Materiali_pidgotovki_do_lektsiyi_3-4

- електричні

- хімічні

Медична класифікація (по ступені небезпеки лазерного випромінювання для обслуговуючого персоналу

Клас I (безпечні) - вихідне випромінювання не шкідливе для очей.

Клас II (малонебезпечні) - небезпечні для очей, пряме або дзеркальне відображення випромінювання.

Клас III (середньонебезпечні) - небезпечні для очей, пряме, дзеркально і дифузно відображене випромінювання, для шкіри пряме і дзеркальне відображення.

Клас IV (високонебезпечні) - небезпечні для шкіри, дифузно відображене випромінення.

В якості ведучих критеріїв при оцінці ступеня безпеки генеруючого лазерного випромінювання прийняті:

- величина потужності (енергія)

- довжина хвилі

- тривалість імпульса

- експозиція опромінення

Завдяки своїм винятковим здібностям (висока направленість променя, когерентність, монохроматичність) лазери знаходять винятково широке застосування в різних галузях промисловості, науки, техніки, зв'язку, с/г, біології, медицини.

В той же час розширення сфери їх використовування сприяї збільшенню контингенту осіб, що підлягають впливу лазерного випромінювання і висувають широке коло задач по профілактиці шкідливої і небезпечної дії цього відносно нового фактору оточуючого середовища.

До основних несприятливих факторів, що виникають при роботі лазерів, відносять:

- пряме

- дзеркальне відображене випромінювання

- дифузно відображене випромінювання

- розсіяне випромінювання

До супутніх - комплекс несприятливих фізичних і хімічних факторів, що виникають при роботі лазерів.

Біологічна дія лазерів на організм людини характеризуїться первинним і вторинним ефектами. До числа первинних - відносять органічні зміни, які виникають безпосередньо в опромінених тканинах, до числа вторинних - неспецифічні зміни, що виникають в організмі в відповідь на опромінення.

В основі впливу лазерного випромінювання лежить спільна термічна і механічна дія.

До найбільш вразливих органів і систем відноситься орган зору і шкіра.

Ефект впливу лазерного випромінювання на очі в значній мірі залежить від довжини хвилі і локалізації дії. Вираженість морфологічних змін і клінічна картина розладів функції зору може бути від повної втрати зору - сліпота до інструментально виявлених функціональних зрушень (а також катаракта, кон'юнктивіти, кератіти).

Характер пошкодження шкіри і слизових оболонок варіюї від легкої гіперемії до різного ступеня опіків.

Розрізняють 4 ступеня пошкодження шкіри лазерним опроміненням:

1 ступінь - опіки епідермісу: ерітема, десквамація епітелія.

2 ступінь - опіки дерми: пухирі, деструкція поверхневих шарів дерми.

3 ступінь - опіки дерми з її деструкціїю до глибоких шарів.

4 ступінь - деструкція всії площини шкіри, підшкірної клітковини і підлеглих шарів.

Профілактичні заходи:

· Гігіїнічне нормування: ГДК або ГДР на основі ДСТу "Лазерна безпека".

· Загальні положення "Санітарних норм і правил, влаштування і експлуатації лазерів".

· При використовуванні лазерів II і III класу необхідно мати відгородження (захищення) лазерної зони або екранування пучка випромінювання.

· Лазери IV класу розміщуються в окремих ізольованих приміщеннях і забезпечуються дистанційним управлінням їх робіт.

· При розміщенні в одному приміщенні декількох лазерів необхідно виключити можливість взаїмного опромінення операторів, працюючих на різних установках.

· Для видалення можливих токсичних газів, парів або пилу обладнується потужна приточно-витяжна вентиляція. Для захисту від шуму обладнуються звукоізолюючі і звукопоглинаючі установки.

· До індивідуальних засобів захисту відносять спеціальні окуляри, маски, щитки.

Роботи, пов'язані з обслуговуванням лазерних установок, відносяться до робіт з шкідливими умовами праці. Оператори лазерних установок підлягають попереджуючим і періодичним (1 раз в рік) медичним оглядам з обов'язковою участю терапевта, невропатолога і окуліста.

Будова та принцип дії автоклавів, стерилізаторів парових. Правила експлуатації та техніка безпека при обслуговуванні їх. Основні причини вибухів автоклавів.

