Naukoviy_visnik_
.pdf
Випуск 1
вищою метою суспільства всебічний розвиток людини. Гуманізація екологізованої географії формується як особистісно орієнтована концепція розвитку людини в рамках організованого навчання і виховання, виступаючи в сучасних умовах як парадигма становлення людини в демократичному суспільстві.
Екологізація сучасної географії, на думку Я. Г. Машбіца, має бути наукою “для людини”, “від людини”, “через людину” і розглядатися у взаємовідносини системи “людина – природа”, “людина – господарство”, “людина – довкілля” [1, c. 126]. Такий підхід дозволить актуалізувати гуманістичне спрямування в екологізації географії і пов’язати його з рішенням все більш загострюються екологічних проблем.
Екологізація географії – це перехід від позиції стороннього спостерігача до позиції безпосереднього учасника всіх природних процесів. Це комплекс заходів, який включає в себе:
–проведення інтегрованих уроків;
–розробку окремих екологічних підтем в різних розділах географії;
–проведення позакласних заходів, соціально-значущих і дослідницьких проектів [3, c. 16]. Під завданнями екологізації географії слід розуміти таке:
–навчити учня науковим знанням про природу, необхідним для оптимізації природокористування, збереження і поліпшення якості навколишнього середовища;
–сформувати уявлення про основні проблеми взаємодії суспільства і природи; про форми, розміри і наслідки антропогенного впливу на природне середовище;
–дати уявлення про глобальні, регіональні і локальні екологічні проблеми;
–ознайомити з основними екологічними проблемами і представити способи їх вирішення. Важливо відзначити, що екологізація географічної освіти полягає не стільки в розширенні
обсягу екологічної інформації, скільки у формуванні екологічного мислення, що включає в себе уявлення:
1)про єдність світу і взаємопов’язаності всіх протікають у ньому процесів;
2)необхідності порівняння діяльності людини з інтересами збереження екології природного середовища;
3)пріоритетність екологічних інтересів перед інтересами як соціальними, економічними і політичними;
4)необхідності екологічно обґрунтованих обмежень в споживанні природних ресурсів та
енергії.
Досягненню кінцевої мети екологічної освіти сприяє екологізація навчально-виховного процесу з географії всіма блоками навчальних планів, введення нових нормативних і спеціалізованих екологічних курсів, створення профільних еколого-природничих освітніх інституцій різного рівня, поглиблене вивчення низки предметів.
Відтак, завданням освіти має стати, передусім, забезпечення усвідомлення індивідами процесів соціального розвитку, науково-спроможне теоретичне осмислення майбутнього та перетворення його на об’єкт практичної дії [2, c. 114].
Зважаючи на зазначені позиції, нами розроблено та обґрунтовано шість рівнів екологізації, кожен з яких має власні ознаки й забезпечується процесом вивчення відповідних предметів
(табл. 1):
|
Т а б л и ц я 1 |
|
Характеристика рівнів екологізації |
|
|
Рівень екологізації |
Характеристика змісту |
|
Історія виникнення проблеми. Правові та соціальні аспекти. Природоохоронні |
Інформаційно- |
|
пізнавальний |
постанови уряду. |
|
121 |
Науковий часопис СНТ імені Григорія Волинки
Рівень екологізації |
Характеристика змісту |
|
|
Підготовчий |
Аналіз конкретних випадків негативного впливу на навколишнє середовище |
|
підприємствами галузі. Причини виникнення та способи упередження і |
|
усунення виникнення. |
Структурно-логічний |
Узагальнення причинно-наслідкових зв’язків забруднення навколишнього |
|
середовища. Визначення наслідків негативного впливу на всіх рівнях |
|
екологічних угруповань. |
Конструктивно- |
Формування навичок і вмінь приймати техніко-екологічні рішення у |
екологічний |
відповідності з вимогами свідомого природокористування. |
|
|
Професійно-екологічний |
Реалізація конкретних еколого-практичних заходів у професійній діяльності та |
|
повсякденному житті. |
Свідомо-етичний |
Впровадження екологічних аспектів у професійну діяльність і повсякденне |
|
життя, формування нових стереотипів поведінки. |
Тобто, реалізація екологізації географічної освіти є важливою умовою спонукання учнів до активності, відповідальності та до співучасті у вирішенні різного виду екологічних проблем.
