21-40

36. Порядок укладення міжнародних договорів.1 узгодження тексту договору 2. різних способів вираження згоди сторін на обов'язковість договору, які в свою чергу складаються з під стадій: підписання, ратифікація, затвердження, приєднання, і ін. У переважній більшості випадків органи держави, укладаючи міжнародні договори, діють через спеціальних уповноважених на те осіб. Для цього їм видаються особливі документи, які називаються повноваженнями.Повноваження - документ, що свідчить про право зазначеної в ньому особи, представляти інтереси держави в міжнародних справах, вести переговори і підписувати міжнародні угоди. Без спеціальних повноважень представляють свою державу: глави держав, глави урядів, міністри закордонних справ.Крім повноважень особи, що ведуть переговори, одержують від своїх представників інструкції, що визначають позицію делегації по обговорюваних питаннях. Договір, укладений із порушенням інструкцій, не втрачає своєї юридичної чинності. 1. Узгодження тексту договору. Основний метод підготовки погодженого тексту – це переговори між договірними сторонами. Існують такі форми вироблення погоджених договірних текстів: через звичайні дипломатичні канали, міжнародні конференції. Важливим етапом на стадії узгодження тексту є його прийняття. Приймається текст за згодою усіх, хто бере участь у складанні, а для багатосторонього договору більшістю в 2/3 учасників конференції. Прийняття не накладає на учасників юридичних обов'язків. Після того, як погоджений текст прийнятий, необхідно засвідчити, що даний текст є остаточним. Ця процедура називається встановленням автентичності тексту і здійснюється шляхом: попереднього підписання (ad referendum) парафування тексту договору. Парафування (фр. paraphe - скорочений підпис) супроводжується проставленням ініціалів уповноважених договірних сторін на тексті договору. Підписання ad referendum відрізняється від парафування тим, що після схвалення договору сторонами він набуває статусу повного підписання. Для того, щоб парафування набуло такого статусу, необхідна домовленість учасників з цього питання. 2. Згода на обов'язковість договору може бути виражена в наступних формах: підписанням договору, ратифікацією, прийняттям, затвердженням чи приєднанням. Підписання виражає згоду на обов'язковість договору в тому випадку, якщо надалі він не підлягає ратифікації чи затвердженню. Ратифікація – це остаточне затвердження міжнародного договору вищим органом державної влади. Вона втілюється в двох різних актах: внутрішньодержавному (законі, указі, постанові), міжнародно-правовому (ратифікаційній грамоті). При укладанні двосторонніх угод провадиться обмін ратифікаційними грамотами, а при багатосторонніх договорах – грамоти здаються на збереження депозитарієві. Ним може бути держава, міжнародна організація чи головна виконавча особа такої організації, що визначається угодою сторін. Така процедура називається депонуванням.Якщо держава із самого початку не брала участі у договорі, то вона може надалі приєднатися до нього на умовах, які у ньому передбачені. Затвердження означає остаточне схвалення договору урядом, міністерством або іншим відомством, якщо договір відноситься до його компетенції. Укладаючи багатосторонній договір чи приймаючи рішення про приєднання до якого-небудь договору, держава має суверенне право зробити застереження про те, що окреме положення договору для нього неприйнятне. Така одностороння заява, за допомогою якої держава (чи міжнародна організація) бажає виключити чи змінити юридичну дію визначених положень договору стосовно до даної держави (міжнародної організації), називається застереженням. Такі застереження можуть бути зроблені: під час підписання договору, при його ратифікації, при приєднанні до договору. Заява застереження неможлива: коли дане застереження забороняється договором, договір дозволяє застереження визначеної категорії, застереження несумісні з об'єктом і цілями договору.Застереження повинно бути сформульоване в письмовій формі. Застереження може бути знято в будь-який час державою, що зробила його. Реєстрація й опублікування міжнародних договорів є формами вираження гласності в міжнародних відносинах. Незареєстрованний договір, якщо він прийнятий з дотриманням конституційних процедур і відповідає основним принципам міжнародного права, дійсний і правомірний, як і договір незареєстрованний. При цьому юридичним наслідком відсутності реєстрації буде те, що сторони в такому договорі не мають права посилатися на нього в органах ООН. Офіційне опублікування укладених міжнародних договорів здійснюється як на державному рівні, так і в рамках міжнародних організацій. В Україні укладені нею договори публікуються в «Відомостях Верховної Ради України», газеті «Голос України», «Зібранні діючих міжнародних договорів України».

