Лабораторна робота 3 Властивості вітамінів

1.Мета: вивчити властивості вітамінів

Реактиви, лабораторний посуд: плоди шипшини; розчин калій перманганату; розчин йоду; розчин гідрокарбонату натрію; розчин феруму(ІІ) сульфату; розчин арґентуму нітрату; фарфорова ступка; хімічна склянка; фільтрувальний папір; водяна баня; фруктовий сік; 0,001 моль/дм³ розчин калій йодату; 2%-й розчин хлоридної кислоти; 1%-й розчин калій йодиду; 1%-й розчин крохмалю; 6 М розчин сульфатної кислоти; 0,005 М розчин йоду; 0,02 М розчин натрію тіосульфату, 1%-й розчин крохмалю; етанол; ацетон; стандартний розчин калію біхромату; кварцовий пісок; фарфорова ступка; фільтр Шотта; мірна колба на 100 см³; фотоелектроколориметр; ділильні лійки; скляні палички; пробірки; піпетки, основний стандартний розчин тіаміну (10 мг тіаміну розчиняють у 50 см 0,1 моль/дм³ розчину хлоридної кислоти і після переміщування об’єм доводять тим самим розчином до 100 см³, 100 мкг/см³); робочий стандартний розчин (10 см³ основного розчину доводять 0,1 моль/дм³ розчином хлоридної кислоти до 100 мл, 10 мкг/см³); 20%-й розчин натрій гідроксиду; 10%-ий розчин гексаціаноферату (червоної кров'яної солі); 0,1 моль/дм³ розчин хлоридної кислоти; ізобутиловий, бутиловий або ізоаміловий спирт; етиловий спирт; ступка порцелянова; лійки скляні; колби конічні; бюретки для титрування; скляні палички; піпетки; 2,0%-й розчин хлоридної кислоти; 0,0005 М розчин 2,6-дихлорфеноліндофенолу; пісок; фільтрувальний папір; овочі, фрукти; пробірки; піпетки; концентрована хлоридна кислота; гранули цинку; 0,025%-й розчин вітаміну В₂; газовий пальник, пробірки; піпетки; концентрована хлоридна кислота; анілін; риб'ячий жир; пробірки; піпетки; хлороформ; розчин риб’ячого жиру у хлороформі у співвідношенні 1:5; 33%- й розчин стибій (III) хлориду; концентрована сульфатна кислота або оцтовий альдегід; 1,3-дихлоргідрин; льодяна оцтова кислота; ферум (ІІ) сульфат;

фотоелектроколориметр; вакуумний насос; порцелянові ступки; адсорбційна колонка; мірні циліндри; мірні колби; скляні палички; пробірки; піпетки; ацетон; натрій сульфат безводний; магній вуглекислий; натрій оксалат; калій біхромат; тальк; червоний перець або морква.

2.Теоретичні відомості

Вітаміни – група низькомолекулярних органічних сполук відносно нескладної будови і різної хімічної природи. Це група природних органічних сполук, об'єднаних властивостями абсолютної необхідності їх для гетеротрофного організму, в якості складової частини продуктів споживання. Вітаміни містяться в цих продуктах в дуже малих кількостях, і тому відносяться до мікронутрієнтів.

Вони виконуючи каталітичну функцію в складі активних центрів багатьох різних ферментів або виступають інформаційними регулюючими посередниками, виконуючи сигнальні функції екзогенних прогормонів і гормонів. Концентрація вітамінів в тканинах і добова потреба в них невелика, але при недостачі надходження вітамінів в організм наступають характерні і небезпечні патологічні зміни.

Більшість вітамінів не синтезуються в організмі людини і тварини. Тому вони регулярно і в достатній кількості повинні надходити в організм з продуктами харчування або у вигляді вітаміно-мінеральних комплексів і харчових добавок. Виняток складає вітамін групи К, необхідна кількість якого в нормі синтезується в товстому кишечнику людини за рахунок діяльності бактерій, і вітамін В3, який синтезується бактеріями кишечника з амінокислоти триптофану. Першоджерелами вітамінів головним чином являються рослини. Людина отримує необхідну кількість вітамінів або безпосередньо з рослинною бо з тваринною їжею. З порушенням надходження вітамінів в організм пов’язані три принципові патологічні стани: нехватка вітаміну – гіповітаміноз, відсутність вітаміну – авітаміноз, надлишок вітаміну – гіпервітаміноз. Ознаки хвороби зникають при введенні в їжу тварин відсутніх в ній сполук. Відкриття вітамінів привело до зміни поглядів на харчування.

Відкриття вітамінів як незамінних нутрієнтів належить петербурзькому вченому-лікарю М.І. Луніну (1881 р.), який експериментально довів, що для

нормальної життєдіяльності організму необхідні деякі органічні речовини, що діють в занадто малих дозах.

За пропозицією К. Функа, який першим виділив з рисових висівок у кристалічному вигляді речовину, що лікує поліневрит, ці складові харчової сировини почали називати вітамінами. Назва обумовлена тим, що при хімічному дослідженні виділеної речовини в ній була знайдена аміногрупа. Оскільки ця речовина виявилася життєво важливим компонентом харчової системи, назва «амін життя» або «вітамін» стали застосовувати й до інших подібних речовин, хоча, як виявилось згодом, не всі вони містять у своєму складі азот.