Список використаних джерел:
1.Марцева Л. А. Проблеми екологічної освіти та виховання екологічної культури студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації / Л. А. Марцева // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук,
пр. : у 2 ч. / редкол. : І. А. Зязюн та ін. – К. : Вінниця, 2002. – Ч. 2. – С. 124-128.
2. Мельниченко А. А. Гуманізація освіти як принцип формування екологічної свідомості
/А. А. Мельниченко, Р. О. Касаткіна, С. В. Савицька // Вісник національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”: Філософія. Психологія. Педагогіка . – 2007. – № 2, Ч. 2.
– С. 114-117.
3.Тимчук І. М. Педагогічні умови гуманізації навчання майбутніх екологів у процесі фахової підготовки : автореф. на дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 – “Теорія і методика професійної освіти”
/І. М. Тимчук. – Вінниця, 2010. – 20 с.
4.Філіпчук Г. Г. Еко-етична парадигма в освіті дорослих / Г. Г. Філіпчук // Педагогічний процес: теорія і практика : зб. наук, праць. – К. : П / П “EKMO”, 2005. – С. 281-286.
A n n o t a t i o n
Theses is devoted to understanding the factors humanization of the educational process in the training course geography where possible to apply the basic principle of environmental awareness. Demonstrate the possibility of creating preconditions tradition of ecology in terms of transformation processes of modern society. Analyzed the essential characteristics, semantic content and functions performed greening of geography in the modern educational space. The algorithm greening and grounded its six levels, each with its own characteristics.
Keywords: methods of teaching of geography, ecological worldview, ecological culture, types of ecological culture, the environment, the learning process.
122
Випуск 1
УДК: 37.016:911.2
Марченко Ю. В., Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Науковий керівник: Покась Л. А., канд. пед. нук, доцент
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ З ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ
Анотація. Висвітлено актуальність застосування інноваційних технології у навчанні фізичної географії. Зазначено технології, які можна застосовувати під час проходження педагогічних практик у загальноосвітніх навчальних закладах. Окреслено використання інноваційних технологій як реалізацію комплексного розвитку особистості. Розкрито ефективність навчальної діяльності з використанням педагогічних технологій. Досліджено вплив інноваційних технологій на рівень успішності школярів у процесі навчання з географії.
Ключові слова: інноваційні технології, фізична географія, школярі, загальноосвітні навчальні заклади, методика навчання.
Глибокі та якісні зміни, що відбулися у становленні суспільства спровокували зміни у процесі навчання та виховання школярів. Учитель сьогодні має надалі стимулювати збільшення самостійності й самодостатності особистості, її творчу активність [1]. Як показують результати досліджень науковців, зниження інтересу учнів до навчання здебільшого викликане нездатністю вчителя знайти спільну мову з школярами, зацікавити їх до вивчення предмету, одноманітність навчального процесу, проблемами учня у взаємовідносинах з однокласниками чи вчителем, задавання вчителем дуже легкого матеріалу, який не вимагає від них певного напруження або ж навпаки дуже складних завдань, які є непосильними для учнів, що зрештою і може відбити в них інтерес до вивчення певного предмета [2; 4; 5].
Пошук учителів досконалих форм навчання привів до широкої апробації інноваційних технологій. Ці навчальні системи не нові для педагогічної науки, але середовище у якому вони випробовуються – мало вивчене. Суперечності, що склалися у процесі випробовування інноваційних технологій в умовах модернізації української школи, доводять актуальність теми дослідження на сучасному етапі.
“Інновація” означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов’язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових “переможних методик”, які за короткий час мають дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо [3].
Проблематика застосування інноваційних технологій у навчально-виховному процесі відома. Над цією проблемою працюють як зарубіжні науковці, так і вітчизняні: С. Капіруліна, Л. Карташова, М. Кларін, Л. Покась, О. Пометун, Д. Пузіков, Г. Селевко, Л. Семко, С. Сисоєва, О. Топузов та ін.
