Лр №47, Хірургія

Лабораторне заняття №47

Загальні питання профілактики хвороб копит. Підковування коней.

ДОГЛЯД ЗА КОПИТАМИ

Копитний ріг продукується основою шкіри обвідки, вінчика, стінки і підошви. Міцний, еластичний, малотеплопровідний, він добре захищає тканини пальця від пошкодження, тепла і холоду; наростає зверху від вінчика вниз у бік підошви за місяць (мм): у великої рогатої худоби - на 5,5-7,5, овець і кіз - 5,0-5,5, коней - 7-8, свиней - на 4,5-6,5. При пасовищному утриманні тварин з такою ж швидкістю він і стирається, тому розчищати копита за таких умов доводиться рідко. Повноцінна годівля, правильний догляд тварин посилюють ріст рога; і навпаки, порушення умов утримання та деякі хвороби - сповільнюють. Ріг, що надмірно відростає, особливо при висококонцентратній годівлі та обмеженому моціоні, легко тріскається, заламується, іноді повертає на протилежний палець (у великої рогатої худоби), внаслідок чого порушується функція копит. Догляд за копитами передбачає достатній активний моціон, утримання кінцівок у чистоті, підтримання потрібної вологості рога, правильне і вчасне розчищення копит та підковування їх при необхідності. Рухи обумовлюють нормальний механізм копит, посилюють кровообіг у них, сприяють стиранню старого рога і відростанню нового. Особливо важливо це для молодих тварин, у тому числі й парнопалих. Постійне забруднення копит сприяє не тільки травмуванню, а й порушенню нормального рогоутворення. Вологий гній і бруд при тривалій дії руйнують рогову масу, що викликає захворювання копит. Нормальний копитний ріг містить 30-40% вологи. Збільшення чи зменшення її порушує фізичні його властивості. Якщо тварина постійно рухається, ріг поступово стирається і потреба в його обрізанні відпадає. Не менш важливо проводити і своєчасний ремонт підлоги в приміщеннях, систематичне зарівнювання вибоїн як у таборах, так і на вигульних майданчиках, регулярне очищення їх від гострих і твердих предметів. Слід уникати випасання тварин на полях з вирубаними кущами. Потрібен і регулярний огляд тварин, для чого на молочнотоварних фермах слід обладнати оглядовий коридор при вході в доїльний зал.

