Шпори на Державний

66.Сполучені Штати Америки від 1945 до нині.

На відміну від інших західних держав США не лише не зазнали в Другій світовій війні тяжких втрат, а й, навпаки, отримали величезні вигоди. США досягли грандіозної економічної і воєнної могутності. За 5 років війни прибутки американських монополій становили 70 млрд дол. США зайняли домінуючі позиції у світовому капіталістичному господарстві і домоглися безумовних переваг над основними конкурентам. Влітку 1945 р. після успішного випробування атомного заряду США стали першою ядерною державою.Після смерті 12 квітня 1945 р. Франкліна Рузвельта, який 12 років був президентом США, вирішення всіх проблем лягло на віце-президента Гаррі Трумена. 1948 р. Трумен був обраний президентом США. У внутрішній політиці було значною мірою продовжено традиції "нового курсу" Рузвельта. Особливо помітним був закон Тафта - Хартлі 1947 р. про трудові відносини в промисловості, за яким значно обмежувалося право профспілок на страйки, а в державному секторі вони взагалі заборонялися. Зовнішня діяльність була підпорядкована "холодній війні": 1947 р. проголошена доктрина стримування можливої агресії з боку СРСР; чинилася протидія комуністичним силам у Європі - "доктрина Трумена"; створено НАТО (1949); здійснювалася реалізація програми реконструкції європейських економік- план Маршалла (1948-1952); була розв'язана корейська війна (i960-1953).На президентських виборах у 1952 р. переміг Дуайт Ейзенхауер. Він продовжуючи загалом попередній економічний курс, усе ж пом'якшив повне державне регулювання економікою, зокрема були скорочені податки, скасований контроль над цінами і зарплатами. Роки правління Ейзенхауера ввійшли в історію США як повоєнне процвітання, зріс рівень життя населення. НАТО. У 1953- 1961 рр. - президент США. 1960 р. на президентських виборах перемогу здобув сенатор-демократ Джон Кеннеді. Його перемога привела до активізації реформаторської діяльності, названої програмою "нових рубежів". Це була програма стимулювання економічного зростання за рахунок значних капіталовкладень у науково-технічний прогрес, освіту, в підвищення кваліфікації робочої сили, зростання рівня зайнятості населення. Підвищення економічного, наукового, технологічного потенціалу країни, зростання добробуту населення мали вивести США на "нові рубежі" як лідера вільного світу. Кеннеді запропонував космічну програму "Аполлон", метою якої було висадження американців на Місяць, що було досягнуто в 1969 р.У зовнішній політиці Кеннеді виявив готовність іти на компроміси з СРСР, що було сприйнято М. Хрущовим як слабкість. 22 листопада 1963 р. Кеннеді під час візиту в м. Даллас було вбито. Віце-президент Ліндон Джонсон приступив до виконання обов'язків президента. Джонсон поставив завдання побудувати "велике суспільство". Головним у цьому була програма "боротьби з бідністю". У результаті розслідування президент Р. Ніксон змушений був у 1974 р. піти у відставку. Його місце зайняв віце-президент Джеральд Форд. Престиж Республіканської партії упав і на президентських виборах 1976 р. перемогу здобув демократ Д жим мі Картер. у внутрішній політиці намагалася подолати енергетичну кризу першої половини 70-х років.