Метою нашого дослідження є теоретично обґрунтувати та дослідити використання інноваційних технологій у навчально-виховному процесі з фізичної географії у загальноосвітніх навчальних закладах.
Відповідно до мети було поставлено завдання дослідження:
1.Проаналізувати теорію щодо наявності інформації про інноваційне навчання школярів у психолого-педагогічних, методичних, фахових, літературних джерелах.
2.Вивчити сучасний стан використання інноваційних технологій з фізичної географії у загальноосвітніх навчальних закладах як реалізацію комплексного становлення особистості.
3.З’ясувати наскільки сучасні вчителі володіють вмінням працювати з школярами за допомогою використання інноваційних технологій.
4.Показати методичні особливості інноваційних технологій та їх вплив на підвищення
123
Науковий часопис СНТ імені Григорія Волинки
ефективності навчання школярів.
“Інноваційні технології – це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Система ґрунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому “педагогічні технології” пов’язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо [5,
с. 132].
Педагогічні технології можуть розрізнятися за різними критеріями: за джерелом виникнення, цілями і завданнями, можливостями педагогічних засобів, функціями вчителя, що здійснюються за допомогою технології, елементами яких вважають уміння оперувати навчальним та технічним обладнанням, доречне використання наочного матеріалу.
Інноваційні технології у педагогіці мають забезпечити розвиток і саморозвиток особистості учня з огляду на виявлені його індивідуальні особливості. Спектр методик і технологій, що складають її зміст значний: Вальдорфська педагогіка, методика Марії Монтессорі, колективний спосіб та індивідуалізація процесу навчання, технології ігрові, модульно-розвивального, проблемного, дистанційного навчання, рівневої диференціації, мультимедійні, сугестивні, інтерактивні та інші.
Воснову структури цілісної системи методичної роботи з формування конкретних уявлень
іреальних знань школярів про навколишній світ покладено навчання “блоками” – за природничими темами. Крім того, інноваційний варіант цієї системи спрямований на рівномірне поєднання зусиль усіх учасників групового навчання. Навчальна група – є основою для організації навчально-виховного процесу з використанням інноваційних технологій. Як показує практика найбільш результативним є склад із п’яти учасників. Таку кількість учитель спроможний охопити одночасно, тому оцінювання зусиль буде об’єктивним. Дуже важливо групові завдання конструювати з урахуванням кількісного складу, щоб під час розподілення частки кожен був задіяний у роботі виконання і міг бути корисним своїй групі [4, с. 14].
Інновації у педагогіці передбачають розробку та впровадження нових форм, методів та засобів підвищення ефективності навчально-виховного процесу. При виборі інноваційних технологій педагог має враховувати наступні параметри: емоційно-психологічний та психофізичний стан, загальний рівень культурного і вікового розвитку, сформованість відношень, духовний та інтелектуальний розвиток школярів та ін. [4].
Будь-яка інтерактивна технологія має відповідати певним основним методологічним вимогам, тобто критеріям технологічності. Можна виділити наступні критерії технологічності
педагогічного процесу, зокрема: 1) концептуальність; 2) системність; 3) керованість; 4) ефективність; 5) відтворюваність.
Концептуальність – опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне і соціально-педагогічне обґрунтування досягнення навчальних цілей. Системність має мати всі ознаки системи: логічність процесу, взаємозв’язок усіх його частин, цілістністю. Керованість передбачає можливість діагностичного планування, проектування навчального процесу, поетапної діагностики, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів. Ефективність зазначає, що сучасні інноваційні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і мають бути ефективними за результатами, оптимальними за затратами, гарантувати якість навчання. Відтворюваність має на увазі можливість застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах, іншими суб’єктами.