Посудиною, що працює під тиском, називають герметично закриту єм-

ність, призначену для ведення хімічних і теплових процесів, а також для збереження і перевезення стиснутих зріджених чи розчинених газів і рідин під тиском (парові, водогрійні котли, компресори, газові балони, паро-газопроводи,автоклави).

Середовище таких посудин може бути високотемпературним, низькотем-

пературним, мати тиск, що вимірюється тисячами атмосфер, або низький, у межах до 10-12 Па.

Границею посудини, що працює під тиском, є вхідні й вихідні штуцери.

У ряді випадків розгерметизація посудин не тільки негативна в технічно-

му плані, але й небезпечна для обслуговуючого персоналу, виробництва в цілому та навколишнього середовища, тому що може викликати фізичний або хімічний вибух.

Застосування великого числа посудин з різними технологічними парамет-

рами висуває завдання створення здорових і безпечних умов праці з одночасним вирішенням питань зниження рівня виробничого травматизму.

Автоклави

Автоклави – посудини, що працюють, в основному під тиском пари і при високій температурі.

Основна небезпека при обслуговуванні автоклавів полягає в маніпуляціях

з кришками, що можуть закріплюватися різними способами: байонетним, напівкілъцевим затвором, клиновим або бугельним захватом. У конструкціях зшвидкознімними кришками, як правило, не передбачені необхідні засоби для забезпечення безпеки обслуговування. Із-за цього бувають випадки відкривання кришки при наявності тиску в автоклаві, впуск пари в автоклав при незакритій або не повністю закритій кришці. Це може призвести до відриву кришки, аварії, травм обслуговуючого персоналу.

Фактори, що сприяють виникненню аварійних ситуацій при роботі з ав-

токлавами

У більшості випадків причина таких аварійних ситуацій полягає в насту-

пних технологічних і конструктивних похибках:

• впуск пари в автоклав при неповному закладанні зубів кришки у відпові-

дні пази;

• несправність пристроїв блокування на початку чи на протязі протікання технологічного процесу;

• несправність контрольних приладів.

Рис. 24 Автоклав для стерилізації матеріалів

Автокла́в (грец. αύτός — сам і лат. clavis — ключ) — герметичний пристрій для здійснення технологічної обробки речовин в герметичній посудині під дією підвищених температур та надлишкового тиску.

Автоклави широко застосовують у виробництві будівельних матеріалів, хімічній і харчовій промисловості, кольоровій металургії, медицині і т. д. Застосовується, зокрема, для приготування зрідженого палива з вугілля, а також виробництва вугільних термобрикетів (автоклавно-брикетний комплекс).

Виготовляють їх із сталі спеціальних сортів, чавуну, міді та інших металів. Внутрішню поверхню автоклавів іноді покривають антикорозійними матеріалами. Автоклави мають різну форму (найчастіше циліндричну), вагу до 100 т і висоту до 20 м. Промислові автоклави працюють під тиском до 3 000 атм.

І Н С Т Р У К Ц І Я

по режиму роботи і техніці безпеки Автоклава (АВ-75)

1. Підготовка до роботи і робота.

Заповнити водопарову камеру водою, для чого:

а) відкрити вентиль пару і кришку автоклаву.

б) відкрити верхній кран водовказівної колонки, поставивши ручку крана в горизонтальному положенні “на себе”.

в) залити воду через лійку до верхньої мітки кожуха водовказівної колонки.

Застереження: для зменшення накипоутворення рекомендовано заливати воду дистильовану або кип’ячену.

2. Заповнивши водопарову камеру, закрити вентиль пару і верхній кран водовказівної колонки, опустивши ручку крана вниз. Загрузити автоклав матеріалом і закрити кришку щільно підклавши її прижимами. Перше завантаження матеріалу рекомендовано проводити в попередньо прогрітий автоклав.

3. Установити стрілки на електроконтактному манометрі в положенні, вказуючи межі автоматичної підтримки тиску. Переважно при роботі автоклава на тиск 0,9 атм., а другу на 1,1 атм. Тиск вибирається із врахуванням одержання необхідної температури для стерилізації закладеного матеріалу.

4. Повернути ручку вимикача на електрощиті на положення “Включено”, при цьому загоряється сигнально лампа.

