Епізоотологія ЛР 10 Фока К
.docxЛабораторна робота 10
Ботулізм
Ботулізм (botulismus, від лат. botulus – ковбаса) – це гостре токсико-інфекційне захворювання, спричинене переважно дією токсину Clostridium botulinum, яке характеризується перш за все міоплегією та офтальмоплегією, парезом кишок, вегетативними розладами, у разі тяжкого перебігу – бульбарним синдромом і дихальною недостатністю.
Етіологія. Ботулінічний мікроб належить до роду Clostridium, родини Bacillaceae. Cl. botulinum – це анаеробні грамнегативні палички. Збудники ботулізму убіквітарні, тобто широко поширені в природі, при наявності кисню можуть існувати роками лише у споровій формі; ізольовані з ґрунту, прибережного мулу, піску берегів. Спори Cl. botulinum надзвичайно стійкі: легко витримують кип’ятіння протягом кількох годин та дію різних хімічних і фізичних чинників.
Разом із вегетативними формами спори з їжею і водою можуть потрапляти в кишківник людини, теплокровних тварин, птахів і риб та виділяються з випорожненнями. Якщо Cl. botulinum попадають в харчові продукти, то при створенні анаеробних умов вегетативні форми починають виділяти екзотоксин; спори синтезувати токсин не можуть.
Основним фактором патогенності Cl. botulinum є екзотоксин, який продукують лише вегетативні форми. Це найпотужніший із відомих у світі токсинів: він у 10 млн разів сильніший за ціаністий калій, у понад 375 000 разі потужніший, ніж нейротоксин гримучої змії.
За антигенними властивостями та наявністю різних типів токсинів Cl. botulinum розділяють на 8 типів – A, B, C1, С2, D, E, F, та G. Слід зазначити, що антигенні відмінності токсинів настільки суттєві, що антиботулінічні моноспецифічні сироватки не знешкоджують токсини інших типів. В несприятливих умовах зовнішнього середовища вегетативні форми збудника можуть утворювати спори. Спори вегетативних форм Cl. botulinum надзвичайно стійкі: легко витримують кип’ятіння протягом кількох годин та дію різних хімічних і фізичних чинників.
У анаеробних, або близьких до них умовах спори можуть проростати та продукувати специфічний токсин. Збудники ботулізму – облігатні анаероби і продукують антигенно розрізнені нейротоксини, що нейтралізуються лише типоспецифічними антитоксичними сироватками.
В мікробній клітині токсин синтезується як термолабільний білок-попередник (протоксин), активація якого відбувається за участю протеолітичних ферментів збудника.
За звичайних умов ботулизмом боліють тварини багатьох видів, в тому числі і птахи, незалежно від віку.
Ботулізм великої рогатої худоби зумовлений токсинами типів З і D;
овець, курей і качок - типу З;
коней - типу В, рідше А і З;
свинь - типів А і В.
Із хутрових звірів найбільш чутливі норки, у яких хвороба частіше за все викликається типом С. Плотоядние і всеядние тварини (собаки, кішки, свині), а також щури більш стійкі до всіх типів токсину. З лабораторних тварин найбільш чутливі білі миші, морські свинки і кролики.
Джерелами інтоксикації для великих тварин можуть служити зіпсований силос, запарені корми, висівки, зерно і інші продукти, в яких мікроби утворять токсин; для норок - м'ясні і рибні корми. Зараження відбувається при скармливанії заражених кормів в сирому вигляді. У кормах токсин може розподілятися нерівномірно: токсичний звичайно не весь корм, а окремі його порції.
У тварин хвороба зустрічається частіше за спорадически або у вигляді невеликих спалахів. Сезонність не виражена. Летальность 70... 100 %.
Патогенез: Незважаючи на широке поширення в природі, збуджувач майже не здатний виробляти токсин в травному тракті тварин. При наявності відповідних умов анаеробиоза, вогкості і тепла С. botulinum розмножується в органічних субстрат, продуцируя токсин. Клостридії ботулізму та ботулінічний токсин надходять у кишечник тварин з токсичним кормом. Всисання токсину в кров відбувається крізь стінку тонкого відділу кишок дуже швидко і вже через 20 хв токсин у значній кількості виявляється в легенях , печінці, серці, мозку, жовчі, сечі. Постійне і сильне подразнення токсином ботулінусу периферичних рецепторів і рухових гангліїв спричинює руйнування центрів довгастого мозку, що призводить до паралічу м’язів глотки, язика та нижньої щелепи. Порушення токсином ней- ром’язових зв’язків спричинює розслаблення м’язів, падіння м’язового тонусу, параліч серцевого м’яза, асфіксію та загибель тварини.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває від 24 год до 10 – 12 діб. Перебіг хвороби гострий або підгострий. Характерною ознакою ботулізму є так званий «синдром бульбарного паралічу», за якого спостерігається параліч м’язів глотки, язика, нижньої щелепи, а також різке розслаблення тонусу скелетних м’язів. Ботулізм супроводжується нормальною або навіть зниженою температурою тіла, збереженням рефлексів та свідомості, відсутніс- тю суттєвих змін у крові.
Уконей ботулізм може набувати блискавичного перебігу і закінчуватися раптовою смертю без будь-яких попередніх ознак хвороби. За гострого перебігу хвороба триває 1,5 – 2 доби. Ранньою ознакою хвороби є порушення акту жування, слинотеча, часте позіхання, легкі коліки. Згодом з’являються ознаки паралічу м’язів глотки, а невдовзі — парезу і паралічу нижньої щелепи та язика. Потяг до корму зберігається, відмічається спрага. Однак тварина не в змозі проковтнути корм, довго його пережовує і тримає в роті. Спроби пити воду закінчуються витіканням її назад через носові ходи. Кінчик язика виступає з рота, часто затискається між зубами, згодом вивалюється з ротової порожнини, набрякає, вільно висить при відвислій паралізованій нижній щелепі.
