M01285 СОЦІОЛОГІЯ печать

41

міждисциплінарній проблематиці.

У залежності від витрат часу соціологічні дослідження можуть бути довгостроковими (більш 3 років); середньостроковими (від 6 місяців до 3 років); короткочасні (від 2 до 6 місяців); експресдослідження (від 1-2 тижнів до 1-2 місяців).

У залежності від статусу замовника й оплати праці дослідження бувають держбюджетними (замовлення державних установ) і госпрозрахунковими (замовлення окремих підприємств і організацій).

Що стосується об'єкта пізнання тієї чи іншої сфери дійсності, виділяють соціологічні дослідження в системі управління, промисловості, науки, освіти, охорони здоров'я, і т.д. Класифікація різноманітних соціологічних досліджень необхідна, тому що вона систематизує діяльність дослідників.

2 Поняття програми соціологічного дослідження, її структура

Будь-яке соціологічне дослідження починається з розробки його програми. Програма - це основний документ наукового пошуку, по ній можна судити про ступінь наукової обґрунтованості того чи іншого дослідження. Крім цього, програма є методологічною моделлю дослідження, у ній фіксуються всі дослідницькі процедури. Звичайно програма соціологічного дослідження складається з двох розділів. Перший розділ - методологічний - складається з наступних етапів:

–формулювання проблемної ситуації - визначення об'єкта і предмета дослідження - визначення мети і задач дослідження - визначення основних понять і категорій (інтерпретація понять) - висування гіпотез; Другий розділ - методичний чи процедурний - складається з наступних етапів:

–здійснення вибірки - вибір методів збору інформації – опис методів обробки інформації - розробка стратегічного і робочого плану дослідження (фіксація кожного кроку дослідницької групи).

3 Вибірка в соціологічному дослідженні

Перш ніж розглядати методи соціологічних досліджень, необхідно усвідомити поняття вибірки. Це процедура означає необхідність добору об'єктів, що підлягають дослідженню. Генеральна сукупність - уся чисельність соціальних об'єктів, що є предметом вивчення в рамках конкретного дослідження. Вибіркова сукупність - та частина об'- єктів генеральної сукупності, що буде вивчатися й аналізуватися безпосередньо. Одиниця добору - елемент генеральної сукупності, що

42

підлягає аналізу. Якість вибірки оцінюється двома показниками - репрезентативністю і надійністю. Репрезентативність - здатність вибіркової сукупності максимально точно відтворювати характеристики генеральної сукупності. Надійність - вимога не включати у вибірку так званих "мертвих душ".

Розглянемо деякі способи формування вибіркової сукупності.

Основою методу простого можливого добору є можливість подій,

тобто відношення кількості подій, на які розраховують, до кількості можливих. Різновиди методу:

–вибірка "першого зустрічного"(використовують теле- і радіожурналісти);

–"поштове опитування" (проводиться масовими виданнями);

–метод "сніжної кулі"(опитування за допомогою самих респондентів).

Метод систематичного (механічного) добору означає, що всі елементи генеральної сукупності заводять у єдиний список і з нього через рівні інтервали відбирають необхідну кількість респондентів. Крок добору (ДО) розраховується по формулі ДО=N:n, де N - величина генеральної сукупності, n - величина вибіркової сукупності.

Складним питанням є розрахунок обсягу вибірки, тобто, визначення кількості респондентів. У соціології діє правило, відповідно до якого чим більш неоднорідний склад об'єктів, тим більшим повинний бути обсяг вибірки.

4 Методи збору, аналізу й обробки соціологічної інформації:

Слово «метод» походить від грецького methodos - шлях до чогось. У соціології метод - це спосіб одержання найбільш правдоподібних соціологічних знань, сукупність використовуваних процедур, прийомів, операцій для емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності. Найбільш використовувані в соціології дослідницькі процедури - це експеримент, спостереження, аналіз документів, соціологічне опитування, а також метод експертних оцінок, соціометрія, метод тестування. При виборі методу дослідження необхідно врахувати наступні моменти:

–жоден з методів не є універсальним, методи можуть бути адекватними чи неадекватними поставленим цілям і завданням;

–оперативність і економічність дослідження не повинні досягатися за рахунок якості даних;

–надійність методу забезпечується як обґрунтованістю його застосування, так і правильним використанням.

