книги из ГПНТБ / Радзиевский, В. А. Путешествие в подземную сказку = Подорож у пiдземну казку путеводитель

зовсім близько до Вокзалу — невеликого грота, що загу­ бився у густому плетиві ходів. Затишно «умебльований» масивними плоскими брилами, він запрошує подорожньо­

тів Ближнього району.

Північно-східний лабіринт ще не досліджений до кін­ ця. Сюди ведуть замиті намулом нори-пролази або ж вузькі, напівзатоплені водою щілини. Подекуди стіни вкри­ ті дрібними голчастими кристалами. Тонесенькі гіпсові ко­ лючки, зібрані в густі щітки, настільки тендітні, що роз­ сипаються від найменшого дотику, іноді на кам'яних по­

галуження центрального лабіринта. В багатьох місцях його

34 ----------------------- --------------------- -----------------------

разноцветного гипса? От них разлетаются радиальные стрелы-лучи из белых и желтых кристаллов.

Крупнейший в этой части пещеры зал Сковорода — огромный, почти круглый, с низким потолком и плоским дном. От него совсем близко к Вокзалу — небольшому гроту, затерявшемуся в густом сплетении ходов. Уютно «меблированный» массивными плоскими глыбами, он приглашает путника отдохнуть, послушать тишину и ред­

начинаются ходы северо-восточного, центрального и даль­ него лабиринтов Ближнего района.

Северо-восточный лабиринт еще окончательно не ис­ следован. Сюда ведут замытые мокрым илом и жидкой грязью норы-пролазы или узкие, полузатопленные водой щели. Изредка стены покрыты мелкими игольчатыми кри­ сталлами. Тончайшие гипсовые колючки, собранные в гус­ тые щетки, настолько хрупкие, что разрушаются при самом незначительном прикосновении. Иногда на каменных пол-

стіни мають ніздрювату, раковинну поверхню — результат активної дії карстових вод. Часто в щілинах між пластами гіпсів залягають тонкі прошарки вапнякових глин.

Поблизу Обеліска, на головному екскурсійному марш­ руті, оглянемо органну трубу—Газовий комин, що за кілька метрів від дна врізався гігантським отвором у гіп­ совий масив. На десятиметровій висоті з його плоского даху зриваються важкі краплини води, утворюючи біля підніжжя труби глинисту калюжу з відчутним запахом сір­ ководню. Внутрішня поверхня труби зрита поздовжніми борознами — слідами руйнівної дії води.

Поруч з Газовим комином розташовані Хати — єдина «житлова» частина печери, де в роки Великої Вітчизняної

внескінченній порожнечі. Промінь ліхтарика неквапно

блукає по великому залу і завми­ рає на прямовиссі бічної стіни. Що це? Стрімкі контури готичного собору чи труби гігантського ор­ гана? Чотириметрова стіна вкрита вертикальними каналами і карни­ зами. А над нею, в темній висо­ чині, причаїлася найбільша в Озер­ ній печері органна труба — Готич­ ний комин. Біля її підніжжя завмерло плесо першого на екс­ курсійній трасі озера, названого, як і зал, іменем жюльвернівського героя капітана Немо. Озеро міл­ ке — глибина його якихось два-три метри. Завдяки ідеальній прозо­ рості води, кам'янисте дно, по­ крите найтоншим нальотом сірого

Отечественной войны, спасаясь от фашистского террора, скрыва­ лись советские люди.

От Хат наш путь идет к залу Капитана Немо. Потолок внезапно взлетает ввысь, и взгляд теряется в бесконечной пустоте. Луч фона­ рика медленно ощупывает зал и застывает на отвесной боковой стене. Что это? Стремительные контуры древнего готического со­ бора или трубы гигантского ка­ менного органа? Четырехметровая стена покрыта вертикальными ка­ налами и карнизами. Вверх, в тем­ ноту, уходит крупнейшая в Озер­ ной пещере органная труба — Го­ тический комин. У его подножья застыл плёс первого на маршруте

намулу, здається ще ближчим. Рі­ вень води в озері, як і в інших водоймищах Озерної печери, не­ постійний. В залежності від бага­ тьох чинників він коливається в досить значних межах.

Зате стабільні інші характери­ стики: температура води — близь­ ко дев'яти градусів тепла та за­ гальна мінералізація — 2300 мілі­ грамів твердого осаду на літр. Чиста, прохолодна, вона може використовуватися для пиття.

