Риторика 2 семинар
.docx1. Дайте стисле визначення політичного красномовства
Політи́чне красномо́вство — це виступи ораторів, що представляють певну політичну силу чи освітлюють суспільно-політичну ситуацію. Характерними рисами політичної промови є ідейність, конфліктність, урочистий стиль. Жанри політичного красномовства: політична промова, доповідь, виступ, огляд.
2. Чи можна вважати, що політичне красномовство є ознакою лише сучасної цивілізації? Наведіть приклади політичного красномовства у народів, які формувалися поза впливом елліністичної культури.
Вже у варварській Ірландії в перші століття після Христа існувало публічне красномовство на тінгу — приблизному аналогові слов’янського віча. Про це свідчать нотатки, зроблені першими місіонерами, про тамтешній устрій життя, вірування та звичаї. “Стали улади тримати раду після смерті Конхобара, аби вирішити, кому передати королівську владу... І сказав так Генан Груасдол, син Кагбада: — Знаю тепер я, хто повинен стати королем в Ірландії — то Кормак Конд Лонгас, син Конхобара, найшляхетніший муж, не обділений нічим: видом дивним та хоробрістю, даром честі й справедливості. Йому перед смертю звелів Конхобар передати владу, бо він був найстаршим з його синів і вихованець Фергуса, сина Ройгового, що ні разу не розорював наших країв, якщо випадало йому бути з Кормаком... Погодилися улади з такими словами Генана”1.
Влада довго не лежить, і якби не було цієї промови, влада була б у когось іншого.
За свідченнями давньогрецьких істориків, подібні промови виголошували і скіфи. А літопис Нестора фіксує (через фольклорний переказ) промови давніх руських князів, однією з найяскравіших серед яких є промова князя Святослава, оточеного чужим військом, до своєї бойової дружини: “уже намь нікамо ся діти, волею и неволею стати противу; да не посрамимь землі Рускіі, но ляжемь костьми ту, мертвьіи бо срама не имамь, аще ли побігнемь, срамь имамь; ни имамь убіжати, но станемь кріпко, азь же предь вами поиду: аще моя глава ляжеть, то промьіслите собою”2
3. Що таке заангажованість політичного оратора і як вона пов'язана з ідейністю його промови?
Кожен політичний оратор належить до якої-небудь політичної партії чи організації, і тому він у будь-якому випадку представляє її інтереси, а не тільки свої власні. Тому політичні оратори є заангажованими («завербованими») щодо власної партії, і, відповідно, вони змушені представляти інтереси власної партії. Але талановитий оратор може впливати не тільки на звичайних людей, але й членів своєї партії, змінюючи їхню думку з приводу певного питання.
4. Назвіть основні жанри політичного красномовства. Охарактеризуйте кожен з них.
Політична промова – це класичний жанр ораторського мистецтва, заздалегідь підготовлений гострополітичний виступ із позитивними чи негативними оцінками, обґрунтуванням, конкретними фактами, з накресленими планами, перспективою політичних змін.
Політична доповідь виголошується на партійному з'їзді й окреслює стратегію політичної діяльності певної партії.
Політична інформація може проводитися в підвідомчих певній партії осередках освіти, дитячих закладах типу скаутських чи піонерських; вона розрахована на ліквідацію політичної безграмотності.
Мітингова промова – це запальний виступ, переважно на гостру і актуальну політичну тему, зрозумілою для більшості мовою і з емоціями. Промовець має на меті спонукати людей до певних дій.
Парламентське красномовство – різновид соціально-політичного роду ораторського мистецтва, у якому є чимало «секретів» публічного переконання аудиторії, зокрема оригінальність думок, ґрунтовні спостереження, яскраві описи, гумористичні сценки, щирі почуття тощо.
Огляд – аналіз журналістами, аналітиками чи політиками політичної ситуації.
Бесіда - діалог між політиками чи політиком і журналістом з метою дати глядачам можливість порівняти позиції політиків, а в іншому разі – прорекламувати певного політика.
Інколи заангажовані телеканали (наприклад Прямий) запрошували на ток-шоу (як формат бесіди) 5 представників з однією позицією стосовно певного питання, і 1 слабку людину з іншою позицією. І відбувався полілог не на користь тієї 1-ї людини.
ВІЙСЬКОВЕ КРАСНОМОВСТВО ВІДНОСИТЬСЯ ДО ПІДВИДУ ПОЛІТИЧНОГО КРАСНОМОВСТВА
Військове красномовство є одним із найдавніших. Слово – це також зброя. Військові промови часто змінювали хід історії, наприклад підіймаючи бойових дух солдат, що могло вирішити результат битви.
Мова військових відзначається лаконізмом, наближеністю до розмовного мовлення, насиченістю прислів’ями, приказками, афоризмами, оригінальністю, доцільністю, кмітливістю, дотепністю.
