Історія держави і права України - В.М. Іванов (2013)

Литовсько-руське право передбачало складну систему злочинів.

До категорії найтяжчих були віднесені злочини проти держави

(повстання, втеча до ворога, зрада, передача ворогам фортеці, замах на урядовців, передусім суддів, звільнення в‘язнів тощо). Найтяжчим вважався раніше невідомий злочин образи маєстату (змова проти володаря, його життя та здоров‘я; намагання усунути Великого князя з престолу або зайняти його місце після смерті). За зневагу маєстату вважалась критика великокнязівських розпоряджень, вироків, невідповідна поведінка при дворі тощо. До категорії найтяжчих належали також злочини військові (втеча з поля бою, продаж і вивіз до ворожих країн зброї тощо), службові (підробка та використання підроблених документів, печаток князя,

фальшивомонетництво тощо). Обов‘язковою карою за ці злочини була страта.

Серед злочинів проти релігії виокремлюються перемова християн до іншої віри, єресі тощо; проти родини – двоєженство, кровозмішення,

викрадення жінки, побиття батьків тощо; проти моралі – зґвалтування,

проституція, позашлюбні статеві зносини тощо. Під впливом церкви за ці злочини винуваті засуджувалися здебільшого до смертної кари.

З-посеред злочинів проти особи виокремлювалося вбивство

(«мужебойство»), яке поділялося на навмисне чи з необережності. Навмисне вбивство могло набирати форми тяжкого, звичайного і легкого. Як тяжкі кваліфікувалися вбивства підступом або з використанням вбивцею близьких зв‘язків із жертвою. Легкі наближалися до вбивств з необережності, хоча до цієї категорії було віднесено вбивство власної дитини чи дитини,

народженої поза шлюбом. Такі види вбивств, як вбиство випадкове і вбивство при самообороні, не підлягали покаранню.

Тілесні ушкодження поділялися на навмисні, ненавмисні й випадкові;

неспровоковані і внаслідок провокації («з чужого початку»). Обтяжувало провину застосування небезпечного або незвичного знаряддя злочину.

Особливо переслідувалася участь у двобої, який був заборонений.

Злочини проти честі і свободи стосувалися виключно охорони шляхетських прав і вольностей. Кожний замах на честь і свободу шляхтича

151

гостро карався. Найтяжчим для шляхтича був закид щодо його позашлюбного походження.

Суспільно небезпечними вважалися майнові злочини: пограбування,

крадіжка, що, залежно від вартості вкраденого (більш чи менш 4 кіп грошей), поділялися на тяжкі й легкі; користування краденим, знищення чи пошкодження чужого майна, підпал тощо. Виокремлюються так звані

«ґвалти» – наїзди на дім чи садибу. Покарання за ці злочини залежали від наслідків вчиненого.

Систему покарань складала комбінація викупів і публічних кар.

Спочатку переважали майнові штрафи, що надходили потерпілому

(шкода), родичам убитого (головщина), у скарбницю держави (наклад).

Пізніше, після прийняття Статутів, майнові покарання у багатьох випадках замінено смертною карою. Смертна кара поділялася на просту (відрубання голови, повішення) і кваліфіковану (спалення, посадження на палю,

закопування живим у землю тощо). До простих людей широко застосовувалися болісні й калічницькі покарання. За крадіжку злодія карали відрізуванням вуха, за протиморальні злочини – відрізуванням губ і носа.

Ув‘язнення застосовувалось, здебільшого, як превентивний засіб (затримання злочинця до суду), а також – до невиплатних боржників. Згодом воно застосовується як кримінальне покарання на незначні терміни від 3 тижнів до

1 року 6 тижнів і поділяється на легке (наземне) і важке (підземне).

Шляхтичів карали також позбавленням прав і честі – «виволанням»

(вигнанням за межі міста чи села й оголошення поза законом). Позбавлений честі втрачав свої шляхетські права й привілеї. Ця кара застосовувалась передусім за державні та військові злочини.

При карах на смерть і позбавлення честі як додаткові покарання виступали конфіскації майна, хоча інколи вони застосовувалися й як основні.

Конфісковане майно йшло на покриття шкоди, решта переходила у власність держави.

На українських землях литовської доби тривалий час зберігався притаманний давньоруському праву обвинувально-змагальний процес.

152

Судочинство починалося заявою заінтересованої особи або її родичів.

Позивач повинен був сам зібрати і пред‘явити на суді докази. Але у ХVI ст.,

як це закріплено у Другому Литовському статуті 1566 р., з‘являються

елементи слідчого (інквізиційного) процесу із застосуванням тортур. Суд, не чекаючи заяви потерпілого, мав право сам порушити справу. Допускалося представництво сторін: Статутом 1529 р. вводилася норма, що передбачала участь у суді адвокатів, які називалися прокураторами, або речниками.

