Лингвистические особенности музыкального рэп-дискурса в афроамериканской культуре

1

ЗМІСТ

ВСТУП………..…………………..………………………...……………….1 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ…..........................

1.1.Ебонікс як мовне явище ………………………...........………...4

1.2.Лексичні особливості ебоніксу……………………….......…...12

1.3.Граматичні та синтаксичні особливості ебоніксу….........…...14

1.4.Фонетичні та інтонаційні особливості ебоніксу…...…...….....18 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЛІНГВАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………………….........

2.1.Лексичні особливості……………..…………………………22

2.2.Граматичні та синтаксичні особливості………...….............30

2.3.Фонетичні та інтонаційні особливості……………………...33 ВИСНОВКИ.……………..………………………………………………..38 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………....40 SUMMARY………………………………………………………………..45 ДОДАТОК……………………………………………………….………...46

2

ВСТУП

Афроамериканська реп-культура постійно притягує до себе увагу критиків та слухачів. Музика Кендріка Ламара, Каньє Веста, Дрейка чи A$AP Rocky відома також і в Україні, популярність ці та багато інших виконавців завойовують собі у широких молодіжних колах. Об’єктом даного дослідження є музичний реп-дискурс в афроамериканській культурі, у якості предмета вивчення розглядаються лінгвальні характеристики цього дискурсу.

Вибір теми дослідження, а саме «Лінгвальні особливості музичного реп-дискурсу в афроамериканській культурі», обумовлений тим, що:

Пісенний жанр репу переживає глобальну експансію та задає моделі наднаціональної трансляції культурних та ідеологічних концептів і норм. Особливу значущість у цьому контексті отримує статус англійської мови, яка завдяки своєму престижу серед молоді всього світу стає інструментом ідеологічної експансії;

Розглянутий нами музичний жанр тісно пов'язаний з так званою «афроамериканською англійською» або ебоніксом, різновидом англійської мови, яка розвивається своїм унікальним чином; також виконавці, що «задають моду» у цій музичній сфері, мають спільне походження і часто належать до однієї соціальної групи;

Афроамериканська англійська є своєрідним «полігоном» для випробовування нових форм англійської мови в умовах відносної «консервативності» її офіційного американського варіанту. Таким чином, ебонікс має словотворчу специфіку;

Нині ебонікс є престижною формою спілкування серед молоді обох статей як серед темношкірого, так і білого населення. Навіть

вукраїнській реп-культурі велику частину варваризмів, таких як «батл», «біт», «олдскул», «фейк», «фристайл», «хейтери», «флоу» складають терміни афроамериканського походження. (Більш того, з ебоніксу

3

спочатку в англійську, а потім і в інші мови були запозичені загальновідомі лексеми, такі як «блюз», «фанк», «хіп-хоп», «панк», «реп», «бумбокс» та навіть сленгове «чілити»).

Актуальність дослідження пояснюється наступним:

–важливістю лінгвокультурного моделювання соціальних варіантів мови та особливою роллю ебонікса – мови частини афроамериканського населення США – у комунікативній поведінці американців та в аспекті використовування англійської мови як засобу міжнародного спілкування,

–недостатнім рівнем вивчення ебонікса у вітчизняній лінгвістичній науці та його дискусійним статусом та основними характеристиками,

–широкою розповсюдженістю реп-дискурсу в сучасній молодіжній культурі, в тому числі в Україні.

Теоретико-методологічну основу даної роботи складають дисертації А.

С.Богданова та В. В. Жапова на тему лінгвальних особливостей ебоніксу, статті Є. С. Гриценко та Л. Г. Дуняшевої, методичне видання В. Г. Волошина, присвячене аналізу та синтезу мовлення, інтернет-ресурси та інші джерела. Список використаних джерел складається з 43 позицій.

Метою даного дослідження є виявлення, описання та пояснення основних лінгвальних особливостей афроамериканського реп-дискурсу на основі відповідних музичних творів.

Поставлена мета передбачає виконання наступних завдань:

1) виявити історію та статус ебоніксу, а також його лінгвальні особливості;

2) проаналізувати тексти музичних творів афроамериканського репдискурсу та встановити ступінь реалізації в них виявлених особливостей ебоніксу.

Методом дослідження є контекстуальний аналіз та фонологічний аналіз. Матеріалом дослідження слугують тексти музичних творів провідних афроамериканських реп-виконавців, в якості одиниці аналізу розглядається

4

текстовий фрагмент відповідних композицій. Всього було проаналізовано близько 500 прикладів американського реп-дискурсу.

Структура роботи обумовлена її метою та завданнями та складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел.

Перший розділ являє собою теоретичну частину, у якій виявлені історія та лінгвістичний статус ебоніксу, його лексичні, граматичні та фонетичні особливості.

