ЕКОНОМІКА І ПЛАНУВАННЯ конспект лекцій для студентів (оленич)

використовуються наступні методи:

-аналітичний метод;

-індексний метод ( укрупнений)

-факторний метод

Зниження собівартості продукції є основним фактором зростання прибутку підприємства та підвищення ефективності його діяльності. Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є прибуток. Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Залежно від формування та розподілу розраховують декілька видів прибутку:

-валовий;

-від операційної діяльності;

-від звичайної діяльності до оподаткування;

-від звичайної діяльності;

-чистий.

Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати

При плануванні прибутку враховуються внутрішні та зовнішні умови діяльності підприємства. До зовнішніх відносять зміни макроекономічних чинників ( зміни законодавства, структури попиту, інфляції та інше)

Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:

1)розподіл прибутку ( на цьому етапі учасникам розподілу є держава а підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: об’єктів і ставок оподаткування, порядку надання податкових пільг);

2)розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет.

Нині використання чистого прибутку визначається самостійно кожним підприємством.

Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємства. Прибуток, що залишився після оподаткування (чистий прибуток), поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішенням власників.

Чистий прибуток спрямовується на розвиток виробництва на виплату дивідендів, соціальний розвиток, матеріальні заохочення робітників, сплату до бюджету економічних санкцій, що пов’язані з порушенням діючого законодавства, на добродійні цілі. Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і їх високий рівень збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується

власне джерело фінансування, ускладнюється розв’язання завдань перспективного розвитку підприємства.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів, тому для аналізу його доповнюють показником

рентабельності.

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси( витрати) використовують у розрахунках.

Передусім відокремлюють рентабельність капіталу і рентабельність продукції. Рентабельність капіталу обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів характеризує ефективність використання всього майна підприємства та обчислюється за формулою:

Rак = Пзаг(Пч) *100 ; ОФ ОК

де П заг – загальний прибуток підприємства за рік до його оподаткування та розподілу;

Пч – чистий прибуток підприємства,; ОФ – загальна вартість основних фондів підприємства; ОК – сума обігових коштів підприємства;

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

R вл. кап = ВКПч *100 ;

де ВК – власний капітал підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

Rак = КстПч *100 ;

де Кстстатутний капітал ( номінальна вартість акцій).

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

Rпр.заг.= Впр Ав Взб *100 ; ВС ВА ВЗ

де Rпр.заг. – загальна рентабельність продукції, % ВС – виробнича собівартість продукції, тис. грн.; ВА – адміністративні витрати , тис. грн.; ВЗ - витрати на збут продукції, тис. грн..

де Под – прибуток на одиницю продукції, грн.

ВС – виробнича собівартість одиниці продукції, грн.

ВА – адміністративні витрати на одиницю продукції, грн. ВЗ – витрати на збут, грн

На показники рентабельності підприємства впливають асортимент продукції та рівень рентабельності її, який визначають відношенням (у відсотках) прибутку від реалізації цієї продукції до її собівартості. Вплив цього фактору досить великий, оскільки рівень цін відносно собівартості за різними видами продукції дуже не однаковий, і це слід враховувати при плануванні прибутку та рентабельності.

Рівень рентабельності залежить також від розміру виробничих фондів і рівня їх використання. Раціональне використання виробничих фондів підвищує рентабельність як підприємства, так і його продукції.

Джерелами підвищення рентабельності виробництва є систематичне зростання продуктивності праці, економне і дбайливе використання всіх видів ресурсів, збільшення обсягів виробництва та підвищення якості продукції.

Тема 8. Фінансовий план підприємства

Фінансове планування визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності. За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансове планування підприємства. Метою планування фінансів є визначення можливих обсягів надходження грошових коштів і їх витрачання в плановому періоді.

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу і ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

•забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності, необхідними фінансовими ресурсами;

•установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями,

•визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального

його використання;

• виявлення та мобілізація .резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансовий план підприємства складається з наступних розділів:

1.Розрахунок потреби в обігових коштах;

2.Доходи на надходження;

3.Витрати та відрахування;

4.Кредитні взаємовідносини;

5.Взаємовідносини з бюджетом;

6.Фінансовий баланс підприємства;

7.Розподіл та оподаткування прибутку.

Розробка фінансового плану – це заключний етап фінансового планування.

Вобґрунтуванні фінансового плану вказуються показники господарської

діяльності та розвитку підприємства на плановий рік за встановленим переліком: загальні відомості; показники виробництва продукції; характеристика

щодо реорганізації та реструктуризації підприємства; природоохоронні заходи; основні показники фінансової та інвестиційної діяльності на плановий рік; оцінка можливих ризиків діяльності підприємства.

Фінансовий план державного підприємства ( крім казенного) складається з наступних розділів:

Частина 1. Формування чистого прибутку

Розділ 1. Доходи Розділ 2. Витрати

Розділ 3. Фінансові результати діяльності Розділ 4. Плановий розподіл чистого прибутку.