5. Через 20-30 хв. після включення автоклаву , коли тиск пару по манометру досягає І-ї атмосфери, повільно відкрити вентиль пари і разом із паром витіснити із стерилізаційної камери повітря.

Продування здійснювати протягом 5-7 хв. Закрити вентиль викиду конденсату.

6. При використанні потрійного робочого тиску, що переважно співпадає із першим автоматичним відключенням електронагрівачів, замітити годину початку стерилізації.

7. Під час стерилізації необхідно 3-4 рази на 15 секунд привідкривати вентиль скиду конденсату і проводити короткочасне продування.

8. Після закінчення стерилізації виключити автоклав, повернувши вимикач на електрощиті в положенні “виключено”.

9. Зупинити автоклав для повільного охолодження під тиском на 5-6 хв., потім привідкрити вентиль скиду конденсату і повільно протягом 5-6 хв. випустити пар із стерилізаційної камери.

10. Переконавшись у відсутності тиску пари в стерилізаційній камері по манометру, зупинці парування через вентиль скиду конденсату необхідно привідкрити кришку автоклава і залишити його в такому положенні на 15-20 хв.

Замітка: Повільний скид тиску пари із стерилізаційної камери через вентиль скиду конденсату і видержка автоклава із привідкритою кришкою забезпечує поступове зниження температури стерилізуючого матеріалу, що особливо важливо при стерилізації лікарських форм, в скляній посуді.

11. Відкрити кришку автоклава і витримати автоклав в такому положенні протягом 10-20 хв.

12. Вигрузити стерилізований матеріал при цьому склянні пляшки не рекомендовано ставити без прокладки картону (фанери або іншого матеріалу) під них на холодні залізні тележки (каталки), мармурові або цементні підставки.

13. Для проведення наступної стерилізації, якщо рівень води в паровій камері нижче нижньої відмітки на кожусі водовказівного скла, то воду необхідно долити в послідовності, вказаної в ч. І. теперішньої інструкції.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

До використання автоклаву допускаються особи, в віці не менше 18 років, які пройшли медичний огляд, курсове навчання і інструктаж по безпечному обслуговуванню автоклава. Персоналу, що обслуговує автоклав, категорично забороняється:

а) випускати пар в стерилізаційну камеру при неповністю закріпленій кришці.

б) включати автоклав при недостатньому рівні води у водопаровій камері.

в) відкривати кришку автоклава або ослабити її міцність при наявності тиску в стерилізаційній камері, доливати воду у водопарову камеру при наявності тиску в ній.

г) працювати на автоклаві, якщо він не заземлений, якщо пройшли строки гідравлічного дослідження автоклаву і перевірок манометра, при несправному або невідрегульованому попереджувальному клапані.

д) залишати автоклав без нагляду в робочому стані, тобто під тиском. Автоклав повинен бути зупинений, якщо тиск автоклаву піднімається вище дозволеного, не дивлячись на виконання всіх вимог інструкції, а також, якщо на елементах автоклаву працюючих під тиском, знайдені тріщини, здуття або протікання у зварних швах і т.д.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

при обслуговуванні сушильного шафи

1. Обслуговування шафи може виконувати особа, ознайомлена із положенням по обслуговуванню і кваліфікована для проведення стерилізації гарячим паром.

2. Протягом експлуатації апарату контролюють температуру і слідкують за тим, чи горять контрольні лампочки на електрощиту і на апараті.

3. Робота із незаземленою шафою категорично забороняється. Використання в якості заземлення опалювальної, електропровідної або газової мережі не допускається.

4. Забороняється класти в камеру шафи матеріал, що загоряється при температурі термостатування або близькій до неї.

5. При експлуатації сушильна шафа не повинна встановлюватися поблизу опалювальної системи.

6. Праця на несправному апараті забороняється.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

При обслуговуванні дистилятора

1. Перед експлуатацією апарата необхідно перевірити правильність підключення всіх проводів і наявність заземлення.

2. Категорично забороняється включати апарат в електричну мережу не заземливши його.

3. При аварійному режимі у випадку його зупинки подачі води із водопроводу в камері випарювання починається бурне кипіння і посилене піноутворення – не затримуючись швидко відключити апарат від електричної мережі.

4. Категорично забороняється включати апарат в освітлювальну мережу.

5. При любій несправності (заміні сигнальної лампочки і т.д.) апарат повинен бути відключений від мережі.

