Збірка 2

2.3.8. UBUNTU DECLARATION

ON EDUCATION AND SCIENCE AND TECHNOLOGY

FOR SUSTAINABLE DEVELOPMENT

In an effort to make integrated solutions work for sustainable development and to mobilize the education sector to contribute to sustainable development;

We, the education and scientific organizations of the world,

United Nations University United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization African Academy of Science International Council for Science International Association of Universities Copernicus-Campus Global Higher Education for Sustainability Partnership Science Council of Asia Third World Academy of Sciences University Leaders for a Sustainable Future, and World Federation of Engineering Organizations,

call for an initiative to strengthen science and technology education for sustainable development.

Cognizant that integrated solutions for sustainable development depend on the continued and effective application of science and technology, and that education is critical in galvanizing the approach to the challenges of sustainable development.

Endorsing the Earth Charter as the inspiring, fundamental and balanced set of principles and guidelines for building a just, sustainable and peaceful global society in the 21st century, which should permeate all levels and sectors of education.

Noting that science is all science – natural, social and human.

Recognizing the necessity to bridge the knowledge gap between the nations of the world through a fundamental redress of the distribution of education for sustainability.

Acknowledging that the ultimate goal of education in all its forms is to impart knowledge, skills and values to empower people to bring about changes.

Concerned that education has not been utilized as a vehicle for attaining sustainable development.

201

Reaffirming the indispensable role of education in achieving sustainable development, and the important role education plays in the mobilization of science and technology for sustainability as contained in Chapter 36 of Agenda 21.

Recalling the Lüneburg Declaration on Higher Education for Sustainable Development of 10 October 2001, and its emphasis on the indispensable role of higher education informing and supporting all education in addressing the critical challenges of sustainable development.

And recognizing that the Scientific and Technological community, as represented by the International Council for Science, Third World Academy of Sciences, and World Federation of Engineering Organizations in the WSSD process has called for a new social contract between science and technology and society for sustainable development.

Determined to work towards the goals contained in the Millennium Declaration, Monterrey Consensus and the Doha Development Declaration.

Call on Governments of the World Summit for Sustainable Development and the Post-Summit agenda to:

Designate educators as the tenth stakeholder group in the WSSD process.

Call on educators, Government and all relevant stakeholders to:

Review the programmes and curricula of schools and universities, in order to better address the challenges and opportunities of sustainable development, with a focus on:

Plans at the local, regional and national country levels;

Creating learning modules which bring skills, knowledge, reflections, ethics and values together in a balanced way;

Problem-based education at primary and secondary levels in order to develop integrated and non-instrumental approaches to problem solving at an early stage in the education cycle;

Problem-based scientific research in tertiary education, both as a pedagogical approach and as a research function;

Promote efforts to attract young people to the teacher profession both to meet the Millennium Development goals of universal access to primary education as well as to further strengthen primary, secondary and tertiary education. In developed countries the major challenge in the coming years will be to offset the high outflows of experienced teachers reaching retirement age or taking up other challenges.

202

Develop mechanisms to continuously inform teachers and update programmes on major progress in scientific and technological knowledge relevant for sustainable development.

Promote knowledge transfers in innovative ways in order to speed up the process of bridging gaps and inequalities in knowledge. This is the shared responsibility of teachers, schools, research and education institutions and governments.

To achieve these challenges and objectives, we are resolved to work towards a new global learning space on education and sustainability that promotes cooperation and exchange between institutions at all levels and in all sectors of education around the world. This space must be developed on the basis of international networks of institutions and the creation of regional centers of excellence, which bring together universities, polytechnics, and institutions of secondary education and primary schools. We invite all other responsible stakeholders to join us in this endeavour.

203

2.4.СТАЛИЙ РОЗВИТОК

2.4.1.ПОРЯДОК ДЕННИЙ НА ХХІ СТОЛІТТЯ

(глави 35, 36)

РОЗДІЛ IV. ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ

ГЛАВА 35

НАУКА ЗАДЛЯ МЕТИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

ВСТУП

35.1. У цій главі основна увага звертається на роль і використання на уки з м етою спр ия нн я оба члив ом у уп ра влі нню природокористуванням і розвитком в інтересах забезпечення повсякденного життя людей та майбутнього розвитку людства. Запропоновані в цій доповіді програмні галузі задумані як всеосяжні, з тим, щоб можна було сприяти задоволенню конкретних наукових потреб, визначених в інших главах «Порядку денного на ХХІ століття». Для того, щоб можна було краще розробляти і вибирати екологічну політику і політику розвитку в рамках процесу прийняття рішень, одним із завдань науки повинно бути надання інформації. Для виконання цієї вимоги важливо поширювати наукове розуміння світу, удосконалювати довгострокові наукові оцінки, посилювати науковий потенціал в усіх країнах і забезпечувати все необхідне для задоволення потреб, що при цьому виникають.

