VB_NET

Простір назв System – базовий простір платформи .Net. Він містить класи для обробки виняткових ситуацій, типів даних, забезпечення низькорівневих засобів введення/виведення даних, збирання сміття тощо. Програміст, що використовує вбудовані класи, отримує доступ до простору назв через директиву:

Imports [aliasname =] namespace.element

де:

•aliasname – ідентифікатор, за допомогою якого можна посилатися усередині модуля на зазначений простір назв;

•namespace – назва імпортованого простору;

•element – назва елемента простору (клас, простір назв тощо).

Кожен модуль може налічувати довільне число директив Imports, однак усі вони повинні розташовуватися до будь-якого посилання на ідентифікатори. Назва простору є частиною докладної назви об’єкта, що має загальом синтаксис namespace.typename. Усі простори назв, які постачає корпорація Microsoft, розпочинаються словом System або словом Microsoft.

1.5. Середовище Visual Studio .NET

У цьому параграфі коротко розглянемо елементи середовища програмування Microsoft Visual Studio .NET (далі VS).

Проект (Project) – це набір усіх файлів вихідного коду та ресурсів, які компілюються в одну збірку (assembly). Новий проект можна створити з допомогою виконання послідовності меню:

¾File ¾New ¾Project (або натисненням кнопки New Project).

У діалоговому вікні потрібно вибрати тип проекту та мову програмування. При створенні нового проекту VS утворює основний каталог проекту, назва якого відповідає назві проекту. У цьому каталозі зберігаються файли, дані яких призначені виключно для VS. У головному каталозі є два підкаталоги bin та obj, призначені для розміщення компільованих і тимчасових файлів.

Рішення (Solution)– це набір усіх проектів, який утворює програмне забезпечення для поставленої задачі. Структура рішення відображається у вікні провідника рішення (Solution Explorer). Поточний (активний) проект виділений потовщеним шрифтом.

змогу переглядати простори назв і класи в усіх складених модулях, які використовує проект.

При створенні проекту VS.NET автоматично генерує дві конфігурації: Debug та Release. Головна відмінність конфігурації Debug від Release полягає в тому, що оптимізація коду не відбувається, а у виконавчі файли додається інформація налагодження. Налагоджений продукт розповсюджується у конфігурації Release.

1.6. Консольні застосування

Програми, які працюють в операційній системі Windows, називають додатками (застосуваннями чи аплікаціями). Інтерфейс користувача у таких застосуваннях набуває форми, на якій розташовані елементи керування для введення/відображення інформації та керування роботою додатка.

VS .NET дає змогу створювати консольні застосування (програми), у яких для введення/виведення даних використовують консоль (об’єднання клавіатури та екрана дисплею). Консольні застосування дуже зручні при початковому вивченні мови – передбачають ознайомлення з базовими конструкціями, не відволікаючись на деталі організації інтерфейсу користувача. Клас System.Console надає такі методи введення/виведення даних у режимі консолі:

•Writeline – виводить на монітор рядок символів, доповнюючи його у кінці символами переходу на новий рядок і переведення каретки;

•Write – робить те саме, що й Writeline, але без доповнення рядка символом переходу на новий рядок;

•Readline – читає з консолі рядок символів до найближчого символу переходу на новий рядок;

•Read – читає з консолі один символ.

Для організації діалогу з користувачем у консольних застосуваннях можна також використовувати функції MsgBox та InputBox (див. вбудовану довідку).

У кожному рядку коду програми VB .NET міститься один оператор. Можна розділяти логічний рядок (оператор) на декілька фізичних рядків. Роздільником рядків слугує пропуск, за яким записано символ підкреслення ( _ ). В одному рядку можна записати

2. Типи даних і вирази

План викладу матеріалу:

1.Змінні. Оголошення змінних.

2.Типи даних.

3.Область визначення та час існування змінних.

4.Константи.

5.Присвоєння значень змінним. Вирази.

Ключові терміни розділу

À Змінна À Оголошення змінних À Початкова ініціалізація змін- À Неявне оголошення типу змінних.

2.1. Змінні. Оголошення змінних

2.1.1. Змінні

Змінна представляє зарезервоване місце в оперативній пам’я- ті для тимчасового зберігання даних. Кожна змінна має власну назву. Після присвоєнння змінній значення її можна використати у програмі замість самого значення. Назву змінної (ідентифікатор) можна вибирати довільно, дотримуючись таких правил:

•назва повинна починатися з літери;

•максимальна довжина назви – 16383 символів;

•назви можуть містити літери, цифри і символ підкреслення ( _ );

•великі та малі літери у назвах не розрізняються;

•назва не може бути зарезервованим словом Visual Basic.NET.

Сьогодні при розробці великих проектів у найменуваннях змінних рекомендують використовувати префікси, що відображають тип змінної. При цьому підвищується читабельність програми і зменшується кількість помилок. Зазвичай, використовують наступні префікси (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Префікси у назві змінної

Escape-ідентифікатор – це ідентифікатор, оточений квадратними дужками. Escape-ідентифікатор конструюється за такими ж правилам, що й звичайний ідентифікатор, за винятком того, що він може збігатися із ключовим словом. У прикладі 2.1. процедура з назвою sub має параметр boolean типу Boolean.

