Курсовая

5. Процедура міжнародного усиновлення за законодавством України

Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Функцію захисту прав та інтересів дітей у міждержавному усиновленні міжнародне право покладає на державу походження дитини та державу, в якій проживають усиновлювачі. Відповідно до Декларації про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях «урядам необхідно розробити політику і законодавство та встановити належний нагляд за дотриманням прав дітей, яких всиновлюють за кордон. Усиновлення за кордон повинно, по можливості, проводитися лише у випадку, якщо у відповідних країнах вжиті подібні заходи»[8].

Згідно ст.24 Закону України «Про охорону дитинства», лише за умови неможливості влаштувати дитину в рідному середовищі, приймається рішення про міждержавне усиновлення. Отже, держава самостійно регулює співвідношення понять «національне» та «міждержавне», що й рекомендує Конвенція всім країнам-учасницям.

Таким чином, законодавством України встановлені обов’язкові вимоги, які слід враховувати при здійсненні усиновлення з іноземним елементом, а саме[8]: 1)іноземці можуть усиновити українську дитину лише після вичерпання національних можливостей її влаштування в сім’ю; 2)переважне право на усиновлення дитини громадянина України мають

іноземці, які є родичами дитини, громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги, подружжя; 3)для здійсненням усиновлення іноземцями дитина має пробути не менше

одного року на обліку у урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини; 4)іноземні громадяни не можуть всиновлювати українських дітей віком до одного року.

Міжнародне усиновлення є суспільнозначущим, оскільки діти-сироти в

основному , не мають законних представників, їх інтереси може захистити лише держава в особі своїх органів. Саме тому процедура усиновлення, обтяженого іноземним елементом, здійснюється лише в судовому порядку. Встановлення такого виду усиновлення в адміністративному порядку недопускається. Особливістю даної категорії справ є також і дотримання заявниками обов’язкової досудової процедури, яка складається із звернення до відповідних державних органів, а також до установ, де утримується дитина, та отримання від цих установ відповідних документів, які є передумовою для звернення до суду та доказами. Зазначений комплекс особливостей суттєво відрізняє справи про усиновлення від інших категорій справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, тому в процесі їх розгляду та вирішення судами виникає чимало проблемних ситуацій, вирішення яких не завжди передбачено законодавством. Як наслідок, в деяких випадках, судами виносяться незаконні та необґрунтовані рішення про усиновлення[7].

Міждержавне усиновлення здійснюється тільки за участі Міністерства соціальної політики. Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Міністерства соціальної політики справу.

Справа складається з таких документів[14]:

1)заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, засвідчена нотаріально;

2)довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом, який

їївидав або нотаріально;

3)засвідчена нотаріально копія документа про шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни ( у двох примірниках);

4)висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком № 3;

5)нотаріально засвідчена письмова згода на усиновлення другого з подружжя (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не

передбачено законодавством;

6)довідка про наявність чи відсутність судимості, видана компетентним органом країни проживання;

7)висновок, виданий компетентним органом країни проживання, що підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами. У висновку зазначається адреса, житлово-побутові умови (кількість спальних кімнат, наявність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім’ї (кількість осіб, які проживають разом із заявником, ступінь родинного зв’язку, наявність

власних дітей), ставлення заявників до усиновлення. Висновок повинен містити рекомендації щодо кількості, віку та стану здоров’я дітей, яких можуть усиновити заявники. Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження цим органом діяльності, пов’язаної з усиновленням;

8)дозвіл компетентного органу країни проживання на в’їзд і постійне проживання усиновленої дитини;

9)копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, у двох примірниках;

10)засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, із зазначенням його

загальної і житлової площі та кількості спальних кімнат.