Аналіз анкет учителів у загальноосвітніх навчальних закладах міста Києва:
ЗОШ № 281, 197, 115, № 53, 58, ліцей “Еко” показав, що найчастіше у своїй педагогічній діяльності вони (74%) використовують інноваційні технології у період переатестації і дуже часто – під час проведення звичайних традиційних уроків. Отже, спостерігаємо безсистемне застосування інновацій у навчально-виховному процесі з фізичної географії.
26% учителів – не використовують інноваційних технології. Ми з’ясували причини, що вважають неефективними, бракує методичної літератури, велика завантаженість педагогів. На
124
Випуск 1
запитання анкети “Чи впливають інноваційні технології на рівень підвищення успішності школярів?”, 95% учителів дали стверджувальну відповідь. Цікавим виявився факт, що 30% вчителів застосовують власні авторські розробки інноваційних технологій, а не готових, запозичених. Отже, в педагогів є бажання до пошуку нового. Зазначимо, що респондентами були учителі різного віку й педагогічного досвіду. Вибірка складала 25 учителів-предметників природничого циклу. Дані збирались у процесі анкетування респондентів з використанням самостійно розробленої анкети.
Отже, результати теоретичного та емпіричного вивчення поставленої проблеми дозволяють сформулювати наступні висновки:
1.Теоретичний аналіз літературних джерел показав, що проблемою дослідження в українській педагогіці і психології займаються недостатньо, несистематично, поверхово. Найчастіше учителі географії використовують у своїй діяльності інновації, які найчастіше популізуються у фаховій літературі. Мало учителів, які “ризикують” з нововведенням. Більшість дотримуються традиційності і з недовірою відносяться до нового, незнайомого їм.
2.Проведення емпіричного дослідження дає змогу зрозуміти, що стан запровадження інноваційних технологій для навчання школярів знаходиться на достатньому рівні. У загальноосвітніх навчальних закладах міста Києва, де проводився педагогічний експеримент, створено педагогіко-психологічні умови для розвитку й становлення особистості. Молоде покоління учителів готове до введення інноваційності у навчально-виховний процес, але їм бракує досвіду, підтримки з боку адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів.
3.Педагогічною та психологічною особливість інноваційних технології у педагогіці є забезпечення розвитку і саморозвитку особистості школяра з огляду на виявлені його індивідуальні особливості як суб’єкта пізнання предметної діяльності і реалізуються у особистісно-орієнтованій освіті.
4.Використання інноваційних технологій на уроках фізичної географії впливає на підвищення ефективності навчання та виховання школярів.
Однак, отримані дані не вичерпують тему дослідження. Тому потрібно надалі досліджувати, розробляти, впроваджувати і ширше застосовувати інноваційні технології у навчально-виховному процесі старшої школи, в умовах профільного навчання.
Список використаних джерел:
1.Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [Електронний ресурс] / Міністерство освіти і науки України, 2011. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/state_standards/
2. |
Загальна методика навчання географії : підручник / О. М. Топузов, В. М. Самойленко, |
|
Л. П. Вішнікіна. – К. : ДНВП “Картографія”, 2012. – 512 с. |
3.Інноваційні технології у педагогіці [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ua.textreferat.com/referat-12401.html. – Заголовок з екрану. – Мова – укр.
4.Покась Л. А. Особливості сучасного уроку засвоєння нових знань з географії у 6 класі [Електронний ресурс] / Л. А. Покась, Н. В. Сльоза. – Режим доступу : http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/8257.
5.Освітні технології : навчально-методичний посібник / за ред. О. М. Пехоти. – К. : “А.С.К.”, 2002. –
С. 132.
A n n o t a t i o n
The urgency of the use of innovative technology in teaching physical geography. These technologies, which can be used during pedagogical practice in secondary schools. Outlined use of innovative technologies as the implementation of the integrated development of personality. Reveals the effectiveness of training activities with the use of educational technology. The influence of innovative technologies on the level of success of pupils in the learning process of geography.
Keywords: innovative technology, physical geography, pupils, general education, methods of teaching.
