Zagalna_Psyhologiya_Sergienkova2011

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ

но факт різної психофізіологічної дії кольору на людину: зелений — заспокоює, червоний — збуджує. Особливі відчуття, що йдуть від внутрішніх органів, визначають самопочуття людини, її емоційний тонус. Не випадково в слові «чутливість» закладена характеристика пізнавальної функції відчуттів, і слова «відчуття» і «почуття» (переживання) мають однаковий корінь.

Відчуття — процес чуттєвого пізнання. В процесі діяльності, на практиці людина здобуває перші чуттєві знання про навколишні предмети, їх якості та властивості, про власне тіло.

Фізіологічно ці знання забезпечуються діяльністю першої сигнальної системи, а тому чуттєві форми відображення спільні

для людини і тварини.

Відчуття є як у тварини, так і у людини, але вони не тотожні. Праця і мова в процесі антропогенезу (походження людини) сформували специфічно людські відчуття, сприймання та уявлення. Вони відрізняються від подібних образів у тварин за змістом (людина відображає соціальні умови життя суспільства, предмети, створені в процесі праці, і через них природу, на яку вона активно діє); за фізіологічними механізмами (відчуття людини виникають у взаємодії образу і слова в специфічно людській другій сигнальній системі); за роллю в процесі пізнання (у деяких тварин це вища форма орієнтування, у людини — лише початковий ступінь пізнання).

Другий ступінь пізнання — абстрактно-теоретичне мислення — характерний тільки для людини. Мислення базується на чуттєвому пізнанні, спирається на образи, але оперує не образами, а поняттями, зміст яких склався на основі трудової діяльності, а також культури багатьох поколінь людей.

Відчуття може виникнути лише при безпосередній дії подразника на орган чуття. За своїм походженням відчуття, як і кожне

психічне явище, має рефлекторний характер.

Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразника

на адекватний йому аналізатор.

Кожний аналізатор складається з 3-х частин (Рис. 2.1.1.):

1) периферійний відділ, або рецептор (від лат. «приймач»); 2) чутливі нерви (аферентні, провідникові шляхи);

3) мозковий (центральний відділ).

51

РОЗДІЛ 2

Дія подразника на рецептор викликає нервовий імпульс, який певними нервовими шляхами передається до кіркових клітин аналізатора. Відповідна ж реакція передається по іншому (руховому) нерву. Мозкова частина — вищий відділ аналізатора. Саме тут і виникає відчуття.

Всі відділи аналізатора працюють як єдине ціле. Органічні порушення будь-якої частини аналізатора — периферійної, провідникової чи центральної — спричинюють сліпоту, глухоту або втрату нюху, смаку, залежно від того, який аналізатор порушено. Якщо порушується лише центральна частина аналізатора, виникає нерозуміння почутого, побаченого, хоча відчуття світла чи звуку існує.

Чутливість, тобто здатність мати відчуття, в елементарних проявах вроджена і є безумов- но-рефлекторною. Дитина, яка щойно з’явилася на світ, уже реагує на зорові, звукові та деякі інші подразники. Але все багатство людських відчуттів є результатом розвитку й виховання. Фізіологічні механізми високої чутливості до звуків рідної мови, до гами різнокольорових та музичних тонів формуються і розвиваються за життя шляхом утворення

52

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ

нових нервових зв’язків. Отже, діяльність аналізатора є умовно- рефлекторною.

Фізіологічний механізм відчуттів представництва може бути

охарактеризований як механізм аналізаторів у корі умовнорефлекторної діяльності аналізаторів, який виникає на базі обмеженої кількості безумовних рефлексів. У першосигнальні механізми відчуттів людини включається діяльність другої сигнальної системи.