43

Методи соціологічних досліджень Метод спостереження. Спостереження в соціології - це реєст-

рація соціальних процесів, явищ або їх окремих елементів. Спостереження дає можливість безпосередньо зіштовхуватися з конкретними проявами важливих соціальних явищ і процесів. Оскільки спостерігати можна тільки те, що відбувається в присутності соціолога, то встає питання про об'єктивність даних (немає неупереджених дослідників). Друга проблема - спостереження складно, а іноді і неможливо повторити; цей метод не можна використовувати протягом тривалого часу через природну утому спостерігача. Тому метод, як правило, використовується разом з іншими методами.

Класифікація видів соціологічного спостереження:

1.Включене (спостерігач стає членом групи, яку він вивчає); не включене ( спостереження зі сторони, не впливаючи на поведінку учасників групи).

2.Відкрите (досліджуваним відомо про факт спостереження); інкогніто (спостерігач не афішує своєї присутності).

3.Польове (проводиться в реальних умовах); лабораторне (умови спостереження визначає дослідник).

4.Систематичне (повторюване регулярно протягом визначеного часу); епізодичне (повторюваний час від часу, наприклад 2-3 рази протягом визначеного періоду часу); випадкове (одноразове).

5.Структуроване (чітке визначення того, що саме в об'єкті підлягає спостереженню); неструктуроване(спостереження за об'єктом уцілому).

Метод експерименту. Експеримент у соціології - це спосіб одержання інформації про кількісні і якісні зміни показників діяльності і поведінки об'єкта в результаті впливу на нього певних факторів. Класифікуються експерименти в такий спосіб:

– виходячи зі сфери положення експериментального об'єкту - виробничі, економічні, соціальні, управлінські, педагогічні і т.д.

– виходячи з дослідницької задачі - наукові, практичні;

– виходячи з ситуації - польові, лабораторні.

Метод аналізу документів. Це метод збору даних, що передбачає використання інформації, зафіксованої в рукописному чи друкованому тексті, на магнітній стрічці, кіноплівці, інших носіях інформації. Документ - це джерело, що містить інформацію про факти, події, явища соціальної дійсності, а також розумової діяльності людини. Методи аналізу документальних джерел бувають неформалізовані

44

(традиційні чи якісні) і формалізовані(кількісні). Перші передбачають тлумачення документа, оцінюючи його зміст згідно політичним, моральним, естетичним критеріям. Ці методи, переважно, засновані на інтуїції дослідника, а значить можливі суб'єктивні прояви в інтерпретації змісту. При застосуванні методів, відповідно до встановленої процедури, необхідно дати відповіді на питання типу:

–вид, форма документу;

–хто його автор;

–мета створення документу;

–надійність документу;

–контекст документу;

–вірогідність документу;

–фактичний зміст;

–суспільний резонанс.

Формалізовані (кількісні) методи - зміст документів представлений за допомогою формальних показників. Друга назва – контент-аналіз (від англ. «аналіз змісту»). Ціль методу - точне дослідження текстових масивів з метою виявлення соціальних тенденцій, представлених цими масивами.

Соціологічне опитування. Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт шляхом реєстрації відповідей респондентів на питання, сформульовані виходячи з цілей і задач дослідження. За допомогою цього методу збирається до 90% всієї емпіричної інформації. Опитування класифікуються за наступними критеріями:

–по способу зв'язку з респондентами - заочні( анкетні, поштові, пресові, телефонні) і очні (інтерв'ю);

–по характеристиках генеральної сукупності - індивідуальні (один чи декілька респондентів), вибіркові (на основі вибіркової сукупності), суцільні (референдум, перепис);

–по території охоплення - загальнонаціональні, регіональні, локальні, місцеві.

