ВІДПОВІДІ

група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі; меблі, інженерне обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти;

група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2, включаючи машини і знаряддя і багаторічні насадження.

У світовій  практиці використовуються два основних методи прискореної амортизації:

а) метод зменшуваного залишку;

б) метод суми чисел (кумулятивний метод).

Сутність методу зменшуваного залишку полягає в тому, що норма амортизації, яка використовується при рівномірному нарахуванні зношення, збільшується у 1,5 – 2 рази, а амортизаційні суми обчислюються за цією нормою не від первісної вартості основних фондів, а від неамортизованої їх частини.

Кумулятивний метод полягає в застосуванні більш високих норм амортизації у першій половині амортизаційного періоду і поступовому їх зниженні у другій половині. Для основних фондів характерні збереження натуральної форми і поступове спрацювання. Економічний зміст зносу полягає у втрачанні основними  фондами  своєї   споживної  вартості  та  вартості.

Розрізняють два види зносу основних фондів: а) фізичний; б) моральний.

Фізичний знос основних фондів пов'язаний, як правило, з їх використанням і  виявляється  в руйнуванні, поламках. Фізичний знос — це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів. Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних засобів. Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів. Моральний знос — це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих засобів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.

Існує дві форми морального зносу: 1) втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені; 2) втрата вартості діючих, фізично придатних машин внаслідок того,  що  випущено  нові,  кращі,  більш  потужні.

13. Під фізичним зносом конструкції, технічних пристроїв і будівлі в цілому мається на увазі втрата ними техніко – експлуатаційних показників (міцності, стійкості, надійності, тощо) в наслідок дії природно - кліматичних , технологічних факторів та життєдіяльності людини. Фізичний знос будов і окремих елементів будівель виражається в відсотках на певний момент часу.

Величина фізичного зносу на момент його оцінювання характеризує ступінь погіршення технічних і пов’язаних з ними експлуатаційних показників будівлі (конструкції, технічних пристроїв) порівняно з первинними і виражається співвідношенням вартості об’єктивно необхідних робіт з ремонту до їх відповідної вартості. Знос будівель – процес погіршення експлуатаційних показників будівель у часі, з урахуванням вимог, що змінюються до них.

Основним методом встановлення фізичного зносу житлових будівель є визначення зносу за фактичним станом їх складових елементів. Суть цього методу полягає в тому, що шляхом ретельного огляду кожного елемента будівлі виділяються характерні для них ознаки зносу, на базі яких встановлюється знос в процентах. При цьому використовуються найпростіші пристосування ( рівень, схил, метр, молоток, бурав, тощо). При необхідності допускається розкриття окремих елементів.

Фізичний знос окремих елементів (або їх ділянок) потрібно оцінювати шляхом порівняння ознак фізичного зносу, виявлених внаслідок візуального обстеження з їх значеннями.

Якщо для конкретного елемента таких таблиць немає, його фізичний знос визначається по таблицях близько аналога, або, при їх відсутності, по укрупненій шкалі фізичного зносу.

Таблиця 1 - Укрупнена шкала оцінки зносу окремих конструктивних

елементів і технічних пристроїв

Фізичний знос, %	Оцінка технічного стану	Загальна характеристика технічного стану
0-20	Добрий	Пошкоджень і деформації немає. Є окремі дрібні пошкодження, що усуваються при поточному ремонті, що не впливають експлуатації конструктивного елемента. Капітальний ремонт може проводитися лише на окремих ділянках, що мають відносно підвищений знос
21-40	Задовільний	Конструктивні елементи загалом придатні для експлуатації, але вимагають проведення капітального ремонту, який найбільш доцільний на дані стадії
41-60	Незадовільний	Експлуатація конструктивних елементів можлива лише при умові капітального ремонту
61-80	Старий	Стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих вельми ветхий. Обмежене виконання конструктивними елементами своїх функції можливо лише при проведенні охоронних заходів або повній зміні конструктивного елемента
81-100	Непридатний	Конструктивні елементи знаходяться в зруйнованому стані. При зносі 100% залишки конструктивного елемента повністю ліквідовані

У випадках, коли елемент будівлі має різну міру зносу на окремих ділянках, його фізичний знос визначається за формулою:

(2.1)

де: Фк – фізичний знос елемента будівлі, %;

Фі – фізичний знос ділянки елемента, визначений згідно таблиці додатку 1 (або за табл.1.), %;

Рі – розміри (плаща, обсяг, питома вага, довжина) пошкодженої ділянки;

Рк – загальний розмір ділянки;

n – кількість пошкоджених ділянок.

