Комп.мережі / лабки / Звіт_ЛР6_Бойко

Комп’ютерні мережі Звіт з лабораторної роботи №6

Студента 410 групи

Бойко Женя

Практична робота №6

Тема: «Правила розрахунку підмереж. Двійковий метод розрахунку»,

Мета роботи: навчитися виконувати розрахунок основних параметрів підмережі, використовуючи стандартні розрахункові таблиці.

Як зробити підмережу

Поділ ідентифікаторів мережі є досить складною процедурою. Не зважаючи на те, що є досить велика кількість електронних калькуляторів для розрахунку підмереж, вміння виконувати поділ на підмережі демонструє рівень кваліфікації адміністратора мережі.

Поділ мережі складається з наступних етапів:

1. В залежності від конструктивних вимог, необхідно визначити необхідну кількість хостів (робочих станцій) для правильного балансу між кількістю підмереж і кількістю хостів в підмережі.

2. В залежності від кількості обраних розрядів хоста, необхідно пронумерувати ідентифікатори розподіленої мережі, включаючи діапазони використаних ІР – адрес для кожного ідентифікатора мережі.

Для нумерації ідентифікаторів розподіленої мережі існує два методи:

• в двійковому методі окремі розряди ідентифікаторів розподіленої мережі опрацьовуються та конвертуються в десяткове представлення з розділяючими точками. Цей метод використовується для утворення підмережі, але не масштабується належним чином для великої кількості підмереж.

• В десятковому методі окремі розряди ідентифікаторів є результатом розрахункових операцій над десятковими числами. Цей метод застосовують для великої кількості підмереж.

Крок 1. Визначення кількості розрядів хоста.

Для визначення кількості розрядів хоста, які необхідні для побудови підмережі, необхідно зясувати наступне:

• кількість підмереж, необхідних на даний момент або в перспективі.

• максимальну кількість хостів, необхідну для кожного сегменту. Це залежить від того, між скількома хостами повинен розмоділятися один отрафік.

Існує зворотній зв'язок між кількістю підмереж та кількістю хостів в підмережі, яка підтримується схемою розподілу. При збільшенні розрядів хоста, кількість підмереж зростає, а кількість хостів, яки припадають на підмережу, зменшується приблизно вдвічі.

Поділ на підмережі починається з визначення фіксованого адресного простору, який зазвичай представлений у формі ідентфікатора мережі. Він містить послідовність фіксованих розрядів (розряди ідентифікатора мережі) та послідовність змінних розрядів (розряди ідентифікаторів хоста).

При визначенні необхідної кількості розрядів хоста визначається нова маска під мережі для ідентифікатора розподіленої мережі.

В наступних таблицях наведені списки ідентифікаторів розподіленої класової мережі, що відповідають необхідній кількості під мереж. Ці таблиці можна застосовувати для визначення схеми поділу на під мережі для ідентифікатора класової мережі.

Class A включає мережі з 1.0.0.0 до 127.0.0.0. Номер мережі знаходиться у першому октеті. Це забезпечує 24-ох розрядну частину для позначення хостів. Дозволяє використання приблизно 16 мільйонів хостів у мережі.

Class B вміщає мережі з 128.0.0.0 до 191.255.0.0; номер мережі знаходиться у перших двох октетах. Нараховує 16320 мереж з 65024 хостами у кожній.

Class C діапазон мереж від 192.0.0.0 до 223.255.255.0; номер мережі — три перших октети. Нараховує близько 2 мільйонів мереж з 254 хостами у кожній.

Class D, E адреси, які налічують діапазон з 224.0.0.0 до 254.0.0.0 є або дослідними, або збережені для використання у майбутньому і не описують будь-якої мережі.

Для класу А

Для мережі класу Б

Для мережі класу С

Крок 2. Визначення ідентифікаторів розподіленої мережі (двійковий метод)

Цей метод описує утворення під мережі розбиттям ідентифікатора довільної мережі за допомогою двійкового методу. Всі інші способи, на перший погляд, можуть видатися простішими, але вони зазвичай обмежені в можливостях. А даний метод буде працювати в будь-якій ситуації.