економічний стан країни на межі 70-80-х років погіршився: зростав дефіцит федерального бюджету, збільшувалося безробіття. 1980 р. в США виникла чергова економічна криза. до перемоги на президентських виборах 1980 р. Республіканця Рональда Рейгана (1984 р. переобраний на другий термін).Внутрішня політика будувалася на переконанні, що нація процвітатиме, коли приватний сектор економіки буде звільнений від надмірного державного контролю.Одночасно суттєво зменшувалися соціальні витрати, вводилися нові пільги для підприємців. Спочатку безробіття зросло майже вдвоє, але інфляція була зупинена, а з 1983 р. розпочалося економічне піднесення країни; з 1982 до 1987 р. в американській економіці було створено 13 млн нових робітничих місць. 1988 р. президентом був обраний Джордж Буш. Загалом продовжив внутрішню і зовнішню політику свого попередника. США і СРСР підписали 1989 р. Угоду про знищення і невиробництво хімічної зброї, 1990 р. - Договір про безпеку і співробітництво в Європі, 1991 р. - Договір про скорочення стратегічних озброєнь. США і СРСР координували свою зовнішню політику в подоланні агресії Іраку проти Кувейту в 1990-1991 рр. на президентських виборах 1992 р. зазнала поразки. Президентом був обраний представник Демократичної партії, Віль-ям (Білл) Клінтон. Економічна програма будувалася на зменшенні урядових витрат , збільшенні податків на прибутки заможних людей за збереження рівня податків на середній клас. Протягом 90-х років США мали найбільш конкурентоспроможну економіку. Зовнішньополітична діяльність адміністрації Клінтона пройшла складну еволюцію пристосування до нової міжнародної ситуації, викликаної поразкою СРСР у "холодній війні" та його розпадом. На президентських виборах у листопаді 2000 р. 43-м президентом США став Джордж Буш-молодший. Адміністрація Буша проголосила стратегічною метою утвердження домінуючого становища США в системі міжнародних відносин. Намагання США створити в Іраку проамериканський уряд призвели до антиамериканського повстання, яке набрало широких масштабів. Спроби США переломити ситуацію в Іраку за допомогою силових методів, воєнним шляхом, не мали успіху. Навіть збільшення в 2007 р. контингенту американських військ в Іраку було приречене на провал. Війна в Іраку забрала життя понад З тис. американців, а понад 20 тис. було поранено. Іракська кампанія адміністрації Дж. Буша-молодшого втратила підтримку в.Конгресі і в американського народу. В листопаді 2008 р. вона була змушена укласти угоду про виведення американських військ із Іраку до 31 грудня 2011 р.Економічна програма :будувалася на зменшенні податків, стимулюванні підприємницької діяльності та скороченні регулярної дії федерального управління. Податкова політика адміністрації призвела до скорочення надходжень до федерального бюджету. Через два роки витрати на ведення війни в Афганістані та Іраку зумовили збільшення федерального боргу до 1 трлн дол. на президентських виборах у 2004 р. Дж. Буш-молодший був переобраний на другий термін. На президентських виборах 4 листопада 2008 р. переміг кандидат від Демократичної партії Барак Хусейн Обама. Він став 44-м президентом США і першим американським президентом з темним кольором шкіри.

