конкурентное право Бакалинская

151

появі конкурентноспроможної продукції, нових робочих місць та не завдасть шкоди навколишньому середовищу, оскільки виробничі цикли не є замкнутими.

1. Які нормативні акти регулюють порядок розгляду питань про надання згоди на створення об’єднань?

2. Чи є підстави в даному випадку для позитивного вирішення питання про створення науково-промислової корпорації "CAN"?

Ситуаційне завдання № 2

До Антимонопольного комітету України надійшла заява від компанії «UKRN III» про надання згоди на придбання у власність пакета акцій ВАТ «Київтелемонтаж» (м. Київ) у розмірі, що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління підприємства.

Основним видом діяльності компанії «UKRN III» є інвестиційна діяльність в Україні. Компанія пов’язана відносинами контролю господарської діяльності з іншими суб’єктами господарювання, що створюють єдину групу. До складу цієї групи входить, зокрема, ВАТ «ІнтерВідеоКиїв», що займає монопольне становище на регіональному ринку послуг кабельного телебачення у межах тих мереж, які воно обслуговує.

Усвою чергу ВАТ «Київтелемонтаж» займає монопольне становище на регіональному ринку послуг кабельного телебачення міста Києва у межах мереж, які товариство обслуговує. Загальна кількість абонентів (індивідуальних та колективних), які уклали договори на обслуговування, складає близько 187 тисяч. ВАТ «Київтелемонтаж» пов’язане відносинами контролю також з деякими регіональними операторами кабельного телебачення.

Уході розгляду заяви до Комітету надійшов лист Управління зв’язку, телекомунікацій та інформатизації Київської міської державної адміністрації, в якому висловлювалася стурбованість тим, що придбання компанією «UKRN III» контрольних пакетів акцій ВАТ «ІнтерВідеоКиїв» та ВАТ «Київтелемонтаж» призведе до посилення монопольного становища зазначених товариств. Як обставина, що свідчить про можливі негативні наслідки такої концентрації в листі наводився факт надіслання товариствами «ІнтерВідеоКиїв» та «Київтелемонтаж» абонентам мережі кабельного телебачення повідомлень про намір розірвати раніше укладені договори на надання послуг кабельного телебачення з одночасними пропозиціями про укладення угоди з ТОВ «Воля-Кабель».

151

152

Було встановлено, що ВАТ «ІнтерВідеоКиїв» та ВАТ «Київтелемонтаж» займають монопольне становище у межах кабельних мереж, які вони обслуговують. Унаслідок концентрації посилення їхньої ринкової влади не відбувається.

Дії «ІнтерВідеоКиїв» та «Київтелемонтаж» щодо переукладання договорів на надання послуг кабельного телебачення ніяк не впливали на монополізацію товарних ринків. Крім того, зазначені дії не містили ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки не призвели до відмови у наданні абонентам послуг кабельного телебачення.

Заявниками було запропоновано концепцію модернізацію мереж кабельного телебачення в м. Києві на основі застосування сучасних технологій, запровадження нових видів телеінформаційних послуг, що забезпечить можливість збільшення пакетів телевізійних програм при підвищенні якості їх ретрансляції, а також розширення пропозицій щодо нових сервісів телемережі: Інтернету, електронної пошти, передачі даних, модемного зв’язку тощо. Досягнення економічного ефекту, адекватного інвестиційним ризикам, і надання споживачам міста Києва сучасних та якісних послуг без об’єднання ресурсів ВАТ «ІнтерВідеоКиїв» та ВАТ «Київтелемонтаж» згідно з даними заявника є неможливим.

Надані заявником та підтверджені експертами розрахунки свідчили також про те, що консолідація управління товариствами «ІнтерВідеоКиїв» та «Київтелемонтаж» призведе до зниження витрат, що дозволить зменшити абонентну плату за послуги кабельного телебачення та встановити прийнятні для споживачів розцінки на інші послуги телемережі.

Кваліфікуйте викладені факти з точки зору конкурентного законодавства. Як вирішити справу?