Судовими доказами вважалися власне зізнання (для чого допускалися тортури), покази свідків, характеристика підсудного «добрими людьми»,

речові докази, письмові документи, присяга.

* * *

Руйнація Давньоруської держави призвела до того, що її землі опинилися під зверхністю сусідніх держав, насамперед Литви й Польщі. Українські землі, які увійшли до складу Литовського князівства, помітно вплинули на його державно-правовий розвиток. Високим рівнем культури, сталими правовими формами й традиціями вони сприяли еволюції князівства в Литовсько-Руську державу. Вікові традиції української державності не переривалися, але в подальшому їхній розвиток обмежувався місцевим самоврядуванням.

Литовсько-руське право багато в чому наслідувало й продовжувало давньоруське звичаєве право. Литовські статути – видатні пам‘ятки права литовського, українського та білоруського народів. За змістом, високим рівнем законодавчої техніки вони вважаються одними з найпрогресивніших на той час документів європейської юридичної думки.

Завдання для самостійної роботи

1. З‘ясуйте історичні обставини входження українських земель до складу Великого князівства Литовського. Для цього зверніться до аналізу джерел

(витягів з літописів та хронік), що додаються до теми. Які існують погляди вчених на характер приєднання українських земель до складу Великого

153

князівства Литовського?

2.Чим зумовлювався процес об‘єднання Литви й Польщі? Розкрийте обставини укладання та зміст польсько-литовських уніїй. Проаналізуйте наведені до теми витяги з тексту Городельського привілею (1413 р.) та поясніть, за яких умов його норми урівнювали в правах польську і литовську шляхту. Поясніть, які наслідки польсько-литовські унії мали для українських земель.

3.Проаналізуйте соціально-станову ієрархію князівства, при цьому зверніть увагу на зміни, що відбулися в процесі шляхтизації суспільства.

Спираючись на аналіз доданих до теми витягів з тексту Статуту на волоки

1557 р., поясніть сутність та наслідки для литовсько-руського суспільства аграрної реформи.

4. Складіть схему суспільного ладу на українських землях Литовсько-

Руської доби. Дайте соціально-правову характеристику основним соціальним верствам.

5.Поясніть, як відбувався процес централізації Великого князівства Литовського. Складіть схему державного устрою Литовсько-Руської держави. Охарактеризуйте форму правління і систему органів центрального

ймісцевого управління Великого князівства Литовського.

6.З‘ясуйте, які зміни відбувалися в повноваженнях центральних органів управління – Великого князя, пани-ради, Вального сейму – і якими факторами вони були спричинені. Поясніть, як особливості розвитку князівства вплинули на формування центральних посад урядовців та розкрийте повноваження центральних урядовців Литовсько-Руської держави.

7.Охарактеризуйте систему місцевого управління після ліквідації удільних князівств та розкрийте повноваження воєвод, каштелянів, старост та інших посадовців. Зверніть увагу на зміни, які відбулися в устрої більших міст Литовсько-Руської держави на основі самоуправління.

8.Складіть схему судоустрою в Литовсько-Руській державі до і після судової реформи середини ХVI ст. Додайте до цього характеристику

154

судових органів.

9.З‘ясуйте призначення Привілейних грамот (Привілеїв) та Земських уставних грамот як джерел права. У чому полягає принципова різниця між цими правовими актами князівської влади та Привілейними грамотами? Які норми права вони містили?

10.Проаналізуйте додані до теми витяги з тексту Судебника Казиміра ІУ Ягелловича та з‘ясуйте, які правові відносини він регулював.

11.Поясніть, які причини зумовили кодифікацію права у Великому князівстві Литовському та за яких обставин було прийнято в 1529 році Перший Литовський статут. На основі аналізу доданих до теми джерел розкрийте структуру Статуту 1529 р. Охарактеризуйте його зміст, при цьому зверніть увагу на норми державного, приватного, кримінального та процесуального права. Поясніть, яке значення, на вашу думку, мало положення Статуту: ―Всіх у Великому князівстві Литовському одним правом судити мають‖.

12.З‘ясуйте, який документ юридично оформив шляхтизацію суспільно-

політичного устрою Великого князівства Литовського і в чому це

проявилося?

13.Розкрийте зміст та значення Другого Литовського статуту 1566 р.

14.Поясніть, в який спосіб відбувалася рецепція магдебурзького права та назвіть причини поширення його в українських містах.