Після того, як визначені відсотки зносу всіх елементів будови, визначається загальний фізичний знос будівлі за формулою:

(2.2)

де: Фз – фізичний знос будівлі, %;

Фкі – фізичний знос окремого елементу, %;

lі – питома вага балансової (відтвореної) вартості окремого елемента в загальній балансовій (відтвореній) вартості будівлі, %;

n – кількість окремих елементів будівлі.

14. Моральний знос - величина, що характеризує ступінь відповідності основних параметрів, що визначають умови проживання, обсяг і якість послуг, що надаються, сучасним вимогам. Сутність його полягає в тому, що з часом під впливом безперервного технічного прогресу виникають невідповідності між знову споруджуються і старими будівлями, невідповідність будівлі його функціональним призначенням внаслідок мінливих соціальних запитів. Це полягає в невідповідності архітектурно-планувальних рішень сучасним вимогам про переущільненість забудови, недостатньому рівні благоустрою, озеленення території, застарілому інженерному устаткуванні. Старі будівлі часто не задовольняють сучасним запитам людей і сучасним вимогам виробництва ні за своїми габаритами, ні з планування, ні за розташуванням приміщень, зовнішнього вигляду, рівнем технічного оснащення. Ці будівлі можуть бути досить міцними, і фізичний знос їх незначний, але «морально» вони застаріли. Тому необхідно провести реконструкцію, модернізацію, перевлаштування старої будівлі для приведення його у відповідність до сучасних вимог. Розрізняють моральний знос двох форм. Моральний знос першої форми пов'язаний зі зниженням вартості будівлі в порівнянні з його вартістю в період будівництва, тобто зменшення вартості будівельних робіт в міру зниження їх собівартості (внаслідок зміни масштабів будівельного виробництва, зростання продуктивності праці). Моральний знос другої форми визначає старіння будівлі по відношенню до існуючих на момент оцінки об'ємно-планувальних санітарно-гігієнічним, конструктивним та іншим вимогам, які полягають в дефектах планування, невідповідність конструктивні елементів будівлі сучасним вимогам (незадовільні теплотехнічні характеристики, звукоізоляція і ін), в відсутності або незадовільному як елементи інженерного обладнання. Можливі два основних способи кількісної оцінки морального зносу другої форми: техніко-економічний і соціальний. Техніко-економічний спосіб являє собою систему показників, складених на підставі узагальнення питомої вартості конструктивних елементів та інженерного обладнання різних будівель, вираженої в відсотках від відновної вартості будівель. Метод соціальної оцінки другої форми морального зносу грунтується на аналізі процесів обміну і купівлі-продажу житла. Моральний знос будівлі змінюється стрибкоподібно по мірі зміни соціальних вимог, але моральному зносу будівлі піддаються набагато швидше, ніж фізичному. Старіння будівлі супроводжується фізичним і моральним зносом, але закономірності зміни факторів, що викликають фізичний і моральний знос, різні. Моральний знос у процесі експлуатації не можна попередити. Методами проектування з урахуванням прогнозу науково-технічного прогресу можна отримати об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, здатні забезпечити відповідність їх діючим вимогам на більш тривалий період експлуатації. Усунення фізичного зносу проводиться шляхом заміни зношених конструкцій будівлі. Оскільки терміни служби різних конструкцій можуть значно відрізнятися, протягом періоду експлуатації деякі конструкції доводиться міняти, іноді навіть по кілька разів. Іноді конструкції та інженерні системи будівлі з незначним фізичним зносом вимагають заміни через морального зносу. Найбільш економічними проектними рішеннями вважаються такі, при яких терміни морального і фізичного зносу конструкцій і систем будівель збігаються. У цьому випадку коефіцієнт, що враховує співвідношення зносів, прагне до одиниці. Моральний знос зменшує вартість основних виробничих засобів через скорочення суспільно необхідних витрат на їхнє відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих засобів. Вирахуванням з первісної (відновлюваної) вартості основних виробничих засобів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих засобів.

Зв = [В(100-І)]:100,

де

• Зв — залишкова вартість основних виробничих засобів;

• В — відновлювальна (первісна) вартість основних виробничих засобів;

• І — ступінь зносу основних виробничих засобів, %.