Приклад 2.1. Використання еscape-ідентифікатора

Class TestEscape

Shared Sub Main() [sub](True)

End Sub

Shared Sub [sub](ByVal [boolean] As Boolean)

If [boolean] Then Console.WriteLine("True")

Else

Console.WriteLine("False")

End If End Sub

End Class

2.1.2. Оголошення змінних

Для оголошення змінної використовують оператор Dim, що має такий синтаксис:

[{Public | Protected | Friend | Protected Friend | Private | Static }] [Shared] [Shadows] [Readonly] _

Dim name [ As [New] type] [ = initexpr]

•name – назва змінної (ідентифікатор);

•New –використовується при описі об’єктної змінної; екземпляр об’єкта створюється при першому посиланні на нього;

•type – задає тип даних змінної; ключове слово As можна використати для задання типу однієї змінної чи списку змінних (роздільником елементів списку слугує кома);

•initexp – вираз, значення якого присвоюється змінній у момент її ініціалізації; можна ініціалізувати тільки одну змінну;

•Public, Protected, Friend, Protected Friend, Private,

Static – необов’язкові ключові слова, що задають область

видимості змінної (при використанні цих слів ключове слово Dim може опускатися).

Розглянемо застосування цих слів:

-Public задає відкриту змінну, причому немає жодного обмеження на доступ до неї. Відкриті змінні оголошують на рівні модуля, простору назв або файла.

-Protected задає захищену змінну, доступну тільки усередині власного класу чи будь-якого породженого класу. Захищені змінні оголошують на рівні класу.

-Friend задає дружню змінну, доступну усередині програми та іншої, що входить у пакет. Дружню змінну можна оголосити на рівні модуля, простору назв або файла.

-Protected Friend задають захищену дружню змінну,

доступ до якої передбачений усередині пакета, а також класів, породжених від вихідного (поєднує у собі власти-

вості Protected й Friend).

-Private задає закриту змінну, доступ до якої передбачений тільки у контексті, в якому її оголошено, а також зі всіх процедур, що належать до цього контексту. Закриту

змінну можна оголосити на рівні модуля, простору назв або файла.

-Static задає статичну змінну рівня процедури, яка зберігає своє значення після завершення роботи процедури.

•Shared, Shadows, Readonly – необов’язкові ключові слова, що задають доступ до змінної:

-Shared зазначає, що змінну оголошено для спільного використання, тобто вона не асоціюється з конкретним екземпляром деякого класу.

-Shadows зазначає, що змінна перевантажує раніше оголошені змінні.

-Readonly визначає, що зі змінної можна зчитувати значення, проте запис у неї заборонений. Отже, Readonlyзмінна є аналогом константи.

Оператор Dim можна розташувати в будь-якому місці коду процедури. Важливо лише, щоб він був розташований до першого використання змінної. Інакше генеруватиметься помилка компіляції щодо багаторазового оголошення однієї змінної.

За відсутності явної вказівки типу в оголошенні змінної говорять про неявне оголошення типу. У цьому випадку його вважають таким же, як і значення, що повертає вираз initexpr. Якщо ні вираз initexpr, ні тип змінної не задано, то за домовленістю змінна одержує тип Object. Якщо тип специфікований, то значення виразу initexpr конвертуватиметься в цей тип.

Директиву Option Explicit використовують для того, щоб зобов’язати програміста явно оголошувати всі змінні на рівні модуля. Директиву необхідно розташувати в модулі до оголошення змінних і процедур. Якщо директиву Option Explicit не використовують, то всі неоголошені змінні мають тип Object. Ця директива набуває вигляду:

Option Explicit {On|Off}

•On – значення, що активізує директиву;

•Off –значення, що деактивізує директиву.

Зауваження. У назвах змінних та інших елементів мови VB.NET можна використовувати кириличні символи. З погляду адаптування

програм цим не варто зловживати. Отож надалі кириличні символи використовуватимемо у коментарях і рядках символів.

Приклад 2.2. Оголошення змінних

Dim sFName As String

Dim intPr As Integer

Dim intCoun As Integer

Dim intNum As Integer = 10

Можна задати і коротший опис змінних:

Dim sFName As String, intPr, intCoun As Integer Dim intNum As Integer = 10

Якщо значення змінної не ініціалізовано при її оголошенні, то VB її ініціалізує (тобто задає їй початкове значення) так:

•числові змінні отримують значення 0 (нуль);

•змінні типу Char отримують значення двійкового нуля;

•логічні змінні отримують значення False;

•змінні типу Object, Sting і масиви отримують значення

Nothing (нічого);

•змінні типу Date отримують значення 12:00 АМ 01.01.01 року.

2.2. Типи даних

2.2.1. Прості типи даних

Тип даних визначає:

•область можливих значень типу;

•структуру організації даних;

•операції, які можна використовувати над даними цього типу.

Типи прийнято ділити на прості (скалярні) і складні. Складні типи характеризуються за способом структуризації даних простих типів (структури, масиви, класи). Вбудовані типи початково належать мові програмування і формують її базу. За вбудованими типами користувач будує складні типи, але правила побудови таких типів також закладено у мову. Типи даних, які підтримує мова VB.NET, наведено в табл. 2.2.