11) зобов’язання заявника (у двох примірниках): —поставити дитину на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України (із зазначенням найменування установи, представництва, його адреси) протягом місяця після в’їзду до країни проживання; —забезпечити право усиновленої дитини зберігати громадянство України до досягнення_нею_18_років;

—подавати консульській установі чи дипломатичному представництву України не менш як один раз на рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років

звіт про умови проживання та стан здоров’я усиновленої дитини за формою згідно_з_додатком_5; —надавати можливість її представникові консульської установи чи

дипломатичного представництва України спілкуватися з дитиною.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.

Нотаріально засвідчені заяви про розмір заробітної плати чи інших доходів заявників, наявність у них майна чи права користування майном, інші заяви не замінюють документів.

Документи оформлюються у країні проживання кандидатів в усиновлювачі, та легалізуються (крім копії паспорта або іншого документа, що посвідчує особу) у відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, і подаються разом з їх перекладом на українську мову, що засвідчується в установленому порядку Міністерству соціальної політики.

Законом України від 19 травня 2011 року № 3381-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо особливостей усиновлення окремих категорій дітей» (набрав чинності 11.07.2011) запроваджено, зокрема, такі норми[13]:

—розширено перелік осіб, які не мають права на усиновлення. Такого права позбавлені особи без громадянства; особи, які перебувають у шлюбі з тими, хто не може бути усиновлювачем; та особи, які самі потребують постійного стороннього_догляду;

—до Сімейного кодексу України внесено норму, відповідно до якої іноземці можуть усиновляти дітей, які є громадянами України, лише після досягнення ними_5-річного_віку.

—при усиновленні іноземцями всіх рідних братів і сестер в одну сім'ю скасовано обмеження у вигляді обов'язкового річного перебування всіх цих дітей на обліку, як це вимагалось раніше. За Законом достатньо, щоб зазначений термін був витриманий стосовно одного з дітей. Крім того, таке усиновлення (тобто до досягнення дитиною п'яти років, за умови, що вона перебуває на

обліку більше року) є можливим у випадку, якщо іноземець, раніше вже усиновив_брата_чи_сестру_такої_дитини.

—встановлено, що громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Мінсоцполітики, у пакеті з іншими документами, висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами, у двох примірниках. При цьому закріплено норму, що рекомендації щодо стану здоров'я дитини зазначаються у висновку лише у разі, коли заявникам рекомендовано усиновлення дитини-інваліда, яка страждає на хворобу, внесену до затвердженого МОЗ переліку захворювань, які дають право на усиновлення дитини без дотримання строків її перебування на обліку в Мінсоцполітики, а також дітей віком до п’яти років (абзац перший підпункту 3 пункту_33_Порядку);

—визначено порядок надання кандидатам в усиновлювачі інформації про дітей, які менше одного року перебувають на централізованому обліку, а також дітей, які не досягли п’ятирічного віку (пункт 53 Порядку). Зокрема, така інформація надається іноземцям у випадках, якщо кандидат в усиновлювачі є родичем дитини; дитина страждає на хворобу, внесену до затвердженого МОЗ переліку захворювань; кандидати в усиновлювачі бажають усиновити усіх рідних братів і сестер в одну сім'ю, якщо хоча б один з них досяг п’ятирічного віку і більше року перебуває на обліку в Мінсоцполітики.

Іноземцям, бажаючим усиновити братів або сестер раніше усиновленої ними дитини, надається інформація про усіх рідних братів і сестер такої дитини, які перебувають на централізованому обліку. При цьому встановлено, що громадянам України, які проживають за межами України, надається інформація про дітей, які перебувають на централізованому обліку, незалежно від віку дітей та строку їх перебування на такому обліку.

Подружжю, один з якого є громадянином України, а другий - іноземцем,

надається інформація про дітей, які можуть бути усиновлені іноземцями.

— запроваджено норму, що кандидатам в усиновлювачі (громадянам України,

які проживають за межами України, та іноземцям) може бути відмовлено у наданні згоди Мінсоцполітики на усиновлення дитини у разі, коли вони виявили бажання усиновити дитину віком до п'яти років окремо від інших братів або сестер (абзац третій пункту 78 Порядку).