15. Оренду житла можна визначити як засноване на договорі стро­кове платне володіння та користування майном, необхідним оренда­реві для проживання у ньому. Відповідно до зазначеного одна сто­рона — орендодавець — зобов’язується надати іншій стороні — орендарю — жиле приміщення за плату в користування. Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо ж наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання в ньому фізичних осіб . Отже, якщо наймачем є юридична особа, то у договорі найму житла слід зазначити прізвище, ім’я, по батькові особи, яка буде постійно проживати у найманому житловому приміщенні. Відповідно до чинного законодавства юридична особа не може укласти договір оренди (найму) приміщення, віднесеного відповідно до законодавства до житлового фонду з метою розміщення у такому приміщенні свого офісу. Кожна юридична особа має право укладати довільну кількість договорів найму/оренду жилих приміщень, як і будь-яких інших споруд. Договір укладається в письмовій формі, але якщо строк його дії перевищує 12 місяців, він підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (органом технічної інвентаризації). Не забудьте вказати строк дії власне у договорі (наприклад, „10 місяців”), бо інакше вважається, що цей строк становить п’ять років, що, в свою чергу, потребує нотаріального посвідчення та реєстрації договору під загрозою визнання його недійсним. Якщо орендодавець не попередив орендаря про припинення договору чи зміну його умов не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку оренди, договір вважається автоматично продовженим за умов, що вказані в договорі . Треба окремо наголосити, що зміна власника житлового приміщення не призводить до припинення договору чи обов’язкової зміни умов оренди . Якщо закон обмежує максимальну вартість оренди житла, вказана у договорі сума не повинна перевищувати встановлену законом граничну суму. Якщо в договорі не вказано інше, сплата вартості оренди здійснюється щомісяця, проте, заборонено односторонні зміни сум орендної плати . Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і об­сяг житла, кількість кімнат, ізольованість, розташування, житлово-комунальні послуги, санітарна забезпеченість); термін, на який ук­ладається договір оренди; орендна плата; ремонт орендованого май­на та умови його повернення; порядок виконання зобов’язань; від­повідальність сторін; а також повинні бути визначені ризик випад­кової загибелі та страхування орендарем взятого ним в оренду май­на. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови, які не суперечать чинному законодавству. Договір оренди концесуальний і вважається укладеним з момен­ту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторо­нами тексту договору. Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об’єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об’єкта та відшкодування збит­ків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням дого­вору оренди. Тому в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закін­чення терміну дії договору, він вважається продовженим на той са­мий термін або на наступні п’ять років і на таких самих умовах, що були передбачені договором.

16. Оренду житла можна визначити як засноване на договорі стро­кове платне володіння та користування майном, необхідним оренда­реві для проживання у ньому. Відповідно до зазначеного одна сто­рона — орендодавець — зобов’язується надати іншій стороні — орендарю — жиле приміщення за плату в користування. Укладенню договору комерційного найму житлових приміщень не передують ті численні адміністративні передумови (потреба, постановка на облік, отримання ордера), які, як правило, необхідні для укладення договору соціального найму. На відміну від договору соціального найму, де розмір наданих житлових приміщень нормується, площа житла, що надається в комерційний найм, визначається тільки угодою сторін. Передача житлових приміщень за договором найму комерційного здійснюється за приймально-здавальних документів. При участі в договорі комерційного найму, виникає множинність осіб у зобов'язанні, тобто з одного боку, виступає наймодавець - фізична або юридична особа, якій належить жиле приміщення на праві власності, праві господарського відання або оперативного управління, а з іншого боку, наймач - два і більше громадянина одночасно, які іменуються і несуть солідарну відповідальність перед наймодавцем. Комерційний наймання житлового приміщення є строковим договором. ЦК встановлює два терміни такого договору: короткостроковий - до одного року і довгостроковий - від одного року до п'яти років. При цьому якщо термін не визначено, то він вважається довгостроковим договором, укладеним на п'ять років. На практиці зустрічаються випадки укладення таких договорів без зазначення строку, але з прив'язкою до якого-небудь події. Найчастіше такий «прив'язкою» виступає робота громадянина в організації, що надала житло. У такій ситуації договір повинен вважатися укладеним на п'ять років. З метою забезпечення стабільності відносин, що складаються з приводу комерційного найму житла, а також прав наймодавця і особливо наймача ЦК встановлює переважне право наймача на укладення договору на новий термін. Для дотримання зазначеного права наймодавцю необхідно не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну наймання житлового приміщення запропонувати наймачеві укласти договір на тих самих або інших умовах. При узгодженні колишніх яких нових умов договору наймач не має права вимагати збільшення числа осіб, які постійно з ним проживають за договором найму житлового приміщення. У тих випадках, коли наймодавець з якихось причин вирішив не здавати внайми житлове приміщення більше року, він зобов'язаний попередити наймача про відмову від продовження договору. Якщо ж наймодавець не зробив такого попередження, а наймач при цьому не відмовився від продовження угоди, договір вважається продовженим на тих же умовах і на той самий строк. Якщо наймодавець відмовився від продовження договору у зв'язку з рішенням не здавати приміщення в оренду, але протягом року з дня закінчення строку договору з наймачем уклав договір найму житлового приміщення з іншим обличчям, наймач має право вимагати визнання такого договору недійсним та (або) відшкодування збитків, заподіяних відмовою поновити з ним договір. ЦК України передбачає випадки розірвання договору комерційного найму житлового приміщення. Розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін. Істотними умовами договору оренди є: об’єкт оренди (склад і об­сяг житла, кількість кімнат, ізольованість, розташування, житлово-комунальні послуги, санітарна забезпеченість); термін, на який ук­ладається договір оренди; орендна плата; ремонт орендованого май­на та умови його повернення; порядок виконання зобов’язань; від­повідальність сторін; а також повинні бути визначені ризик випад­кової загибелі та страхування орендарем взятого ним в оренду май­на. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови, які не суперечать чинному законодавству.