Крок 2а. Нумерація ідентифікаторів мережі, розподіленої на під мережі (двійковий метод)

Необхідно створити таблицю, що містить 3 стовбці та 2ⁿ рядків, де n – кількість розрядів хоста, обраних для розбиття на підмережі. В першому стовбці зберігатимуться номери підмереж, в другому – двійкове представлення ідентифікатора підмережі, а в третьому – ідентифікатор розподіленої мережі в десятковій нотації з розподільними крапками.

Для двійкового представлення кожного запису таблиці фіксуються значення вихідних розрядів ідентифікатора мережі. Розряди хоста, обрані для утворення підмереж (надалі – розряди підмережі) могуть змінюватися по всім можливим значенням, а розряди хоста, що лишилися, встановлюються рівними 0.

Перший запис таблиці відповідає підмережі, яка визначається шляхом встановлення всіх розрядів рівними 0. така підмережа має назву нульової. Результат конвертується в десяткове представлення з крапками-роздільниками. Цей мережений ідентифікатор не відрізняється від вихідного.

В наступних записах розглядаються розряди підмережі як окремі двійкові значення. Далі необхідно збільшити значення розрядів в середині підмережі та конвертувати 32-бітний ідентифікатор розподіленої мережі в десяткове представлення з крапками-розділювачами.

Крок 2б. Нумерація діапазону ІР – адрес для кожного ідентифікатора розподіленої мережі (двійковий метод)

Для кожного ідентифікатора розподіленої мережі необхідно визначити діапазон правильних ІР – адрес.

Необхідно створити таблицю, що містить 3 стовбці та 2ⁿ рядків, де n – кількість розрядів хоста, обраних для розбиття на підмережі. В першому стовбці зберігатимуться номери підмереж, в другому – двійкове представлення ідентифікатора підмережі, а в третьому – десяткова нотація першої і останнього адреси в діапазоні.

Далі першу і останню адресу необхідно перевести в десяткову систему числення. Перша ІР – адреса визначається встановленням всіх тих розрядів хоста, що лишилися, рівними 0, за виключенням останнього. Остання ІР – адреса визначається встановленням тих розрядів, що лишилися, рівними одиниці.

Отримані адреси необхідно перевести в десяткове представлення.

Перераховані вище дії потрібно повторювати до тих пір, поки не заповниться таблиця.

Завдання:

Варіант 25(1)

Варіант	Умова
3	Дано: 193.210.0.0. на 5 підмереж

Рішення завдання

Дано: 193.210.0.0. на 5 підмереж

1.Класс мережі: C

2.Кількість рівнів хоста: 3(/27)

3.Переводимо в двійкову нотацію:

11000001. 11010010.000 11000001. 11010010.000 11000001. 11010010.000 11000001. 11010010.000 11000001. 11010010.000

00000.000 00000 00000.001 00000 00000.010 00000 00000.100 00000 00000.101 00000

4.Переводимо в десяткову нотацію:

1) 193.210.0.0

2) 193.210.0.32

3) 193.210.0.64

4) 193.210.0.128

5) 193.210.0.160

5. Адреси для 1-го і останнього комп’ютерів:

1) 11000001. 11010010.000 00000.000 00001 №1-го

1) 11000001. 11010010.000 00000.000 11110 № останнього

2) 11000001. 11010010.000 00000.001 00001 №1-го

2) 11000001. 11010010.000 00000.001 11110 № останнього

3) 11000001. 11010010.000 00000.010 00001 №1-го

3) 11000001. 11010010.000 00000.010 11110 № останнього

4) 11000001. 11010010.000 00000.100 00001 №1-го

4) 11000001. 11010010.000 00000.100 11110 № останнього

5) 11000001. 11010010.000 00000.101 00001 №1-го

5) 11000001. 11010010.000 00000.101 11110 № останнього

6. Переводимо в десяткову нотацію:

1) 193.210.0.1– 193.210.0.30

2) 193.210.0.33– 193.210.0.62

3) 193.210.0.65– 193.210.0.94

4) 193.210.0.129– 193.210.0.158

5) 193.210.0.161– 193.210.0.190

Висновок: На лабораторній роботі було навчено виконувати розрахунок основних параметрів підмережі, використовуючи стандартні розрахункові таблиці.

6