Військове красномовство має кілька основних різновидів: промова-наказ, інструктивна промова, виступ на військово-політичну тему (війна і політика дуже близькі, адже політика існує тому що колись військові добре повоювали; Мао Дзедун казав: «Політика – це війна без кровопролиття, а війна – це політика з кровопролиттям», відповідно, основною зброєю мирної політики є слово), надихаюча промова (від командира взводу до президента), заклик.
5. Які сфери функціонування політичної промови ви можете назвати?
6. Які засоби масового тиражування політичної промови сьогодні використовуються ?
На сьогодні політична промова може передаватися по радіо, телебаченню, в газетах й інших друкованих джерелах та в інтернеті.
7. Охарактеризуйте стан політичного красномовства в сьогоднішній Україні.
Оскільки зараз йде війна, боротьба між політичними партіями стала менш помітна, але вона не згасла. Щодня відбувається боротьба за електорат тими методами, які є зараз прийнятними і не викликають обурення в населення.
Перш за все, за електорат бореться опозиція (а саме Європейська Солідарність, як найбільш популярна політична сила після Слуги народу). Методи боротьби полягають в намаганні очорнити і дискредитувати владу, а отже і панівну політичну силу, шляхом роздування теми зради навколо певних осіб, навіть там, де її немає. Це роблять спікери (т.з. ЛОМи Лидеры Общественного Мнения), спекулюючи на недовірі до сьогоднішньої влади. Наприклад, на восьмий місяць війни намагання записати у зрадники чи російські Агенти Андрія Єрмака чи Олексія Арестовича. Хоча є велика кількість реальних проблем, на яких можна спекулювати скільки завгодно.
Сучасними політ. Ораторами є: Юлія Тимошенко, Петро Порошенко, Олексій Арестович. Хочу навести приклад промови Тимошенко.
Це політ. Промова, що направлена на переконання уряду в необхідності домагатися виконання умов будапештського меморандуму. Хоча меморандум не є юридичним документом
Суспільно-побутове красномовство "обслуговує" різноманітні життєві побутові події і ситуації: народження, одруження, вітання, ювілеї, зустрічі, прощання тощо. Соціально-побутове красномовство має виразно окреслений національний характер, воно зберігає і продовжує традиції та звичаї народу. Родини, хрестини, сватання, заручини, одруження, ювілеї, віншування й привітання зі святами та пам'ятними подіями і датами завжди супроводжуються красномовними звертаннями, вітальними промовами, тостами й побажаннями, примовками тощо. Тому суспільно-побутове красномовство має масовий характер і помітний вплив на культуру живої народної мови. На жаль, українське суспільно-побутове красномовство недостатньо досліджене, бо воно народжується і зникас в усному мовленні. Проте окремі перлини можна зібрати з фольклорних записів, спогадів письменників, літературних текстів. Красномовними оповідачами були Остап Вишня, Максим Рильський, Олександр Довженко, Василь Сухомлинський, Олександр • Ковінька, Юрій Смолич та багато інших.
Діалогічне красномовство
Діалогічне (полілогічне) красномовство формується не одним промовцем, а двома або кількома. Основні види такого красномовства: бесіда, дискусія, суперечка, диспут, нарада, прес-конференція, інтерв'ю, ділова гра, вечір Запитань і відповідей, вікторина, "круглий стіл" тощо.
В умовах правової держави, коли авторитарний стиль змінюється демократичним, зростає роль конструктивного діалогу не тільки в політиці та пропаганді, а й у інших сферах суспільного життя, зокрема в культурі, освіті. Невміння вести конструктивний діалог призводить до непотрібного протистояння і протидії сил, до гальмування демократичного розв'язання проблем.
Діалог як вид красномовства є дуже давнім. Великим майстром діалогічного ораторства був Сократ. У грецькій риториці мистецтво вести суперечку, полеміку називалось еристикою. Еристика є складнішим видом, ніж монологічне красномовство. Оскільки, як правило, учасникам діалогів і полілогів притаманні різні погляди, суперечливі думки й емоції, а це потребує неабиякої уваги співбесідників, підготовки, відповідного настрою, переконливих доказів, тактовності тощо.
У діалозі-полілозі може бути зіткнення учасників різних ідеологій, різних способів міркування, соціальних ролей, неоднакового життєвого досвіду, діаметрально протилежних душевних станів, різної міри вихованості, а в результаті все-таки треба дійти згоди і знайти прийнятне розв'язання проблеми. Тому оратори і педагоги, для яких також головною формою роботи з вихованцями є діалог-полілог, мають враховувати всі аспекти підготовки діалогу: мовний, логічний, психологічний, педагогічний, аксіологічний (оцінний), політологічний і соціологічний.
Еристика
Еристика (від гр. егізіікоз — той, що сперечається) — це риторика діалогічного мовлення. Вона виявляється в таких жанрах, як: дискусія, полеміка, диспут, дебати, суперечка.
https://youtu.be/ixNip6aIMRA