Висновки

Складність усиновлення, обтяженого іноземним елементом викликана тим, що для регулювання цієї сфери правовідносин застосовується не лише національне законодавство, а я міжнародні та міждержавні нормативно-правові акти, насичені колізійними нормами та колізійними прив'язками

Отже, основна перевага усиновлення, обтяженого іноземним елементом, полягає в тому, що воно є одним з дієвих способів влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ю Як правило, іноземці всиновлюють важкохворих дітей дітей-інвалідів, яким неможливо забезпечити належну лікування в Україні. Найчастіше українські сім'ї не бажають усиновлювати таких дітей, тому держава не може позбавити дитину шансу жити в родині.

Однак, при здійсненні міжнародного усиновлення існує загроза порушення процедури його встановлення. Фактично немає можливості відстеження подальшої долі українських дітей в ряді країн, відсутній механізм повернення їх на Батьківщину. Це безумовно є недоліками міжнародного усиновлення, які потребують виправлення.

Використані джерела

1.Губанова О.В. Пробемні питання організаційно-правового регулювання міжнародного усиновлення/О.В. Губанова//Вісник Академії праці

ісоціальних відносин Федерації профспілок України. 2010 р. №4()56. -К.:Сталь, 2010;

2.Деркаченко Ю. Правова забезпеченість і соцііальна обумовленість міжнародного усиновлення/Ю. Деркаченко// Юридична Україна, 2006 №4. -С.95-100;

3.Деркаченко Ю. Співробітництво в процесі міжнародного усиновленя: міжнародно-правовий аспект/Ю. Деркаченко// Юридична Україна, 2005 №7. -С.91-95;

4.Деркаченко Ю. Міжнародне усиновлення: визначення поняття та актуальні проблеми правового регулювання/Ю. Деркаченко//Університетські наукові записки, 2006 №1, -С.108-112;

5.Деркаченко Ю. Розвиток інституту міжнародного усиновлення в системі міжнародного права/ Ю. Деркаченко//Форум права, 2008 №3, -С.116- 121;

6.Дюжева А. А. Проблемы законодательства о международном усыновлении/ А.А. Дюжева// Государство и право. - 1995. - №6. - С. 40-47.

7.Невмержицька Г. Проблемні аспекти правового регулювання усиновлення іноземними громадянами українських дітей/Г. Невмежрицька//Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.:Ін-т міжнар. Відносин, 2011, № Вип. 98, Ч.1. -С. 178-180;

8.Погорецька Н.В. Міжнародне усиновлення: проблемні питання/Н.В. Погорецька//Форум права, 2011, №3, -С. 612-617;

9.Тавлуй О.В. Інститут міжнародного усиновлення та основні характеристики незаконної посередницької діяльності при усиновленні (у рамках Конвенції про захист дітей і співробітництво в галузі міждержавного усиновлення)/О.В. Тавлуй// Часопис Київського університету права, 2013, №1. - С.293-296;

10.Березовська К.І. Міжнародно-правові акти про усиновлення та їх вплив на національне законодавсто/К.І. Березовська//Національна бібліотека імені В.І. Вернадського. - [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vonu_prav/2011_15/12.pdf ;

11.Скоробогач О.В. Міжнародно-правові стандарти усиновлення іноземцями дітей, які є громадянинами України/О.В. Скоробагач//Національна бібліотека імені В.І. Вернадського. - [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pib/2013_1/PB-1/PB-1_44.pdf ;

12.Імплементація та застосування Гаазької конвенції 1993 року про міждержавне усиновлення: Посібник з належної практики. Посібник номер 1./Видавництво “Сімейне право”, - 2008 рік;

13.Сімейний кодекс України// Розділ “Законодавство” офіційного вебпорталу Верховної Ради України - [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ;

14.Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 905 від 8 жовтня 2008 року// // Розділ “Законодавство” офіційного веб-порталу Верховної Ради України - [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF .

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Кафедра міжнародного права

КУРСОВА РОБОТА

з Міжнародного приватного права

на тему: Міжнародне усиновлення