з ними розходяться і голосові зв'язки, внаслідок чого голосова щілина розширяється.

До внутрішніх м'язів гортані, що звужують голосову щілину належить парний бічний перснечерпакуватий м'яз (т. cricoarytenoideus lateralis), починається від дуги перснеподібного хряща, прикріплюється до м'язового відростка черпакуватого хряща. Функція: тягне м'язовий відросток вперед і присередньо, внаслідок чого черпакуватий хрящ обертається до середини, обидва голосові відростки та обидві голосові зв'язки зближаються, голосова щілина звужується.

Щито-черпакуватий м'яз (т. thyroarytenoideus). Він іде від кута щитоподібного хряща до черпакуватого хряща над голосовим відростком. Функція: зближає щитоподібний та черпакуватий хрящі між собою, внаслідок чого натяг голосових зв'язок ослаблюється, при цьому голосова щілина звужується.

Голосовий м'яз (т. vocalis), розміщується на бічній поверхні голосової зв'язки, зрощуючись з нею. Починається від нижньої частини кута щитоподібного хряща, прикріплюється до голосового відростка черпакуватого хряща. Функція: звужує голосову щілину; діє окремими пучками на голосову зв'язку, приводячи її в коливання.

Поперечний черпакуватий м'яз (т. аrуtenoideus transversus) непарний, очинається і прикріплюється на задній поверхні черпакуватих хрящів. Функція: зближає черпакуваті хрящі, їх голосові відростки, а отже, і голосові зв'язки, голосова щілина звужується.

Косий черпакуватий м'яз (т. аrуtenoideus obliquus) парний, починається від м'язового відростка одного черпакуватого хряща і прикріплюється до верхівки протилежного черпакуватого хряща. Функція: зближає черпакуваті хрящі, їх голосові відростки, а отже, і голосові зв'язки, голосова щілина звужується.

Черпакувато-надгортанний м'яз (т. aryepiglotticus). Він починається від верхівки черпакуватого хряща, проходить у черпакувато-надгортанній складці і прикріплюється до надгортанника. Функція: тягне надгортанник назад, закриваючи вхід до гортані.

Щито-надгортанний м'яз (т. thyroepiglotticus) парний, починається від внутрішньої поверхні кута щитоподібного хряща і прикріплюється до надгортанника. Функція: тягне надгортанник уперед, відкриває вхід до гортані.

В будові порожнини гортані розрізняють: присінок гортані, голосник і підголосникову порожнину. Вхід до гортані (aditus laryngis), обмежований спереду надгортанником, ззаду — черпакуватими

хрящами з ріжкуватими хрящами на їх верхівках, міжчерпакуватою складкою (plica interarytenoidea), з боків — правою та лівою черпакувато-надгортанною складкою (plica aryepiglottica). У черпакуватонадгортанній складці виділяють два горбки: ріжкуватии горбок (tuberculum corniculatum), утворений ріжкуватим хрящем, та клиноподібний горбок (tuberculum cuneiforme), утворений клиноподібним хрящем.

На препараті сагітального розрізу гортані розгляньте частини її порожнини (cavitas laryngis; мал. 198). Присінок гортані (vestibulum laryngis) простягається від входу до гортані до присінкової складки (plica

vestibularis).

Голосник (glottis), або проміжна порожнина гортані, обмежений присінкови-ми складками вгорі та голосовими складками внизу. Між. присінковою та голосовою складками розташовується шлуночок гортані (ventriculus laryngis). Шлуночків у гортані два — лівий та правий.

У товщі присінкової складки між шарами слизової _оболонки розміщена присінкбва в'язка. У товщі голосової складки (plica vocalis) розташовується голосова зв'язка (lig. vocale) та голосовий

м'яз (m. vocalis), що розміщується на бічній поверхні голосової зв'язки.

Присінкова щілина обмежована правою та лівою присінковими складками. Голосова щілина обмежована правою та лівою голосовими складками. Вона має три частини: передню — міжперетинкову

(pars intermembranacea), середню — міжхрящову (pars intercartilaginea) та задню — міжчерпакувату (pars interarytenoidea). Міжперетинкова частина голосової щілини обмежована правою та лівою голосовими зв'язками. Вона виконує функцію голосоутворення. Міжхрящова частина голосової щілини обмежована присередніми поверхнями голосових відростків та осно вою черпакуватих хрящів. Ця частина виконує переважно дихальну функцію. Міжчерпакувата частина має однойменну складку.

Слизова оболонка гортані покрита багаторядним війчастим епітелієм, за винятком голосових складок та задньої поверхні надгортанника, де епітелій багатошаровий плоский. У слизовій оболонці та під нею значно розвинута еластична сполучна тканина. Слизова оболонка багата на слизові залози, особливо на задній поверхні надгортанника, в присінковій складці та в межах шлуночків гортані. Трапляються поодинокі лімфатичні фолікули.