Удругому розділі знайдено приклади виявлених особливостей ебоніксу

утекстах музичних творів афроамериканського реп-дискурсу та встановлено ступінь реалізації в них цих особливостей.

5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ 1.1. Ебонікс як мовне явище

Афроамериканський музичний реп-дискурс, який є об’єктом даного дослідження, представлений текстами музичних творів, авторами яких виступають афроамериканські реп-виконавці. Головна спільна риса цих творів з точки зору лінгвістики – специфічний афроамериканський етносоціальний жаргон, або ебонікс1, який певна частина чорношкірого населення США використовує у щоденній комунікації, а також у творчості (в нашому випадку в усній). З цієї причини в даній роботі спочатку розглядатимуться лінгвальні особливості ебоніксу поза рамок реп-дискурсу, а потім на цій основі буде вже проведено аналіз саме афроамериканських реп-творів. Але спочатку є необхідним дати більш детальні означення деяким поняттям, а саме «дискурс», «реп», «ебонікс» та «етносоціальний жаргон».

1.1.1. Поняття дискурсу

Термін «дискурс» використовується у різних значеннях, що дає змогу вченим стверджувати про «розмитість» його поняттєвих меж. Зокрема, поняття дискурсу асоціюється з усіма виявами комунікації в суспільстві (комунікативний дискурс, мовний, вербальний, невербальний, сучасні дискурсивні практики, дискурс мовчання), комунікацією у межах окремих каналів (візуальний, слуховий, тактильний), виявом правил спілкування, способів викладу та втілення прагматичної мети мовців (етикетний, лайливий, дидактичний). Дискурс визначають також як носія різних типів інформації в комунікації: раціональної (раціоналізму, об'єктивний, суб'єктивний, правди, істини, брехні); духовної віри, світобачення, поривань тощо (духовний, сакральний, релігійний, філософський, метафізичний, християнський, протестантський, православний, міфологічний, міфічний, апокаліптичний, символічний). У багатьох текстах дискурс сприймається як вияв культурної

1 Термін «ебóнікс» був створений у 1973 р. шляхом злиття слів ebony та phonetics.

6

комунікації (дискурс культури, культурний, модернізму, постмодернізму), етнокультурних особливостей спілкування (міжкультурний, різномовний, іншокультурності), культурно-історичних особливостей комунікації (дискурс Нового часу, Відродження). Соціальні, вікові та статеві характеристики учасників комунікації також ототожнюються з типами дискурсу (політичний, влади, радянський, молодіжний, феміністичний, лейбористський, радикальний).

Поняття дискурсу часто асоціюється з типами та формами мовлення, принципами побудови повідомлення, його риторикою (монологічний, діалогічний, наративний, риторичний, іронічний тощо), характеристиками мовлення окремої людини і груп людей (особистісний, неповторний, колективістський, авторитарний). Розглядають дискурс і як функціональний стиль, різновид мовлення (усний, писемний, науковий, художньобелетристичний, діловий, літературний), різновид функціонального стилю, його реалізацію в різних сферах спілкування (юридичний, судовий, газетний, радіодискурс, кінодискурс, театральний, у сфері паблік рілейшнз, рекламний, святковий); як жанр художньої літератури (прозовий, ліричний, драматичний) [33].

У лінгвістиці поняттєвий діапазон терміна «дискурс» теж широкий. У своїх лінгвістичних працях дослідник Т. ван Дейк подає дискурс як «розмиту» категорію. Інші вчені вказують на його полісемію, навіть вбачають омонімічні розходження окремих значень, оскільки ця категорія вживається в різних науках з різним значенням. А сучасна українська лінгвістка Н. Сукаленко вважає, що цей термін знаходиться між текстом, контекстом, функціональним стилем, підмовою тощо [8].

Розмитість терміна «дискурс» зумовлена двома причинами: історією становлення, коли в семантичній «пам'яті» лексеми утримуються ознаки попередніх її вживань, і певною невизначеністю місця поняття «дискурс» у системі існуючих категорій та модусів вияву мови.

7

З огляду на різноманіття тлумачень поняття «дискурс» можна визначити так: дискурс (з франц. «мовлення») – це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкретним колом «форм життя», залежних від тематики спілкування [33].

Одним з типів дискурсу є літературний дискурс. У літературній комунікації форма має важливіше значення, ніж зміст, а тому в його межах істотну роль відіграють засоби полегшення сприйняття, наприклад, ритм та рима. Літературний текст будується з урахуванням принципів порушення законів автоматизму руху звичайного спілкування. Він стає деавтоматизованим, великою мірою завдячуючи своїй багатозначності: кожен читач знаходить власний зміст. Саме читач, сприймаючи та «дешифруючи» художній текст, перетворює його на дискурс.