125
Науковий часопис СНТ імені Григорія Волинки
УДК: 796.5
Мисик Є. В., Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Науковий керівник: Герасимчук Л. В., викладач
ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ БЕЗПЕКИ В ТУРИЗМІ
У тезах досліджено питання безпеки в туризмі, акцентовано увагу на небезпеках, які можуть спіткати туриста на маршруті. Визначено, що безпека туризму повинна бути заснована на ретельно продуманій, цілеспрямованій і комплексній системі заходів. Запропоновано інноваційні підходи до вирішення цієї проблеми.
Ключові слова: безпека туризму, чинники ризику, психологія безпечного туризму.
Питанням |
забезпечення |
безпеки туризму |
присвячені праці відомих |
учених: |
О. О. Любіцевої, |
Є. В. Панкової, |
В. І. Стафійчук, |
В. О. Григоровича-Барського, |
А. Чухно, |
Т. Демури, П. Ґудзь, Л. Вороніної, В. Мацоли, В. Євдокименко. Світовим співтовариством накопичено великий досвід із розробки заходів безпеки туризму. Але бурхливий розвиток масового міжнародного туризму, його поширення на всі райони земної кулі гостріше ставить питання гарантування безпеки туристів. На думку експертів, останніми роками загроза їхньому життю, здоров’ю та майну значно зросла. А це зумовлює необхідність дослідити саме інноваційні підходи до вирішення проблем безпеки туризму.
Людина з моменту свого народження піддається небезпекам природного, техногенного, антропогенного, біологічного, соціального, екологічного характеру. Хоча, в наш час, більшість з переліку можна віднести саме до небезпек антропогенного характеру і така тенденція спостерігається останні 50, а може і більше років, оптимальних шляхів вирішення ще не було знайдено.
Для більш детального вивчення слід визначити ряд чинників небезпек, які зустрічаються туристам на маршруті, під час трансферу, надання різноманітних послуг, тощо.
Таким чином, шкідливими чинниками (чинниками ризику) у туризмі є:
–небезпека травмування;
–вплив довкілля;
–пожежонебезпека;
–біологічні впливи;
–психофізіологічні навантаження;
–небезпека випромінювань;
–хімічні впливи;
–етап перевезення;
–підвищена запиленість і загазованість;
–специфічні чинники ризику [2].
Окрім цього, саме психологія безпечного туризму становить важливу ланку в структурі заходів із забезпечення безпеки подорожей. Проблеми надзвичайних ситуацій та травматизму при сучасному розвитку туризму неможливо вирішувати тільки адміністративними та інженернимитехнічними методами.
Під психологією безпеки розуміється застосування психологічних знань для забезпечення безпеки подорожей і розгляд психічних процесів, психічних властивостей та аналіз різних форм психічних станів туристів, які характерні для різних видів туризму і найбільш часто виявляються на об’єктах туристської індустрії [2].
У процесі подорожі реакція організму на зовнішні впливи не залишається постійною.
126
Випуск 1
Організм прагне пристосуватися до мінливих умов дійсності, подолати труднощі і небезпеки. При цьому виникає стан психічної напруженості – стрес.
Критичні форми психічного напруження викликають дезінтеграцію психічної діяльності різного ступеня, порушується механізм саморегуляції, втрачаються жвавість і координація дій, можуть з’являтися непродуктивні форми поведінки та інші негативні явища: погіршення орієнтації; невірна оцінка сигналів і параметрів, наприклад, при русі на автомобілі; порушення контролю за процесом діяльності [2].
Таким чином, психологічний стан людини під час подорожі прямо пропорційно впливає на рівень її відповідальності, адекватності, координації, що є головним у забезпеченні безпеки руху та надання послуг. Особливо це стосується організацій, які надають послуги трансферу, так як стресові ситуації на маршруті є їх професійною хворобою. Кандидатів для надання даної категорії туристичних послуг слід обирати ретельно і відповідально ставитися до їх психічного і фізичного стану.
За даними Pulitzer Center загальна кількість загиблих на автомобільних дорогах світу досягло 1 млн. 240 тис. смертей на рік і, на жаль, є всі шанси збільшити число втричі, до 3млн.600тис. на рік до 2030 року. У країнах, що розвиваються смертність на дорогах стала п’ятою за значимістю причиною смерті, серед таких причин, як ВІЛ / СНІД, малярія, туберкульоз та ін. [4].