Класифікація різновидів відчуттів

Ще давні греки розрізняли п’ять органів чуття і відповідні їм відчуття: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні. Сучасна наука значно розширила уявлення про види відчуттів людини. В наш час налічується близько двох десятків різноманітних аналізаторних систем. Залежно від того, який критерій покладено в основу, відчуття людини поділяють на види (Рис. 2.1.3.):

Рис. 2.1.3. Класифікації видів відчуттів

На Рис. 2.1.3. подається класифікація відчуттів залежно від розміщення рецепторів в організмі людини. Так, екстероцептивні відчуття відображають якості предметів і явищ навко-

лишнього світу, їх рецептори знаходяться зовні тіла, до них

53

РОЗДІЛ 2

належать: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні та ін.; інтероцептивні — їх рецептори розташовані на внутрішніх органах і відображають їх стан, до них відносять органічні відчуття (чуття голоду, втоми, спраги); пропріоцептивні — рецептори

розміщені в м’язах і сухожиллях нашого організму, вони дають нам інформацію про рух і положення нашого тіла в просторі (кінестетичні та статичні відчуття).

Характеристика основних відчуттів людини

кликають, є мікроскопічні частини речовини, які потрапляють до носової порожнини разом з повітрям, розчиняються в носовій порожнині та діють на рецептор. Сигналізують про стан придат-

ності продуктів харчування, про чисте або забруднене повітря. 4) Смакові відчуття пов’язані з нюховими. Їх поєднує спільна

роль у процесі харчування. Органом смаку є язик. На ньому та на піднебінні розміщені спеціальні чутливі до хімічних подразників рецептори, які реагують на чотири смакові подразники: кисле, солодке, гірке, солоне.

54

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ

Особливістю динаміки смакових відчуттів є їх тісний зв’язок з потребою організму в харчуванні. При голодуванні смакова

чутливість підвищується, при ситості — знижується.

5) Тактильні відчуття дають знання про міру рівності та рельєфності поверхні предметів, яку можна відчути під час об-

мацування.

6) Больові відчуття сигналізують про порушення цілісності

тканини, що, звичайно, викликає в людини захисну реакцію. 7) Температурне відчуття — це відчуття холоду, тепла, що

його спричинює контакт з предметами, які мають температуру, вищу або нижчу за температуру тіла.

8)Статичні відчуття відображають положення нашого тіла

впросторі — лежання, стояння, сидіння, рівновагу, падіння.

9)Кінестетичні відчуття відображають рухи та стани окре-

мих частин тіла — рук, ніг, голови, корпусу.

10) Органічні відчуття сигналізують про такі стани організму, як голод, спрага, самопочуття, втома, біль.

Відчуття — це форма відображення адекватних подразників.

Проте різним видам відчуттів притаманна не лише специфічність, а й спільні для них властивості (Рис. 2.1.4.):

Властивості відчуттів

Якість – це основна особливість відчуття, що відрізняє його від іншого

Інтенсивність – кількісна характеристика відчуття (залежить від сили подразника)

Тривалість – часова характеристика відчуття (залежить від тривалості дії подразника)

Рис. 2.1.4. Властивості відчуттів

Відчуттям притаманні також загальні закономірності (Рис. 2.1.5.)

55

Пороги чутливості. Подразник, діючий на аналізатор, не завжди викликає відчуття. Доторкання пушинки до тіла можна не відчути. При дії дуже сильного подразника може настати момент, коли відчуття перестають виникати.

Розрізняють пороги: абсолютний і поріг розрізнення. Абсолютний поріг буває верхній і нижній.

Та найменша сила подразника, яка, діючи на аналізатор, викликає ледве помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом чутливості. Нижній поріг характеризує гостроту

чутливості аналізатора.

Та найбільша сила подразника, за якої ще існують відчуття даного виду, називається верхнім абсолютним порогом чутливості.

Пороги чутливості індивідуальні для кожної людини. Є також

поріг чутливості до розрізнення — те найменше збільшення сили діючого подразника, яке викликає ледве помітну реакцію відчуттів.

56

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ

Поріг розрізнення для кожного аналізатора — величина постійна. Так, для слухового аналізатора поріг розрізнення дорівнює 1/10, для зорового 1/60.

На своєрідності порогів розрізнення базується один із основних законів, що відноситься до відчуттів. Він отримав назву від імен німецьких вчених, які вперше його сфор-

мулювали в середині XIX ст.: Ернста Вебера і Гюстава Фехнера. Закон Вебера-Фехнера має таке формулювання: сила відчуття знаходиться в логарифмічній залежності від сили подразника, а саме: зміна сили відчуття пропорційна десятинному логарифму сили подразника.