58.Західноєвропейські демократії:Вел.Брит. та Франція(20-поч.21ст.)

До вересня 1944 р. майже всю територію Франції було визволено від німецької окупації франко-англо-американськими військами і внутрішніми силами Опору. 30 серпня 1944 р.Тимчасовий уряд Французької Республіки, який очолив генерал Шарль де Голль. Він розпочав відбудову державного суверенітету й економіки країни .Уряд де Гол-ля здійснив націоналізацію вугільної, газової, електротехнічної промисловості, низки великих банків; у соціальній сфері здійснив заходи щодо захисту незаможних, підвищення заробітної плати і пенсій. У грудні 1946 р. була прийнята нова Конституція Франції- почалася 12-річна історія Четвертої республіки. Конституція встановлювала загальне право на працю, відпочинок, соціальне забезпечення й освіту. Франція проголошувалася парламентською республікою. Головну роль у політичному житті повинен був відігравати двопалатний парламент. З кінця 40-х років у Франції починається економічне піднесення. 1949 р. держава вступила до Північноатлантичного пакту (НАТО). 1951 р. Франція підписала з ФРН, Німеччиною,Бельгією. Люксембургом і Голландією договір про Європейське об'єднання вугілля і сталі, що стало початком створення Спільного ринку (1957 р.). Однак найбільш жорстокою стала війна Франції проти національно-визвольного руху в Алжирі (1956-1962).У вересні 1958 р. на референдумі французи схвалили нову Конституцію, розроблену де Голлем. Конституція передбачала зміну форми державного правління. Франція ставала президентською республікою. У грудні цього року де Голля було обрано першим президентом П'ятої республіки.У внутрішній політиці уряд взяв курс на стабілізацію фінансової системи і підвищення конкурентоспроможності промисловості та с\г. Франція перетворилася на сучасну індустріальну державу з передовою багатогалузевою промисловістю, включаючи атомну й аерокосмічну. 1960 р. Франція вперше здійснила випробування власної ядерної зброї.У квітні 1969 р. на референдумі з питань адміністративної реформи пропозиції де Голля не здобули підтримки, він пішов у відставку. На виборах, які відбулися в червні, новим президентом було обрано представника гол-лістської партії Жоржа Помпіду (1969-1974). Уряд Ж. Помпі-ду, враховуючи настрої мас, послабив державну регламентацію економіки, розширив соціальне законодавство. Поліпшилися відносини зі США. Після смерті Помпіду президентом обрали Валері Жіскар д'Естена (1974-1981), який продовжував політичний курс свого попередника.1981 р. за умов гострої економічної кризи до влади у Франції прийшов блок лівих партій. Президентом став соціаліст Франсуа Міттеран. У травні 1995 р. на президентських виборах у гострій боротьбі перемогу здобув Жак Ширак (у 2002 р. переобраний президентом на другий термін). Тяжко хворий Ф. Міттеран помер у січні 1996 р.У квітні- травні 2002 р. відбулися президентські вибори. Ширак удруге став президентом Франції, На президентських виборах у квітні - травні 2007 р. перемогу здобув представник правоконсервативних сил, міністр внутрішніх справ 52-річний Ніколя Саркозі.

Британія

60.ФРН та НДР у 1945-1990.Обєднання Німеччин та її подальший розвиток.

Федеративна Республіка Німеччина. Внутрішня політика уряду Аденауера була спрямована на економічне відродження країни за допомогою зміцнення приватного підприємництва, розвитку вільної конкуренції та соціального спрямування ринкової економіки .Економіка ФРН розвивалася надзвичайно швидкими темпами; успіхи в економіці в 50-х роках було названо "німецьким економічним дивом". До кінця 1950 р. у ФРН було досягнуто довоєнного рівня економічного розвитку всієї Німеччини. До кінця 60-х років ФРН стала третьою промисловою державою світу (після США та СРСР). У зовнішній політиці уряд Аденауера взяв курс на європейську інтеграцію.1957 р. ФРН стала співзасновником Європейського Економічного Співтовариства. ФРН посіла 4-те місце у світі за обсягом випуску промислової продукції (після США, СРСР і Японії). Піднявся і життєвий рівень громадян ФРН.

Німецька Демократична Республіка. Життя східних німців будувалося за радянським зразком. 1950 р. державний сектор уже охоплював 77 % потужностей промислового виробництва; на селі здійснювалася примусова колективізація, яка завершилася на початку 60-х років1956 р. у НДР одночасно з Польщею та Угорщиною виникла політична криза. Протестом проти німецького соціалізму став потік біженців із НДР, переважно через територію Західного Берліна у ФРН; за 1953-1961 рр. кількість біженців становила 2 млн осіб.З початку 60-х років НДР перебувала у стані відносної економічної стабілізації. НДР досягла чи не найвищого рівня й якості промислового виробництва, ввійшовши в десятку найбільш промислово розвинутих країн світу, і мала найвищий рівень життя серед соціалістичних країн. Проте було й очевидним відставання НДР від ФРН у соціально-економічному розвитку та обмеженість демократичних свобод у НДР.1990 р. відбулися перші в історії вільні вибори до Народної палати. Перемогла некомуністична опозиція на чолі з християнськими демократами. У травні 1990 р. було підписано державний договір між ФРН і НДР про створення, починаючи з 1 липня, валютного, економічного і соціального союзу двох німецьких держав. 31 серпня в Берліні підписали договір про об'єднання, який передбачав входження Східної Німеччини до складу ФРН З жовтня 1990 р. 2 грудня 1990 р. були проведені вибори до бундестагу об'єднаної Німеччини, на яких переміг союз ХДС/ХСС. Федеральним канцлером залишився Г. Коль, Економічне становище Німеччини після об'єднання виявилося досить складним. Об'єднана Німеччина стала важливим фактором міжнародних відносин. Вона - член НАТО, провідний учасник Європейського Союзу.У другій половині 90-х років Німеччина стала брати активну участь у миротворчих операціях в Європі. На початку XXI ст. зовнішня та оборонна політика Німеччини набула глобального характеру.