Одним з найбільш розповсюджених видів опитування є анкетування. Анкета заповнюється респондентом самостійно. Анкета - це тиражований документ, що містить певну кількість питань, які сформульовані і зв'язані між собою згідно встановленим правилам. Починається анкета з вступної частини, у якій вказується хто, з якою метою прово-

45

дить опитування, дається інструкція про заповнення і вказується спосіб повернення анкети. Далі розміщують контактні питання мета яких зацікавити респондента, допомогти йому усвідомити досліджувану проблему. Ці питання повинні бути простими для усвідомлення. За ними розташовують основні питання, що і несуть інформацію по суті досліджуваної проблеми (якщо проблем багато, питання можна розділити на блоки). Наприкінці анкети розміщують питання про соціаль- но-демографічні характеристики респондентів, а також кілька питань, що допомагають їм усвідомити необхідність і важливість виконаної ними роботи і зняти психологічну напругу. По змісту, питання анкети можуть стосуватися фактів поведінки, фактів свідомості, особистості респондента. За формою питання бувають закриті, відкриті, напівзакриті. У закритих респондент одержує повний набір варіантів відповідей, з яких можна вибрати один або декілька. На відкриті питання респондент відповідає довільно. Напівзакриті питання передбачають перелік відповідей, після якого залишають місце для можливої, не передбаченої анкетою, відповіді респондента.

Поштове опитування - різновид анкетування, при якому анкета поширюється серед потенційних респондентів за допомогою поштової служби. Основна проблема - забезпечення повернення достатньої для обробки кількості анкет.

Пресове опитування - різновид анкетування за допомогою публікації анкети в періодичній пресі. Для оптимального проведення даного різновиду опитування необхідно, по-перше, максимально полегшити процедуру заповнення анкети, по-друге, створити в потенційних респондентів (читачів) мотивацію для заповнення і повернення анкети.

Телефонне опитування - різновид інтерв'ю, при якому питання респонденту задаються по телефону. До переваг даного способу відносяться оперативність, швидке одержання інформації, висока економічність, скорочення матеріальних і часових витрат на проведення опитування. Недоліками можна вважати необхідність задавати прості і лаконічні питання (складно сприймати на слух довгі речення), неможливість заздалегідь визначити, до якої соціальної групи відноситься респондент, часті відмови, негативна реакція у зв'язку з зайнятістю респондентів.

Соціологічне інтерв'ю - метод збору соціологічної інформації, заснований на особистому спілкуванні соціолога і респондента. За процедурою проведення розрізняють:

46

–панельне інтерв'ю (багаторазове опитування тих самих респондентів по тим самим питаннях через визначені проміжки часу).

–групове інтерв'ю (запланована бесіда з метою викликати дискусію в групі).

–клінічне інтерв'ю (тривала, глибока бесіда з метою одержати інформацію про інтереси, життєві принципи, смаки респондента).

–фокусоване інтерв'ю (короткочасна бесіда про конкретну проблему і реакцію на неї респондента).

Останнім часом удосконалена методика проведення глибокого групового інтерв'ю, що претендує на власне місце в групі методів соціологічних досліджень. «Фокус-група» чи «дискусійна група», чисельністю не більш 10 чоловік, що формується таким чином, щоб учасники групи не були знайомі один з одним. Кожен учасник «фокусгрупи» повинен представляти певний соціальний прошарок, виражати його інтереси. Дискусію веде модератор і його помічник, весь процес фіксується за допомогою звуко - чи відеоапаратури. Під час бесіди модератору необхідно утримувати учасників у рамках теми і предмету бесіди, «фокусувати» їх увагу на важливих для дослідників питаннях.