Тема 8

МОНОПОЛІСТИЧНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

1.Поняття монополістичного правопорушення

2.Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

3.Зловживання монопольним домінуючим становищем

4.Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю

5.Обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, об’єднань

6.Відповідальність за порушення конкурентного законодавства

152

153

Ключові слова: монополістичні правопорушення, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, антиконкурентні узгоджені дії, антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю, обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання об’єднань

1 Поняття монополістичного правопорушення

Визначення поняття монопольного правопорушення в Законі “Про захист економічної конкуренції” відсутнє, хоча це значно спростило б кваліфікацію порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Законодавець обмежився лише конкретним переліком видів поведінки, яка спрямована на недопущення, обмеження чи усунення конкуренції на ринку певного товару, кожному з яких присвячена окрема стаття Закону: стаття 6 – антиконкурентні узгоджені дії; стаття 13 – зловживання монопольним становищем; 15-17 – антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю; 18 –21 - обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб’єктів господарювання, об’єднань.

Монопольне правопорушення виступає в якості підстави для виникнення правовідносин, в рамках яких реалізується відповідальність за порушення антимонопольного законодавства, що передбачена розділом VІІІ Закону “Про захист економічної конкуренції”. Варто відзначити, що з прийняттям Господарського кодексу України окремі порушення законодавства про захист економічної конкуренції знайшли своє додаткове легальне закріплення ще й в Господарському кодексі України (глава 3 та 28 відповідно).

Монопольне правопорушення є різновидом господарського правопорушення, що обумовлено юридичною природою конкурентного законодавства як господарсько-правового інституту, відповідною сферою і характером цих правовідносин. Дані правопорушення, відмічає В.С Щербина105, є різновидом позадоговірних правопорушень у господарській діяльності.

Іншої думки дотримується Л.Б. Біла106: розглядаючи антимонопольне законодавство в якості інституту адміністративного права, вона аналізує антимонопольні правопорушення з точки зору адміністративного проступку.

Монопольні правопорушення виникають, по-перше, в результаті діяльності суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і

105Щербина В.С. Господарське право -Київ, 2000 - С. 218.

106Біла Л.Р. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства. Автореф. Дис. - Одеса 1995 - С. 11.

153

154

контролю, яка суперечить нормам законодавства про захист економічної конкуренції та має на меті здобуття або утримання суб’єктом господарювання або групою чи органом влади виключного або домінуючого становища або використання його наслідків. По-друге, наслідком такої діяльності є порушення суб’єктивних прав суб'єктів господарювання, які беруть участь у конкуренції, та споживачів, а звідси впливає на добробут споживачів. Потретє, неузгодженість діяльності підприємців, органів влади і управління з покладеними на них юридичними обов’язками обумовлює правопорушення в цій сфері господарювання.

Отже, монополістичні правопорушення як різновид правопорушень – це такі, що суперечать нормам конкурентного законодавства, види діяльності, які не узгоджуються з покладеними на підприємців, органи державної влади і управління юридичними обов’язками, порушують суб’єктивні права підприємців, які беруть участь у конкуренції чи споживачів та здійснюють негативний вплив на конкуренцію.107

Будь-яке правопорушення характеризується посяганням на певний об’єкт. Воно являє собою винну протиправну поведінку, характеризується суб’єктивним та об’єктивними властивостями, що в сукупності утворюють склад правопорушення.

Наявність складу монополістичного правопорушення – загальна, і, як правило, єдина підстава господарсько-правової відповідальності. Склад монополістичного правопорушення є тим юридичним фактом, що породжує правовідносини в сфері здійснення антимонопольного регулювання.

Склад монопольного правопорушення характеризується такими елементами, як: Об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона правопорушення.

Кожний із конкурентних складів монополістичних правопорушень, вказаних в статті 6, 13, 15-17, 1821 Закону, виступає в якості прикладу недопущення, обмеження чи усунення конкуренції.