62.СРСР у 1945-1991рр.загальна характеристика.

Після закінчення війни проти гітлерівської Німеччини радянський народ одержав можливість розпочати мирну творчу працю. Відбудова народного господарства відбувалася в складних умовах.За час війни країна втратила 27 млн осіб, 30 % національного багатства. В березні 1946 р. був прийнятий план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр., який передбачав відбудову народного господарства. Все менше і менше коштів спрямовувалося на будівництво житла і виробництво товарів народного попиту. Водночас радянське керівництво змогло зосередити величезні кошти на відродженні залізничного транспорту, паливно-енергетичного комплексу, металургії та машинобудування. Насильницькими методами, які супроводжувалися репресіями і депортаціями, створювалися нові колгоспи в західних областях Білорусії та України, Правобережній Молдавії, республіках Прибалтики. Хоча війна піддала суворому випробуванню тоталітарне мислення, перебуваючи між її страшними жорнами, люди стали відкривати для себе те, що можуть самостійно керувати собою, в них похитнулася сила ідеологічних містифікацій влади. Проте, як показали повоєнні роки, увага керівників держави і партії була спрямована не стільки на демократизацію суспільства і пошуки ефективних шляхів піднесення економіки, скільки на пошуки конкретних "винуватців" її незадовільного розвитку. "Холодна війна" не лише ускладнила виконання планів відбудови народного господарства. На її тлі простіше було робити внутрішню політику більш жорсткою. Це стосувалося широких мас людей, творчої і технічної інтелігенції, окремих народів, партійних і державних діячів, навіть безпосереднього оточення Сталіна.У1946-1948 pp. керівництво КПРС здійснило наступ на творчу інтелігенцію. Були прийняті рішення щодо редакцій низки журналів, кінофільмів, репертуару драматичних театрів, у яких відомі письменники і поети, драматурги і композитори звинувачувалися в антирадянщині і плазуванні перед Заходом.Тридцять років Сталін керував величезною країною, в якій проводився перший у світі соціалістичний експеримент. За цей час країна пройшла індустріалізацію, насильницьку колективізацію, хвилі масового терору, руйнуючу війну і перетворилася в одну з двох наддержав з атомною зброєю, які тримали в руках долю світу. СРСР володів найбільшою сухопутною армією світу і посів друге місце після США за промисловістю, що вдалося досягти завдяки тотальній системі управління. Проте в умовах цієї системи виникла глибока суперечність між необхідністю змін у соціально-політичній і економічній сферах і нездатністю державного апарату усвідомити та здійснити ці зміни.Відлига. (1953-1964)Смерть Й.В. Сталіна в березні 1953 р. викликала в радянському суспільстві широку палітру настроїв. Проте смерть вождя полегшила пошуки виходу з суперечностей, які охопили всі сфери суспільного життя.Хрущовська "відлига" охоплює процес десталінізації, перетворення в суспільно-політичному житті, оновлення партії, перетворення в економії та лібералізацію зовнішньополітичного курсу.Важливою віхою в процесі десталінізації став XX з'їзд КПРС, на закритому засіданні якого М. Хрущов проголосив доповідь "Про культ особи і його наслідки".Саме під його керівництвом 1961 р. на черговому XXII з'їзді КПРС була прийнята нова програма партії, яка проголошувала будівництво комунізму через двадцять років: досягнення найвищого у світі виробництва продукції на одну особу, перехід до комуністичного самоврядування і виховання нової людини комуністичного суспільства.М.С. Хрущов і його оточення намагалися здійснити курс економічних реформ, особливо в сільському господарстві, для того, щоб забезпечити населення продовольство, збільшувалося фінансування галузей агросфери. Було розроблено заходи і в галузі управління промисловістю. 1957 р. прийнято закон про перебудову управління промисловістю. Змінювалася галузева система управління, яка здійснювалася через міністерства і відомства. Новою основною організаційною формою управління стали Ради народного господарства (раднар-госпи).