Така логарифмічна залежність є надзвичайно важливою для розробників теле- й відеоапаратури, оскільки допомагає вирахувати, наскільки інтенсивним має бути сигнал, щоб він відчувався точно і без викривлень.

Ще однією закономірністю відчуттів є адаптація.

Ступінь адаптації різних аналізаторних систем до відповідних подразників неоднаковий: висока адаптованість властива нюховим і тактильним відчуттям (ми не помічаємо тиску одягу на тіло), менша вона в слухових і холодових відчуттях. Незначна адаптація притаманна больовим відчуттям.

Так, спеціалісти з розфарбовування тканин розрізняють від 40 до 60 відтінків чорного кольору. Дегустатори вин розрізняють надтонкі смакові відчуття, що нетренованій людині навіть важко уявити. Заняття музикою розвивають музичний слух, а живописом — кольорове відчуття.

57

РОЗДІЛ 2

Явище сенсибілізації слугує доказом того, що відчуття розвиваються під впливом умов життя і вдосконалення діяльності аналізаторів. Сенсибілізація — один з проявів більш загальної закономірності відчуттів, яка називається взаємодією.

Наприклад, слухова чутливість підвищується під час інтенсифікації подразнення зорового аналізатора. Тому на музичних концертах завжди яскраве освітлення. Відомі факти підвищення слухової, тактильної, зорової чутливості під впливом слабких больових подразнень. Проте під впливом опромінення шкіри ультрафіолетовим промінням зорова чутливість знижується.

Наприклад, біла фігура на чорному тлі здається темнішою, слабкий теплий подразник після холодного здається гарячим тощо.

Наприклад, під час звукових подразнень у людини виникають зорові образи тощо.

Розглянуті закономірності розкривають високу динамічність відчуттів, їх залежність від сили подразника, від функціонального стану аналізаторної системи, викликаного початком або припиненням дії подразника, а також одночасною дією кількох подразників на один аналізатор або суміжні аналізатори. Можна сказати, що закономірності відчуттів визначають умови, за яких стимул досягає свідомості. Біологічно важливі стимули

58

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА СТАНИ

діють на мозок за знижених порогів і підвищеної чутливості, стимули, які втратили біологічну значущість, — за більш високих порогів.

2.2. Сприймання

Поняття про сприймання. Фізіологічні основи сприймання

Воточуючому світі існують не окремі властивості самі по собі,

апредмети, речі, явища: не звуки, а предмети і явища, які відтворюють звук; не світло, а предмети, які світяться; не запахи,

аоб’єкти, що пахнуть. Тому на основі відчуттів повинен будуватися процес більш високого рівня, як процес відображення предметів в цілому, в сукупності їх властивостей, інакше пізнання світу буде неможливим. Таким пізнавальним процесом є сприймання.

!Сприймання — це психічний процес відображення

вмозку предметів і явищ в цілому, в сукупності всіх їхніх властивостей та якостей при безпосередній дії на органи чуття людини

Воснові сприймання лежать відчуття, але сприймання не зводиться до суми відчуттів. Ми сприймаємо, наприклад, класну дошку, а не суму зеленого кольору, твердості, прямокутності. Сприймаючи, ми не лише виокремлюємо групу відчуттів,

апоєднуємо їх в цілісний образ, розуміємо його, застосовуючи для цього свій попередній досвід.

Сприймання протікає в зв’язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо те, що перед нами знаходиться), мовою (називаємо предмет сприйняття), почуттями (певним чином ставимося до того, що сприймаємо), волею (тією чи іншою мірою довільно організовуємо процес сприймання).

Відображаючи об’єктивну дійсність, сприйняття робить це не пасивно й дзеркально, тому що в ньому водночас заломлюється все психічне життя людини, яка сприймає.

59

РОЗДІЛ 2

Класифікація та види сприймання. Ілюзії сприймання

Класифікація та види сприймання

60