Треба звернути увагу на той факт, що в науці кримінального права давно склалось поняття злочину як підстави кримінальної відповідальності, що включає в себе такі чотири ознаки: об’єкт та об’єктивна сторона; суб’єкт та суб’єктивна сторона. Вчення про склад правопорушення, яке характеризується зазначеними ознаками, одержало розвиток в адміністративному праві, а також загальній теорії права. Іншої думки дотримуються представники цивільного та господарського права, вважаючи, що склад правопорушення включає протиправну дію, шкоду, причинний зв’язок і вину; інколи ці елементи називаються умовами відповідальності.

107 Корчак Н.М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності: Дис...канд. юр.наук: 12.00.04 / Київський університет Т. Шевченко.– К., 1996.- С. 135.

154

155

Суб’єкт монополістичного правопорушення не включений до складу поряд з іншими його елементами. Це пояснюється тим, що суб’єкт “створює” склад правопорушення, а не є його частиною. Це з одного боку. З іншого, без суб’єкта не було б монополістичного правопорушення, оскільки не буває безсуб’єктних правопорушень загалом.108

Статті 6, 13, 18 -21 Закону передбачають склади правопорушень, що є характерними для підприємців, а стаття 15-17 Закону – стосується дій, неприпустимих для органів влади, органів місцевого самоврядування органів адміністративно-господарського управління і контролю.

Монополістичне правопорушення не обмежується лише порушенням конкурентного законодавства, а стосується також порушень суб’єктивних прав учасників господарських відносин та споживачів.

Монополістичне правопорушення, в основному, здійснюється шляхом активних дій, що включають в себе свідому спрямованість волі на досягнення певної мети чи результату. Крім того, бездіяльність потрібно буде доказувати в монополістичних справах. А це є практично неможливим або може породити свавілля та суб’єктивізм з боку осіб, які проводять розслідування. З метою усунення останнього в антимонопольному законі необхідно вказати на випадки такої бездіяльності з боку монополістичних правопорушників.

Однією з підстав застосування відповідальності є вина. У той же час вина не є обов’язковою підставою для відповідальності за монополістичні правопорушення. Ризик пов’язаний не тільки з наслідками, а з їх врахуванням та регуляцією поведінки в ситуації невизначеності. Це не винна і не протиправна, а правомірна діяльність суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування органів адміністративногосподарського управління і контролю, яка пов’язана з непередбаченими, але допустимими випадковостями, що здійснюють обмежувальний вплив на конкуренцію.

Існуючий поділ вини на умисел та необережність допомагає краще зрозуміти, що для монополістичних правопорушень характерним є факт вини, причому у формі прямого умислу. Мета вказується в складі монополістичного правопорушення не завжди, а лише тоді, коли вона визначає сутність правопорушення.

В залежності від суб’єктного складу порушників монополістичні правопорушення поділяються на дві групи: індивідуальні тобто ті, що вчиняються одним суб’єктом господарювання чи органом влади та колективні

– ті, що вчиняються двома або більше суб’єктами господарювання. До першої відносяться зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб’єкта господарювання та антиконкурентні дії органів влади, місцевого

108 Там само. – С. 141.

155

156

самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю. До другої – антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів

2. Антиконкурентні узгоджені дії

Між суб'єктами ринку може здійснюватись така координація підприємницької діяльності (узгоджені дії), за якою суб'єкти господарювання (підприємці) замінюють ризики, що породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки та кооперацію у різноманітних сферах господарської діяльності. Така заміна, як правило, призводить до зниження інтенсивності конкуренції. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (надалі - Закон) антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Тобто, необхідною ознакою порушення є настання або можливість настання наслідків у вигляді:

недопущення конкуренції

усунення конкуренції

обмеження конкуренції.

Оскільки узгоджені дії визнаються антиконкурентними за умов, що вони можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції, тобто, за умов можливого настання цих наслідків, для кваліфікації не має значення, чи відбулося недопущення, усунення чи обмеження конкуренції фактично.

Під можливістю настання наслідків ("...можуть призвести до...")

