Допит

- одержати інформацію про факти, важливих для справи, але лежачих за межами того кола питань, що передбачалося в даної особи з'ясувати. Уточнення отриманих даних шляхом постановки питань допитуваному. Слідчий не може обмежуватися одержанням відомостей, що викладаються в ході вільної розповіді. Його завжди цікавлять деталі, які вільно або мимоволі опускає допитуваний. Тому, вислухавши особу, що дає показання, і переконавшись у тім, що їм викладено все, що полічено потрібним, слідчий приступає до постановки питань. У криміналістиці розрізняють кілька груп питань. Ті, у яких формулюється істота обставин, що цікавлять слідчого, називаються основними. Якщо є у виді ціль спонукати особу більш докладно викласти обставини справи, ставлять уточнюючі питання. Для перевірки ступеня поінформованості або щирості допитуваного задають контрольні питання. Вони стосуються якихось частковостей, які повинні бути відомі особі, що правильно відповідає на основ ний питання. Питання, у формулюванні яких утримується бажана відповідь, є навідними. Щоб уникнути перекручування інформації з боку деяких осіб, що легко піддаються сторонньому впливу, навідні запитання при допиті свідків і потерпілих законом заборонені.

Критичний аналіз і оцінка показань допитуваного. Установлення істини в процесі розслідування, прийняття обґрунтованих процесуальних і тактичних рішень залежить від надійності інформації, який розташовує слідчий. Це зобов'язує його ретельно контролювати показання допитуваних. Є кілька способів оцінки показань у ході допитів:

- постановка допитуваному уточнюючих і контрольних питань, що дозволяють перевірити, наскільки докладно він знає факти, про які дає показання;

- зіставлення отриманих відомостей з наявними доказами й оперативно-розшуковими матеріалами;

- зіставлення відомостей, повідомлених допитуваним у різний час по тим самим обставинам. Цей спосіб перевірки пов'язаний із проведенням повторних детальних допитів особи, чиї показання викликають сумнів. Є у виді, що людина, обізнана щодо фактів, що викладаються їм, і дающий правдиві показання, досить твердо знає й пам'ятає те, про що розповідав на першому допиті. Якщо ж допитуваний викладав вигадані факти, то при їхньому вторинному висвітленні через якийсь час відтворити дета чи, надумані раніше, йому буде важко. Перевірка й оцінка показань - це безперервний і важливий процес, здійснюваний зовсім не тому, що в кожному до прошеному слідчий бачить несумлінної людини. Обов'язок слідчого - забезпечити вірогідність вступник інформації, тому що на її основі приймаються відповідальні процесуальні рішення й помилки тут можуть мати тяжкі наслідки й для суспільства, і для окремих громадян. Повнота й об'єктивність фіксації результатів до проса. Повне й об'єктивне закріплення результатів допиту - важлива умова збереження доказательственной інформації. Основним способом фіксації ходу й результатів даної слідчої дії є протоколювання. У протоколі фіксуються відомості про час і місце допиту, про допитуваний і слідчому, що провадить допит, про інші особи, допущених до участі в слідчій дії, про ознайомлення допитуваного з його правами й обов'язками. Підлягають занесенню до протоколу питання, поставлені слідчим, і, по можливості дослівно, отримані відповіді. При оформленні протоколу може застосовуватися стенографія й машинопис. Важливим додатковим коштами фіксації є звуко- і відеозапис, що дозволяють із максимальної повнотою запам'ятати всю інформацію, отриману на допиті. Певні процесуальні й технічні складності заважають широкому їхньому застосуванню. Тому використати звуко- і відеозапис доцільно у випадках:

- коли показання допитуваного мають особливо важливе значення для справи, наприклад, викладаються найбільш істотні факти й обставини розслідуваного злочину;

- коли допитуваний схильний змінювати раніше дані показання;

- коли явка в суд особи, що висвітлює важливі для справи обставини, може виявитися скрутної або неможливою

Слово "тактика", як уже зазначалося, у перекладі з гр. "Шкііке" означає "приводити в порядок". У криміналістику термін "тактика" прийшов з військової галузі знань, де означає "мистецтво командувати військами". Отже, у військових тактика досліджує особливості, зміст, характер військових подій, боїв, а також запроваджує ті чи інші способи підготовки бою та прийоми його проведення.