Розчищення копит

Перш ніж починати розчищення копит, слід перевірити правильність постановки кінцівок у тварин, особливо у коней. Це дозволить належним чином провести розчищення і вибрати потрібну підкову. Грудні кінцівки мають бути розміщені паралельно, а прямовисна лінія, проведена спереду від плечового суглоба, проходити посередині кінцівки, розділяючи її на дві рівні частини. При боковому огляді уявна лінія, опущена від середини лопатки, повинна пройти через ліктьовий і путовий суглоби посередині кінцівки. За правильної постави тазових кінцівок прямовисна лінія, проведена від середини сідничного горба, розділить кінцівку посередині й опуститься проти міжм'якушевої борозни. При боковому огляді вона має торкатися п'яткового горба і дійти до землі позаду м'якуша. При такій постановці копито грудної кінцівки розміщується відносно землі під кутом 45-55°, тазової 55-60°; співвідношення висоти зачіпної та п'яткової стінок на грудній кінцівці 3:1, на тазовій - 3:2. Відомі різні форми неправильної постановки кінцівок у коня внаслідок екстер'єрних його недоліків. Тоді маса тіла нерівномірно розподіляється по площині копит, що змінює їхню форму. Але така форма відповідає постановці кінцівок, для цієї тварини вона вважається фізіологічною і не корегується при розчищенні. Підібравши відповідну ортопедичну підкову, можна раціонально розподілити масу тіла по всій площі копит, що сприяє підвищенню працездатності, попереджає розвиток патологічних процесів у ділянці пальця. При широкій постановці внутрішня стінка, як більш завантажена, стає коротшою і крутішою порівняно із зовнішньою. Такі кінцівки під час руху тварини переміщуються не по прямій лінії, а дугою, випуклістю всередину, внаслідок чого можливе травмування у внутрішній нижній ділянці. За вузької постановки кінцівки більше перевантажується зовнішня стінка, тому вона стає коротшою і більш крутою, а кінцівки рухаються по дузі, випуклістю назовні. У винесених наперед кінцівках маса тіла більше перенесена на м'якушеву частину копит, тому вона нижча від норми, а зачіпна довша і більш полога (довгі копита). При відставлених назад кінцівках маса тіла більше перенесена на передню ділянку, тому у таких тварин зачіпна стінка більш коротка і прямовисна (круті копита, торцеві чи тупокутні). Для розчищення копит коня фіксують у стоячому положенні: грудну кінцівку - між ногами вище коліна, а тазову - на стегні так, щоб копито було на коліні. Неспокійних коней фіксують у стоячому положенні за допомогою мотузки Для розчищення копит користуються спеціальним інструменто. Спочатку у коня з нормальною поставою кінцівок зрізають копитним ножем чи електрофрезою ріг підошви - сухий, крихкий, сірого кольору; потім - підошовний край рогової стінки (за допомогою щипців і рашпіля) з таким розрахунком, щоб у передній ділянці зовнішній край підошви, рогова стінка і біла лінія знаходилися в одній площині. У п'ятковій ділянці, де підошва більш ввігнута, у цю площину входять тільки біла лінія і край стінки. Заворотні стінки в задній ділянці повинні бути нижчими від підошовного краю стінки, зменшуючись ззаду наперед. Надмірне зрізання заворотних стінок стискує копита. На стрілці зарівнюють тільки краї ніжок, якщо вони загнулися, і клапті рога, що відшарувалися, оскільки вона легко стирається. Для коней з неправильною постановкою кінцівок відповідні деформації копит вважаються нормальними. Тому при розчищенні обережно зрізають стінку лише так, щоб вісь пальця обрізаного копита не надломлювалася над вінчиком у той чи інший бік. Для розчищення копитець велику рогату худобу відповідним чином фіксують. Неспокійним тваринам доводиться вводити нейроплегічні чи наркотичні препарати Розчищають копитця як і у коней: найперше - старий крихкий ріг підошви і, при необхідності, - нашарований ріг м'якуша, а потім - рогову стінку. Іноді в господарствах практикується обрубування зайвої копитцевої стінки стамескою і молотком, для чого після розчищення підошви попередньо намічають крейдою лінію відсікання, потім копитця опускають на дошку і відрубують ріг, а краї зарівнюють рашпілемнцентратній годівлі і обмеженому моціоні потрібно проводити не рідше трьох разів на рік. Несвоєчасне розчищення веде до відростання та скривлення копитець, що порушує функцію кінцівок і призводить до виникнення хвороб. Таким же чином проводять розчищення копитець у міру їх розростання в овець (переважно під час стрижки), кнурів і свиноматок.