необхідно розуміти високу ймовірність їх настання, тобто, вони, зазвичай, мають місце за відсутності виняткових умов або чинників.

Під недопущенням конкуренції необхідно розуміти створення такої ситуації, коли посилюються бар'єри входження на ринок потенційних конкурентів або створюються умови, за яких суб'єкти господарювання, що діють на одному ринку, але з об'єктивних причин не конкурують (ще не конкурували), не вступають у конкурентну боротьбу. У цьому випадку недопущення конкуренції може мати на тому ринку, на якому конкуренції не

156

157

було. У зв'язку з цим, наслідок у вигляді недопущення конкуренції характерний здебільшого для вертикальних антиконкурентних узгоджених дій, хоча може мати місце також і за горизонтальних антиконкурентних узгоджених дій, зокрема, щодо суміжних ринків.

Під усуненням конкуренції необхідно розуміти повне чи суттєве припинення змагальності між конкурентами, внаслідок чого покупці (продавці) позбавляються можливостей вибирати між продавцями (покупцями).

Під обмеженням конкуренції необхідно розуміти зменшення впливу визначальних для конкуренції факторів внаслідок виникнення або посилення у відповідних суб’єктів господарювання ринкової влади, що характеризується в кожному конкретному випадку відповідними якісними та кількісними показниками залежно від кон’юнктури ринку.

Таким чином об’єктом правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання є право підприємців здійснювати свою діяльність на засадах рівності в умовах добросовісної конкуренції. В свою чергу наявність на ринку добросовісної конкуренції зумовлює змагальність підприємців по відношенню до ціни, якості товарів, інших факторів, що складають їх споживчу цінність, з метою отримати вигідніші умови виробництва і збуту товарів (робіт, послуг). Ефективна конкуренція є найбільш дієвим інструментом досягнення оптимальної продуктивності праці. Неправомірне обмеження конкуренції, в наслідок вчинення антиконкурентних узгоджених дій заважає досягненню стабільного функціонування економіки, знижує рівень заможності споживачів, що в кінцевому випадку ускладнює проведення задовільної соціальної політики.

Крім того об’єктом правопорушень може бути право власності на матеріальні цінності втрачені чи неотримані, в наслідок неправомірного обмеження конкуренції, або конкретною, або невизначеною кількістю учасників ринку, що не беруть участі у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій.

Згідно статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

157

158

Зокрема, відповідно до частини другої статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями між суб'єктами господарювання визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1)встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2)обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного

розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним

принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4)спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5)усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку)

інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими

суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

Цей перелік не є вичерпним. Законом не визначено, які саме дії складають об’єктивну сторону порушення, а тому антиконкурентними узгодженими діями можуть бути будь-які погоджені дії в конкуренції, що призвели або можуть призвести до зазначених у статті наслідків, а саме: недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Єдиних і простих правил оцінки антиконкурентного ефекту узгоджених дій не існує. Кожний випадок необхідно вивчати окремо.

Необхідно відрізняти антиконкурентні узгоджені дії від паралельної поведінки незалежних підприємців на ринку. Остання має місце тоді, коли її результати (встановлення ціни, обсягів виробництва, умов договорів тощо) є подібними до тих, що існували б за умови входження зазначених суб'єктів господарювання (підприємців) до складу єдиного суб'єкта господарювання. Але за паралельної поведінки дії суб'єктів господарювання

є об'єктивним наслідком розвитку ринку і фактично викликані економічними чи соціально-економічними чинниками. Як правило, загроза паралельної поведінки виникає на олігополістичному ринку.

158

159

Олігополія109 - стан ринку, на якому діє незначна (як правило, 2 - 10) кількість суб'єктів господарювання з приблизно однаковими і значимими на ринку частками (як правило, понад 10 відсотків), або коли їхня сукупна частка на ринку і частка кожного з них значно перевищує відповідно сукупну частку інших підприємців та частки кожного з них. Такими, зокрема, є випадки, коли сукупна частка на ринку не більша ніж:

-трьох суб'єктів господарювання з найбільшими частками на цьому

поведінки є послаблення змагальності між їх учасниками. В той же час головна відмінність між антиконкурентними узгодженими діями та паралельною поведінкою полягає у тому, що антиконкурентні узгоджені дії обумовлюються спільними, узгодженими діями, домовленостями між суб'єктами господарювання, а паралельна поведінка передбачає самостійність кожного підприємства у визначенні його дій на ринку.