Під слизовою оболонкою гортані розташовується волокнисто-еластична перетинка гортані (membrana fibroelastica laryngis), що відсутня лише в ділянці шлуночків гортані. Волокнисто-еластична перетинка поділяється на дві частини: верхню чотирикутну перетинку (membrana quadrangularis; що займає ділянку вище від шлуночка гортані, нижній край чотирикутної перетинки утворює присінкову зв'язку, та нижню частину волокнисто-еластичної перетинки, що називається еластичним конусом (conus elasticus). Він розміщений нижче від шлуночка гортані; верхній край еластичного конуса утворює голосову зв'язку.

Серед вад розвитку гортані найчастіше зустрічається; Ларінгомаляція – (недорозвинення гортані), - найбільш часта причина стрідора у немовлят. (стрідор –

грубий звук, який визваний турбулентними повітряними потоками, при проходженні через звужену ділянку дихальних шляхів. Гортань має аномально малі розміри, її структури (особливо надгортанник) характеризуються патологічною м'якістю.

Анатомічні терміни

ніс – nasus, rhinos

зовнішній ніс – nasus extemus носова порожнина – cavitas nasi корінь носа – radix nasi

спинка носа – dorsum nasi кінчик носа – apex nasi крила носа – alae nasi ніздрі – nares

перетинчаста перегородка носа – pars membranacea septi nasi

великий криловий хрящ – cartilago alaris major малі крилові хрящі – cartіlagines alares minores

додаткові носові хрящі – cartilagines nasales accessoriae

носова порожнина – cavitas nasi

лемешево-носовий – хрящ cartilago vomeronasalis

лемешево-носовий орган – organum vomeronasale поріг носа – limen nasi

верхня середня та нижня носові раковини – concha nasi superior concha nasi media et concha nasi inferior верхній середній та нижній носові ходи – meatus nasi superior meatus nasi medius et meatus nasi inferior

спільний носовий хід – meatus nasi communis

носо-глотковий хід – meatus nasopharyn-geus клино-решітчастий закуток – recessus sphenoethmoidalis дихальна частина – pars respiratoria

печеристе сплетення раковин – plexus venosum concharum

нюхова частина – pars olfactoria

гортань – larynx

щитоподібний хрящ – cartilago thyroidea

щитоподібла вирізка incisura thyroidea

верхній ріг – cornu supenus нижній ріг– cornu inferius

перснеподібний хрящ – cartilagо cricoidea

пластинка перснеподібного хряща – lamina cartilaginis chcoideae черпакуваті суглобові поверхні – facies articularis arytenoidea пластинка перснеподібного хряща – lamina cartilaginis chcoideae

черпакуваті суглобові поверхні – facies articularis arytenoidea надгортанник – epiglottis

надгортанне стебло – petiolus epiglottidis Передня черпакуватий хрящ – cartilago arytenoidea

голосовий відросток – processus vocalis

м'язовий відросток – processus muscularis ріжкуватий хрящ – cartilage corniculata клиноподібний хрящ – cartilago cuneiformis

перснечерпакуватий суглоб – articulatio cricoarytenoidea персне-щитоподібний суглоб – articulatio cricothyroidea

щито-під'язикової перетинки membrana thyrohyoidea

серединна щито-під'язикова зв'язка – lig thyrohyoideum medianum

бічні щито-шд'язикові зв'язки – ligg thyrohyoidea lateralia

персне-щитоподібна зв'язка – lig cricothyroideum персне-трахеальна зв'язка – lig cricotracheale під'язиково-надгортанна зв'язка – lig hyoepiglotticum

щито-надгортанна зв'язка –lig thyroepiglotticum присінкова зв'язка – lig vestibulare

присінкова щілина – rima vestibuli голосова зв'язка – lig vocale

персне-щитоподібний м'яз – м. сrісо-thyroideus

задній персне-черпакуватий м'яз – м. сrіcoarytenoideus posterior бічний персне-черпакуватий м'яз – м. cricoarytenoideus lateralis щито-черпакуватий м'яз – м. thyroarytenoideus

голосовий м'яз – м. vocalis

поперечний черпакуватий м'яз – м. аrуtenoideus transverses черпакуватий м'яз – м. аrуtenoideus obliquus черпакувато-надгортанний м'яз – м. aryepiglotticus щито-надгортанний м'яз – м. thyroepiglotticus

вхід до гортані – aditus laryngis

міжчерпакувата складка – plica interarytenoidea черпакувато-надгортанна складка – plica aryepiglottica

ріжкуватии горбок – tuberculum corniculatum присінок гортані – vestibulum laryngis

присінкової складки – plica vestibularis Голосник – glottis

шлуночок гортані – ventriculus laryngis

голосова складка – plica vocalis голосова зв'язка –lig vocale голосовий м'яз –m. vocalis

чотирикутна перетинка – membrana quadrangularis

еластичний – конус – conus elasticus

Епонімічні терміни в клінічній анатомії

Кіссільбаха сплетення – печеристе венозне сплетення слизової оболонки носової порожнини Меркеля м’яз – рожково-щитоподібний м’яз (непостійний)

Морганія шлуночок – шлуночок гортані Морганія раковина – верхня носова раковина

Санторія горбик –рожкоподібний горбик( на задній частині черпало надгортанної складки ) Санторія хрящ – рожкоподібний хрящ Феррейна зв’язка – голосова зв’язка

Контрольні питання.