35.2. Вчені все більше поширюють свої знання в таких галузях, як зміна клімату, підвищення рівня споживання ресурсів, демографічні тенденції і погіршення стану навколишнього середовища. Необхідно враховувати зміни в цих та інших галузях при розробці довгострокових стратегій розвитку. Першим кроком на шляху поліпшення наукової бази цих стратегій є краще розуміння проблем землі, океанів, атмосфери і пов’язаних з ними водних ресурсів, біогенних і біогеохімічних циклів, енергетичних потоків, що в сукупності складають частину земної системи. Це важливо для більш

204

точної оцінки потенційної ємності планети Земля та її здатності до відновлення навколишнього середовища в умовах, коли людська діяльність чинить на неї різноманітний вплив. Наука може забезпечити таке розуміння шляхом активізації досліджень екологічних процесів і застосування існуючих на сьогодні сучасних, ефективних і дієвих засобів, таких, як прилади дистанційного зондування, автоматичне обладнання для моніторингу, а також електронно-обчислювальне обладнання і обладнання для моделювання. Наука відіграє важливу роль у справі ув’язки фундаментального значення земної системи, як системи забезпечення життя, з відповідними стратегіями розвитку, заснованими на її безперервному функціонуванні. Наука повинна продовжувати відігравати все більш важливу роль у сприянні ефективності використання ресурсів, пошуку нових методів, засобів і альтернатив розвитку. Необхідно, щоб наука постійно займалася переоцінкою і сприянням розвитку менш інтенсивних тенденцій у галузі використання ресурсів, включаючи менш інтенсивне використання енергоресурсів в промисловості, сільському господарстві і на транспорті. Таким чином, наука все частіше сприймається як надзвичайно важливий компонент в пошуках можливих шляхів забезпечення сталого розвитку.

35.3. Наукові знання повинні застосовуватися для вироблення і підтримки цілей сталого розвитку шляхом проведення наукових оцінок нинішніх умов і перспектив земної системи на майбутнє. Такі оцінки, що базуються на існуючих і нових підходах в рамках різних наук, повинні застосовуватися в процесі прийняття рішень, а також в інтерактивних процесах, що охоплюють науку і політику. Від науки необхідна все більша віддача, для того, щоб покращити розуміння світу і сприяти взаємодії між наукою і суспільством. Для досягнення цих цілей, особливо в країнах, що розвиваються, також необхідно підвищити науковий потенціал і можливості. Ключове значення має повномасштабна участь учених країн, що розвиваються, в міжнародних науково-дослідних програмах, пов’язаних з глобальними проблемами навколишнього середовища і розвитку, з тим, щоб всі країни могли на рівних умовах брати участь у переговорах з глобальних екологічних проблем і проблем розвитку. З огляду на загрозу незворотної екологічної катастрофи відсутність належних наукових даних не повинна бути приводом для відкладання виправданих заходів. Обережний підхід міг би служити основою для вироблення політики, пов’язаної зі складними системами, які ще недостатньо всебічно зрозумілі, і наслідки порушення яких поки ще

205

неможливо передбачити.

35.4. До програмних галузей, що узгоджуються з висновками і рекомендаціями Міжнародної конференції з вироблення плану дій у галузі науки для цілей навколишнього середовища і розвитку на ХХІ століття (АСКЕНД-21), відносяться:

а) зміцнення наукової бази з метою сталого розвитку;

b) поліпшення наукового розуміння процесів, що відбуваються; с) вдосконалення довгострокових наукових оцінок;

d) створення наукового потенціалу і можливостей.

ПРОГРАМНІ ГАЛУЗІ

А. Зміцнення наукової бази з метою сталого управління

Основа для діяльності

35.5. Сталий розвиток вимагає визначення довгострокових перспектив, врахування в процесі розвитку наслідків глобальних змін на місцевому і регіональному рівнях, використання наявних на сьогодні найбільш надійних наукових знань. Необхідно здійснювати постійну переоцінку процесу розвитку в світлі результатів наукових досліджень для забезпечення того, щоб використання ресурсів чинило менший вплив на земну систему. Навіть при цьому майбутнє уявляється невизначеним, і можуть виникнути непередбачені обставини. Тому надійна політика управління природокористуванням і процесом розвитку повинна бути науково обгрунтованою, при цьому завжди повинен бути цілий ряд альтернатив з метою забезпечення гнучкого реагування. Важливо застосовувати обережний підхід. Часто має місце недостатньо надійний зв’язок між ученими, особами, котрі приймають рішення, і широкою громадськістю, інтереси якої висловлюються урядовими і неурядовими організаціями. Необхідно покращити зв’язок між ученими, особами, котрі приймають рішення, і широкою громадськістю.