Паралельна поведінка на олігопольному ринку, яка призвела, зокрема, до встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, тобто, призвела до несправедливого розподілу суспільних благ, може бути кваліфікована і як зловживання колективним монопольним (домінуючим) становищем кожним або деким із них.

Кваліфікацію відповідної поведінки суб’єктів господарювання як зловживання колективним монопольним становищем можливо і доцільно застосовувати за наступних умов:

а) сукупні ринкові частки відповідних суб’єктів господарювання відповідають вимогам частини 5 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

б) наявні докази того, що між відповідними суб’єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція і вони не зазнають значної конкуренції з боку інших учасників ринку, зокрема у період, коли мали місце негативні прояви на ринку;

в) відсутні прямі докази змови між суб’єктами господарювання, що відповідають вимогам, зазначеним у пунктах "а" та "б".

При цьому монопольне (домінуюче) становище має бути визначено рішенням органу Антимонопольного комітету України, відповідно до статті 12 Закону.

109 Термін "олігополія" не міститься в законодавстві про захист економічної конкуренції, але він є загальноприйнятим в економічній теорії.

159

160

Залежно від структури ринку, виду суб'єктів господарювання, їх місця на ринку можна виділити такі основні види антиконкурентних узгоджених дій:

1) Види антиконкурентних узгоджених дій залежно від мети.

Залежно від мети (бажаного економічного наслідку) можна виділити такі види антиконкурентних узгоджених дій, що можуть учинятися в будь-якій формі:

Антиконкурентні узгоджені дії щодо ціни на свої товари (послуги) Суть антиконкурентних узгоджених дій щодо ціни полягає у тому,

що суб’єкти господарювання беруть в ній участь з метою одержати можливість діяти як суб’єкт господарювання із значною ринковою владою чи монополія. Монопольні ознаки та наслідки антиконкурентних узгоджених дій - підвищення цін або розподіл ринків.

Існують наступні види антиконкурентних узгоджених дій щодо ціни: встановлення, фіксація певного розміру чи розмірів цін (тарифів). спотворення торгів (пропозиції ціни).

цінові антиконкурентні узгоджені дії можуть полягати у погодженні інших, ніж ціна умов діяльності учасників, але які безпосередньо чи опосередковано впливають на неї. Наприклад, суб’єкти господарювання можуть домовитися змінити характеристики товару, уповільнити або відмінити впровадження інновацій з метою скорочення витрат або підвищення прибутків.

Антиконкурентні узгоджені дії проти конкурентів Антиконкурентні узгоджені дії проти конкурентів передбачають

здійснення спільних дій з метою завдання шкоди чи перешкод своїм конкурентам, які не належать до групи учасників. Такі антиконкурентні узгоджені дії дозволяють підвищувати ціни суб’єктам господарювання, які є учасниками антиконкурентних узгоджених дій, після того, як компанії, проти яких були спрямовані антиконкурентні узгоджені дії, опинились у неконкурентоспроможному стані.

До таких антиконкурентних узгоджених дій можуть відноситися ситуації коли суб’єкти господарювання можуть знизити доходи своїх конкурентів шляхом таких тактичних засобів, як бойкоти та "хижацьке" ціноутворення (встановлення цін, нижчих за витрати). Такі дії змушують конкурентів залишати ринок або обмежують їх конкурентоспроможність.

Крім того, суб’єкти господарювання можуть домовитися підвищувати витрати конкурентів і в такий спосіб змушувати їх встановлювати вищі ціни. Це у свою чергу дозволяє учасникам підвищувати ціни до рівня цін конкурентів (ефект "парасольки").

160