Лабораторна робота 8

Тема: Організація служби ветеринарної медицини в закордонних країнах

Мета роботи: Ознайомитись зі структурою служби ветеринарної медицини в закордонних країнах . Ознайомитись з основними завданнями служби ветеринарної медицини в закордонних країнах.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Державна ветеринарна служба Великобританії перебуває в складі Міністерства сільського господарства, риболовства та продовольства, яку очолює головний ветеринарний лікар. У його підпорядкуванні знаходиться 19 старших ветеринарних інспекторів, які обіймають керівні посади ветеринарною службою і проводять нагляд в окремих зонах країни, в яку входить кілька графств (їх в країні 76). У кожному районі є свій ветеринарний інспектор. Ветеринарний нагляд і деякі інші види робіт виконують і лікарі, які займаються приватною практикою на запрошення державних інспекторів. Вивчення хвороб тварин, лабораторно діагностична робота, а також випуск деяких біопрепаратів виконує Центральна лабораторія і 17 діагностичних лабораторій. У Шотландії таку ж роботу виконує центральна ветеринарна лабораторія. Всі ветеринарні лікарі країни об'єднані в Королівську ветеринарну асоціацію. Займатися ветеринарною практикою мають право лише члени асоціації. Навантаження на одного лікаря становить 1,9 тис. Умовних одиниц.

ЯПОНІЯ

Керівництво ветеринарною службою в Японії здійснює Відділ здоров'я тварин в Бюро тваринництва Міністерства сільського господарства, лісового господарства та рибальства. Японія займає перше місце в світі по відносній чисельності ветеринарних лікарів. На кожних 10 тис. населення припадає 2 лікаря. Навантаження на одного лікаря всього 300 умовних одиниць ВРХ. Ветеринарна служба має розгалужену мережу державних закладів, кооперативних і приватних клінік, лабораторій та пунктів. Місцеві державні ветеринарні управління є у всіх 47 префектурах і 6 муніципалітетах.У складі префектурних органів знаходяться префектурні лабораторії і від 5 до 20 районних центрів ветеринарного обслуговування, в залежності від території префектури. У Відділі здоров'я тварин Міністерства сільського, лісового господарства і рибальства є карантинна ветеринарна служба, основним завданням якої є контроль за імпортом і експортом тварин і продуктів тваринництва. У підпорядкуванні Міністерства сільського, лісового господарства і рибальства знаходиться Державна контрольна лабораторія, яка перевіряє всі біологічні, фармацевтичні препарати, кормові добавки, які виготовляються в країні і завозяться в Японію з інших країн.

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

До складу Міністерства сільського господарства США входить управління під назвою "Служба захисту тварин і рослин», яка має в своєму складі три підрозділи: захист рослин і карантин, інспекція м'яса і птиці та ветеринарна служба. Для зручності управління ветеринарною службою країна розділена на 5 регіонів: північний, південно-східний, на південнно-центральний, північно-центральний і західний. До складу регіональної служби входять епізоотологи, лікарі різних спеціальностей, фахівці з біологічних препаратів і регіональні ветеринарні лікарі. Кожен регіональний ветеринарний лікар очолює ветеринарну службу відповідного регіону країни (один-два штати). В їх підпорядкуванні знаходяться районні ветеринарні лікарі У США якість продукції тваринництва контролюють організації державного підпорядкування, як на федеральному рівні, так і на рівні штатів. У США функціонує більше 20 різних асоціацій ветеринарних лікарів, до складу яких входять практично всі фахівці, які працюють в країні. Існують асоціації фахівців в кожній галузі тваринництва, ветеринарно-санітарного контролю, ветеринарних лікарів-жінок, ветеринарних лікарів-лаборантів тощо. Основні завдання асоціації - це захист професійних прав, фінансування навчальних закладів та наукових досліджень, проведення симпозіумів, конференцій, видавнича діяльність, атестація фахівців, пенсійне забезпечення, міжнародне співробітництво тощо. Навантаження на одного лікаря становить 2,5 тис. умовних одиниць. Система ветеринарного обслуговування в США, яка підтримується державою, дозволяє протягом більше ніж півстоліття зберігати статус епізоотичного благополуччя країни по відношенню до багатьох небезпечних інфекційних хвороб.