15.Охарактеризуйте розвиток цивільного права Литовсько-Руської доби.

Які зміни відбулися в інститутах виконання зобов‘язань, спадку, сервітуту

та ін.?

16.Охарактеризуйте розвиток родинного права в Литовсько-Руський державі. Зверніть увагу на розвиток правового інституту опіки та поясність чим це було спричинено.

17.Охарактеризуйте процес розвитку кримінального права Литовсько-

Руської доби. З‘ясуйте, яка тогочасна західноєвропейська кримінально-

правова доктрина вплинула на литовсько-руське право, розкрийте її сутність, зробіть висновок, як це відбилося на правовій системі Великого

155

князівства Литовського.

18.Відслідкуйте динаміку поняття та складу злочину. Охарактеризуйте основні види злочинів, поясніть, які з них відносилися до категорій найтяжчих та тяжких.

19.Розкрийте мету покарань та охарактеризуйте види покарань за русько-

литовським кримінальним правом.

20.Сформулюйте основні риси феодального кримінального права Великого князівства Литовського.

21.Пригадайте з попередніх тем, який характер, притаманний давньоруському праву, традиційно мав судовий процес. З‘ясуйте, чи зберігався він на українських землях литовської доби. Розкрийте зміст обвинувально-змагального процесу.

22.З‘ясуйте, у якому юридичному документі Великого князівства Литовського середини ХУІ ст. було встановлено елементи слідчого

(інквізиційного) процесу. Охарактеризуйте зміст слідчого (інквізиційного)

процесу та особливості його застосування на українських землях.

23. Проаналізуйте призначення в суді представництва сторін. Розкрийте функції прокураторів (адвокатів). Охарактеризуйте види судових доказів.

ПЕРШОДЖЕРЕЛА

Хроніка Київського Михайлівського монастиря про початок загарбання литовськими феодалами українських земель у 1362 р.

Народ же цей (литовці) даниною звірів, медів, віників, лика та іншого руським князям служив. Коли ж він відчув, що його господарі (князі руські)

розтрощені татарами, він змужнів... почав залишкам руським чинити насильство і остаточне спустошення; спустошені землі заселяв своїми людьми і на знесилених русів владу свою поширив. І поволі з часом всю

(землю руську) перейняв від татар у своє володіння і став володіти

Текст подано за: Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1959. – Т.1. – С. 99.

156

широкими її просторами, і баскаків, тобто приказчиків, що збирали з неї

данину для заволзького царя, прогнав...

Звістка літопису про захоплення литовськими феодалами українських земель (1362 p. )

В сие лето (1362) Олгерд победи трех царков татарских и з ордами их,

си есть, Котлубаха, Казчея, Дмитра; и оттоли от Подоля изгна власть татарскую. Сей Олгерд и инныя руския державы во свою власть приять, и

Киев под Феодором князем взят, и посади в нем Володымера сына своего; и

нача над сими владети, им же отци его дань дояху.

Литовський літописець про похід литовських військ на Київ у 1394 р.

Тієї ж весни пішов князь Вітовт на Поділля, а князь Володимир Ольгердович тоді був у Києві і не хотів покоритися князеві Вітовтові. І

великий князь Вітовт, пішовши, взяв Житомир, і прийшов до нього князь Володимир, і князь Вітовт відняв у нього Київ і дав йому Копил, а в Київі посадив Скиргайла. А сам Вітовт пішов на Подільську землю, а Скиргайлові велів піти на Черкаси і на Звенигород. І князь Скиргайло з божою поміччю і за повелінням князя Вітовта Черкаси взяв і Звенигород і повернувся в Київ.

Городельський привілей (1413 р.)

...3. Пани (і) також бояри-шляхта земель наших... дарениями,

привілеями і пожалуваннями, ним нами дарованими, даними, приділеними,

тільки католики і римської церкви підвладні і кому герби пожалувані,

господарюють, володіють і користуються, як пани і шляхта королівства Польського володіють і користуються.

Там само.Там само.

Там само.- С.119-120.

157

4. Також пани і шляхтичі, названі вище, своїми вотчинами (батьківськими маєтками) на рівному праві володіють, як пани королівства Польського своїми звичайно (як прийнято) володіють і пожалуваннями нашими, на які мають грамоти, від нас діючі і затверджені твердістю вічної сили, подібним чином будуть володіти і мати вільну змогу їх продавати, міняти,

відчужувати, дарувати і на користь свою повертати, однак, з нашої згоди,

особливо для кожного випадку даного, як для їх відчуження, обміну або даріння перед нами або нашими урядовцами, за звичаями королівства Польського, буде визначено.