Частина 2. Джерела формування та надходження коштів і напрями використання

Розділ 1. Джерела формування на надходження коштів Розділ 2. Приріст активів підприємства Розділ 3. Повернення залучених коштів

Розділ 4. Витрати, пов’язані з унесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів

Розділ 5. Покриття збитків минулих періодів. Розділ 6. Елементи операційних витрат.

Розділ 7. Розрахунок податку на додану вартість ( ПДВ).

Важливе значення у фінансовому плануванні має визначення майбутніх фінансових потреб, а саме, визначення потреби в обігових коштах підприємства.

Обігові кошти підприємства є одним з найважливіших елементів, необхідних для здійснення процесу виробництва. За своїм економічним змістом вони представляють собою грошовий вираз обігових коштів та фондів обігу підприємства. До оборотних фондів відносять: сировина та матеріали, допоміжні матеріали, незавершене виробництво, паливо, запасні частини, тара, інвентар. Здійснюючі кругообіг, оборотні фонди переносять свою вартість на фонди обігу. До них відносять ті фонди, які повинні обслуговувати сферу обігу, розподілення та споживання. Фонди обігу включають готову продукцію на складах підприємства, товари відвантажені, оплачені сировина та матеріали, що знаходяться в дорозі, грошові кошти на рахунках і в касі підприємства.

Оборотні кошти знаходяться в постійному русі. Їх структура залежить від характеру виробництва, умов забезпечення та розрахунків.

За джерелами створювання обігові кошти поділяються на власні та прирівнюванні до них ( стійкі пасиви), позикові.

озмір обігових коштів розраховується по кожному елементу. Обігові кошти підприємства поділяються на дві основні частини:

1)нормовані обігові кошти

2)ненормовані обігові кошти.

До нормованих відносяться ті, які повинні бути покриті власними обіговими коштами та стійкими пасивами. Взагалі це частина обігових коштів, яка зв’язана з часом перебування матеріальних засобів на підприємстві.

Відповідно до діючої інструкції, нормування обігових коштів заключається в розробці та встановленні на підприємстві норм та нормативів обігових коштів.

Нормування обігових коштів:

1. По матеріальним запасам основних матеріалів. Для визначення норми запасу у днях необхідно знати:

- кількість днів між черговим постачанням, тобто тривалість циклу постачання

( tц). При цьому необхідно враховувати, що постачання матеріалів йде від різних постачальників і в різні строки. По мірі споживання та зменшення запасів матеріалів одних видів вивільнюються обігові кошти, які використовуються для отримання інших. Тому величина максимального запасу в днях повинна бути скорегована на коефіцієнт різноманітності постачання (Кр), що визначається на основі статистичних даних про значення обігових коштів. Він приймається в межах 0,5-1.

-кількість днів гарантійного запасу ( tгар) – 25% запасу поточного середнього;

-кількість днів надходження матеріалу в дорозі між оплатою рахунків

та прибуттям матеріалу на склад (tд).

- час в днях на підготовку матеріалу для подачі його у виробництво

(tпідг).

Нм = tц*Кр + tгар + tд + tпідг

Розрахунок норми запасу матеріалів ведеться по кожному виду або групі однорідних матеріалів, а потім визначається середньозважена норма запасів в цілому по основним матеріалам.

Ом = РмНм Тд.к

де Рм – вартість витрат відповідних матеріальних ресурсів по кошторису виробництва планованого року, грн.;

Нм – норма запасу матеріальних ресурсів даного виду, днів; Тд.к – число календарних днів у фінансовому періоді (при розрахунку

потреби в оборотних коштах у році приймається 360 днів, у кварталі – 90, у місяці – 30 днів).

2). По допоміжним матеріалам і паливу – норми встановлюються аналогічно.

3). По малоцінним та швидкозношуваним предметам норма може бути встановлена або прямим рахунком або у вигляді відсотку, який складає їх вартість від загальних витрат по кошторису виробництву.

4). По запасним частинам – встановлюється у відсотках до вартості обладнання.

5). По незавершеному виробництву норма встановлюється з врахуванням двох величин: тривалості виробничого циклу та коефіцієнту готовності незавершеного виробництва.

Коефіцієнт готовності показує рівень наближення витрат на даній дільниці виробництва до повної суми витрат.

Кг = Вм 0,5Во ; Св

де Вм – вартість матеріалів для виготовлення одиниці продукції, грн. Во - вартість обробки одиниці продукції, грн.

Св – собівартість одиниці продукції, грн..

О н.в = Спл.г.п *Тц * Кг ;

Тд.к

Спл.г.п – повна собівартість готової продукції за планом на відповідний період, грн Тц – тривалість виробничого циклу, днів;

6) Норма запасів готової продукції встановлюється з врахуванням кількості днів виконання серії замовлень, часу на пакування, оформлення документів.

Ог.п = Спл.г.п(tckл tо.д.) Тд.к

де tскл – час перебування готової продукції на складі підприємства, днів;

tо.д. – тривалість оформлення і здачі відвантажувальних і платіжних документів, днів.

Ок = Ом + Он.в.+Ог.п.

Сума власних обігових коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється в зв’язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту.