Монументальний вигляд мають розташовані за озером Капітана Немо галерея Велетнів та ходи Пера, прикрашені пір'ястими кри­ сталічними розводами. Подекуди

озера, названного, как и зал, име­ нем жюльверновского героя ка­ питана Немо. Оно неглубокое — всего два-три метра. Но благодаря идеальной прозрачности воды ка­ менистое дно, покрытое тончай­ шим налетом серого ила, кажется еще ближе. Уровень воды в озе­ ре, как и во всех водоемах Озер­ ной пещеры, непостоянный. В зави­ симости от многих условий он ко­ леблется в довольно значительных пределах. Зато постоянны другие характеристики: температура во­ ды — около десяти градусов тепла и общая минерализация — около 2300 миллиграммов твердого осад­ ка на литр. Чистая, холодная, она может использоваться для питья.

їх ширина сягає семи-восьми, а висота — п’яти метрів. Сті­ ни галереї Велетнів оздоблені арочними барельєфами з опуклих стрічок різнобарвного гіпсу. їх обриси рельєфно вирізняються на темному тлі каменя.

З Пера потрапляємо в галерею Аргонавтів, а по ній — до Нежданого озера. Воно несподівано з'являється на дні Білого залу, складеного з масивних блоків дрібно-зерни­ стого світло-сірого гіпсу. Не поспішайте до води, зупи­ ніться при вході! Спрямуйте промені світильників у спо­ кійну глибину кришталево чистої води. У відповідь вона заструменіє лагідними зелено-блакитними відтінками, роз­ плескає по стінах залу віяло м'яких скалок. На березі озера можна відпочити. Тут закінчується екскурсійний маршрут. Продовжити шлях під силу лише досвідченим спелеологам.

Через тісну щілину від Нежданого озера можна про­ никнути в розташований на поверх вище зал Мансарда. Він низький, майже круглий, діаметром близько десяти

38 —---------------------------------------------------------------------------------------

Монументальный вид имеют идущие вслед за озером Капитана Немо галерея Великанов и ходы Пера, разукра­ шенные перистыми кристаллическими разводами. Места­ ми их ширина достигает семи-восьми, а высота — пяти мет­ ров. Стены галереи Великанов покрыты арочными барель­ ефами из выпуклых лент выщелоченного разноцветного гипса. Их контуры резко выделяются на темном фоне камня.

С Пера проникаем в галерею Аргонавтов, а по ней — к Нежданному озеру. Оно неожиданно появляется на дне Белого зала, сложенного из грубой кладки массивных бло­ ков мелкозернистого светло-серого гипса. Не спешите к воде, задержитесь у входа! Направьте лучи светильников в спокойную глубь кристально чистой воды. В ответ она заструится нежными зеленовато-голубыми оттенками, раз­ бросает по стенам зала веер мягких бликов. На берегу озера удобно и приятно отдохнуть. Здесь заканчивается экскурсионный маршрут. Продолжить путь под силу толь­ ко опытным спелеологам.

метрів. Звідси відкривається вид на озеро, що залиши­ лося в лункій пітьмі десь нижче п'ятиметрової позначки. Прогулянка стосімдєсятиметровою Білою галереєю була б приємною, якби галерея мала дно. На жаль, під ногами

стіни.

Замикають Ближній район три великих зали: Вільний, Центральний і Південний. Сполучаючись, вони простяглися більш ніж на триста метрів. За цим підземним громад­ дям, завширшки з дванадцять і висотою до семи метрів, розпочинається лабіринт Кам'яні Грати Перехідного райо­ ну. Він невеликий — всього три кілометри сто сім метрів. Та за своїм характером чітко відрізняється від інших ділянок печери. Ходи — обводнені, вузькі, дванадцятиметрової висоти щілини. Справжня підземна Венеція. їх тем­ на гладінь губиться за нескінченними відгалуженнями

------------------------------------------------------------------------39

Через трудную щель можно выбраться с Нежданного озера в расположенный этажом выше зал Мансарда. Он невысокий и почти круглый, диаметром около десяти мет­ ров. Отсюда открывается вид на озеро, оставшееся в гул кой черноте ниже пятиметровой отметки. Прогулка по стасемидесятиметровой Белой галерее могла бы доста­ вить много удовольствия, если бы ход имел дно. К сожа­ лению, под ногами вместо привычной тверди — пустота, а внизу — заполненные водой расщелины. И приходится пе­ редвигаться, повиснув в воздухе, изо всех сил упираясь ногами в противоположные стены.