17. Хоч у різних галузях комунального господарства структура собівартості не однакова,  в цілому для комунальних підприємств характерні такі особливості:

• велика питома вага витрат на оплату праці;

• порівняно велика питома вага амортизаційних відрахувань на повне відтворення;

• своєрідний склад матеріальних витрат.

Основні комунальні підприємства надають послуги. У складі експлуатаційних витрат підприємств цих галузей немає витрат на сировину та основні матеріали. Разом з тим витрати на різні допоміжні матеріали експлуатаційно-ремонтного характеру, паливо та електроенергію значно більші.

За видами витрати класифікуються:

за економічними елементами;

за статтями калькуляції.

Наприклад, стаття "Поточний ремонт" включає заробітну плату робітників, вартість матеріалів і запасних частин, витрати на комунальні послуги, транспортні витрати тощо.

Вартість матеріальних ресурсів визначають, виходячи з ціни їх придбання, включаючи вартість послуг товарних бірж, суму мита і митних зборів, витрат на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Витрати, пов'язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства (організації), включаються до відповідних елементів витрат (витрати на оплату праці, амортизація основних фондів, матеріальні витрати тощо).

До складу витрат на проведення технічного обслуговування включаються вартість витрачених матеріалів, сума нарахованої зарплати та відрахувань від неї, вартість сплачених стороннім організаціям послуг по проведенню такого обслуговування.

Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і  ремонт   неподільного   майна   у   багатоквартирному   будинку встановлюється   пропорційно  до  загальної  площі  приміщень,  що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і   ремонт  загального  майна  та  в  інших  спільних  витратах  у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до  загальної площі  приміщень,  що  перебувають  у  користуванні  фізичних  або юридичних осіб. Частка участі   співвласника   квартири,   власника   кімнати (кімнат)  у  квартирі,  де проживають два і більше власників жилих приміщень,  співвласника нежилого приміщення на утримання і ремонт визначається відповідно до його частки як співвласника приміщення. Спори щодо  визначення  частки  в  обов'язкових  платежах  на утримання і ремонт  неподільного  та  загального  майна,  в  інших спільних витратах вирішуються в судовому порядку.

Основними джерелами фінансування житлово-комунальної галузі є:

- Оплата споживачів, якими можуть виступати населення, комерційні, громадські та бюджетні організації;

- Бюджетне дотування в реальній вартості послуги та адміністративно встановленим рівнем її оплати для того чи іншого споживача (населення).

З даних джнрнл фінансування ЖКГ має можливість передбачати в тарифі відрахування на капітальний ремонт, поточний або непередбачуваний ремонт або ж невелику частку бюджетного дотування виділяти на поточний та непередбачуваний ремонт.