Конфліктна ситуація в процесі досудового слідства в кримінальній справі про будь-який злочин можлива завжди. Адже досудове слідство провадиться, відповідно до ст. 111 КПК України, в усіх справах про злочини, за винятком справ про злочини, зазначені в ч. 1 ст. 27 і ст. 425 КПК України. Певна кількість кримінальних справ, а відповідно і учасників криміналістичної діяльності (потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених), потребує при провадженні слідчих дій застосування системи тактичних прийомів.

У процесі розслідування кримінальної справи про злочин, як правило, застосовується система тактичних прийомів. Це, зокрема, стосується і такої слідчої дії, як допит. Система (гр. зузіета - ціле, складене з частин) тактичних прийомів допиту - це порядок, зумовлений плановим правильним розташуванням у певному зв'язку процесуально-криміналістичних способів проведення допиту, що має своїм завданням доказування чи спростування обставин, заснованих на психолого-криміналістичному механізмі його реалізації. У даному випадку йдеться про науковий, логічно обґрунтований, законний порядок сукупності методів спеціальної діяльності слідчого. Це, зокрема, такі методи: психологічні, морально-етичні, "побутово-гіпнотичні" - неусвідомлювані, звичайно-гіпнотичні, навіювання, реальної логічної послідовності та ін. Нині серед криміналістів щодо проблеми тактичних прийомів переважає думка, що це "тактичні прийоми спілкування" - час, місце, технічні засоби тощо. Суб'єкт криміналістичної діяльності на основі власного досвіду виробляє оптимальний стиль спілкування з допитуваною особою. Однак цей стиль має різноманітні процесуально-криміналістичні (індивідуально-владні) характеристики, а саме:

стиль допиту дізнавача;

стиль допиту оперативного працівника;

стиль допиту слідчого;

164

стиль допиту начальника слідчого відділу;

стиль допиту прокурора;

стиль допиту судді.

Кожний із суб'єктів криміналістичної діяльності застосовує притаманні йому тактичні прийоми допиту.

Підготування до допиту має декілька стадій. їх кількість не є чітко визначеною і залежить від умов і обставин на будь-якому етапі досудового слідства кримінальної справи про злочин, тобто - від слідчої ситуації. Крім того, допит учасників криміналістичної діяльності (потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених) регламентується різними кримінально-процесуальними нормами. Це означає, що в тактиці допиту учасників криміналістичної діяльності є відмінність. Підготування до допиту кожного з них передбачає проведення суб'єктами криміналістичної діяльності цілої системи заходів, які забезпечать отримання від допитуваного об'єктивної інформації про обставини, що належать до кримінальної справи про злочин.

Таким чином, підготування до допиту передбачає такі типові складові:

вивчення матеріалів кримінальної справи з метою уточнення обставин, які можуть бути відомі ймовірним учасникам криміна лістичної діяльності - свідкам, потерпілим, підозрюваним, обви нуваченим;

вирішення питання про місце і час проведення допиту;

вивчення особи допитуваного;

набуття знань із спеціальних проблем, якщо це необхідно;

складання плану допиту;

створення нормальних обставин допиту.

Підготування до допиту - це не процесуальна організаційно-управлінська робота слідчого, а спрямована на те, щоб у майбутньому отримати (зафіксувати в протоколі) від допитуваної особи -учасника чи суб'єкта криміналістичної діяльності правдивих усних свідчень, що мають значення в кримінальній справі про злочин. Елементи підготування до допиту не є вичерпними.

Тактичні прийоми допиту учасника криміналістичної діяльності спрямовані на розв'язання окремих завдань у процесі розслідування кримінальної справи про злочин. Так, суб'єкт криміналістичної діяльності, застосовуючи при допиті тактичні прийоми, визначає та планує той обсяг процесуально-криміналістичної роботи, який необхідно виконати для забезпечення реалізації окремих, спеціальних та загальних завдань кримінального судочинства. Щодо вирішення окремих завдань, на які спрямовано тактичні прийоми допиту учасника криміналістичної діяльності, то вони передбачають таке:

165

краще відтворення допитуваним сприйнятого;

викриття свідомо неправдивих показань;

виявлення помилок і суперечностей в показаннях допитува ного;

одержання правдивих показань.