Передбачалося, що перехід до територіального принципу управління значно зміцнить економічні зв'язки всередині регіонів і республік, усі промислові підприємства і будівництва передавалися до регіональних органів (раднаргоспів). Цього не відбулося, бо централізована система управління гальмувала розвиток економіки, збереглися адміністративні методи господарювання. Була порушена єдина науково-технічна політика у країні в умовах науково-технічної революції.Перетворення періоду 1953-1964 рр. були першою і найбільш значною спробою реформувати радянське суспільство, подолати сталінську спадщину, обновити політичні, державні і соціальні структури. Проте здійснити це вдалося частково, цей шлях ще треба було пройти. Хрущовська "відлига" була не довгою, але мала значення для майбутнього.Роки "застою" (1964-1985)У жовтні 1964 р. М.С. Хрущов був звільнений з усіх посад і відправлений на пенсію. Найбільший внесок у цю справу зробив один з ініціаторів і організаторів зміщення Хрущова Л.І. Брежнєв. Правління Брежнєва супроводжувалося безмірним звеличуванням його особи, створенням нового культу. З приходом до влади Брежнєва в політичному курсі радянського керівництва утверджувалися консервативні тенденції, нарощувалися негативні процеси в економіці, соціальній та духовній сферах життя суспільства, що призвело на початку 80-х років до передкризової ситуації. Період правління Брежнєва отримав в історії назву "застою". В зовнішній політиціі брежнєвсь-ка адміністрація прагнула нормалізувати відносини з Заходом, але водночас реалізувала політику втручання в справи інших країн. Помер 10 листопада 1982 р.Нового генсека Ю.В. Андропова (листопад 1982 р.) по-різному було зустрінуто в суспільстві. Прагнення демократії, незламне в дисидентах, захисниках людських прав і свобод, які жорстоко придушував Андропов (16 років - голова КДБ), було несумісне з визнанням його генсеком. Однак були і ті, які знудилися за "сильною рукою", яку вбачали в наступнику Брежнєва. Новий генсек провів низку кадрових змін, значну увагу приділяв боротьбі з бюрократизмом, безгосподарністю і корупцією. Населенню країни запам'яталися "облави" на прохідних підприємств і установ, міліцейські наскоки на клуби і кінотеатри для виявлення прогульників, штрафні санкції, вирахування із заробітної плати. Проте заходи з "наведення порядку" не привели до бажаних результатів, хоча широкі маси сподівалися на оздоровлення морально-політичного клімату.Перебудова" та розпад СРСР (1985-1991)Розпаду СРСР передували декілька основних причин. І. Криза соціальної сфери наприкінці перебудови:станом на 1988 р. рівень життя народних мас значно погіршився; гострою залишалася житлова проблема;різко підвищилися ціни на товари першої необхідності (за 1990 р. - у 8 разів).Отже, основні причини краху перебудови такі:1) відсутність чіткої стратегії перебудовних процесів та пов'язаних із цим серйозних прорахунків у зовнішній і внутрішній політиці;2) відсутність надійної президентської команди М. Горбачова, його нерішучість і непослідовність у проведенні основних політичних та економічних реформ; неприпустимо низький інтелектуальний рівень керівників компартії та держави;3) шалений опір перебудові старого партійно-державного апарату;4) конфлікт між тоталітарною системою і прагненням народів СРСР до демократії й національного самовизначення;5) поразка СРСР в ідеологічному і психологічному протистоянні із Заходом.7. У листопаді 1990 р. у Парижі відбулася зустріч країн - учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі. СРСР підписав Паризьку хартію.Найважливішими результатами стали: зникнення радянської загрози; завершення "холодної війни" .21 серпня 1991 р. відкрилася надзвичайна сесія Верховної Ради РРФСР. З делегацією парламенту РРФСР М. Горбачов повернувся до Москви.Події 19--21 серпня 1991 р. - це закінчення процесу перебудови в СРСР.Розпад СРСР.7 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі (Білорусь) зібралися лідери Білорусі (С. Шушкевич), Росії (Б.Єльцин) і України (Л. Кравчук). Результатом їхніх переговорів стало підписання 8 грудня 1991 р. угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).Основні положення цієї угоди з урахуванням застережень, прийнятих Верховною Радою України, такі:1) три держави, які підписали Союзний договір 1922 р., заявляють, що СРСР як держава припиняє своє існування;