Безумовно, цей фактор не є вирішальним. Так, пограбування в містах та на дорогах, піратські напади на яхти в окремих районах Світового океану, проблема тероризму, отруєння, інфікування та перенесення хвороб, епідемії, ВІЛ-інфекція, поширення наркотиків, проституція, вандалізм та інші форми насильства, воєнні дії і перевороти можуть спіткати будь-якого туриста та шляху (Рисунок 1).
Головним завданням організаторів масового туризму є – не допустити насамперед реклами таких напрямків, зацікавлення туристів, бажання відвідання. А за умов здійснення подорожі, надати максимальний та мобільний захист.
|
5,9 |
5,3 |
|
5,1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4,3 |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
3 |
|
2,8 |
2,6 |
2,2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Угорщина Польща |
ПАР |
CНД |
Марокко |
Гамбія |
Ізраїль |
Італія |
|||||
|
|
|
|
|
% пограбованих туристів |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 1. Статистика потерпілих туристів від нападів грабіжників станом на 2004 р.
Розвиток масового туризму поставив безпеку подорожування на державний рівень, що значно убезпечило подорожі, але не зняло проблеми, яка загострюється відповідно до воєннополітичної стабільності у світі та в окремих регіонах.
Світовим співтовариством накопичено великий досвід із розробки заходів безпеки туризму. Але бурхливий розвиток масового міжнародного туризму, його поширення на всі райони земної кулі гостріше ставить питання гарантування безпеки туристів. На думку експертів, останніми роками загроза їхньому життю, здоров’ю та майну значно зросла. А це зумовлює необхідність дослідити самеінноваційні підходи до вирішення проблем безпеки туризму [3].
При Виконавчій раді ВТО в 1994 р. було створено Комітет з якості туристичного обслуговування – безпосередньо відповідальний за розробку питань безпеки та захисту туристів.
Першу Міжнародну конференцію з безпеки туризму було проведено 9-11 червня 1995 р. у шведському місті Естерсунд з ініціативи ВТО [3]. Дана організація на міжнародному рівні
127
Науковий часопис СНТ імені Григорія Волинки
покликана зменшити відсоток травматизму, нещасних випадків, розгортання епідемій, тощо, під час туристичних поїздок. На засіданнях Комітету розглядаються підходи до розробки заходів щодо безпеки та захисту туристів, заслуховуються доповіді про необхідність мати туристську поліцію у великих туристських центрах тієї чи іншої країни на основі вже наявного досвіду інших держав у цьому напрямку.
Безпека туризму повинна бути заснована на ретельно продуманій, цілеспрямованій і комплексній системі заходів. Її можна поділити на ряд рівнів, починаючи з безпеки транспорту, готельних та рекреаційних комплексів, туристичних центрів, а також країни в цілому. При цьому вжиті заходи безпеки не повинні завдавати шкоди інтересам, обмежувати права і свободи як самих туристів, так і місцевих жителів [1, с. 110].
Таким чином, до підходів, що можуть позитивно вплинути на проблему безпеки в світі слід вважати наступні:
–більше ретельний підбір персоналу готелів, водіїв, поліцейських, працівників готелів, ресторанів, тощо;
–надання специфічних функцій правоохоронним органам, або цільове створення поліції з питань туризму;
–надання прозорої та відкритої інформації, доступної за сприйняттям, про культуру, звичаї, специфіку життя в країнах;
–співпраця посольств різних країн та туристичних фірм, як посередників між туристом та
країною;
–посилення та удосконалення нормативно – правового регулювання туризму в країнах;
–посилення кримінальної відповідальності за злочини, вчинені проти туристів.
Якщо подорож не організована за всіма правилами, і учасники не володіють достатньою технічною , моральною та фізичною підготовкою, то не варто грати з долею, так як небезпеки туризму помилок не прощають .
Список використаних джерел:
1.Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) : моногр. / О. О. Любіцева. – К. : Альтерпрес, 2002. – 436 с.