38. Укладаючи багатосторонній договір чи приймаючи рішення про приєднання до якого-небудь договору, держава має суверенне право зробити застереження про те, що окреме положення договору для нього неприйнятне. Така одностороння заява, за допомогою якої держава (чи міжнародна організація) бажає виключити чи змінити юридичну дію визначених положень договору стосовно до даної держави (міжнародної організації), називається застереженням. Такі застереження можуть бути зроблені: під час підписання договору, при його ратифікації, при приєднанні до договору. Питання про застереження практично має значення при підписанні багатосторонніх договорів, тому що двосторонні умови вимагають взаємної згоди сторін по всіх пунктах. Заява застереження неможлива: коли дане застереження забороняється договором, договір дозволяє застереження визначеної категорії, застереження несумісні з об'єктом і цілями договору. Застереження повинно бути сформульоване в письмовій формі. Застереження може бути знято в будь-який час державою, що зробила його.

39. Кожен договір діє в рамках якогось часу, що має важливе юридичне значення. Ці тимчасові рамки можуть бути невизначеними. Міжнародна практика знає безстрокові договори (наприклад, Статут ООН). Договори, що укладаються на визначені терміни, займають переважне місце в сучасному міжнародному праві. Пролонгація міжнародного договору - продовження терміну договору за згодою його учасників. Реновація міжнародного договору - поновлення припиненого міжнародного договору зацікавленими державами. Час вступу договору в силу може облікуватися з моменту його підписання (договір не має зворотньої сили, якщо інше прямо не обумовлено угодою сторін) чи з моменту обміну ратифікаційними грамотами, якщо договір підлягає ратифікації. Можливі й інші варіанти вступу договору в силу: з моменту підписання, хоча в подальшому передбачається його ратифікація; після закінчення визначеного терміну для обміну ратифікаційними грамотами; з моменту, коли буде здано на збереження визначена договором кількість ратифікаційних грамот; з моменту здачі на збереження останньої ратифікаційної грамоти з моменту реєстрації документа про ратифікацію у відповідній міжнародній організації.

40. Для того, щоб бути дійсним, договір повинен бути правомірним як за способом висновку, так і по змісту. Договір вважається дійсним, поки не доведене інше. Підстави, за якими договір може бути визнаний недійсним, передбачені у Віденській конвенції про право міжнародних договорів. Недійсність може бути абсолютною, а договір визнаний неправомірним, якщо: згода держави на його обов'язковість була виражена в результаті застосування сили чи погрози силою; договір суперечить імперативній нормі jus cogens. Відносна недійсність робить договір заперечним. Її підставами є: а) порушення положення внутрішнього права держави, що стосується компетенції укладати договори; б) помилка щодо акта чи ситуації, що існували при висновку договору і являли собою основу для згоди на його обов'язковість; в) обман з боку іншої держави, що бере участь у переговорах; г) прямий чи непрямий підкуп представника однієї держави іншою державою, що брала участь у переговорах. Положення визнаного недійсним договору не мають юридичної чинності. Якщо на основі такого договору були зроблені певні дії, то кожен учасник має право вимагати від іншого учасника відновлення, наскільки це можливо, такого становища, яке існувало до здійснення зазначених дій. Дії, зроблені відповідно до посилання на недійсний договір, не вважаються незаконними. Припинення дії договорів Питання про час, умови і порядок припинення договору визначаються самими договірними сторонами і фіксуються в договорі. Договір може бути припинений: а) після закінчення зазначеного в ньому терміну; б) у зв'язку з виконанням зобов'язань (скасування); в) у зв'язку з укладенням нового договору з тих же питань і між тими ж державами (заміна);г) за згодою сторін; д) у випадку війни; е) якщо інша сторона порушила свої зобов'язання й ін. Припинення договору можливо за допомогою денонсації й анулювання. Анулювання міжнародного договору - однобічне правомірне розірвання договору на умовах, що у ньому не передбачені. Підставою для анулювання можуть послужити: істотні порушення його положень з боку контрагента, неможливість виконання договору, корінна зміна обставин. Денонсація міжнародного договору - відмова держави від укладеного двостороннього чи багатостороннього міжнародного договору з попереднім попередженням інших учасників, коли така відмова, її порядок і умови прямо передбачені договором.