64.Країни Центральної та Східної Європи:від тоталітаризму до демократії(1945до нині)

Польща.Внутрішньополітична ситуація в Польщі по закінченні Другої світової війни була дуже складною. В боротьбі за владу протистояли дві політичні сили, що брали участь в антифашистському русі Опору- створений партіями соціалістичної орієнтації Польський комітет національного визволення, підтримуваний СРСР, і Крайова рада народова, орієнтована на підтримку емігрантського польського уряду. У 1947 р. на виборах у перший післявоєнний польський парламент - Законодавчий сейм - переміг Демократичний блок, що складався з політичних партій соціалістичної орієнтації.партія ПОРП.Новий соціалістичний режим за підтримки СРСР розпочав перетворення за радянським зразком. На пд сх. Польщі до 1947 р. діяли загони У ПА. Польсько-українська різанина тривала до моменту проведення урядом так званої акції "Вісла". Під приводом боротьби з У ПА влада виселила і розпорошила по території Польщі 140 тис. Українців.У 1952 р. було ухвалено Конституцію Польської Народної Республіки (ПНР), ліквідовано інститут президентства і створено колективний орган керівництва - Державну раду. Після масових антиурядових виступів робітників і студентів у 1970 р. першим секретарем ЦК ПОРП було обрано Е. Герека. Скасовувалося підвищення цін, розпочався процес оновлення економіки, внаслідок чого ситуація в країні тимчасово нормалізувалася. Чергова зміна партійного керівництва не стабілізувала ситуацію в країні. Радянське керівництво, налякане перспективою приходу до влади в Польщі демократичних сил, погрожувало військовим втручанням у польські справи за чехословацьким сценарієм 1968 р. і вимагало негайного запровадження в країні надзвичайного стану. У1981 р. головою ради міністрів і першим секретарем ЦК ПОРП обрали міністра оборони генерала В. Ярузельського. Саме він оголосив 13 грудня 1981 р. у Польщі воєнний стан. На початку 1990 р., остаточно втративши підтримку народу, ПОРП саморозпустилася і Ярузельський склав свої повноваження президента. В грудні 1990 р. на перших прямихпрезидентських виборах перемогу здобув лідер "Солідарності" Л. Валенса. Комуністичний режим у Польщі зазнав повного краху.Почалися економічні реформи.У квітні 1997 р. парламент схвалив Конституцію Польщі, відповідно до якої було встановлено парламентсько-президентську форму правління з чітким поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Внаслідок цілеспрямованої діяльності влади Польща в березні 1999 р. стала членом НАТО, а в травні 2004 р. - ЄС.25 вересня 2005 р. на парламентських виборах у Польщі перемогла партія Ярослава Качинського . 3 липня 2006 р. уряд очолив його брат - Ярослав Качинський.Польща традиційно підтримує прагнення України до інтеграції з Європейським Союз і НАТО. Чехословаччина (Чехія, Словаччина)Одним із наслідків завершення Другої світової війни були визволення від фашизму і возз'єднання Чехії та Словаччини і відродження єдиної Чехословацької Республіки. Утворений антифашистськими силами різної політичної орієнтації Національний фронт чехів і словаків 5 квітня 1946 р. у м. Кошице сформував коаліційний уряд, який проголосив проведення демократичних перетворень. В результаті перемоги на виборах в Установчі національні збори (парламент) у травні 1946 р. вона сформувала новий коаліційний уряд на чолі з лідером КПЧ К. Готвальдом. Президентом республіки залишився Е. Бенеш.у травні 1948 р. новим президентом ЧСР був обраний лідер чехословацьких комуністів Готвальд.