Лр №50, Хірургія

Лабораторне заняття №50

Хвороби органа зору та їх діагностика та лікування.

Рани повік та їх ускладнення

Зустрічаються часто у собак і котів, наносяться зубами, рогами, іншими гострими предметами і бувають найрізноманітнішими. Особливо небезпечні глибокі та проникні рани, які часто ускладнюються, спотворюючи форму повік, що, у свою чергу, призводить до їх вивороту чи незмикання (заяче око). Серед інших ускладнень спостерігають флегмонозні процеси. Лікування. Після знеболювання (0,5%-ним розчином новокаїну) обережно виконують механічну та хірургічну обробку рани і закривають її швом. У перші два дні краї її змазують гіперосмолярнимимазями (левомеколь), а потім - 1%-ним брильянтовим зеленим; швизнімають через 5-10 днів, залежно від темпів регенерації. За невеликих відривів краю повік шкіру зшивають з кон'юнктивою, а при значних втратах тканин проводять одну із пластичних операцій, запропонованих при вивороті повік.

Запалення повік

Класифікація і симптоми. Розрізняють поверхневі (блефарит) і глибокі запалення, що проявляються флегмоною. Перші виникають під дією різних подразників, особливо у тварин при а- і гіповітамінозі, і дуже часто набувають хронічного перебігу. Спочатку спостерігається незначний набряк краю повіки, свербіння. Внаслідок розчухування утворюються виразки, вкриті кірочками, що легко знімаються. З часом у місцях ураження випадають вії, запальний процес поширюється на мейбомієві залози (ячмінь), а внаслідок рубцювання виразок розвивається заворот чи виворот повіки. Флегмона повік якихось особливостей не має і закінчується абсцедуванням та проривом гною (здебільшого назовні). Клінічно вона проявляється припуханням - розлитим, болючим, гарячим, гіперемією кон'юнктиви, гнійно-слизовими виділеннями з ока. Інколи припухання поширюється на орбіту і шкіру лиця, внаслідок чого закривається очна щілина. Після утворення абсцесу (5-7 днів) і його розтину знижується набряк тканин, а внаслідок рубцювання дефекту нерідко настає деформація повік. Інколи виразки на краях повік призводять до їх зростання. Лікування починається з усунення причини. Великих тварин коротко прив'язують, а дрібним надівають "комірець". Кірки спочатку розм'якшують (содовим розчином) і видаляють, а краї повік змазують 2 рази на день 1-2%-ною жовтортутною або 5%-ною ксероформною маззю чи 1%-ним розчином брильянтового зеленого, який добре про­никає в протоки залоз і згубно діє на мікроби. При виразковому блефариті після видалення кірочок виразки припікають 2-5%-ним розчином нітрату срібла 1 раз на день з наступним зрошенням 1%-ним розчином натрію хлориду (для попередження опіку рогівки). При флегмонозних процесах - антибіотики з новокаїном у зоні демаркації, компрес із 3%-ним розчином борної кислоти для прискорення абсцедування. З появою флуктуації - розріз паралельно повікам, видалення гною і використання гіперосмолярних мазей для зменшення розмірів рубця та попередження вивороту чи завороту повіки.

Заворот повік

Зустрічається найчастіше у собак і рідше - у коней і рогатої худоби. Етіологія і клінічні ознаки. Заворот розвивається переважно внаслідок рубцевого стягування кон'юнктиви, хронічних кон'юнктивітів, особливо фолікулярних, патологічних змін очного яблука, що супроводжуються його атрофією і енофтальмом. У всіх цих випадках вільний край повік не має достатньої опори, внаслідок чого їхня поверхня, частково або вся, повертається всередину у напрямі очного яблука. При цьому вії, а інколи і волосся шкіри подразнюють рогівку, викликаючи її запалення та різні ускладнення. Лікування - зазвичай оперативне після усунення причини. Після місцевого знеболювання при обмеженому завороті у потрібному місці вирізають круглий, а при повному - овальний кусочки шкіри. Його розмір визначають, відтягнувши пінцетом складку настільки, щоб край повік зайняв нормальне положення. Після висікання клаптика рану зашивають. Довжина шкірного клаптика при частковому завороті має бути на 3-5 мм більшою за вивернуту частку. У результаті загоювання рани і подальшого її рубцювання краї повік відтягуються назовні, вії набувають нормального вигляду, внаслідок чого подразнення рогівки припиняється.

Виворіт повік

Краї частково чи повністю вивертаються назовні і відходять від рогівки. Зустрічається переважно на нижній повіці. Етіологія. Причинами вивороту можуть бути: а) значні пошкодження шкіри в ділянці ока (рани, дерматити), коли рубцева тканина, що утворюється пізніше, відтягує край повік назовні (рубцевий виворіт); б) набряк чи новоутворення кон'юнктиви, внаслідок чого край повік відтискується від ока (спастичний виворіт); в) параліч лицевого нерва і втрата тонусу кругового м'яза, внаслідок чого край повіки відвисає і вивертається (паралітичний виворіт). Клінічні ознаки. Під впливом названих причин вивертається край повіки, у результаті кон'юнктива оголяється і пошкоджується зовнішніми факторами. Внаслідок неповного змикання повік рогівка також подразнюється, у ній розвиваються запальні і виразкові процеси. Лікування проводять після усунення причини (паралітичний і спастичний вивороти), а за неможливості - пластична операція, особливо при рубцевих виворотах. Мета її - підтягнути край вивернутої повіки або шляхом утворення шкірної складки сформувати лінійний рубець, який би підтримував вивернутий край. За способом Диффенбаха, рубець чи новоутворення вирізають за формою рівностороннього трикутника основою до краю повік.

Опускання верхньої повіки (птоз)

Птоз здебільшого буває симптомом інших хвороб або пороків розвитку і характеризується різного ступеня опусканням верхньої повіки, звуженням зорової щілини та порушенням зору. Етіологія. Залежно від причини, птоз буває паралітичним, спастичним і несправжнім. Перший є результатом паралічу моторних нервів верхньої повіки, що розвивається на одному чи обох очах і досить часто супроводжується паралічем вуха. Тобто, такий параліч являє собою симптом ураження центральної нервової системи і спостерігається при ботулізмі, септицемії тощо. Спастичний птоз обумовлений спазмом кругового замикального м'яза внаслідок подразнення кон'юнктиви, рогівки сторонніми тілами, запалення повік чи ураження внутрішніх середовищ ока. Несправжній птоз виникає при різних хворобах повік (новоутворення, набряк, флегмона, крововиливи та ін.). Клінічні ознаки. При паралітичному птозі верхня повіка висить нерухомо, майже повністю закриваючи очну щілину. її можна підняти, але, будучи відпущеною, вона знову повертається у початкове положення. Кон'юнктива і рогівка постійно подразнюються внаслідок припинення рухів повіки. Крім того, спостерігається деяке западання очного яблука і звуження зіниці. При спастичному птозі повіка більш напружена, її тяжко підняти догори; при несправжньому - водночас проявляються ознаки тієї хвороби, що його викликала. Лікування. При несправжньому птозі - боротьба з хворобою, що його викликала; при спастичному - масаж, зігрівальні компреси; при паралітичному - оперативне втручання як і при завороті повік, а також ліквідація основної хвороби.