Метод експертних оцінок. Спосіб одержання інформації шляхом опитування експертів. Часто в ситуаціях, пов'язаних зі спробами прогнозувати зміну соціальних процесів, з необхідністю дати об'єктивну оцінку тим чи іншим явищам потрібна інформація не будь-яких респондентів, а професіоналів, компетентних осіб, що мають знання про об'єкт дослідження, тобто експертів. Процедура використання методу містить у собі три етапи - підбір експертів, проведення опитування експертів, обробка результатів дослідження. Критерії формування групи експертів - рід занять і стаж роботи в ньому. Головний же критерій - компетентність. На практиці використовують чотири основні форми експертного опитування:

–разовий індивідуальний ( анкетування чи інтерв'ю);

–разовий колективний (дискусія, нарада, мозковий штурм);

–індивідуальний у кілька турів (дельфійський метод);

–колективний у кілька турів (дискусії, багатоступінчасте опитування).

Основні функції методу експертних оцінок:

– оцінка рівня вірогідності даних, отриманих за допомогою масових опитувань;

47

–прогноз тенденцій розвитку явищ і процесів соціальної дійсності;

–атестація колективу (його членів) за рівнем професіоналізму, трудової активності і т.д.;

Процедуру, засновану на цій функції, часто іменують просто атестацією.

Метод соціометричного опитування. Під терміном «соціомет-

рія» мають на увазі вимір міжособистісних стосунків у групі. Метод використовується для вивчення цих стосунків з метою їх поліпшення в малих групах (від 3 до 15-20 чіл). Створення методології, сукупності вимірювальних процедур і математичних методів обробки належить американському соціопсихологу Джекобу Морено. Для створення програми дослідження необхідно визначити соціометричні критерії, тобто питання, що задаються всім членам групи, щоб з'ясувати їхні взаємини. При цьому виді опитування кожному респонденту вручається соціометрична картка, у ній кодуються прізвища членів групи. Результати опитування заносяться в соціоматрицю, що компактно подає первинну інформацію і спрощує математичну обробку даних. Метод припускає одержання інформації про міжособистісні стосунки шляхом фіксації переваг, симпатій, антипатій і т.д. Респонденти ранжують колег по групі в порядку від «привабливості» до «непривабливості» взагалі або у визначеному виді діяльності. За результатами опитувань будується соціграма, що показує лідерів і аутсайдерів. Можливі типи міжособистісних стосунків:

–«а» вибирає «б», «б» вибирає «а» - взаємна симпатія;

–«а» вибирає «б», «б» байдужий до «а» - однобічна симпатія;

–«а» вибирає «б», «б» заперечує «а» - рідкий зв'язок, можлива конфронтація ;

–«а» байдужий до «б», «б» байдужий до «а» - відсутність зв'язку, взаємна байдужність;

–«а» байдужий до «б», «б» заперечує «а» - «дрімаючий» конфлікт;

–«а» заперечує» «б», «б» заперечує «а» - назрілий конфлікт.

Метод тестування. Спосіб виміру й оцінки найбільш складних властивостей і станів особистості, що не піддаються спостереженню. Метод найбільш розповсюджений у трьох сферах людської життєдіяльності:

–в сфері освіти для оцінки рівня ефективності форм навчання, для визначення рівня підготовки учнів;

–у професійній підготовці і доборі при атестації кадрів, прийомі на роботу, у процесі формування кар'єри;

–соціально-психологічному консультуванні;

48

ЛІТЕРАТУРА

1.Соціологія. / За заг. Ред. проф. В.П.Андрущенка, проф. М.У. Горлача. – Харків – Київ, 1998.

2.Тощенко Ж.Т. Социология. Общий курс. М.: «Прометей», 2001.

3.Капитонов Э.А. Социология ХХ века. История и технологии. Рос- тов-на-Дону: Феникс, 1996.

4.Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Львів: Кальварія, 1996.

5.Соціологія. / За ред. проф. В.Г. Городяненка.- К.: Академія, 1999.

6.Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. - К.: “Каравела”, 1999.

7.Кравченко А.И. Социология. Учебник. М.: ПБОЮЛ Григорян А.Ф., 2001.

8.Социологический энциклопедический словарь. Издательская группа ИНФРА. - М-НОРМА. - М., 1998.

Підписано до друку 13.03.2003 Формат 60х84 1/16, 3.0 др. арк. Тираж 100 прим. Зам. № 375 69063 м. Запоріжжя, ЗНТУ, друкарня, вул. Жуковського, 64