1.Які органи належать до дихальної системи?

2.Як поділяється ділянка носа?

3.Які є частини зовнішнього носа?

4.Які хрящі утворюють зовнішній ніс?

5.Назвати відділи носової порожнини, чим вони обмежовані.

6.Які стінки має носова порожнина?

7.Чим обмежені носові ходи?

8.Що відкривається в верхній, середній, нижній та загальний носові ходи?

9.Що таке нюхова ділянка носової порожнини?

10.Що таке дихальна ділянка носової порожнини?

11.Показати і розказати топографію гортані.

12.Які відділи має гортань?

13.Назвати хрящі гортані, суглоби між ними.

14.Назвати зв’язки гортані.

15.Назвати і показати м’язи гортані, назвати їх функцію.

16.Що таке фібро еластична мембрана?

17.Чим обмежені шлуночки гортані?

18.Що таке голосова складка?

19.Яке функціональне значення для людини має гортань?

20.Чим відрізняється функція гортані у людини і тварин?

21.Розказати топографію гортані (голотопію, скелетотопію, сінтопію).

22.Відділи гортані та їх межі.

23.Чим утворено скелет гортані?

24.Назвати непарні хрящі гортані.

25.Назвати парні хрящі гортані.

26.Розказати будову щитоподібного хряща.

27.Розказати будову перстнеподібного хряща.

28.Розказати будову надгортаника.

29.Розказати будову черпалоподібного хряща.

30.Що таке фіброеластичнийконус гортані?

31.Розказати зв’язки гортані.

32.Розказати суглоби гортані.

33.Як поділяються м’язи гортані, їх функція?

Тестові задачі.

1. До ЛОР-лікаря звернувся хворий зі скаргами на порушення голосоутворення. При обстеженні

виявлено зміни в підслизовій структурі гортані. Які похідні вона утворює?

AMembrana fibroelastica laryngis

BCartilago crycoidea

CVentriculus laryngis

DRima vocalis

ELig. cricotracheale

2. До ЛОР-лікаря звернувся хворий зі скаргами на зміни голосу. При обстеженні виявлено пухлину в межах заднього відділу rima vocalis. Між якими з хрящів гортані розташований цей відділ?

ACartilago arytenoidea

BCartilago cricoidea

CCartilago thyroidea

DCartilago corniculata

ECartilago cunei ormis

3. До отоляринголога звернувся хворий у якого при огляді гортані виявлено неповне змикання голосових складок при фонації. Голосова щілина при цьому приймає форму овала. Функція якого м’яза гортані порушена у хворого?

А. M. vocalis

Б. M. cricoaryttenoideus lateralis В. M. cricoaryttenoideus posterior С. M. thyroaryttenoideus

Д. M. aryttenoideus transversus

4. При виконанні столярних робіт працівник випадково вдихнув предмет кулястої форми біля 0,5см в діаметрі, що викликало реакцію у вигляді сильного кашлю. Подразнення якого відділу дихальних шляхів мало місце?

А. Гортані вище голосових зв'язок Б. Гортані нижче голосових зв'язок В. Трахеї С. Правого головного бронха

Д. Лівого головного бронха С. Ліві сегментарні бронхи

Д. Праві часткові бронхи

5. До лікаря звернулася мати дитини 8 років зі скаргами на порушення при ковтанні у її дитини, підвищення температури тіла. При обстеженні лікар виявив набряк та гіперемію лімфоїдної тканини в ділянці мигдаликової ямки. Який з мигдаликів міститься в нормі в цьому місті?

A . Tonsilla palatina B.Tonsilla pharyngealis C .Tonsilla tubaria D.Tonsilla lingualis E.Tonsilla nasalis

6. Які органи належать до верхніх дихальних шляхів?

А. Носоглотка В. Трахея

С. Носова порожнина Д. Бронхи Е. Гортань

7. Які органи належать до нижніх дихальних шляхів?

А. Носоглотка В. Трахея

С. Носова порожнина Д. Бронхи Е. Гортань

8. Скільки є носових ходів?

А. 1 В. 2 С. 3 Д. 4 Е. 5

9. З якими анатомічними утвореннями сполучається верхній носовий хід?

А. Гайморова пазуха В. Лобова пазуха

С. Задні комірки решітчастої кістки Д. Очниця Е. Клиноподібна пазуха

10.З якими анатомічними утвореннями сполучається середній носовий хід?

А. середні комірки решітчастої кістки В. Клиноподібна пазуха С. Гайморова пазуха Д. Очниця Е. Лобова пазуха

11.З якими анатомічними утвореннями сполучається нижній носовий хід?

А.Середні комірки решітчастої кістки

В. Клиноподібна пазуха С. Гайморова пазуха Д. Очниця Е. Лобова пазуха

13. Де розташовуються нюхові рецептори?

А Задня частина нижнього носового ходу В. Задня частина середнього носового ходу С. Задня частина носової перегородки Д. передня частина носової перегородки Е. Верхній носовий хід