6. При роботі із апаратом стояти на гумовому килимку.

7. Перед включенням апарату включити воду.

Апаратура для стерилізації. Правила роботи

Стерилізація – це повне знищення в тому чи іншому об’єкті всіх без винятку мікроорганізмів і їх спор не залежно від того чи вони хворобливі чи не шкідливі. Стерилізація має велике значення при виготовленні всіх лікарських форм і особливо ін’єкційних.

Стерилізувати можна різними методами:

1. Механічний метод стерилізації

2. Хімічний метод стерилізації

3. Стерилізація ультрафіолетовим промінням

Механічний метод стерилізації

Цей метод полягає у виділеннях мікроорганізмів від рідини за допомогою мікропористих фільтрів.

В якості мікропористих фільтрів використовують коолін, форфор, азбест, колодій.

Принцип фільтрації базується на адсорбції бактерій поро фільтрів.

Хімічний метод стерилізації

При цьому методі знищення мікроорганізмів відбувається під дією деяких хімічних речовин антисептиків. Це кризол, фенол, хлор етан, але хімічний метод стерилізації практично не застосовують в аптеці.

Стерилізація ультрафіолетовим промінням

Ультрафіолетові промені мають бактерицидну дію. В аптеках ці промені використовують для санації приміщень і обеззараження дистильованої води.

В якості джерела ультрафіолетових променів використовують бактерицидні і ртутно-кварцеві лампи.

В аптечній практиці використовують виключно методи стерилізації за допомогою дії високої температури. Ультрафіолетові промені використовують для обеззараження повітря приміщень аптеки, шляхом встановлення бактерицидних ламп. Температура від 15 0С до 40 0С є найбільш сприятлива для розвитку мікроорганізмів. Більш висока температура згубно діє на мікроорганізми. Найбільш надійна стерилізація досягаються при температурі 60 0С і більше. Текучий пар, або кипляча вода убивають бактерії досить швидко, але спори зберігаються на протязі години і більше. Пара під тиском убиває мікроорганізми швидше в знижує спори.

Є різна апаратура для стерилізації.

Стерилізувати можна:

1. За допомогою газової горілки.

2. За допомогою електричної сушильної шафи

3. Кип’ятіння у відповідних ємностях.

4. Стерилізація текучим паром проводяться в аптечних стерилізаторах.

Стерилізатор складається з циліндричної ємності, яка облицьована кожухом металічним, має металічну кришку, яка щільно прикручується термометром і водомірним склом. На дно ємності наливають воду і вміщують мате леву підставку з отворами.

При роботі із стерилізатором слід дотримуватись правил:

1. Нагрівати стерилізатор слід після поміщення в ньому предметів стерилізації – після загрузки.

2. Початком стерилізації вважати час виходу потоку пари з стерилізатора і показанням на термометрі температуру 100 0С.

3. Пара в стерилізаторі повинна рівномірно обтікати предмет, що стерилізується.

4. Температуру слід постійно контролювати.

Найбільш зручні парові стерилізатори, в яких автоматично підтримується заданий тиск і температура, а також визначена можливість просушування матеріалу після стерилізації (вата, фільтрувальний папір, марля і т.д.).

Допуск персоналу до роботи на автоклаві. Вимоги до приміщень, у яких установлено автоклави.

Робота у автоклавній

Ці Правила поширюються на електричні, парові та вогневі автоклави (вітчизняні чи імпортні) незалежно від їх типу та призначення.

На кожний автоклав, що надходить до лабораторії, має бути паспорт установленої форми, до якого повинна бути прикладена інструкція з монтажу та експлуатації (додаються до кожного автоклава заводом-виготовлювачем).

Установлення, введення в експлуатацію та експлуатація автоклавів повинна здійснюватися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94 та цих Правил.

Автоклави, до пуску їх у роботу, повинні бути зареєстровані в експертно-технічних центрах (ЕТЦ). Автоклави 1-ї групи, що працюють при температурі не вище 200 град.C, в яких добуток тиску в МПа (кгс/кв.см) на місткість у куб.м (літрах) не перевищує 0,05 (500), а також посудини 2,3 і 4-ї груп, що працюють при зазначеній вище температурі, в яких добуток тиску в Мпа (кгс/кв.см) на місткість у куб.м (літрах) не перевищує 1 (10000), реєстрації в ЕТЦ не підлягають (група посудини визначається за

табл. 5 ДНАОП 0.00-1.07-94).