Цілі

35.6. Основна мета для кожної країни полягає у визначенні, за необхідністю, з допомогою міжнародних організацій, рівня її наукових знань, потреб і пріоритетів у проведенні досліджень для якнайшвидшого досягнення істотного поліпшення у наступних галузях:

206

широкого залучення громадськості в процес визначення довгострокових соціальних цілей для розробки сценаріїв сталого розвитку;

d) розробляти, застосовувати і впроваджувати необхідні механізми забезпечення сталого розвитку у тому, що стосується:

i)показників якості життя, що охоплюють, наприклад, охорону здоров’я, освіту, соціальне забезпечення, стан навколишнього середовища і економіку;

ii)економічних підходів до питань екологічно безпечного розвитку, а також нових і удосконалених структур, що стимулюють більш раціональне використання ресурсів;

iii)розробки довгострокової екологічної політики, усунення небезпечних ситуацій і оцінки екологічно безпечних технологій;

е) збирати, аналізувати і враховувати дані про взаємозв’язок між станом екосистем і здоров’ям окремих груп населення з метою розширення знань про різноманітні варіанти політики і стратегій з точки зору витрат і вигод, пов’язаних з охороною здоров’я і навколишнім середовищем, особливо в країнах, що розвиваються;

f) здійснювати наукові дослідження національних і регіональних шляхів досягнення сталого розвитку з використанням методологій співставлень і доповнень. Такі дослідження, що координуються міжнародним науковим органом, повинні здійснюватися за якомога ширшої участі місцевих фахівців і, за необхідністю, здійснюватися міждисциплінарними групами з регіональних наукових мереж і/ дослідницьких центрів, згідно з національними можливостями і наявними ресурсами;

g) удосконалювати механізми визначення пріоритетів в науководослідній галузі на національному, регіональному і глобальному рівнях з метою задоволення потреб сталого розвитку.

Це є процес, пов’язаний з наданням наукових оцінок щодо короткострокових і довгострокових вигод та можливих довгострокових витрат і ризику. Цей процес повинен здійснюватися на основі прозорої і нескладної в застосуванні методології оцінки ризику з врахуванням потреб, що виявляються, а також реагування на них;

208

h) розробляти методи узгодження результатів, отриманих в різноманітних галузях науки, зі знаннями, накопиченими в різноманітних культурах. Методи повинні бути випробувані шляхом експериментальних досліджень. Вони повинні розроблятися на місцевому рівні і стосуватися насамперед взаємозв’язків між традиційними знаннями місцевих груп населення і відповідними сучасними знаннями «передової науки», при цьому особливу увагу слід приділяти поширенню і застосуванню результатів з метою охорони навколишнього середовища і досягнення сталого розвитку.

Засоби реалізації

а) Фінансування та оцінка видатків

35.8. За оцінками секретаріату Конференції середньорічна загальна сума видатків (1993-2000 роки) на впровадження заходів у рамках цієї програмної галузі складе біля 150 млн дол. США, включаючи близько 30 млн дол. США, що надаються міжнародним співтовариством на безоплатній або пільговій основі. Цей кошторис видатків є орієнтовним і приблизним і ще не розглядався урядами. Фактичні видатки і умови фінансування, в тому числі будь-яке надання засобів на комерційних умовах, будуть залежати, окрім іншого, від конкретних стратегій і програм, рішення про впровадження яких буде прийняте урядами.

b) Науково-технічні засоби

35.9. До науково-технічних засобів належать наступні:

а) підтримка нових науково-дослідних програм, включаючи їх соціально-економічні аспекти і аспекти, пов’язані з людськими ресурсами, на громадському, національному, субрегіональному, регіональному і глобальному рівнях з метою взаємного доповнення та заохочення взаємодії між традиційними, академічними науковими знаннями і практикою, зміцнення міждисциплінарних досліджень, пов’язаних з деградацією та відновленням навколишнього середовища;

b) створення демонстраційних моделей різноманітних типів (наприклад, соціально-економічних і екологічних умов) з метою вивчення методологій і розробки керівних принципів;

с) підтримка проведення досліджень шляхом розробки методів оцінки, пов’язаних з визначенням ризику, для надання допомоги особам, котрі приймають рішення, у встановленні пріоритетів у галузі наукових досліджень.

209