2.Безпека туристичних подорожей [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// http://uareferat.com/
3.Підходи до вирішення питань безпеки в туризмі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : file:/vdumi_2013_21_2_9.pdf
4.Статистика по ДТП в світі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pro-spo.ru/obshhestvo-i- it/4566-statistika-po-dtp-v-mire/
A n n o t a t i o n
In this theses security issues in tourism researched, attention is focused on the dangers that can befall a tourist route. Determined the security of tourism should be based on carefully thought out, purposefully and complex system of measures. An innovative approach to this problem offerd.
Keywords: tourism security, risk factors, psychology of safe tourism.
128
Випуск 1
УДК: 37.016:613.83
Некрасова Н. М., Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Науковий керівник: Цуруль О. А., канд. пед. наук, доцент
ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЗНАНЬ ПРО ШКІДЛИВИЙ ВПЛИВ НАРКОГЕННИХ РЕЧОВИН – ВАЖЛИВИЙ НАПРЯМОК РОБОТИ СУЧАСНОГО УЧИТЕЛЯ БІОЛОГІЇ
У тезах досліджується проблема формування в учнів знань про шкідливий вплив наркогенних речовин. Здійснено аналіз педагогічної теорії та шкільної практики. Виділено провідні форми, методи та методичні прийоми формування в учнів основної школи знань про шкідливий вплив наркогенних речовин. Визначено дидактичні можливості навчального змісту шкільної біології для формування в учнів таких знань.
Ключові слова: методика навчання біології, формування знань, наркогенні речовини, вчитель біології.
Проблема захоплення неповнолітніх палінням, вживанням алкоголю та наркотичних речовин набула особливої гостроти і стала однією з найсерйозніших загроз для добробуту, здоров’я та самореалізації майбутніх поколінь нашого суспільства. Поширене серед молоді паління та вживання алкоголю є предтечею прилучення до сильніших наркотиків, початком наркотичної залежності. Вік, у якому молоді люди починають вживати наркогенні речовини, постійно зменшується. Алкоголізація та наркотизація є сприятливим фоном для набуття особистістю моральних вад, втягнення у злочинну діяльність. Так, за даними Українського інституту соціальних досліджень, кожен 6-й підліток вчиняв злочини, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння. Тому формування у дітей позитивної мотивації на здоровий спосіб життя
– провідне завдання сучасної школи. Саме вчитель біології повинен сформувати в учнів знання про біологічну природу соціальних проблем та фізичних хвороб: шкідливий вплив наркогенних речовин на організм людини. Надзвичайно важливо навчити учнів підкріплювати власні знання й переконаннями правильними звичками та поведінкою. Це зумовлює актуальність нашого дослідження.
У ході дослідження нами ставилися завдання:
1.Здійснити аналіз психолого-педагогічної, методичної літератури та шкільної практики з проблеми.
2.Охарактеризувати провідні форми, методи і методичні прийоми формування в учнів основної школи знань про шкідливий влив наркогенних речовин.
3.Розробити інструктивно-методичні матеріали для формування в учнів основної школи знань про шкідливий вплив наркогенних речовин.
Аналіз методичної літератури свідчить, що найефективнішими формами та методами для формування в учнів знань про шкідливий вплив наркогенних речовин є бесіди, діалоги, анкетування, розв’язання проблемних ситуацій, виховні та позакласні заходи, семінарські та тренінгові заняття, лекції, демонстрування відеофрагментів та кінофільмів, опрацювання додаткових інформаційних джерел, дидактичні ігри, інтерактивні вправи, рольові ігри та зустрічі з фахівцями. Так, зокрема, у практичній діяльності вчителі використовують дидактичні ігри (“Незакінчені речення”, “Абра-кадабра”, “У колі друзів”, “Піраміда”), тренінги (“Курити чи не курити”, “Твоє життя – твій вибір”), круглий стіл “Відверта розмова про шкідливий вплив наркогенних речовин”, кросворд “Скажемо наркотикам “Ні”, тест “Чи схильний ти до вживання алкоголю?”, демонстрування відеофільму “Шкідливий вплив наркогенних речовин на організм людини”. Ефективною також є різноманітна наочна агітація: розміщення на інформаційних стендах (“Довіра”, “Шкільний вісник” тощо), матеріалів про шкідливі наслідки вживання
129
Науковий часопис СНТ імені Григорія Волинки
алкоголю, наркотиків, тютюну, галереї плакатів (“Алкоголь і нещасливі випадки”, “Що є у сигареті?”) та конкурс малюнків про збереження та зміцнення здоров’я. Під час тижнів здорового способу життя у школі доречно проводити акції (“Зелена пошта”, “СТОП наркотики”) та молодіжні літературні вітальні, які пропагують здоровий спосіб життя [1-4].