9. ...Урядником призначаються тільки католицької віри поклонники і підвладні святій римській церкві. Також і всі постійні уряди земські, які є посади, каштелянства, жалуються тільки сповідникам християнської

(католицької) віри і до ради нашої допускаються і в ній присутні, коли обговорюються питання про і благо держави, бо часто різниця у вірах приводить до різниці в умах (думках), і виявляються через це відомими такі рішення, яким належить у таємниці бути збереженими...

12. Зверх того, названими вище свободами, привілеями і милостями тільки ті пани і шляхтичі землі Литовської можуть володіти і користуватися, яким зброя і герби шляхтичів королівства Польського пожалувані, і шанувателі християнської релігії, римській церкві підвладні, не схизматики або інші невіруючі.

Судебник короля Казимира Ягелловича, даний Литві, 1468, лютий, 29

Казимир, Божею милістю король польський, великий князь литовський і руський, князь пруський і жомоїтський та інших, чинимо цим нашим листом, складеним із князями і радою нашого великого князівства Литовського і з усім поспільством узгодили і урядили так:

Текст подано за: Історія держави і права України: Хрестоматія.- К., 1996.- С.35-36.

158

1. Якщо з доказом приведуть злодія, і не буде чим заплатити, то нехай дружиною і дітьми заплатить, а самого на шибеницю; а якщо діти маленькі,

менше семи років, то вони не винні...

4.А якщо видадуть дружину і дітей злодієвих, як постановлять судді, а

потім вони захочуть викупитися, чи господар захоче викупити — то можна викупити. А коли у злодія будуть статки вдома, то він має платити домашніми статками; а коли ж не має чим платити з дому, то дружиною і дітьми має платити, як уже згадано вище.

5.А якщо б злодій щось у когось украв, і його там спіймають, і він до дому краденого не принесе, і дружина і діти того не споживали, то злодій нехай зазнає кари, а дружина і діти невинні.

6.А якщо злодій вийде із будинку, і щось загубить або з'їсть, а дружина і діти того не їли, то заплатити домовили статками злодія, а дружина і діти не несуть відповідальності і статки дружини не забирають.

7.Якщо господар злодія знав про крадіжку, або брав участь і будуть докази, то він потерпає так само, як і злодій...

13.А хто вкраде півкопи або корову, того повісити.

14.А хто вкраде уперше, то його карати, як за першу крадіжку: якщо вкрав домашніх речей менше, ніж на полтину, то платити домашніми речами, а якщо вкрав більш, ніж на полтину, то хоча б украв і вперше, то повісити його.

15.А хто коня хоча б уперше вкрав і його приведуть з краденим, то його повісити...

17.Коли вперше вкрав, коли раніше не було за ним крадіжки, нікому він не платив, то платити йому позивачу і за вкрадене; а смертною карою його не карати...

23. А хто б спіймав загубленого коня, або загублені якісь речі, то сповістити околиці; якщо власник не знайдеться протягом трьох днів, то доставитити на королівський двір, а за утримання візьме своє; а коли щось приховає і схоче скористатися і буде це доведено — то такий злодій.

159

24.А хто буде людей виводити, або невільну челядь і будуть докази, то такого на шибеницю.

25.А також де хто мости мостив за нашого дяді, за велико го князя Вітовта

іза великого князя Жикгимонта, то щоб не барилися, цього ж літа завершили. А на чиїй ділянці трапиться нещастя, кінь ногу зламає, той платить. А коли хто не відремонтує своїх дільниць цього літа, той порушив право; з тих нам брати десять рублів.

Опісля, як у нашому місті написано, то нехай так і діють, від того, щоб не відступати.

Так само за давнім звичаєм та забороною, що збереглись до цього часу в названому нашому місті Львові, не можна приймати до цехів та допускати до ремесел, ми залишаємо назавжди в попередньому стані.

Статут Великого князівства Литовського 1529 р.

РЕЄСТР СТАТУТУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

(Витяги)

Розділ ПЕРШИЙ

Про персону господарську

1. Господарь зобов'язується нікого не карати за заочним обмовленням,

навіть якщо справа стосувалася б образи гідності його величності. А також якщо хто-небудь безпідставно обвинуватив іншого, то сам повинен понести таке ж покарання.

7. Ніхто ні за кого не повинен нести покарання, але кожен за самого

себе.

9.Всіх у Великому князівстві Литовському одним правом судити

мають.

10.Листи з канцелярії до припинення судочинства нікому не повинні даватися, але тільки з поважних причин.

Текст подано за: Статути Великого князівства Литовського: У 3-х т. – Т.І. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса,

2002. – С.195-205.

160