Автоклави, на які поширюється дія ДНАОП 0.00-1.07-94, підлягають технічному огляду до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і, в разі потреби - позачерговому.

Дозвіл на введення в експлуатацію автоклава, що не підлягає реєстрації в ЕТЦ, видається особою, призначеною наказом по лабораторії для здійснення нагляду за технічним станом і експлуатацією автоклавів, на підставі документації підприємства-виготовлювача після технічного огляду і перевірки організації обслуговування.

Дозвіл на введення автоклава в експлуатацію записується в паспорті автоклава.

Відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію автоклавів, їх ремонт та нагляд за технічним станом покладається на призначеного наказом по лабораторії працівника, який має інженерно-технічну освіту та в межах його компетенції пройшов перевірку знань вимог ДНАОП 0.00-1.07-94.

При виявленні несправностей, а також порушень правил та інструкцій під час експлуатації автоклавів, відповідальний за нагляд повинен ужити заходів щодо усунення цих несправностей або порушень, і в разі необхідності припинити експлуатацію автоклавів.

Автоклави необхідно встановлювати в окремих приміщеннях (автоклавних), площею не менше 10 кв.м.

В автоклавній, на видному місці, повинна бути вивішена інструкція з експлуатації автоклавів. Приміщення автоклавної повинно мати природне освітлення та примусову витяжну вентиляцію, фрамугу, кватирку.

Підлога у приміщенні для електричного автоклава повинна бути з ізолювального матеріалу - дерева або лінолеуму (допускається із плитки або асфальту за умови покриття її на робочих місцях спеціальними ізолювальними гумовими килимками, як передбачено вимогами ДНАОП 0.00-1.21-98 та ПТЕ).

Двері автоклавної повинні відчинятися назовні. Під час роботи автоклава не можна замикати двері. Не допускається встановлювати в автоклавній засклені двері.

Приміщення автоклавних використовують тільки за прямим призначенням. Не допускається проведення в них будь-яких інших робіт, не пов'язаних із використанням автоклава.

Не допускається зберігати в автоклавній сторонні предмети, захаращувати та забруднювати приміщення. Вхід до автоклавної під час роботи дозволяється тільки обслуговуючому персоналу та особам, спеціально допущеним для нагляду за автоклавом.

Автоклав установлюється так, щоб його зручно було обслуговувати з усіх боків. Відстань від стін до автоклава повинна бути не менше 0,8 м. Шафові автоклави встановлюють на відстані не менше 1,5 м від стіни (в бік відкривання кришки).

Автоклави підключають до електричної мережі згідно з електротехнічними правилами та нормами. Їх підключають через електрощит з рубильником, запобіжниками, контрольними приладами - амперметром та вольтметром. Електрощит установлюється на висоті 1,5 м від підлоги та не далі як за 1 м від автоклава.

Забороняється підключати до цього щита інші споживачі електроенергії.

Не допускається вмикання електричного автоклава у штепсельну розетку.

Автоклав повинен мати справний манометр, який установлюють так, щоб його показання були чітко видно обслуговуючому персоналу.

На шкалі манометра власником автоклава наноситься червона риска на поділках, які відповідають робочому тиску в автоклаві. Замість червоної риски дозволяється прикріплювати до корпуса манометра металеву пластинку, що пофарбована в червоний колір і щільно прилягає до скла манометра.

Перевірка манометрів із їх пломбуванням або клеймуванням повинна проводитися не рідше ніж один раз у 12 місяців. Крім цього, не рідше одного разу в 6 місяців власник автоклава має проводити додаткову перевірку робочих манометрів контрольним манометром із занесенням результатів до журналу контрольних перевірок. Якщо немає контрольного манометра, допускається додаткову перевірку проводити перевіреним робочим манометром, який має однакову шкалу й клас точності з манометром, що перевіряється.

Манометр не дозволяється застосовувати, якщо:

- відсутня пломба або клеймо з відміткою про проведення перевірки;

- прострочений термін перевірки;

- стрілка манометра під час його виключення не повертається на нульову відмітку шкали на величину, яка перевищує половину погрішності, що допускається для цього приладу;

- розбите скло або є інші пошкодження, що можуть позначитисяна правильності його показань.