У процесі дослідження нами розроблено інструктивні матеріали, які передбачають формування в учнів знань про шкідливий вплив наркогенних речовин в урочній діяльності у процесі вивчення біології – 9 (табл. 1).
|
Т а б л и ц я 1 |
Дидактичні можливості навчального змісту шкільної біології |
|
|
|
Навчальна тема |
Навчальний зміст |
|
|
Регуляція функцій |
Вплив наркогенних речовин на центральну і периферичну нервову систему, |
|
залози внутрішньої секреції, якісні зміни. Вегетативна нервова система. |
|
Профілактика захворювань нервової системи |
|
|
Опора і рух |
Вплив наркогенних речовин на опорно-рухову систему людини. Порушення |
|
функцій скелета та їхня профілактика |
Дихання |
Нейрогуморальна регуляція дихання, профілактика захворювань органів |
|
дихання |
Кров і кровообіг |
Вплив на склад крові, формені елементи крові, серцево-судинні хвороби та їх |
|
профілактика |
Травлення |
Вплив на органи травлення, зміни у функціонуванні органів травлення |
Обмін речовин та енергії |
Вплив наркогенних речовин на обмін речовин і енергії в людському організмі |
Виділення |
Механізм дії алкоголю на тканини нирок |
Розмноження та |
Вплив наркогенних речовин на внутрішньоутробний розвиток зародка, на |
індивідуальний розвиток |
організм дівчаток і хлопчиків. Генетична схильність до алкоголізму, її наслідки |
Таким чином, для сформування в учнів знань про шкідливий вплив наркогенних речовин учитель біології повинен володіти багатим арсеналом форм і методів роботи, які можна використати на уроках та позакласних заходах для того, щоб сформувати в учнів знання про згубні наслідки вживання тютюну, алкоголю і наркотиків та виробити бар’єр до їх вживання.
Список використаних джерел:
1.Доля О. В. Підготовка майбутніх вчителів біології до формування в учнів 8-9 класів знань про шкідливий вплив наркогенних речовин / О. В. Доля, О. А. Цуруль // Наукові та методичні основи викладання біологічних дисциплін вищих навчальних закладах України : збір. тез доповідей наук. прак. конф. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. – 119 с.
2.Колесов Л. В. Предупреждение вредных привычек у школьников / Л. В. Колесов. – М. : Педагогика, 2004. – 276 с.
3.Неведомська Є. О. Щоб уникнути наркоманії серед підлітків : методичні рекомендації для педагогів. / Є. О. Неведомська, Л. Г. Горяна. – К. : КМІУВ, 2000. – 14 с.
4. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх : навч. метод. посіб.
/ В. М. Оржеховська. – К. : ВіАн, 1996. – 229 с.
5.Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7–11 класи. – К., Ірпінь : Перун, 2005. – 85 с.
A n n o t a t i o n
In the theses a forming problem is investigatedfor the students of knowledge about harmful influence ofnarcogenic substances. The analysis of pedagogical theoryand school practice is carried out. Leading forms, methodsand methodical receptions of forming, are distinguished forthe students of basic school of knowledge about harmfulinfluence of narcogenic substances. Didactics possibilities ofeducational maintenance of school biology are certain forforming for the students of such knowledge.
Keywords: methodology of studies of biology, forming of knowledge, narcogenic substances, teacher of
biology.
130