Лр №46, Хірургія

Лабораторне заняття №46

Хвороби в ділянці пальців у тварин

Унгуломікоз

Це ураження грибкового походження, що характеризується розпадом рогової підошви. Пошкоджуються здебільшого тазові кінцівки у період стійлового утримання корів. Вперше в нашій країні вивчене вченими Львівської академії ветеринарної медицини. Розпад рога зумовлений патогенною дією асоціації кератоміцетів переважно з родини тріхофітів, кандид і плісневих. Сприяють розвитку уражень незадовільні зоогігієнічні умови утримання корів, розбалансованість раціонів щодо білків та мінеральних речовин при висококонцентратній їх годівлі. Внаслідок тривалої дії несприятливих факторів (сеча, гній) кератолітичні гриби поступово розплавляють ріг підошви, що призводить до утворення кратероподібних виразок, які доходять інколи до основи шкіри. Грибок більш інтенсивно руйнує трубчастий ріг. Тому спочатку виявляють розшарування рогової підошви та формування горизонтальних ліній і ходів, а пізніше починає руйнуватися верхній шар рогової стінки - глазур. Все це призводить до нерівномірного навантаження на підошву, крововиливів та хронічних запальних процесів в основі шкіри, що нерідко є причиною утворення остеофітів та екзостозів на копитцевій кістці. Клінічні ознаки. Хвороба має хронічний перебіг і не проявляється клінічно до тих пір, поки не утвориться на підошві наскрізна виразка, що призводить до розвитку пододерматиту і кульгавості. Перші видимі ознаки - втрата блиску копитець та незначний набряк вінчика. На підошовній поверхні знаходять тріщини, раковинні заглиблення.

П о д о д е р м а т и т и Запалення основи шкіри копитець зустрічається як самостійне захворювання при механічних її пошкодженнях, а також як вторинні ураження при інших хворобах. За характером ексудату їх ділять на асептичні та гнійні.

Клінічні ознаки. Локальний пододерматит клінічно майже не проявляється при сучасних методах утримання корів. За допомогою досліджень пробними кліщами та огляду можна знайти місця підвищеної болючості з боку підошви, геморагії та зміни кольору рога в місці пошкодження. При гострому дифузному пододерматиті спостерігається пригнічення тварини, часто потіння, тремтіння м'язів. Вони залежуються, а в стоячому положенні вигинають спину. При двосторонньому ураженні тазові кінцівки підводять під тулуб, а при односторонньому - спираються переважно зачепом. Виявляють посилену пульсацію пальцевих артерій, еритему і незначний набряк тканин у ділянці вінчика. Ратиці гарячі, болючі при натисканні на них пальцем, здебільшого розставлені.

Флегмонозні пронеси

Це дифузне, переважно гнійне запалення сполучної тканини в ділянці пальця. Інколи воно локалізується окремо в ділянці вінчика, м'якуша і міжпальцевого склепіння. Етіологія - ушиби та інфіковані рани, а також мацерація шкіри в ділянці пальця при антисанітарних умовах утримання. Здебільшого вони розвиваються як вторинне явище при глибокому гнійному пододерматиті, панартриті тощо. Клінічні ознаки. У корів флегмона вінчика проявляється загальним пригніченням, погіршенням апетиту, кульгавістю опорної кінцівки, болючим, гарячим припуханням вінчика. На різних його ділянках швидко формуються вогнища абсцедування, після розтину яких зменшується припухання тканин і ступінь кульгавості. У перебігу флегмони м'якуша найчастіше переважає гнійногнильний розпад тканин, що, мабуть, обумовлено незначною кількістю сполучної тканини в цій ділянці. Тут гнійні осередки відкриваються норицями (переважно на межі рогового м'якуша і шкіри), з яких виділяється гнійногнильний ексудат, а виразка не загоюЄться.

Гнійний подартрит

Гнійне запалення копитцевого суглоба зустрічається часто як ускладнення при гнійних процесах у ділянці пальця, і значно рідше - при проникних ранах у ділянці підошви та вінчика. Тому патогенез його має свої особливості. Це, перш за все, відсутність стадійності, описаної при розвитку запалення в інших суглобах, оскільки внаслідок стискання роговим чохлом тканин зміни відбуваються одночасно у всіх складових суглоба. А діагностуються клінічно виражені подартрити, як правило, на стадії остеоартриту і панартриту з руйнуванням суглобового хряща і кісток.

Клінічні ознаки подібні до описаних при флегмоні, оскільки артрит постійно супроводжується параартикулярною флегмоною. У тварин різко підвищується температура тіла (до 40-41 °С), погіршується загальний стан, знижується апетит, спостерігається кульгавість великого ступеня тощо. У більшості випадків знаходять фістулу в ділянці вінчика, через яку виділяється незначна кількість гнійного ексудату з домішками кісткових секвестрів. Одночасно посилюються ознаки параартикулярної флегмони. Пасивні рухи суглоба обмежені і болючі. Процес завершується анкілозом суглоба та деформацією копитець. При несвоєчасному чи неправильному лікуванні суттєво порушується судинна система ділянки копитець, внаслідок чого іноді відмічається змертвіння і секвестрація кісткової тканини, ексунгуляція і навіть ексфалангація, некроз хрестоподібних зв'язок тощо.