У зв’язку з різким розслабленням скелетних м’язів тварина пересувається з великими труднощами, а наприкінці захворювання повністю втрачає здатність триматись на ногах. Пульс і дихання прискорені, кров’яний тиск знижений, перистальтика ослаблена. Проте всі рефлекси, в тому числі корнеальний, вушний та анальний, зберігаються. Хвороба триває 1 – 5 діб. Летальність може досягати 90 – 95 %. При підгострому перебігу хвороба затягується від 2 до 7 діб. Симптоми такі самі, що й при гострій формі, однак більш різко виражений параліч глотки та язика.
У великої рогатої худоби перебіг захворювання майже такий самий, як і в коней. Хвороба триває 3 – 6 діб, часто спостерігається ураження легень. У корів і волів випадки спонтанного одужання бувають частіше, ніж у інших видів тварин.
У овець і кіз переважають ознаки порушення координації рухів, У овець — паралічі язика, ковтальних та жувальних м’язів, слино- теча, втрата голосу й зору. Загибель хворої тварини настає впродовж кількох годин або 2 – 3 діб.
У птиці спостерігається парез м’язів шиї («м’яка шия»), голова при цьому бічною частиною або дзьобом торкається землі. Хвороба триває від 10 – 12 год до 3 – 4 діб.
Ухутрових звірів (норок) спостерігається параліч язика, глотки, задніх кінцівок, розширюються очні щілини й зіниці, спостерігається мимовільне сечовиділення. Летальність — 70 – 80 %.
Також спостерігаються розлад зору, слинотеча, порушення секреторної і моторної функцій шлунково-кишкового тракту. Температура тіла хворих тваринних звичайно в межах норми. Депресія характерна для тваринних всіх видів від початку до кінця хвороби.
Діагноз установлюють на основі анамнезу про згодовування зі псованого корму, характерних клінічних ознак хвороби, а також результатів лабораторних досліджень.
Лабораторна діагностика. Для дослідження в лабораторію надсилають проби зіпсованих кормів (забруднений землею силос, недоброякісні відвійки і зерно, комбікорм, м’ясні та рибні відходи), які відбирають з тих місць, звідки їх брали для згодовування тваринам перед захворюванням. Одночасно в широкогорлі банки з темного скла відбирають вміст шлунка й товстих кишок (100 – 200 г) та шматочки печінки загиблих тварин, а в пробірки — кров і сечу хворих тварин. У лабораторії патологічний матеріал досліджують на виявлення токсину ботулінусу в кормах і організмі тварин, проводять визначення типу токсину, а також виділення культури збудника та визначення її токсигенних властивостей на білих мишах.
Діагноз на ботулізм вважають установленим у разі виявлення токсину ботулінусу в досліджуваному матеріалі, а також при виділенні з патологічного матеріалу культури з властивостями, характерними для збудника ботулізму, з наступним визначенням її токсичності біологічним методом.
Токсин в присланих матеріалах виявляють на основі біологічної проби на морських свинках або білих мишах. Бактеріологічні дослідження проводять шляхом посівів проб прогрітого при 80 °З протягом 1 ч матеріалу, ідентифікації виділеної культури і зараження нею лабораторних тварин (биопроба). Для визначення типу С. botulinum ставлять реакцію нейтралізації на морських свинках або білих мишах з набором специфічних типових антитоксичних сироваток.
Лікування. У разі появи хвороби негайно вилучають з раціону підозрювані щодо наявності токсину корми. Хворих тварин забезпе чують м’якою підстилкою, лежачих тварин два рази на день перевертають, щоб запобігти розвитку пролежнів. На початку хвороби ефективним є застосування антиботулінічної сироватки, яку вводять внутрішньовенно у великих дозах (коням до 600 тис. МО). Застосовують також швидкодіючі проносні препарати (ареколін, пілокарпін, езерин), теплі клізми. Шлунок промивають 5 %-м розчином соди, через зонд вводять 10 – 15 л води з глюкозою. У пізні стадії хвороби показано внутрішньовенне введення 10 %-го розчину хлориду натрію в дозі 100 – 150 мл 2 рази на день, 50 %-го розчину глюкози в дозі 100 мл щодня впродовж 5 – 7 діб. Рекомендується очищення прямої кишки від калу, застосування серцевих засобів.
Профілактика: забороняється скармливать вологі, цвілі і зіпсовані корми, а зволожені (комбікорм, сінне різання, висівки) потрібно давати відразу після приготування. Корми тваринного походження (м'ясо, зіпсовані консерви) використовують тільки після проварки протягом не менше за 2 ч. Особливу увагу обертають на вибір і підготовку корму в звірівницьких господарствах. У стаціонарно неблагополучних районах рекомендується удобрювати грунт суперфосфатом, в раціон тварин вводити мінеральну підгодівлю (кісткову муку, фосфорнокислий кормова крейда і інш.).
Профілактичну імунізацію норок проти ботулизма проводять твариною 45-денного віку і старше. Планову масову вакцинацію норок проводять в травні-липні. Імунітет у вакцинованих особнів зберігається не менш 1 року. Антитоксична сироватка володіє вираженою профілактичною дією протягом 6...7 днів після її введення.