Замыкают Ближний район три больших зала: Свобод­ ный, Центральный и Южный. Смыкаясь, они тянутся более чем на триста метров. За этой подземной громадиной, шириной до двенадцати и высотой около семи метров,

среди других участков пещеры. Ходы — обводненные узкие

j перехрестями, прямує в таємничі лабіринти Дальнього району. Потрапити туди можна через складну систему Кам'яних Грат або ж по ходу Рубікон з Вільного залу. Оберемо останню, коротшу дорогу.

Спочатку просторий, а потім все вужчий лаз перетво­ рюється в багатометрову трубу. Ліворуч — конус мергелевої висипки, праворуч — стіна. Дуже повільно, метр за метром, вдається долати відстань. Останні сантиметри, останнє зусилля, і — забуваються труднощі, втома. Перед очима виростають тендітні кристалічні мережива якихось фантастичних букетів чорних тюльпанів. Прозорі кам'яні чаші різко окреслені димчастою облямівкою, а на пе­ люстках тремтять краплини води.

Дальній район — довгі, що тягнуться на сотні метрів, галереї Надія, АЛрія, Радість, Нептун, високі зали і стра­ хітливі обвали, невеличкі озерця і просторі водоймища. Закінчується лабіринт ходами району Квітка та Феєричною галереєю. Потрапивши до неї, відчуваєш себе ніби все-

40 ------------------------------------------------------------------------

щели двенадцатиметровой высоты. Настоящая подземная Венеция. Их темнеющая гладь, теряясь за бесконеч­ ными ответвлениями и перекрестками, уходит в таинствен­ ные лабиринты Дальнего района, Туда можно попасть че­ рез сложную систему Каменной Решетки или по ходу Рубикон из зала Свободный. Изберем последний, более короткий путь.

Сначала просторный, а затем все суживающийся лаз

но, метр за метром, удается преодолевать расстояние. Последние сантиметры, последний рывок и... прочь труд­ ности, усталость. Перед глазами вырастают хрупкие кри­ сталлические кружева каких-то нереальных букетов черных тюльпанов. Прозрачные каменные чаши резко очерчены дымчатой каймой, а на лепестках дрожат кристаллики воды.

Дальний район — длинные, на сотни метров, галереи Надежда, Мечта, Радость, Нептун, высокие залы и громад-

редині величезної ялинкової іграшки. Кожний сантиметр стін, облицьованих численними кристаликами гіпсу, іскриться, виблискує, переливається в променях світла мі­ ріадами світлячків.

Тут, на двадцять шостому кілометрі, тернопільські спелеологи в 1965 році закінчили дослідження печери. Здавалося, що пройдено все. Та лабіринт уперто береже свої таємниці. Потрібно було ще п'ять років пошуку, щоб знайти його продовження. І воно виявилося грандіозним. Новий район, що одержав назву Жовтневого, за своїми розмірами перевершив усі попередні. Знову розпочався штурм невідомого. Величезні зали (Дружба, Світлана, Со­ фія, Плутон, Чумацький Шлях), десятки галерей, озер, ко­ лосальні органні труби-комини. Червоно-кров'янисті, блі­

ные обвалы, небольшие озера и обширные водоемы. За­ канчивается лабиринт ходами района Квитка и Фееричес­ кой галереей. Попав в нее, чувствуешь себя, как в огром­ ной елочной игрушке. Каждый сантиметр стен, обли­ цованных неисчислимыми кристалликами гипса, искрится, сверкает, переливается в лучах света буйством мириадов светлячков.

Здесь, на двадцать шестом километре, тернопольские спелеологи в 1965 году закончили проходку пещеры. Казалось—исследовано все. Но лабиринт упрямо хранит свои тайны. Понадобилось еще пять лет поиска, чтобы отыскать его продолжение. И оно оказалось грандиоз­ ным. Обнаруженный Октябрьский район по своим размерам побил все прежние рекорды. Опять начался штурм неизвестного. Огромные залы (Дружба, Светлана, Плутон, София, Чумацкий Шлях), десятки галерей, озер,

перлини. І знову ходи, ходи — нескінченний кам'яний міраж. Така печера Озерна, пестливо названа тернопільцями пе­ черою Голубих Озер.

Складено карту дев'яноста семи кілометрів її лабі­ ринтів. Та це ще не все. Пошук триває...

42 -----------------------------------------------------------------

кристаллы-иглы четвертьметровой высоты, ощетинившиеся со дна ходов. Высокие конусы-капельницы, хранящие десят­