Автоклави під час експлуатації повинні через кожний рік підлягати технічному огляду та гідравлічному випробуванню відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94.

Технічний огляд та гідравлічне випробування автоклавів, які не підлягають реєстрації в ЕТЦ, проводятьсякомісією, яку очолює особа, відповідальна за нагляд за технічним станом та експлуатацію автоклавів. Комісія призначається наказомкерівника лабораторії.

Ремонт автоклава дозволяється проводити тільки спеціалісту, який має посвідчення на право ремонту приладів, які працюють під тиском (автоклавів).

Працівник, який відповідає за безпечну роботу автоклава або завідувач бактеріологічною кухнею перед тим, як допустити призначену особу до роботи з автоклавом, повиненознайомити її з правилами безпеки та інструкцією з експлуатації автоклава.

Про проведену стерилізацію інфікованого матеріалу (культур, токсинів, заражених тварин тощо) в автоклаві роблять запис у журналі обліку стерилізації інфікованого матеріалу.

Роботу автоклавів перевіряють хімічними тестами або максимальними термометрами при кожному завантаженні автоклава і щомісячно - бактеріологічним методом.

Перевірку роботи автоклавів (стерилізаторів) бактеріологічним методом виконують згідно із спецуіальною методикою.

Персонал, який обслуговує автоклав, не повинен:

- залишати працюючий автоклав без нагляду;

- відкривати автоклав або заливати в нього воду, коли він

перебуває під тиском;

- працювати з автоклавом, який має дефекти;

- допускати в автоклавну осіб, робота яких не пов'язана з

роботою автоклава.

Класифікація балонів з газом. Маркування газових балонів.

Газові балони для метану мають специфічну сигарообразну форму та вентиль у центрі торця

Балони для метану відрізняються один від одного розмірами й матеріалом, з якого виготовлені (металопластикові або суцільнометалеві). Їх називають ще "балони високого тиску", тому що ці ємності повинні витримувати 200 атмосфер.

Продаж балонів - це один з наших видів діяльності, тому ми знаємо усе про їх. Балон пропановий - це резервуар з робочим тиском 16 атмосфер. Товщина стінки такого балона - 3 мм. Він призначений для зберігання зрідженого нафтового газу (пропан-бутан). Залежно від об'єму вільного місця в автомобілі й наявності ніші для запасного колеса можна застосовувати газові балони відповідного типу й необхідного розміру. Зустрічаються наступні типи автомобільних газових (пропанових) балонів:

· У вигляді циліндру. Циліндричні балони виробляються із зовнішнім діаметром 200 мм, 240 мм, 270 мм, 300 мм, 315 мм, 360 мм, 400 мм, 450 мм. Залежно від довжини й діаметра одержуємо різні об'єми балонів з 10 до 230 літрів. Найбільш популярні розміри - 40, 50, 60, 90 літрів. Циліндричні балони монтують на автомобілях за допомогою спеціально підготовлених кріплень відповідно до розміру балона.

· У вигляді тора. Тороїдальні балони (у розмовній мові - "тор", "таблетка", "бублик", "під запаску") максимально відповідають за формою й розмірами запасному колесу. Це дозволяє встановити газовий балон у спеціальну нішу замість запасного колеса. Найбільш популярний об'єм тороїдального балону - 40 або 42 літра (600 х 200 мм): він вміститься в більшість ніш для запасного колеса. Конструктивно розрізняють внутрішні, зовнішні й вертикальні тороїдальні балони

·

Такі екзотичні види, як комбіновані балони (складаються з декількох циліндричних балонів, з'єднаних між собою у тверду зборку), зустрічаються дуже рідко.

Для безпеки максимальне наповнення газових балонів обмежене 80% від загального об'єму. Заправлення газових балонів і витрата газу з них забезпечується мультиклапаном, що монтується на горловину балона. На табличці вказується загальний об'єм балона.

Правила безпеки при експлуатації балонів

У виробничих процесах часто застосовують різноманітні балони, призначені для зберігання, перевезення та використання стиснених (азот, повітря, кисень, сірководень), зріджених (аміак,сірчистий ангідрид, діоксид вуглецю, фреон) чи розчинних (ацетилен) газів під тиском 0,6 15 МПа.