Підприємства повинні проводити роботу по прискоренню оборотності обігових коштів, кращому їх використанню. Ефективність використання обігових коштів характеризується наступними показниками:

1. Період обороту обігових коштів - показує кількість днів, на протязі яких оборотні кошти здійснюють кругообіг.

Тоб = Ок Тд.n. РП

де Ок – власні оборотні кошти підприємства; РП – обсяг реалізованої продукції в оптових цінах підприємства, грн.

2. Коефіцієнт оборотності ( Коб) показує кількість оборотів на протязі планового періоду.

3.Коефіцієнт завантаження оборотних коштів показує скільки оборотних коштів приходиться на 1 грн реалізованої продукції.

Кз = Ок.

РП

4.Рентабельність обігових коштів – показує ефективність використання обігових коштів, %

R = ОкПр *100 ;

де Пр – прибуток підприємства, грн.

5. Вивільнення обігових коштів

Св = 360РП (Тоб1 Тоб2) ,

де Тоб1, Тоб2 – тривалість обороту фактична та за планом відповідно, днів.

Ефективніше використання оборотних коштів передбачає передовсім розв’язання конкретних завдань з економії сировини, палива, електроенергії.

Важливим документом фінансового плану є баланс грошових доходів і надходжень, який ще має іншу назву – баланс грошових потоків. Мета його складання – досягти синхронності надходження та витрачання грошових коштів, тобто досягти необхідного рівня ліквідності активів майбутнього підприємства.

Планування доходів та надходжень здійснюється на основі руху грошових потоків підприємства на плановий період. Розрахунок планового руху грошових потоків в плановому періоді має ціллю забезпечити контроль за грошовими потоками підприємства в ході здійснення їм господарської діяльності. Грошові потоки дозволяють визначати та планувати розміри надлишку та дефіциту грошових коштів, визначати на цієї основі розміри залучення в обіг кредитних ресурсів, а також строки їх суми погашення, виплати відсотків по кредитам.

Баланс грошових потоків складається у вигляді таблиці, в якій відображаються дані про наявність грошових коштів на початок періоду, їх надходження та витрачання в плановому періоді, і завершується таблиця даними про наявність грошових коштів на кінець періоду

Більш ефективним і корисним щодо управління фінансовими ресурсами для підприємства будь-якої форми власності є фінансовий план, який складається у формі балансу доходів і видатків на запланований період (без включення поточних надходжень і платежів, пов’язаних з розрахунками з покупцями і постачальниками, з банками за короткостроковими кредитками, а також з іншими доходами та витратами, які знаходять відображення у прибутку від звичайної діяльності до оподаткування). Єдиної встановленої форми цього

планового документа не існує, але, як правило, баланс доходів і видатків складається зі збалансованих між собою чотирьох розділів:

І. Доходи та надходження коштів; ІІ Витрати та відрахування;

ІІІ Платежі до бюджету;

ІV Асигнування з бюджету.

Упершому розділі “Доходи та надходження” згруповані всі джерела надходжень фінансових ресурсів – прибуток від усіх видів господарської діяльності підприємства, амортизаційні відрахування, які у складі виручки надходять до підприємства й використовуються як джерело фінансування капіталовкладень на відновлення та реконструкцію й модернізацію основних засобів; стійкі пасиви; кошти від продажу цінних паперів, фінансових операцій

зтимчасово вільною грошовою масою; пайові, членські вклади членів трудового колективу, юридичних та фізичних осіб; довгострокові банківські кредити; залучення; фінансові ресурси, що мобілізуються у процесі будівництва, а також заходи по зниженню собівартості цих робіт.

Удругому розділі балансу “Видатки та відрахування” зібрані всі видатки, джерела фінансування яких визначені у першому ( а також четвертому) розділах.

Витрати поділяються по економічному змісту, джерелам та методам фінансування.

Третій і четвертий розділи містять платежі підприємства місять платежі підприємства у державний бюджет, у тому числі податок на прибуток, ПДВ, акцизний збір, а також суму асигнувань з бюджету.

Далі в балансі доходів і витрат визначається сума перевищення платежів у бюджет проти асигнувань із бюджету. Якщо баланс доходів і видатків складено правильно, то різниця між першим і другим розділами балансується цією величиною.

Оперативне фінансове планування служить засобом забезпечення стійкого фінансового стану підприємства, укріплення його економіки, створює умови оперативного маневру власними та позиченими коштами.

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано і з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Оперативний фінансовий план передбачає складання платіжного календаря, кредитного план-заявки та касової заявки.

Платіжний календар – це інструмент оперативного планування, який складається, як правило, на місяць з розбивкою на декади або тижні. У ньому визначаються очікувані на повний відрізок часу грошові надходження за всіма напрямами доходів і спроможність підприємства своєчасно виконувати всі свої фінансові зобов’язання.

Платіжний календар складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах.

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за етаном оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства – це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності , поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому.

За умов ринкової економіки, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічного діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі види діяльності підприємства. Передусім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Своєчасна оцінка фінансового стану підприємства дозволяє визначити тенденції розвитку кризових явищ на підприємстві в майбутньому.