З кінця 50-х і до кінця 60-х років Чехословаччина розвивалася досить успішно завдяки значному економічному потенціалу, який мала ще до війни. За рівнем добробуту населення ЧСР випереджала інші країни соціалістичного табору. Особливо активно демократизація відбувалася навесні 1968 р., тому ці події отримали назву "Празька весна"."Празька весна" закінчилася поразкою комуністів-реформаторів. КПЧ і країну очолив Г. Гусак. Нове комуністичне керівництво Чехословаччини відмовилося від економічних і політичних реформ. Почалися роки застою та наростання кризових явищ у чехословацькому суспільстві.Через 21 рік після "Празької весни" під час так званої "оксамитової революції", тобто ненасильницьким шляхом, комуністичний режим було повалено. Головна причина революції - відсутність демократичних свобод і економічне відставання від Заходу. В грудні 1989 р. було сформовано коаліційний уряд національної згоди й президентом країни обраний - В. Гавела, а також на вимогу словаків змінено назву країни на Чехословацьку Федеративну Республіку (ЧСФР).Після падіння комуністичного режиму в країні загострилося національне питання: у Словаччині дедалі сильнішим ставав рух за її відокремлення від Чехії. Прагнення словаків до національної незалежності та економічні суперечності між двома республіками стали основною причиною поділу країни. 1 січня 1993 р. Чехословацька Федерація за згодою обох сторін була поділена на дві держави - Чеську і Словацьку Республіки. Після "оксамитового розлучення" в обох державах були проведені президентські вибори. Президентом Чеської Республіки став В. Гавел, який був переобраний і на другий термін, а Словацької - М. Ковач, якого на наступних виборах змінив Р. Шустер. У травні 2004 р. Словацька Республіка була прийнята до НАТО та ЄС. З 2004 р. президентом Словаччини став Іван Гашпарович. У1999 р. Чехія була прийнята до НАТО, а в травні 2004 р. - до ЄС. Відповідно до Конституції Чехія є парламентською демократією. 2-3 червня 2006 р. на виборах до палати депутатів сенату Чехії перемогла Громадянська демократична партія Вацлава Клауса .15 лютого 2008 р. президентом Чехії переобрали Вацлава Клауса.Болгарія. У вересні 1946 р. відбувся референдум, за результатами якого було ліквідовано монархію і проголошено країну Народною Республікою Болгарією (НРБ). Уряд до 1949 р. очолював голова Болгарської робітничої партії Г. Димитров. У грудні 1947 р. була прийнята нова Конституція країни, яка узаконила всевладдя комуністів і проголосила будівництво основ соціалізму за радянським зразком.У 70-ті роки розпочався спад виробництва, а з початку 80-х - наростання кризових явищ у Болгарському суспільстві, що

усвідомлювало необхідність рішучих реформ. початку 1990 р. стала називатися Болгарською соціалістичною партією (БСП).У липні 1991 р. була прийнята нова демократична Конституція Республіки Болгарії. Почалися ринкові перетворення, але слабкість економіки, орієнтація на СРСР, відсутність досвіду приватизації спричинили різкий спад виробництва. На середину 1994 р. 60% населення за рівнем доходів опинилися за межею бідності. У січні 2002 р. президентом Болгарії став Георгій Перванов, який був переобраний у 2006 р.2004 р. Болгарія була прийнята до НАТО, а 1 січня 2007 р. - доЄС.Після розпаду Югославії в 1992 р. Чорногорія увійшла до союзної федерації з Сербією. Була створена Союзна Республіка Югославія (СРЮ). У 2002 р. країна отримала нову назву - Сербія і Чорногорія.