Підковування коней

Чомусь вважається, що сьогодні кінь втратив своє народногосподарське значення. Дійсно, у колективних господарствах багато його функцій беруть на себе машини. Але ж багато коней з'явилося в особистій власності населення, вони використовуються на всіх тваринницьких фермах, у гірській та лісовій місцевостях, на іподромах тощо. Тому потрібно берегти їхні копита, оскільки прислів'я "немає копита - немає коня" досить справедливе. При використанні в роботі непідкованих коней по м'якому грунті у них швидко відростає копитний ріг; при несвоєчасній розчистці він заламується, що призводить до різних ускладнень. Використання непідкованих коней на кам'янистому, асфальтованому покритті призводить до надмірного стираннярога і внаслідок цього - ушкоджень основи шкіри. Підковування коней обов'язкове, оскільки підкова також попереджує сковзання, падіння тварини при роботі на слизькій, вкритій льодом дорозі. За необхідності використовують спеціальні підкови з метою виправити деформовані копита чи підвищити працездатність тварин при неправильній постановці кінцівок. Нарешті, у парнопалих підкова на здоровому пальці звільняє навантаження на хворий і таким чином прискорює видужання тварини. Тобто, основна мета підковування - захист копит від заломлювання, надмірного стирання рогової підошви. Досягти цього можна лише при правильному розчищенні копит та прикріпленні до них підкови. Неправильне розчищення чи підковування копит може призвести до різних уражень тканин пальця; тварина не може рівномірно опиратися підошвою. І якщо такі недоліки будуть повторюватися при наступному розчищенні та перековуванні, тварини починають постійно кульгати і втрачають свою господарську цінність. Будова підкови. Підкова являє собою металеву пластинку, зігнуту за формою підошовного краю рогової стінки копита. Нижня її поверхня з боку зовнішнього краю впродовж білої лінії має відповідне заглиблення - так звану цвяхову доріжку, яка в задній ділянці закінчується на відстані 2-3 см від кінця гілки. Вона захищає головку підковного цвяха від стирання, зменшує масу підкови при збереженому її розмірі, а також посилює зв'язок коня, підкованого без шипа, із землею. У доріжці розміщені цвяхові отвори - по 3-4 на кожній гілці. їх форма і розміри повинні відповідати формі головки підковного цвяха ухналя, а напрям кожного отвору - напряму тієї ділянки стінки, на рівні якої він розташований. Для цього необхідно, щоб зачіпні отвори спрямовувалися більш похило, знизу догори по білій лінії, наступні мали менший нахил, а останні були перпендикулярними. Зачіпна частина підкови має так званий відворот - напівкруглу тонку пластинку (1,5-2 см), відтягнуту від зовнішнього її краю. Він попереджує зміщення підкови назад під час руху тварини і деякою мірою захищає передню поверхню стінки від пошкодження. Підкова кріпиться до підошви за допомогою підковних цвяхів - ухналів, на загостреному кінці яких є скіс чи наклепка. За її допомогою ухналю надають відповідний напрям при забиванні в рогову стінку (відповідно до нахилу останньої). Форма підков для грудних і тазових кінцівок різна: для грудних вона найширша в середній частині, а для задніх - на межі середньої і задньої третини (відповідно формі копит). Зовнішній край підкови закруглений більше ніж внутрішній. Підкови виготовляють кустарним і заводським методами за певним стандартом. Останні мають нарізні отвори для закручування шипів. У підков для верхових коней їх два - на кінцях гілок, для робочих - додатково ще один або два в зачіпній частині. Стандартні підкови виготовляються 13-ти розмірів: у міру збільшення номера відповідно збільшуються їхня маса і розміри, кількість отворів для ухналів. Шипи для стандартних підков мають різну форму: кубічні, конусо-, долото-, клиноподібні тощо. Техніка підковування коней. Перш ніж підковувати коня, слід оцінити постановку його кінцівок і форму копит, що дозволить правильно підібрати підкову (як описано раніше). Для розчищення і підковування коней кінцівки фіксують, як показано вище. Підковування коня починається зі зняття старої підкови. Для цього на зафіксованій кінцівці спочатку постукують молотком по голов ках цвяхів, щоб порушити зв'язок підкови з рогом. Потім за допомогою обсічки відгинають чи відсікають всі наклепки ухналів і кліщами відтягують то одну, то іншу гілки підкови. Разом з нею дещо відтягуються й ухналі. Тому після осаджування підкови на старе місце головки ухналів виходять із цвяхової доріжки, залишаються над підковою і легко видаляються кліщами, а уламки їх, що залишилися в роговій стінці, - гострим кінцем обсікача. Зняту підкову ретельно оглядають, звертаючи особливу увагу на відшліфовані поверхні в задній ділянці гілок. При нормальній поставі кінцівок на обох гілках вони приблизно однакові, а при неправильній їх може й не бути внаслідок порушення амортизаційної функції копит. При правильній постановці кінцівок нижня поверхня обох гілок підкови стирається приблизно рівномірно. Підготовку і підковування копит у коней виконують у такій послідовності: зняття і оцінка старої підкови, розчищення копит, підбір, підгонка і закріплення підкови та оцінка якості підковування. Після зняття підкови проводять розчищення копит, як вказано раніше, але бажано під час розчищення періодично опускати кінцівку на землю і контролювати правильність обрізування копитної стінки. У правильно розчищеного копита вісь пальцевих кісток проходить через їх середину паралельно зачіпній поверхні копитної стінки. Після розчищення копита з нього знімають мірку для виготовлення чи підбору заводської підкови, визначаючи довжину копита від середини зачепа до одного із заворотних кутів та ширину - у найширшому місці та між п'ятковими кутами. Інколи з цією метою користуються подоміром - металевим колом зі смужками, на яких крейдою відмічають контур підошовної поверхні копита. Перед підковуванням здійснюють підгонку підкови. Вона повинна прилягати до підошовного краю стінки по всій довжині: у зачіпній ділянці - до підошовної стінки, білої лінії і зовнішнього краю підошви, у задній - тільки до підошовного краю стінки і білої лінії. Підкова має виступати назовні за межі стінки в зачіпній і бокових ділянках - на 0,5-1,0 мм, ближче до заворотних кутів - до 3-5 мм, що обумовлено розширенням копита при опиранні в задніх ділянках. Назад за межі заворотних кутів підкова повинна виступати на 10-13 мм, що обумовлено поступовим зміщенням її наперед через відростання копитного рога.