Реп-дискурс може бути віднесений до літературного дискурсу, оскільки є за своєю суттю поезією, комбінованою з музикою. Він також може розглядатися і в більш вузькому сенсі – як індивідуальний твір одного автора, який він створює на основі власних асоціацій, алюзій і т.д., для декодування якого потрібні знання прийомів написання реп-творів, особистого авторського досвіду, відображеного в конкретному творі, а також афроамериканських традицій та їх культурної специфіки [14].

1.1.2. Поняття репу

При аналізі реп-творів потрібно чітко усвідомлювати, по-перше, природу цього музичного жанру і, по-друге, історію його розвитку.

Насамперед реп (від англ. rap «говорити, розмовляти») – це речитатив. Його часто також позначають терміном «хіп-хоп», але останнє поняття ширше та означає культурне явище, що об'єднує різні форми мистецтва, такі як брейкданс, графіті та хіп-хоп як музичний жанр. Реп є в свою чергу

8

основоположним елементом хіп-хопу. Беручи до уваги, що обидва поняття часто плутають та взаємозамінюють, в цьому дослідженні ми використовуємо термін «реп» як у своєму традиційному значенні, так і в значенні «хіп-хоп музика».

Реп в його сучасному вигляді з'явився в 1970-х роках серед афроамериканців нью-йоркського району Бронкс, куди його «експортували» приїжджі ямайські ді-джеї. Читали реп спочатку не в комерційних цілях, а заради задоволення і робили це тоді в основному ді-джеї. Це були нехитрі римовані куплети, звернені до аудиторії. Поширенню репу сильно посприяло афроамериканське аматорське радіо, яке передавало музику, популярну серед чорношкірих, і швидко підхопило новий стиль. Сам термін «хіп-хоп» для опису жанру з'явився в 1980-х. У наступному десятилітті роках жанр і культура хіп-хопy досягли піку своєї популярності; проте й зараз чимало репвиконавців постійно займають перші позиції у хіт-парадах [32].

1.1.3. Історія та статус ебоніксу як мовного явища

Афроамериканська англійська (African-American English або Black English) визначається американськими лінгвістами як сукупність діалектів англійської мови2, якими спілкується насамперед більшість чорного населення США [40]. Найчастіше під цим терміном розуміють діалектний континуум3, до складу якого входять такі різновиди англійської як: стара афроамериканська англійська, яка реконструюється лінгвістами як мова, якою теоретично могли спілкуватися перші африканські раби в США; афроамериканська англійська Зовнішніх Мілин у Північній Кароліні, що нині швидко розчинюється у міському ебоніксі; афроамериканська англійська

2 Або, якщо точніше, американського варіанту англійської мови, відомого також як General American.

3 Сукупність діалектів, зміна яких у просторі на певній території утворює неперервну послідовність; при цьому відмінності між сусідніми діалектними формами незначні, а для більш віддалених поступово зростають і можуть досягати рівня, на якому взаємне розуміння між носіями таких діалектів стає проблематичним.

9

Апалачей, що зливається з діалектом Апалачей; гала (Gullah), креольська мова афроамериканських жителів узбережжя Північної Кароліни та Джорджії; стандартна афроамериканська англійська та власне ебонікс [2]. Оскільки останній є предметом нашого дослідження, а також найбільш розповсюдженим серед названих різновидів англійської, ми сконцентруємо увагу саме на ньому.

Отже, ебонікс – це найбільш поширений серед чорного населення США різновид афроамериканської англійської, яка у свою чергу є сукупністю діалектів англійської мови. Ним спілкується від 40% до 70% афроамериканської спільноти країни, що здебільшого належить до міського робітничого та середнього класу. Представники останнього, більш того, використовують в різних ситуаціях ебонікс або стандартну афроамериканську (так зване “перемикання коду”). Стандартний різновид вважається престижнішим та вживається у більш формальній та публічній комунікації; він використовує лексичну база та граматичну систему стандартної американської англійської. Але часто в ньому залишаються властиві ебоніксу елементи фонетики, при чому більш помітними є не фонологічні, а ритмічні та інтонаційні зміни. Ебонікс навпаки використовується в більш неформальних ситуаціях.

Після того, як було пояснено різницю між поняттями афроамериканської англійської й ебоніксом та їх ієрархію, потрібно зазначити, що в даному досліджені ці терміни використовуються як рівнозначні.

Щодо походження ебоніксу, лінгвісти досі не з'ясували регіон, де почалося його формування. З цього приводу в науці існує дві точки зору:

1. Креольська теорія походження ебоніксу, що стверджує, що він спочатку був піджином і слугував засобом спілкування між аборигенами й англійськими моряками, а потім креольською мовою, що згодом зазнала процесу декреолізації. Прихильники цієї теорії стверджують, що ебонікс зародився у Західній Африці у XVII столітті серед корінних народів, що належать до макросім’ї нігеро-конголезьких мов (народів сімей ква, гур,